6.4. Технічний прогрес та безпека праці

Науково – технічний прогрес вносить принципові нововведення в усі сфери матеріального виробництва, впливає на умови та безпеку праці. Так, атомна енергія, автоматизація та електроніка, хімізація, кібернетика, комп’ютеризація докорінно змінюють засоби і предмети праці, технологію, методи управління, а також умови праці.

Процес поступової заміни природних функцій людини засобами техніки досяг особливої важливості в період сучасної науково – технічної революції. Впровадження дистанційного управління внесло новий елемент у взаємовідносини людини і техніки, який полягає в можливості винесення управління виробництвом за межі технологічного процесу та заміні безпосереднього нагляду за виробничим процесом контролем за станом сигнальних систем на пульті управління. Разом с тим у небезпечних зонах діють або періодично виникають фактори, небезпечні для життя й здоров’я людини. При цьому стан умов праці, які безпосередньо діють на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів, називається безпекою праці.

Система організаційних заходів та технічних засобів, що запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів, визначає поняття „техніка безпеки”.

Об’єктами вивчення техніки безпеки є:

• технологічний і трудовий процеси;

• особливості обладнання, інструментів та пристроїв з точки зору безпеки праці;

• виробниче середовище в цілому, а також його складові (технічні, організаційні, соціальні), які можуть бути причиною виробничих травм чи сприяти їх виникненню й посиленню їх дії.

Виділяють такі завдання техніки безпеки:

• виявлення причин травматизму, профзахворювань і потенційних небезпек;

• визначення заходів та технічних засобів, що забезпечують безпеку обладнання, а також технологічного і трудового процесу;

• підготовку та обґрунтування матеріалів для законодавства з техніки безпеки, правил і норм, технічних умов, інструкцій по забезпеченню безпеки будівель, споруд, обладнання, технологічних процесів;

• проведення повного обліку виробничих травм і аналіз причин їх виникнення;

• вивчення й дослідження наявних технологічних процесів та впровадження нових, більш досконалих, які забезпечують безпеку праці, а також механізацію важких і шкідливих робіт;

• розробку матеріалів і організацію роботи з інструктажу та навчанню працівників безпечним прийомам праці.

Застосування досягнень науки і техніки в промисловості за рахунок механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів, використання програмних пристроїв, електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), автоматизованих систем управління (АСУ) змінюють умови і характер праці людини. Все це зумовлює комплекс проблем у взаємовідносинах людина-машин-середовище (ЛМС).

Раціональна і безпечна взаємодія компонентів цією системи реалізується спеціальними заходами:

• вибором таких технологічних процесів, прийомів, режимів роботи й обслуговування устаткування, які застосовуються. Передбачається усунення безпосереднього контакту, шкідливого впливу на людину, що досягається комплексною механізацією, операціями, герметизацією устаткування, застосуванням засобів індивідуального і колективного захисту працюючих;

• вибором виробничих приміщень і площадок для процесів, які виконуються поза приміщеннями. Виробничі приміщення і площадки по своїх розмірах і розташуванню повинні відповідати будівельним нормам і правилам. Рівень небезпечних шкідливих виробничих факторів у виробничих приміщеннях і на робочих місцях не повинен перевищувати встановлених стандартами й нормами допустимих величин;

• вибором вхідних матеріалів, заготівель і напівфабрикатів, які не повинні робити шкідливого впливу на працюючих. При використанні предметів праці, які можуть негативно впливати на працюючих, необхідно застосовувати відповідні засоби захисту;

• вибором, розміщенням виробничого устаткування та організацією робочих місць. Конструкція виробничого устаткування повинна забезпечувати раціональний розподіл між людиною та устаткуванням, обмеження ваги і напруженості праці, сприяти високій ефективності функціонування процесу. При використанні устаткування конвеєрного типу (із заданим темпом переміщення предмета праці з одного робочого місця на інше) передбачається можливість зміни темпу виконання операцій відповідно до динаміки зміни працездатності (стомлюваності) людини протягом зміни. Розміщення устаткування (відстань між устаткуванням і стінами приміщення) повинно забезпечувати раціональну і безпечну діяльність і відповідати діючим нормам. Організація робочого місця повинна переважно передбачати роботу в положенні сидячи або забезпечувати можливість чергування положення сидячи і стоячи. Трудові операції або рухи повинні виконуватися в зонах моторного поля залежно від точності та частоти дій;

• раціональною організацією праці й відпочинку протягом зміни з метою зниження монотонності праці;

• своєчасним одержанням і сприйняттям інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

• наявністю системи контролю і керування процесом, що забезпечує захист працюючого і аварійне відключення виробничого устаткування; професійним відбором і навчанням працюючих, застосуванням ними засобів захисту. Фізичні, психологічні, психофізіологічні та антропометричні характеристики робітника повинні відповідати характеру конкретних робіт і параметрів робочого місця. Працюючі повинні мати професійну і спеціальну підготовку, що відповідає характеру робіт. Засоби захисту повинні усувати або знижувати до стандартних норм дотримання небезпечних і шкідливих речовин в. робочій зоні і захищати працюючих від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що виникають при порушенні технологічного процесу.

Перелік заходів щодо охорони праці передбачає своєчасне планування, цільове фінансування та обов’язкове впровадження заходів щодо попередження нещасних випадків, захворювань на виробництві і по загальному поліпшенню умов праці.

Загальні вимоги і норми безпеки за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів регламентують стандарти безпеки праці.

Система стандартів безпеки праці (ССБП) – це комплекс взаємопов’язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці. Стандарти безпеки праці поділяються на міждержавні, державні , міжгалузеві, галузеві, стандарти підприємств.

Створюються такі стандарти підприємств з безпеки праці:

• організаційно-методичні, які визначають на підприємстві організацію роботи з охорони праці, організацію навчання і інструктаж працівників з безпеки праці, порядок нагляду за об’єктами підвищеної небезпеки, тощо;

• вимоги безпеки до виробничого устаткування;

• вимоги безпеки до технологічних процесів;

• вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального і колективного захисту.

В сучасних умовах актуальність безпеки праці набуває дедалі більшої державної ваги. У сучасній свідомості формується стійке переконання, що лише за допомогою осмислених, послідовних і, водночас, рішучих перетворень у цій сфері можна забезпечити прогресивний розвиток держави, успішно вирішувати соціально-економічні проблеми, створити належне підґрунтя для безпечної життєдіяльності населення та поліпшення демографічної ситуації. На цій підставі можна стверджувати, що безпека праці, займаючи ключову роль в системі безпечної життєдіяльності населення, одночасно є пріоритетним напрямком в цілій низці складових національної безпеки, перш за все в економічній, соціальній та екологічній сферах.

Для підприємств, які усвідомили значення зусиль щодо дотримання правил техніки безпеки, ці зусилля обертаються доволі відчутною економічною вигодою. Багато підприємств підрахували, що витрати на утримання штатних спеціалістів з безпеки працівників, на придбання засобів захисту праці є справою самоокупною та навіть фінансово вигідною, адже це сприяє помітному зменшенню аварій, нещасних випадків і пов’язаних з ними витрат, а також рівно відрахувань у Фонд соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань.

Соціально-економічний ефект, що очікують внаслідок підвищення рівня безпеки машин, механізмів, устаткування, ін. технічних засобів праці, полягає в суттєвому зниженні людських та матеріальних витрат, зростанню конкурентоспроможності промислової продукції вітчизняного виробництва і як наслідок, у збільшенні обсягів її експорту і поступовому зміцненню економічного потенціалу держави, піднесенню рівня соціального захисту громадян.