9.1. Гарантії працівників на охорону праці.

9.1. Гарантії працівників на охорону праці.

9.2. Відшкодування власником збитків працівникам у разі ушкодження їх

здоров’я.

Література:[9.1-9.17].

Охорона праці громадян і працівників гарантується низкою нормативно-правових документів, головними з яких є: Конституція України, Закон України „Про охорону праці”, Кодекс законів про працю.

Конституція України відображає загальні принципи і засади по охороні праці.

У ст. 43 проголошується, що кожний має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу, ніж встановлену законом рівня. В цій статті також регламентується використання праці жінок і підлітків. Ст. 45 відображає право працівників на встановлення режимів праці і відпочинку. У ст. 46 закріплено право працівників на соціальний захист в разі втрати працездатності.

Закон України „Про охорону праці” є законом прямої дії, в якому деталізуються основні положення Конституції України по охороні праці. Слід відзначити, що він регламентує тільки права працівників підприємств, організацій і установ, при виконанні ними службових обов’язків.

ст. 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору. Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров’я.

ст. 7. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань.

ст. 8. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Із Фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги. Власник зобов’язаний повернути зазначені суми до Фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталися з вини власника.

ст. 9. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

ст. 10. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

ст. 11. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я. Власник зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

ст. 12. Відшкодування моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.

ст. 13. Перегляд розміру відшкодування шкоди. У разі зміни вартості життя порядок пов’язаного з цим перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової допомоги визначається К М України. Розмір відшкодування шкоди і розмір одноразової допомоги, що сплачуються потерпілому (або членам сім’ї та утриманцям померлого), не підлягають оподаткуванню.

ст. 14. Охорона праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановленні для них граничні норми.

ст. 15. Охорона праці неповнолітніх. Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються чинним законодавством.

ст. 16. Охорона праці інвалідів. Власник зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Кодекс законів про працю уточнює проблеми техніки безпеки і охорони праці на виробничому рівні. При укладенні колективної угоди між роботодавцем і найманими працівниками окремим розділом обумовлюються зобов’язання роботодавця по створенню безпечних умов праці, техніці безпеки, додаткових до діючого законодавства пільг працівників по їх соціальному захисту, заохоченню працівників по додержанню вимог законодавства про охорону праці.