logo search
Посібник Осно x

Характеристика інтенсивності роботи за споживанням кисню та енерговитратами

Характер роботи Споживання кисню, л/хв Енерговитрати, ккал/хв

Легка до 0,5 до 2, 5

Середньої ваги від 0,5 до 1,0 2,5—5,0

Важка 1,0 і більше понад 5,0

Під час фізичної роботи важливого значення набуває правильна організація робочих рухів, чергування статичних і динамічних зусиль. Статичні м’язові зусилля характеризуються перевагою напруження над розслабленням. При цьому робота м’язів здійснюється в анаеробних, тобто безкисневих умовах. Клітини й тканини м’язів отримують енергію в результаті дисиміляції, розщеплення складних органічних речовин до вуглекислого газу й води. Прикладом слугує гліколіз — розщеплення глюкози, що протікає в два основних етапи — безкисневий і кисневий.

На безкисневому етапі молекула глюкози розщеплюється до молочної кислоти, виділяється невелика кількість енергії й утворюються лише дві молекули ацетилтрифосфату (АТФ). АТФ — основна енергетична речовина клітини, одиниця виміру енергії в ній. Усі процеси перетворення енергії супроводжуються синтезом або розпадом АТФ. За статичних зусиль, коли м’язи стиснуті, кровоносні судини здавлені, у клітини не надходить кисень, гліколіз зупиняється на безкисневому етапі, енергія не виділяється, у клітинах накопичується молочна кислота, з’являються почуття втоми та біль у м’язах. У разі чергування напруження м’язів з їх розслабленням гліколіз проходить у два етапи. На другому етапі — молочна кислота розщеплюється до вуглекислого газу й води й клітина отримує майже в 20 разів більше енергії — 38 молекул АТФ.

Таким чином, у разі чергування статичних і динамічних навантажень можна домогтися переваги кисневого розщеплення над безкисневим, що сприяє тривалому збереженню працездатності. Тому надзвичайно важливою є фізіологічна раціоналізація — розумна й зважена організація трудового процесу, створення умов для швидкого оволодіння трудовими навичками, правильна організація режимів праці й відпочинку.

Вирішенням цих завдань займається ергономіка — наука, що вивчає трудові процеси з метою оптимізації знарядь та умов праці, підвищення ефективності трудової діяльності й збереження здоров’я працюючих.

Під працею зазвичай розуміють процес усвідомленого впливу людини на предмет праці із використанням необхідних засобів технологій організації з метою надання йому якостей, що задовольняють ті чи інші потреби.

Предмет праці — речовини природного предмета, на який вже здійснено вплив праці, або об'єкт надання послуг, на які спрямована трудова діяльність працівника з метою надання їм нових якостей, що корисні людині.

Засоби праці — це те, за допомогою чого працівник впливає на предмет праці і що створює йому необхідні умови для праці.

Технологія діяльності — спосіб виливу на предмет праці, цілеспрямована діяльність, яка передбачає наявність знань і вміння з тієї чи іншої роботи.

Організація праці — певний порядок побудування та здійснення трудового процесу, який складається з системи взаємодії працівника з предметами та знаряддями праці і виробничої взаємодії людей.

Отже, праця є одним із видів багатобічної людської діяльності, функціональним процесом, в якому використовуються фізіологічні та найхарактерніші якості працівника. У процесі праці витрачається людська енергія (нервова, м'язова), активізуються усі психічні функції працівника (сприйняття, пам'ять, відчуття, мислення, уява, вольові якості, уважність, зосередженість, зацікавленість, напруження, задоволення, стомлений тощо).

У процесі праці людина: сприймає і переробляє інформацію, у тому числі інформацію про наявність шкідливих і небезпечних чинників на робочому місці; приймає і реалізує рішення, осмислює різні варіанти дій; використовує засвоєні знання, навички і вміння; аналізує відповідність умов, знарядь та предметів праці існуючим правилам, нормам; прогнозує можливі ситуації; оптимально мобілізує свої резервні можливості; концентрує вольові зусилля на досягненні поставленої мети і в цілях підвищення безпеки праці.

Зазначимо також, що у процесі праці реалізується комунікативна функція психіки. Вона виявляється у спілкуванні працівників і є чинником міжособистісних відносин, способом організації спільної діяльності та методом пізнання людини людиною. В ній враховуються індивідуальні властивості особистості, які проявляються у відмінностях поведінки людей у тих чи інших небезпечних ситуаціях.

Отже, можна зробити висновок, що праця - це сукупність фізіологічних та психічних процесів, які спонукають, програмують і регулюють діяльність людини.

2.