Розрізняють порогові значення струму

– пороговий відчутний струм при змінному 0,6–1,5 мА, при постійному 5–7 мА;

– пороговий невідпускаючий струм – це найменший струм, за якого людина вже не може самостійно керувати м’язами, крізь які протікає струм, і звільнитися від захоплених руками предметів при змінному 10–15 мА, при постійному 50–80 мА. При 25–50 мА дія струму поширюється і на грудну клітку, що приводить до утруднення дихання людини. При тривалості дії струму декілька хвилин – може наступити клінічна смерть;

– пороговий фібриляційний струм – це струм, що спричиняє при протіканні через організм фібриляцію серця. Це відбувається за величини змінного струму 100 мА – 5А, постійного струму – 300 мА – 5А.

Тривалість протікання струму. Дія електричного струму залежить від часу протікання його через тіло людини. Чим довше протікає струм через організм людини, тим більше зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку. Зростання сили струму зі зростанням часу його дії пояснюється зниженням опору тіла людини внаслідок місцевого нагрівання шкіри та подразнювальної дії на тканини.

Під час нагрівання шкіри виділяється піт, який містить сіль, а сіль є добрим провідником. Це спричиняє рефлекторну (тобто через центральну нервову систему), швидку зворотну реакцію організму у вигляді розширення судин шкіри, а відтак, посилене постачання її кров’ю і підвищення потовиділення, що й призводить до зниження електричного опору шкіри в цьому місці.

Наслідки впливу струму на організм полягають в порушенні функціонування центральної нервової системи, зміні складу крові, місцевому руйнуванні тканини організму під впливом тепла, порушенні роботи серця, легенів. Найуразливішим серце є в фазі серцевого циклу (кардіоциклу), тривалість якої становить близько 0,2 с.

Шлях протікання струму через людину. Шлях має велике значення з огляду на наслідки ураження. Якщо на шляху струму виявляться життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок, – то небезпека ураження досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм протікає іншим шляхом, то його вплив на ці життєво важливі органи може бути лише рефлекторним.

Існує багато можливих шляхів протікання струму в тілі людини, які називаються петлями. Небезпека петлі оцінюється за значенням струму і через який орган протікає струм. Найнебезпечніший шлях протікання струму через серце, легені.

Найхарактернішими і найбільш поширеними шляхами протікання струму через тіло людини є голова – руки; голова – ноги; рука – рука; ліва рука – ноги; права рука – ноги; нога – нога.

Вид та частота струму. Постійний струм в 4–5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою f = 50 Гц. Людина, тримаючи циліндричний електрод в руках, може витримати (за больовим відчуттям) прикладену до неї U<21–22 В при змінному струмі частотою 50 Гц і не більше – напругу 100–105 В при постійному струмі. Така порівняльна оцінка постійних і змінних струмів для U<500 В. При U>500 В постійний струм стає небезпечніший, ніж змінний частотою f = 50 Гц.

Через наявність в опорі тіла людини ємнісної складової, зростання частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла та зростання струму, що протікає через тіло людини.

Найнебезпечніший є змінний струм частотою 20–100 Гц. За частоти <20 Гц або f>100 Гц небезпека ураження електричним струмом зменшується, а при f = 450–500 Гц повністю зникає.

Значення фібриляційного струму при частоті f = 50-100 Гц практично однакові, при частоті f = 200 Гц значення фібриляційного струму зростає ~ в 2 рази (порівняно з його значенням при f = 50–100 Гц), а при частоті f = 400 Гц – більше ніж в три рази.