3.18. Спеціальні водозабірні споруди

При утворенні на річці глибинного льоду, або при високій каламутності води, доцільно забирати воду не прямо з річки, а із спеціально створеної затоки, так званого ковша. Розміри ковшів визначають із умови спливання глибинного льоду, або випадання в осад водяних зависей. Проточену швидкість води в них приймають 0,05 – 0,2 м/с. Затоки можуть бути з нижньою течією входу води – гирло за течією, і з верховим током води гирло проти течії (рис. а, б).

1

Рис. Схеми водоприймальних заток (ковшів)

Спарені затоки рис. використовують для боротьби з глибинним льодом і для прояснення води в різний час року. Ковші можуть бути збудовані на березі річки, або винесені в її русло. В другому випадку затоку відгороджують дамбами. Конструкція водозабірних споруд із ковшів не відрізняється від водозабірних споруд берегового типу.

Рис. Спарені затоки (ковші): 1 – водозабірна споруда; 2 – дамба; 3 – поверхневі токи; 4 – низинні токи води.

Інфільтраційні водозабірні споруди представляють собою свердловини, шахтні колодязі, горизонтальні водозабори, які розташовуються вздовж річки з піщаними або пісчанонравелистими берегами.. Такі водозабори беруть воду з річки, що інфільтрується через товщу ґрунту. Інфільтраційні водозабірні споруди доцільно використовувати при необхідності одержання добре проясненої води і на річках х інтенсивним утворенням глибинного льоду.

Для тимчасових водопроводів облаштовують передвижні або плавучі водозабори. Передвижний водозабір являє собою насосну станцію, яка може рухатись відповідно до зміни рівня води в річці по похилій рейковій колії, прокладеній з узбережжя. При використанні плавучих водозаборів насосні агрегати розташовують на плавучих засобах: понтонах, баржах і ін. Перевагами рухомих і плавучих водозаборів є незалежність приймання води від коливання рівня води в річці і можливістю їх швидкого облаштування. Проти ці водозабори мають і суттєві недоліки. Необхідно мати гнучкі з’єднання трубопроводів, які зможуть працювати в тяжких умовах зими і в період повеней.