7.1. Пожежа як фактор техногенної катастрофи

Пожежа – це неконтрольоване горіння за межами спеціального вогнища, що спричиняє збиток (ураження людей, моральний, матеріальний). Своєчасна ліквідація такого горіння, якщо воно не спричинило збитку, прийнято називати займанням чи відвернутою пожежею. Пожежа характеризується утворенням відкритого вогню і іскор, підвищеною температурою повітря, предметів, підвищеним вмістом токсичних продуктів горіння, пошкодженням будівель, споруд та устаткування, виникненням вибухів.

Пожежі наносять великі матеріальні збитки як виробництву, так і в побуті, а також навколишньому середовищу. У ряді випадків вони супроводжуються загибеллю і ушкодженням людей. Пожежі мають і психологічних аспект, бо нерідко супроводжуються панікою, психологічними і моральними травмами.

В Україні законом, регламентуючим діяльність підприємств з приводу пожежної безпеки, є Закон „Про пожежну безпеку” від 1993 р. Згідно цього закону забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та ін. діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширені, реконструкції та технічному переоснащенню підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі – власники), а також орендарі зобов’язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

• відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, ін. нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

• забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

• у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

• утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту, зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

• створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

• подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції, що ними виробляється;

• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

• своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

• проводити службове розслідування пожеж.

Існують такі види пожежної охорони: державна, відомча, добровільна, сільська. Державна охорона входить в систему Міністерства надзвичайних ситуацій. Відомча охорона створюється на об’єктах з підвищеною небезпекою. Крім того на підприємствах для посилення пожежної охорони організуються добровільні пожежні дружини і команди, добровільні пожежні товариства і пожежно-технічні комісії з числа робітників та службовців. При Міністерстві надзвичайних ситуацій існує управління пожежної охорони (УПО) і його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд, який здійснює:

• контроль за станом пожежної безпеки;

• розробляє і погоджує протипожежні норми і правила та контролює їх виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства;

• проводить розслідування і облік пожеж;

• організовує протипожежну профілактику.

Аналіз пожеж на об’єктах різних форм власності, профілактику на яких здійснює Державний пожежний нагляд, показує, що на підприємствах, організаціях, закладах кількість пожеж та загорянь у 2005 році зменшилась на 34,3% і становить 4380, що складає 7,3% від їх загальної кількості. Інші пожежі трапились в побуті, на транспорті, а також ландшафтні пожежі.

За 2005 рік в державі зареєстровано 64755 пожеж та загорань (загальні збитки від пожеж перевищили 2млрд.грн.), а прямі збитки складають 128,6млн.грн. На одну пожежу на об’єктах, підконтрольних державному нагляду (включаючи житло) припадає 10тис.грн. прямих збитків; побічні збитки також збільшилися на 25,7% і дорівнюють 55 млн. 620тис.грн., що складає 17,7% від загальної суми загальних збитків.

На об’єктах загальнодержавної власності виникло 1019 пожеж та загорянь (зменшення на 43,5% у порівнянні з 2002 роком), що становить 23,3% від загальної кількості пожеж та загорянь на підприємствах, організаціях, закладах; прямі збитки складають 2 млн. 958 тис. грн. (-44,8%), 10,4% від суми по підприємствах, організаціях, закладах; побічні збитки – 14 млн. 800 тис. грн. (+23,5%), 26,6% від суми побічних збитків по підприємствах, організаціях, закладах. На пожежах загинуло 19 осіб (на 13 осіб менше, ніж за минулий рік). Серед пожеж на об’єктах вказаної форми власності більшість – 402 (39,5%) сталося на об’єктах соціально-побутового та адміністративно-громадського призначення, 212 (20,8%) – спорудах виробничого призначення.

Таблиця 7.1.1.

Загальні відомості про пожежі в Україні