6.4.3. Методи дослідження виробничого травматизму

Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному та ергономічному методам. Застосовують також інші методи дослідження виробничого травматизму.

Статистичний метод

Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений па підприємстві, в регіоні або в галузі за декілька років.

Первинні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1. Статистичний аналіз дозволяє групувати нещасні випадки по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, їх причинам, характеру отриманих травм, виду обладнання тощо. Цей метод дозволяє встановити найбільш характерні види травм по окремим виробництвам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.

При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні і якісні відносні показники, засновані на вивченні первинних документів про травматизм.

Кількісний показник коефіцієнт частоти травматизму К_ч розраховується на 1000 працюючих:

К_ч=Н1000/С, (6.1)

де Н ‑ число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період (наприклад, півріччя, рік) і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

С ‑ середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період.

Тобто коефіцієнт частоти травматизму К_ч - це кількість нещасних випадків або профзахворювань, які сталися у відповідний період часу, на 1000 працюючих.

Якісний показник травматизму коефіцієнт тяжкості травматизму К_т характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:

Кт=Д/Н, (6.2)

де Д - сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду.

Коефіцієнт тяжкості - це середня тривалість непрацездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях за відповідний звітний період (півріччя, рік).

Крім цих показників, застосовується показник, за яким визначається кількість втрачених через травми робочих днів, що припадають на 1000 працюючих. Його називають коефіцієнтом трудових втрат і підраховують як добуток двох вищенаведених показників:

К= Кч Кт =1000Д/С. (6.3)

Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний методи аналізу травматизму.

Груповий метод

При груповому методі досліджуються травми конкретної групи за визначеними однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації; спеціальності, віку потерпілого; видам робіт; причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі обставини в організації робіт та фактичний стан умов праці на підприємстві або його підрозділах.

Топографічний метод

При топографічному методі нещасні випадки вивчаються на території, підприємства, на плані розташування обладнання у цеху та ін. Накопичення знаків, які позначають місця нещасних випадків, в якійсь зоні, на позначці робочого місця або обладнання характеризує підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.

Монографічний метод

Монографічний метод представляє собою поглиблений аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва, окремим робочим місцям. Аналізуються всі обставини нещасних випадків, виконуються за необхідності відповідні дослідження та випробування. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки, а й виявити потенційні небезпечні чинники, які існують на виробництві, що вивчається, а також використати отримані результати при проектуванні виробництва, при його модернізації та для розробки заходів з охорони праці.

Економічний метод

Економічний метод полягає в визначенні заподіяної економічної шкоди від травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод доповнює інші методи дослідження травматизму, збагачує їх результатами економічного аналізу.

Ергономічний метод

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина - машина - виробниче середовище». Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушенню цієї відповідності може бути первинною причиною нещасних випадків.

Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, їх застосування потребує високої кваліфікації виконавців, аналізу великих об’ємів інформації із застосуванням комп’ютерів.

Існують і використовуються на практиці також інші методи дослідження травматизму.