logo search
ZM1-9дуженовий

Організація виробничих процесів у просторі

Виробнича структура підприємства - це склад та розміри його структурних підрозділів, їх співвідношення, форми побудови та взаємозв'язки. Головними елементами виробничої структури є робочі місця, дільниці та цехи.

Залежно від рівня спеціалізації та форми кооперування основних цехів, розрізняють три види виробничих структур підприємств: технологічну, предметну, змішану.

На підприємствах зтехнологічною структурою цехи та виробничі дільниці створюються за принципом технологічної однорідності, тобто кожний структурний підрозділ спеціалізується на виконанні якоїсь певної частини загального технологічного процесу, але виконує ці роботи для всіх без винятку видів продукції, що випускаються підприємством. Така структура сприяє доситьточному утворенню технологічної однотипності виконуваних в цеху операцій, забезпечує технологічну спеціалізацію цехів та виробничих дільниць, полегшує керівництво ними, маневрування людьми, іншими ресурсами. За цим принципом сформовані основні підрозділи на підприємствах нафтогазового комплексу (вежомонтажний, тампонажний, підтримання пластового тиску, та ін.).

Проте технологічна структура має ряд досить істотних недоліків, які звужують сферу її використання:

Таким чином, технологічний принцип формування цехів найчастіше використовують на підприємствах одиничного та дрібносерійного виробництва з великою та нестійкою номенклатурою продукції.

При предметній структурі виробничий підрозділ (дільниця, цех) виготовляє певний предмет, групу предметів або окремі їх частини.

Предметна структура підприємства означає поглиблення спеціалізації виробництва; створюються сприятливі умови для автоматизації виробництва та запровадження нової техніки; підвищується спеціалізація та кваліфікація кадрів. Все це створює реальні передумови для запровадження потокового виробництва та значного скорочення тривалості виробничого циклу. Кожний цех, за яким закріплено виготовлення певної продукції, повністю відповідає за її випуск у встановлені терміни, заданий обсяг та якість. Розрізняють предметну, вузлову та подетальну спеціалізацію цехів та відповідну виробничу структуру підприємства.

Предметна структура підприємства в чистому вигляді використовується досить рідко, оскільки при ній кожне виробництво повинне мати весь комплект обладнання для виготовлення певної продукції (при чому рівень його використання є низьким), ускладнюється управління окремими цехами та дільницями, в яких здійснюються різні за характером операції, можливість маневрування людьми та обладнанням.

Змішана (предметно-технологічна) структура підприємства передбачає можливість формування цехів за різними принципами. Характерна переважно для підприємств великосерійного та масового виробництва.

Залежно від складу підрозділів, що входять в підприємство, розрізняють комплексну та спеціалізовану виробничу структуру.

При комплексній структурі, яка є найпоширенішою, до складу підприємства входять всі види виробництва та цехів.

При спеціалізованій структурі до складу підприємства входить обов'язковий набір основних цехів, а допоміжне та обслуговуюче виробництво може бути обмеженим. Комплексна і спеціалізована структури відрізняються і залежно від охоплення стадій життєвого циклу. Так, перша орієнтується на цикл "ідея-виробництво-споживання", а друга передбачає зосередження підприємства на окремій стадії життєвого циклу виробу (як правило, на випуску продукції), включаючи всі необхідні для цього підрозділи [2, с.46].

Оптимальна виробнича структура підприємства залежить від багатьох факторів, які можна об'єднати у дві групи: зовнішні та внутрішні. До внутрішніх факторів відносяться: складність вироблюваної продукції, номенклатура продукції, рівень використовуваної техніки та технології, обсяг виробництва та ін. До зовнішніх факторів належать: транспорт, розміри сировинної бази, можливість залучення робочої сили, водні ресурси, кліматичні умови і т.п.

Виробнича структура багатьох підприємств не відповідає сучасним вимогам і потребує вдосконалення, основними напрямками якого є:

Для того, щоб усі заходи щодо вдосконалення виробничої структури підприємств проводились обґрунтовано, необхідно точно визначити показники, якими характеризується виробнича структура: розміри виробничих ланок; рівень централізації окремих виробництв; пропорційність ланок, що входять в підприємство; рівень спеціалізації окремих виробничих ланок; характер взаємозв'язків між підрозділами; просторове розміщення.

Важливим елементом раціоналізації виробничої структури підприємства є визначення форм та напрямків взаємозв'язків між його виробничими підрозді­лами. В основі цієї роботи повинен лежати аналіз та визначення послідовності та масштабів виробництва, узгодження темпів часткових процесів та забезпечення їх пропорційності.

При удосконаленні виробничої структури підприємств необхідно завжди враховувати потребу в підрозділах невиробничого призначення, що є передумовою створення здорової атмосфери на підприємстві, повного використання часу, зростання загальної ефективності виробництва.