Загальна характеристика трудової діяльності

Будь-яка трудова діяльність характеризується двома взаємопов'яза­ними елементами: фізичний (механічний) — визначається роботою м'язів; психічний — визначається участю органів чуття, пам'яті, мислення, емоцій, вольової активності.

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяль­ності неоднакова: під час фізичної праці переважає м'язова діяльність; під час розумової активізуються процеси мислення. Але жоден з видів праці не відбувається без регулювання центральної нервової системи. Вивчення трудової діяльності людини і впливу її на організм людини передбачає, насамперед, характеристику фізіології праці:

-фізичні, нервово-психологічні, розумові, емоціональні пере навантаження;

-ритм і темп роботи;

-монотонність праці;

-обсяг сприймання і переробки інформації;

-біомеханічні та антропометричні дані.

Це дає змогу визначити ступінь і характер навантаження органі­зму під час роботи, відповідність робочого місця і засобів праці анатомофізіологічним особливостям людини і розв'язати цілу низку практичних питань: раціональні режими праці і відпочинку,орган­ізація робочого місця проведення професійного добору та проф­орієнтації тощо.

Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується ви­тратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енерге­тичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпечен­ня постійного обміну енергії, тобто є безперечною умовою життя. Кількість енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного об­міну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ен­докринної та ферментної систем та багатьох інших факторів.

Фізичні зусилля, яких докладає людина в трудовій діяльності, оцінюються у формі енергетичних витрат (вимірюються в кДж/хв, кДж/год або кКал/хв чи кКал/ год), їх кількість залежить від інтенсивності навантаження. Так, при фізичній праці середньодобові енерговитрати перевищують 115 кКал/год. Витрати енергії в багатьох випадках залежать від рівня механізації виробництва. Якщо воно по­вністю автоматизоване, то енергетичні витрати робітників наближаються до енерговитрат осіб, які займаються розумовою працею.

Отже, добові енерговитрати залежать від характеру роботи та фізич­ного навантаження:

>при розумовому виді діяльності — не більше 2,5 тис. кКал/добу;

> при середній фізичній праці — 3,2 тис. кКал/добу;

>при тяжкій фізичній праці та активному способі життя вони ють 4 тис. к Кал/добу та більше.

Добові енерговитрати залежать також і від віку людини. Наприклад, у похилому віці (коли людина на пенсії і веде малорухомий спосіб жит­тя) добова витрата енергії може становити 2,3 тис. кКал/добу; для лю­дей молодих та середнього віку добові енерговитрати сягають 6 тис. кКал/добу.

Залежно від виду праці обов'язково необхідно враховувати і харчо­вий раціон. В даному випадку він не повинен перевищувати 2212 кКал (харчовий раціон не повинен більше ніж на 5% перевищувати добові енерговитрати).

На будь-яку діяльність людини сильно впливають успіх або невда­ча. В одних випадках успіх, піднімаючи людину у власних очах, мобі­лізує сили на досягнення нових цілей у роботі, а в інших — може вик­ликати самозаспокоєння. Невдача ж у справі, до якої людина ставиться позитивно, викликає пригнічений стан. Залежно від особистих рис, неприємні почуття можуть викликати або відмову від подальшої діяль­ності в певній галузі, або послідовний аналіз причин невдачі та нові зу­силля на виконання тієї чи іншої справи.

Успіх у роботі залежить від багатьох обставин. Однією з них висту­пає творчість. Пошук нового в праці характерний лише для творчої особистості.

Творчість піднімає діяльність на вищий ступінь, є рушій­ною силою виробництва та науки. У творчості відбуваєть­ся злиття фізичних та розумових сил, що розкриває по­вністю особистість, дає можливість самовираження.