6.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До першої групи органів належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.
Державні органи спеціальної компетенції уповноважені контролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища.
Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
• Кабінет Міністрів України;
• Міністерство праці та соціальної політики України;
• міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;
• місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів.
Кабінет Міністрів України забезпечує:
• реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
• затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;
• визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;
• визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.
Для розробки і реалізації цілісної системи державного
управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життє- діяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України. Державний комітет України по нагляду за охороною праці:
• здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі;
• розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
• координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та об'єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
• опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики і охорони здоров'я систему показників обліку умов і безпеки праці;
• бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організовує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
• одержує від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.
Міністерство праці та соціальної політики України:
• здійснює державну експертизу умов праці;
• визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;
• бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.
Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.
Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади.
Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Президент України висту-пає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади, впроваджує у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.
Кабінет Міністрів України
• організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм;
• створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров'я;
• забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я;
• укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї компетенції;
• здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров'я, визначають єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров'я.
- Основи безпеки життєдіяльності
- Тема 1.1. Безпека життєдіяльності як категорія
- Наукові засади безпеки життєдіяльності
- 1.1.2.Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності.
- Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів.
- Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- 1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз— методологічна основа безпеки життєдіяльності
- 1.2.2. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти
- Рівні системи «людина - життєве середовище
- Ризик як оцінка небезпеки
- Загальна оцінка та характеристика небезпек
- Оцінка ризику небезпеки
- Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- Управління ризиком
- Якісний аналіз небезпек
- Тема 2.1. Людина як біологічний та соціальний суб'єкт
- 2.1.1. Людина та її біологічні і соціальні ознаки
- 2.1.2. Діяльність людини
- Середовище життєдіяльності
- 2.2.1. Природне середовище
- 2.2.2. Техносфера
- Ноосфера
- Соціально-політичне середовище.
- Фізіологічні особливості організму людини
- Будова і властивості аналізаторів
- Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності
- Загальні уявлення про обмін речовин та енергію
- Психологічні особливості людини
- Значення нервової системи в життєдіяльності людини
- Психіка людини і безпека життєдіяльності
- Властивості людини
- Атрибути людини
- Риси людини
- Якості людини
- Емоційні якості людини
- Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
- Основні положення ергономіки
- 2.7. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я
- 2.7.1. Основні визначення здоров'я
- Вплив негативних факторів на здоров'я людини
- Тема 3. Небезпеки життєдіяльності у виробничій сфері та побуті. Засоби їх попередження
- 3.1. Дія шуму і вібрації на організм людини
- Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпек
- Основні характеристики іонізуючих випромінювань
- Природні іонізуючі випромінювання
- Штучні джерела іонізуючих випромінювань
- Одиниці вимірювання радіоактивних випромінювань
- Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- Радіаційна безпека
- 3.3. Електромагнітні поля (емп) і випромінювання
- Загальна характеристика електромагнітних полів
- Вплив емп на організм людини
- Небезпека електричного струму
- Загальна характеристика електричної енергії
- Особливості впливу електричного струму на організм людини
- Хімічні і біологічні фактори небезпеки
- Хімічні фактори небезпеки
- Біологічні фактори небезпеки
- Психофізіологічні небезпеки
- Фізична діяльність людини
- Розумова діяльність людини
- Загальна характеристика трудової діяльності
- Психофізіологічні фактори небезпек
- Фактори, які впливають на продуктивність праці
- Тема 4.1. Природні небезпеки
- 4.1.1. Літосферні стихійні лиха
- Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу
- Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах,снігових лавинах та селях:
- Гідросферні стихійні лиха
- Атмосферні стихійні лиха
- Небезпеки техногенного характеру
- Антропогенний вплив на навколишнє середовище
- 4.2.2. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
- 4.2.3 Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
- 4.2.4. Аварії на транспорті
- 4.2.5. Пожежі та вибухи
- Соціально-політичні небезпеки
- Тероризм
- Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення
- Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння
- Комбіновані небезпеки
- Природно-техногенні небезпеки
- Природно-соціальні небезпеки
- Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі
- Забруднення атмосфери міст
- Забруднення міських приміщень
- Забруднення питної води в містах
- Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст
- Тема 5. Надзвичайні ситуації та їх наслідки
- Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків
- Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій
- Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій
- 1) У режимі повсякденної діяльності:
- 3) У режимі діяльності у надзвичайній ситуації:
- 4) У режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи у відповідності з Законом України «Про надзвичайний стан».
- Визначення рівня надзвичайних ситуацій, регламент подання інформації про їх загрозу або виникнення
- Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- Надання першої долікарської допомоги потерпілому
- Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання
- Надання першої допомоги при враженні діяльності мозку, зупинці дихання та серцевої діяльності
- 5.2.3. Перша допомога при кровотечах та ушкодженнях м'яких тканин
- Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв'язок та при переломах кісток
- Долікарська допомога при термічних впливах та хімічних опіках
- Допомога при отруєннях
- Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою
- Надання першої допомоги при утопленні
- Правові основи безпеки життєдіяльності
- 6.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності
- Кабінет міністрів україни