6.2. Безпека праці організації

У сучасних умовах розвитку нашої країни, які характеризуються появою різних форм власності, все більшу значучість набуває поняття „Безпека”. Новий зміст набувають процеси охорони результатів творчої, наукової, інженерної і художньо-конструктивної діяльності.

Сучасний підхід до розкриття поняття „Управління безпекою” – це основане на визнаних у всьому світі принципах законодавчого врегулювання відносин усіх видів власності.

Напрямки забезпечення безпеки – це нормативно-правові категорії, що визначають комплексні міри захисту інтересів господарської діяльності.

Основними напрямками забезпечення господарської діяльності виступають правовий, організаційний та інженерно-технічний захист.

Правовий захист включає: міжнародне право (патенти, авторське право, ліцензії) і державне право (Конституція, кодекси, закони, підзаконні акти, інструкції, положення, укази, накази).

Організаційний захист – це регламентація виробничої діяльності і взаємовідносин виконавців на нормативно-правовій основі, що виключає нанесення збитку комерційній діяльності (підбір, розстановка кадрів, режим і охорона організації, забезпечення збереження конфіденційності інформації).

Інженерно-технічний захист – це використання різних технічних засобів, які перешкоджають нанесенню збитків комерційній діяльності (фізичні, апаратні і програмні засоби, математичні методи).

Таблиця 6.2.1.

Основні напрямки діяльності та задачі суб’єкту господарчої діяльності

по забезпеченню своєї безпеки

У системі ринкових відносин однією з головних сфер людської діяльності є інтелектуальна, яка є головним ресурсом держави, її науково-технічним потенціалом, який визначає долю і результати економічних перетворень.

Сьогодні економічна безпека це прерогатива тих, що займаються бізнесом, забезпечують безпеку своєї діяльності.

Під час розробки концепції захисту треба, в першу чергу, ураховувати те, що кінцевою метою реалізації будь-яких заходів є захист персоналу, матеріальних і фінансових засобів і інформаційних ресурсів від нанесення їм матеріального та морального збитку, спричиненого випадковими або спеціальними діями.

Аналіз стану справ у сфері економічної безпеки підприємництва показує, що:

• забезпечення безпеки не може бути одноразовою дією. Це безперервний процес, що заключається в обґрунтуванні і реалізації найбільш раціональних форм, методів, заходів і шляхів створення, удосконалення і розвитку системи безпеки, безперервним управлінням нею, контролю, виявленню її вузьких і слабких місць і потенційних загроз бізнесу;

• безпеку можна забезпечити лише при комплексному використанні всього арсеналу засобів захисту у всіх структурних елементах виробничої системи і на всіх етапах технологічного циклу;

• необхідний рівень безпеки не може бути забезпечений без підготовки персоналу підприємства і користувачів і дотримання ними правил, направлених на забезпечення безпеки.

З позиції системного підходу безпека має бути:

Безперервною. Зловмисники завжди шукають можливість обійти захист для досягнення своїх цілей.

Плановою. Планування здійснюється шляхом розробки планів дій по забезпеченню захищеності організації всіма компонентами структури.

Централізованою. В рамках окремої підприємницької структури повинно гарантуватися організаційно-функціональна самостійність процесу забезпечення безпеки.

Конкретною. Захист спрямований на конкретні об’єкти.

Активною. Захисні міри втілюються в життя в достатній мірі наполегливо.

Надійною. Надійність методів, засобів і форм захисту з одночасним дублюванням заходів і мір безпеки.

Універсальною. Міри безпеки незалежні від місця їх можливої дії.

Комплексною. Для забезпечення безпеки усіх структурних елементів, можливостей і каналів несанкціонованого доступу повинні використовуватися всі види і форми захисту в повному обсязі.

Але головним в безпеці підприємства є економічні важелі по відшкодуванню збитку і попередженню негативних наслідків для організації бізнесу.

Особливе місце в психології безпеки займає характер попередження небезпеки. Попередити небезпеку можна різними способами: технічними, медико – біологічними і суспільними. До суспільних способів попередження небезпеки, а отже, і нещасних випадків, насамперед можна віднести навчання безпечним прийомам роботи. Правила безпеки при цьому виступають як суспільний засіб захисту діяльності від небезпеки.

Обмеження в діяльності виконавця робіт, обумовлені правилами безпеки, не можуть розцінюватися як фактори, що зменшують особисту волю працівника. Навпаки, коли робітник усвідомлює користь і необхідність правил, він стає відносно вільним від нещасних випадків і аварій.

В останні десятиріччя оснащеність сучасних виробництв технікою різко зросла, природно збільшилися кількість і рівень виробничих небезпек. Тому психологія безпеки рекомендує виділяти з правил найбільш важливі їхні пункти, щоб звертати на них більше уваги і тим самим забезпечувати порівняно легке їхнє запам’ятовування.

Виходячи з механізму, який спонукає людину до здійснення помилок, запропоновані наступні методи організації безпечної діяльності:

- створення психологічного настрою на безпеку;

- стимулювання безпечної діяльності;

- навчання безпечної діяльності;

- виховання безпечної поведінки.

З метою стимулювання розроблена програма організації безпечної діяльності (ПОБД). Вона включає 3групи: організаційні, матеріально і морально стримуючі; матеріально і морально штрафні.