1.3.3. Соціальні положення основного європейського законодавства

В діяльності Євросоюзу від самого початку актуальними були аспекти, безпосередньо пов'язані з діяльністю внутрішнього ринку, які обумовлюють необхідність єдиного для ЄС законодавства з охорони праці. Цього, наприклад, вимагає запобігання за рахунок так званої соціальної демпінгової торгівлі. Під соціальною демпінговою торгівлею мають на увазі те, що промислові підприємства заради одержання конкурентної переваги облаштовуються в країнах, де витрати на виробництво низькі за рахунок слабких вимог по техніці безпеки або взагалі через низький рівень соціального захисту.

У Римській угоді (1957 рік) є цілий особливий розділ про соціальну політику. У ньому підкреслюється, що держави-учасники одностайні в необхідності поліпшувати умови життя й праці працівників таким чином, що це дозволить зблизити умови життя в країнах ЄС.

Основні напрямки розвитку співробітництва у соціальній сфері:

• зайнятість;

• трудове право й умови праці;

• професійне навчання й підвищення кваліфікації;

• соціальне забезпечення;

• профілактика виробничого травматизму і професійних захворювань;

• виробнича охорона здоров'я;

• право об'єднання в організації і колективні переговори між роботодавцями й працівниками.

Єдиним актом Європи, що вступив в силу в 1987 році, до Римської угоди були додані кілька нових статей, зокрема, стаття 118а. Відповідно до неї, держави-учасники прагнуть поліпшити виробниче середовище з метою захисту безпеки й здоров'я працівників, при чому метою поставлена уніфікація умов у цій галузі. Нова стаття надає охороні праці самостійного значення.