6.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності

Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До пер­шої групи органів належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.

Державні органи спеціальної компетенції уповноважені контролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• Міністерство праці та соціальної політики України;

• міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

• місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів.

Кабінет Міністрів України забезпечує:

• реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

• затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;

• визначає функції міністерств, інших центральних органів державної вико­навчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

• визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіо­нальних фондів охорони праці.

Для розробки і реалізації цілісної системи державного

управління охороною праці при Кабінеті Міністрів Укра­їни створена Національна рада з питань безпечної життє­- діяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України. Державний комітет України по нагляду за охороною праці:

• здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалі­зує державну політику в цій галузі;

• розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної ви­конавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

• координує роботу міністерств, інших центральних органів державної вико­навчої влади, місцевої державної адміністрації та об'єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики і охорони здо­ров'я систему показників обліку умов і безпеки праці;

• бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організовує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого се­редовища;

• одержує від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Міністерство праці та соціальної політики України:

• здійснює державну експертизу умов праці;

• визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;

• бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади.

Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент Украї­ни у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Президент України висту-пає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законо­давства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади, впроваджує у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші по­вноваження, передбачені Конституцією України.

Кабінет Міністрів України

• організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загально­державних програм;

• створює економічні, правові та організаційні механізми, що стиму­люють ефективну діяльність в галузі охорони здоров'я;

• забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я;

• укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї компетенції;

• здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в га­лузі охорони здоров'я, визначають єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріаль­но-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і на­гляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров'я.