2.1.1 Концепція цілей організації в сучасному менеджменті

Організацію можна розглядати як засіб досягнення цілей, який дозволяє людям виконувати колективно те, що вони не можуть виконати індивідуально. „ Цілі, - зазначає М. Мескон та ін. – є конкретні кінцеві стани або бажаний результат, якого прагне домогтись група, працюючи разом” [5, с. 89]. В ході процесу планування, керівництво розробляє цілі і повідомляє їх членам організації. Процес планування виступає в управлінні могутнім механізмом координації, даючи можливість кожному члену організації знати, до чого вони повинні прагнути.

Цілі менеджменту фірми визначають концепцію її розвитку й основний напрям ділової активності [3, с. 92]. Важливим чинником при визначенні цілей менеджменту є вміле поєднання об'єктивного і суб'єктивного в управлінні бізнесом. З одного боку, цілі мають відповідати об'єктивним законам, інакше вони не будуть реаль­ними, тобто досяжними, з іншого, — цілі є продуктом свідомості, формулюються людьми і виражають їхні інтереси. Мета управ­ління моделює і відображає бажаний стан об'єкта управління в майбутньому. Цілі бізнесу визначають не тільки поведінку суб'єк­та, а й впливають на елементи системи менеджменту: на зміст основних видів управлінської діяльності (функцій), на вибір спо­собів впливу на об'єкт (методів), на організаційну структуру і процес управління, набір і розстановку кадрів тощо.

На досягнення цілей, що стоять перед організацією і відоб­ражують її ідеальний або бажаний у майбутньому стан, спря­мований процес управління. На перший погляд може здавати­ся, що цілі визначаються власниками або керівниками органі­зацій довільно, але насправді вони є суб'єктивним відбитком реальностей, що характеризують конкретну організацію, її роль у суспільстві, характер виробничого і кадрового потенціалу тощо.

У той же час на формулювання цілей істотно впливають інте­реси численних суб'єктів, пов'язаних із їхньою діяльністю.

Це власники або керівники організації, її співробітники, яким вона дає засоби до існування, становище, статус тощо; ділові парт­нери, чий добробут також значно залежить від неї; місцеві органи влади, котрим організація допомагає розв'язувати ба­гато проблем; нарешті, суспільство в цілому. Наприклад, якщо велика організація не зуміє реалізувати свої цілі і збанкротує, роботу можуть одночасно втратити десятки, а то й сотні тисяч людей, що неминуче створить значні труднощі навіть для великих держав. Звичайно, іноді умови діяльності організації сприймаються її керівництвом не зовсім реально, тому й виникають помилки у постановці цілей і визначенні способів досягнення їх, що при­зводять до неефективних рішень, марнотратства ресурсів.

Отже, питання про цілі існування організації не таке вже і просте, як може виявитись з першого погляду. Якщо виходити з того, що досягнення мети, як правило супроводить активні дії, то вона повинна бути корисною даному суб’єкту, інакше витрати на її досягнення будуть марними, що само по собі не має здорового глузду.

У системі управління організацією цілі виконують низку важ­ливих функцій:

По-перше, цілі представляють собою філософію організації, концепцію її діяльності й розвитку. А оскільки види діяльності лежать в основі загальної й управлінської структури, саме цілі визначають в кінцевому підсумку її характер і особливості.

По-друге, цілі зменшують невизначеність поточної діяль­ності як організації, так і окремої людини, стаючи для них орієнтиром у навколишньому світі, допомагають пристосуватися до нього, сконцентруватися на досягненні бажаних результатів, діяти швидше, з більшим ефектом, досягати задуманого з мінімальними затратами, а при однакових затратах отриму­вати додатковий виграш.

По-третє, цілі становлять основу критеріїв для виявлення проблем, прийняття рішень, контролю й оцінювання резуль­татів діяльності, спрямованої на їхню реалізацію, а також матеріального і морального заохочення працівників організації, які при цьому відзначилися.

