Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Таблиця 7.1.2 б

Оптимальні мікрокліматичні умови - умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину забезпечують найвищу працездатність і хороше самопочуття.

Допустимі мікрокліматичні умови — умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину можуть викликати напружену роботу механізму терморегуляції, виходять за межі фізіологічних можливостей організму людини, а також призводять до дискомфортного відчуття.

Температура повітря визначає характер теплообміну тіла людини з оточуючим середовищем. Здатність людського організму і підтримувати постійну температуру в межах +36,7°С зумовлена його терморегулятивною діяльністю.

За температури навколишнього повітря понад +38°С з’являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршується розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворювань. Під час виконання важкої фізичної роботи у приміщенні з температурою понад +30°С людина протягом зміни втрачає 10-12 літрів вологи, що становить 10% маси тіла людини і є небезпечним, оскільки з потом виділяються вітаміни, настає дегідратація — зневоднення. Плазма крові втрачає здатність утримувати воду. Тому рекомендують пити підсолену воду.

За зниженої температури звужуються судини м'язів та шкіри. Шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та дрібних артерій, виникає припухлість, шкіра синіє та свербить. Зниження температури тіла до +35°С викликає больові відчуття, за температури +27°С настає втрата свідомості, за температури охолодженого тіла нижче +27°С настає смерть.

Порушення теплового балансу призводить до підвищення температури тіла, а у важких випадках може настати тепловий удар. Існують нормовані оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, встановлені залежно від категорії важкості робіт, періоду року.

Холодним періодом року вважається період, коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10°С.

Теплим періодом року вважається період, коли середньодобова температура зовні приміщення становить + 10°С і вище.

Для визначення температури у виробничих приміщеннях використовуються звичайні ртутні і спиртові термометри, термопари або анемометри. Найчастіше температуру повітря в робочій зоні визначають за сухим термометром психрометра (рис. 7.1.1.). Для більш точного визначення фактичної температури повітря в приміщенні, де є значні джерела променистого тепла, використовують подвійний термометр. Один з них має загорнений термобалон, реагує на променисте тепло і мало реагує на конвективне. А другий містить посріблений термобалон, віддзеркалює променисте тепло і ре агує на конвективне.

Фактична температура повітря і за допомогою подвійного термометра розраховується за формулою:

t = t C,

де: t - покази термометра з коефіцієнтним термобалоном, °С;

tr - покази термометра загорненим термобалоном, °С;

К – константа приладу (наводиться в паспорті або інструкції до приладу).

Рис. 7.1.1 Психрометри:

а - стаціонарний;

б— аспіраційний;

1,2 — сухий і мокрий термометри;

3 —резервуар з водою;

4 - трубки для просмоктуваного повітря;

5—вентилятор з пружним заведенням

Відносна вологість повітря впливає на теплообмін організму, визначає теплові відчуття людини. У повітрі завжди є водяна пара, і чим вищий ступінь насичення повітря вологою, тим менше її може випаруватися з поверхні тіла. Випаровування вологи практично не відбувається за відносної вологості понад 80%. Висока відносна вологість за низьких температур погано впливає на терморегуляцію організму, може викликати його переохолодження. Оптимальна відносна вологість — 30 - 60% за температури 18 - 20°С.

Відносна вологість — це відношення абсолютної вологості до максимальної за певної температури.

Максимальна вологість — гранична кількість водяної пари, що насичує повітря за певної температури.

Абсолютна вологість — кількість водяної пари, що знаходиться в 1м3 повітря, виражена в грамах.

Чим вища температура, тим нижча максимальна вологість.

Відносна вологість вимірюється психрометрами Августа, Асмана, гігрометрами, гігрографами.

Психрометр Августа складається з сухого та вологого термометрів. Знаючи різницю температур сухого та вологого термометрів, за психрометричними таблицями визначають відносну вологість.

Швидкість руху повітря — один з факторів, що характеризує мікроклімат виробничих приміщень. Щоб уникнути протягів, швидкість руху повітря повинна бути в таких межах: 0,1 — 0,5 м/с при загальній вентиляції; 0,7 — 2,0 м/с — за місцевої вентиляції.

Швидкість руху повітря вимірюється анемометрами крильчастими СО-3 для вимірювання швидкості руху повітря в межах 0,2 — 10 м/с та чашковим анемометром МВ -13 — за швидкості руху повітря 1 — 20 м/с (рис. 7.1.2).

Рис. 7.1.2. Анемометри: а — чашковий; б — крильчастий: 1- крильчатка;

2 - перемикач пуску та зупинки

Склад повітря. У складі атмосферного повітря міститься 78% азоту, 21% кисню, 0,03% вуглекислого газу, вуглецю, озону тощо. В закритому приміщенні склад повітря змінюється в той чи інший бік.

Коли в приміщенні є не більше 9% кисню (за нормального барометричного тиску), то може настати смерть внаслідок аноксемії — кисневого голодування тканин організму.

За 83% азоту відчувається задуха, а за 93% настає смерть від нестачі кисню (зростання вмісту азоту означає зменшення вмісту кисню).

Допустима норма вуглекислого газу в приміщенні — 0,1 - 0,2%, на робочих місцях — до 0,5%.

За вмісту кисню в повітрі робочої зони від 19,5 до 20% забезпечується нормальне самопочуття людського організму.