Концепція прийнятного (допустимого) ризику

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебу­ває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соці­альні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної без­пеки, неможливо.Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтува­ний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучас­на концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прий­нятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у праг­ненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічно­го становища, розвитку науки та техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та полі­тичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливос­тями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, вико­ристовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати сус­пільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техноген­ною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідно­шення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на ко­ристь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис. 1.4 наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визна­чення прийнятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик змен­шується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медич­ну допомогу.

Сумарний ризик

Витрати на безпеку

Рис. 1.4. Визначення прийнятного ризику

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвес­тицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховува­ти при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі лю­дини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10-⁶ на рік. Малим вва­жається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-⁸ на рік.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятим чи неприйнятим — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризи­ку, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначен­ня вартості ризику.