Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях

Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» «громадяни Укра­їни мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду Укра­їни, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств,установ і організації» незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».

Головною функцією органів державної виконавчої влади, адмі­ністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у разі виникнення НС є захист населення та органі­зація його життєзабезпечення.

Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Водночас харак­тер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загро­зи, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти — за категоріями сто­совно засобів захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей роз­поділ здійснює Кабінет Міністрів України.

Для міст встановлені наступні групи:

> особливої важливості;

> першої групи;

> другої групи;

> третьої групи.

Для підприємств та організацій встановлені наступні категорії:

* особливої важливості;

* першої категорії;

* другої категорії.

Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колек­тивних засобів захисту,їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику.

Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих ство­рюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій — ДКНС. ДКНС діють При Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на пос­тійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.

Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення впливу надзвичайної ситуації і завдан­ий з підготовки та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС — це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормаль­них умов життя, здоров 'я і працездатності людей.

Цей комплекс включає:

•управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;

•захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

•забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і пред­метами першої необхідності;

•захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіа­ційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

•житлове забезпечення і працевлаштування;

•комунально-побутове обслуговування;

•медичне обслуговування;

•навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;

•розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

•санітарну обробку;

•знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, си­ровини, матеріалів і готової продукції;

•підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;

•забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтри­мання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

•заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення не­сприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.

Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управ­ління цивільної оборони при чіткому погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосеред­німи виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відобра­жаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення НС.

З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життє­діяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію.

Сповіщення населення здійснюється усіма доступними способами:через телебачення,радіомережу,радіотрансляційну провідну мережу,спеці­альними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема по­відомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.

Евакуація — це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивіль­ної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим прин­ципом, а населення, яке не пов'язане з виробництвом, — за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізнич­ний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовуєть­ся для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями.

Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які роз­ташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.

Про початок та порядок евакуації населення сповіщається по мережі спо­віщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації,необхідно взяти документи, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для організації приймання, розташування населення, а також забезпечення його всім необхідним створюються евакуаційні комісії та приймальні еваку­аційні пункти, які вирішують проблему розташування, забезпечення та об­слуговування прибулого населення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максималь­ний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційне або хімічно небезпечних об'єктах, а та­кож запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщен­ня евакуйованих громадян, готуються (за необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівницт­во, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі евакуйовані.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуй­ованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і ме­дичного обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої не­обхідності здійснюється службою торгівлі і харчування цивільної оборони сільського або іншого району, який прийняв евакуйованих.

Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезени­ми з собою. В разі їх відсутності харчування здійснюється через мережу гро­мадського харчування або в сім'ях, в яких вони підселені.