3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу небезпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки й техніки.
Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні й політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у вказаних сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.
Із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем, в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.
Сумарний ризик має мінімум при оптимальному співвідношенні інвестицій у технічну й соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.
Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.
Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.
Безперечно, не існує абсолютної безпеки, завжди буде існувати деякий рівень залишкового ризику.
Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним, вирішує керівництво держави та конкретного підприємства, установи і організації. Результат цього рішення впливатиме на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце займає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.
- Конспект лекцій
- З м і с т Модуль і. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- Лекція №15. Управління в галузі безпеки життєдіяльності
- 3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів
- Наукові засади безпеки життєдіяльності
- Основні поняття та визначення в безпеці життєдіяльності
- Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів
- 2. Оцінка ризику небезпеки
- 3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- 4. Управління ризиком
- 5. Якісний аналіз небезпек
- Модуль 2. Людина як елемент системи “людина – життєве середовище”
- 2.Діяльність людини
- 3.Середовище життєдіяльності
- 3.1. Природне середовище
- 3.2. Техносфера
- 3.3. Ноосфера
- 4. Соціально-політичне середовище
- 2. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності
- 3.Загальні уявлення про обмін речовин та енергію
- 2. Психіка людини і безпека життєдіяльності
- 3. Атрибути людини
- 4. Риси людини
- 5. Якості
- 6. Емоційні якості людини
- 7. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- 8. Основні положення ергономіки
- 9. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я
- 2. Літосферні стихійні лиха
- 3. Гідросферні стихійні лиха
- Причинами снігових лавин можуть бути: перенапруження снігового покриву; різкий порив вітру; звукова хвиля; різка зміна метеорологічних умов.
- Атмосферні стихійні лиха
- Лекція 7.Небезпеки техногенного характеру
- 2. Антропогенний вплив на навколишнє середовище
- 3. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
- 3.Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
- 5. Аварії на транспорті
- 6. Пожежі та вибухи
- Лекція 8.Соціально-політичні небезпеки.
- 2. Війни
- 3. Тероризм
- 4. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення
- 5.Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння