Вступ

Безпека є одним із природних факторів існування живих систем, тому що без захисту від зовнішніх і внутрішніх небезпек не виживе жоден живий організм. Отже, розглядаючи проблему безпеки організмів, можна віднести її до проблеми екології. Людина також є живим організмом, але її безпека має специфічні особливості. Як Розумна істота вона створює власне середовище перебування, не схожу на прирідну, а значить маючу небезпеки, яких у природному середовищі немає. На зорі людства людям загрожувала небезпеки природних явищ, інші тварини організми, але в наслідку творцем небезпек стала сама людина, що шукав способи захисту від цих небезпек. У той же час безупинно змінювалися й природні умови, мінявся клімат, зявлялися нові представники біологічного миру. Тому процес еволюції людини став процесом забезпечення власної безпеки в складних умовах. Людина, створюючи власне середовище перебування, не встигаючи пристосовуватися до нових умов, забезпечувати свій захист. Так відбувається й у цей час, коли людина найбільше страждає від їм же створених небезпек. Наприклад, величезна кількість людей одержують інвалідність, стають хворими, гинуть у дорожньо-транспортних випадках, на виробництві.

Походження небезпек може бути різним - природні, техногенні, антропогенні, біологічні, екологічні, соціальні. Не дивно, що проблема захисту людини від факторів їм же створеного середовища, техносфери й біосфери виділилася в окремий науковий напрямок, названий безпекою життєдіяльності.