logo
Книжка БЖД

4.2.2. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в ат­мосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгостроко­ве радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:

1957рік — Аварія в Віндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробниц­тву плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500кв.км);

1957 рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій мешкало 0,5 млн осіб);

1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух);

1979рік — аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі, США (стало­ся зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що при­звело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).

26 квітня . 1986

Однак найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середо­вища є аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок гру­бих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для люд­ства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала та­кої аварії, яка була б настільки згуб­ною за своїми наслідками для довкі­лля, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних те­риторій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони лю­дей, які тривало проживають на за­бруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської ката­строфи глобальними, а ситуацію — надзвичайною.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпечних ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речо­вин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забруднені води, грунти, рослини, дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусі, Росії, де зараз про­живає 5 млн осіб.

Нині радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС наступний: доза опромінення ста­новить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках — 1-5 Р/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реактор, — ЗО років. Зараз пла­нується будівництво «Саркофага-2», який повинен вмістити «Саркофаг-1» і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року Чорнобильську АЕС було закрито.

Цей крок нашої держави — ще одне начне підтвердження чіткості політики у питаннях ядерної безпеки та ядерного роззброєння, вияв відповідальності у виконанні міжнародних зобов'язань.

Чорнобильську АЕС зупинено, але потрібно пам'ятати, що попереду ще тривалий процес перетворення станції та територій катастрофи в екологічно безпечну зону, розв'язання безпрецедентних економічних, соціальних і суто людських проблем.

ЧАЕС зупинено, але Чорнобиль залишається. Чорнобильська траге­дія ніколи не залишиться в минулому, а довічно тяжітиме над нашим майбутнім.

Стан здоров 'я населення, постраждалого від аварії на ЧАЕС.

Чим далі ми від 26 квітня 1986року, тим більше питань постає щодо наслідків аварії. Першими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у гасінні пожежі та аварійних роботах на атомній станції. Гострою промене­вою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 - згодом. Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня — у 43.

Наведемо дані Міністерства охорони здоров 'я про медичні аспекти наслідків аварії через 15років (табл. 4.3)

Таблиця 4.3.

Результати диспансерних оглядів населення, яке підпало під вплив іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС

Континген­ти потерпілих

Показники стану здоров'я постраждалого населення на 1000 відповідного контингенту

Поширеність хвороб

Первинна інвалідність

Смертність

Діти до 14 років

2089,75

0,67

0,78

Дорослі та підлітки

1646,54

39,8

77,29

Захворюнаність дітей, що потерпіли від аварії на ЧАЕС, починаючи з 1992 року, на 20% перевищує звичайний рівень. За даними МОЗ України, майже 1,5 мільйона українських дітей тією чи іншою мірою відчувають на собі наслідки цієї техногенної катастрофи — лейкоз, анемії, захворювання ендокринної та серцево-судинної систем, вроджені вади, хвороби нервової системи та органів травлення. Нині на обліку перебу­ває 2500 дітей-інвалідів Чорнобиля, зареєстровано близько тисячі ви­падків раку щитовидної залози, який до аварії у дітей практично не діагностувався.

Аналіз динаміки захворювань дорослих осіб, визнаних постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, свідчить про наявність нега­тивних змін в їх стані здоров'я. За роки спостережень установлений суттєвий ріст новоутворень, в тому числі злоякісних, хвороб органів травлення, дихання, кровотворення, щитовидної залози (рак щитовид­ної залози реєструється в 10 разів частіше ніж до 1986 року).

Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продук­тах харчування. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів. Більше 3 млн громадян піддаються дії малих доз та проживають в умовах обмеження поведінки.

Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіо­активного випромінювання відноситься до числа найбільш актуальних.

Усього, за сучасними даними, внаслідок Чорнобильської катастро­фи в Україні постраждало майже 3,23 млн осіб, з них 2,35 млн мешка­ють на забрудненій території, більше 358 тисяч брали участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 р. або були відселені пізніше.

Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної не­безпеки. Актуальним для жителів багатьох районів України є питання про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілактичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:

-обмеження надходження радіонуклідів з їжею;

-гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;

-підвищення захисних сил організму.

Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речовин і прдуктів,які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випромінювання (антимутагени та радіопротектори).На допомогу приходятьприродні захисники.До цих речовин належать:листя чаю,виноград,чорна смородина,чорнопліднагоробина,обліпіха,

банани,лимони,фініки,грейпфрути,гранати; з овочів-шпинат,

брюссельська і цвітна капуста,боби,петрушка.Для того,щоб радіонукліди не засвоювались організмом,потрібно постійно вживати продукти,які містять пектини,зокрема яблука.Насіння соняшника належить до групи радіозахисних продуктів.Багаті на біорегулятори морські продукти,дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.

Рекомендації американського вченого доктора Р.Гейла щодо збереження здоров’я умовах довгострокової дії малих доз випромінювання:

1.Добре харчування.

2.Щоденне випорожнення.

3.Вживання:

-відварів насіння льону,чорносливу,кропиви,проносних трав;

-соків з червоними пігментами(виноградний,томатний);

-чорноплідної горобини,гранатів,родзинок;

-вітамінів А,Р,С,В,соку буряка,моркви;

-хрону,часнику;

-крупи гречаної,вівсяної;

-активованого вугілля(1-2 таблетки перед їжею);

-сирів,сметани,вершків;

-овочів й фруктів(знімати верхній шар до 0,5 см,з капусти видаляти верхні 3 листки);

-цибуля і часник мають здатність поглинати з організму радіоактивні елементи;

4.Щедре пиття.