По-четверте, цілі, особливо значні, незалежно від того, реальні вони чи ілюзорні, згуртовують навколо себе ентузіастів, спонукають їх добровільно брати на себе нелегкі обов'язки і докладати всіх можливих зусиль для їхнього виконання.

По-п'яте, офіційно проголошені цілі служать виправданням в очах громадськості необхідності й законності існування орга­нізації, особливо, якщо її діяльність спричиняє негативні наслідки, наприклад забруднення навколишнього середовища.

Успішна реалізація перелічених функцій можлива за умо­ви, якщо цілі організації відповідають певній сукупності ви­мог, котрі висуваються до них.

По-перше, цілі мають бути конкретними, бажано, щоб вони мали не лише якісні, а й кількісні параметри. Такі цілі легше сприймаються людьми, їх простіше узгоджувати, вони є осно­вою для складання планів.

Цілі мають бути зрозумілі виконавцю й однозначно сформу­льовані. Головне, щоб ті, хто буде їх реалізовувати, знали і розуміли, чого конкретно від них чекають. Заклик просто збільшити ефективність виробництва, звичайно, мало що по­яснює виконавцю, а, скажімо, мета — знизити собівартість про­дукції на 10 % — зрозуміла і спонукає виконавця вибирати більш правильні й реальні засоби та шляхи для досягнення найкращого результату. Мета допомагає бачити те, що приско­рює її досягнення.

По-друге, цілі мають бути реальними, досяжними в даних умовах. Нереальні цілі не тільки не стимулюють трудові ко­лективи до активної діяльності, а й можуть навіть призвес­ти до небажаних результатів. Звичайно, мало хто свідомо ста­вить перед собою цілі, які не можна досягти, однак оцінка своїх можливостей у більшості людей дуже суб'єктивна і за­лежить від рівня їхніх знань, досвіду, психічного складу, темпераменту.

По-третє, цілі мають бути гнучкими, здатними до трансфор­мації і коригування відповідно до умов діяльності організації. У протилежному разі організація може втратити спроможність адаптуватися до умов, що змінюються, і потрапити в складну ситуацію, із якої буде дуже важко знайти вихід.

По-четверте, оскільки цілі, як правило, досягаються в ре­зультаті спільної діяльності людей, ці люди повинні їх визна­вати як свої особисті цілі, тобто бути відомими, зрозумілими, близькими для більшості членів організації. Це викликає до реалізації цілей зацікавленість і прагнення підвищувати ефек­тивність своєї праці.

По-п'яте, цілі мають бути сумісними одна з одною в часі й просторі і відображати сумісність інтересів суспільства, колек­тивів та індивідів, щоб уникнути конфліктів і кризових ситу­ацій. Цілі, неприйнятні хоча б для одного з рівнів господарю­вання, можуть бути просто не виконані або ж їх виконання буде гальмуватися. Тому при визначенні цілей необхідно ретельно узгодити інтереси всіх сторін. Ефективність досягнення конк­ретної мети підвищується, якщо хід її досягнення може бути перевірено і скориговано у зв'язку зі зміною зовнішніх чин­ників та обставин.

По-шосте, цілі не можуть бути руйнівними (наприклад, на­сильницька колективізація або приватизація). Такі цілі здатні відкинути об'єкт і систему управління назад.

Отже, вся робота з визначення і розробки цілей є важливим елементом мистецт­ва управління.

Узагальнюючи вимоги до цілей менеджменту організації, можна сказати, що цілі визначають: напрям бізнесу, дії, пріо­ритет завдань бізнесу, значення служб підприємства, критерії оцінювання результату, сферу концентрації зусиль. Цілі мають бути реальними і досяжними, деталізованими за підрозділами, вимірюваними, однозначними, зрозумілими виконавцям; їх необхідно визначати з урахуванням обсягу робіт, термінів, ви­конавців, наявних можливостей.