logo
Вся книга Рус 2007

2.6. Фінансування охорони праці

Згідно статті 19 закону «Про охорону праці» фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачає фінансування за рахунок державного і місцевих бюджетів (поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством).

Закон встановлює мінімальні рівні витрат роботодавців на охорону праці таким чином:

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Закон також передбачає, що не повинно бути довільного визначення заходів з охорони праці, які фінансує роботодавець за рахунок собівартості своєї продукції. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Цей перелік періодично переглядається і приводиться у відповідність до діючого податкового законодавства. Зараз діє «Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 994.

Наприклад, цим переліком передбачаються, зокрема, такі заходи з охорони праці:

Таким чином, кошти, які виділяються на охорону праці, не обкладаються прибутковим податком і не можуть використовуватися для інших цілей. Витрати на охорону праці, котрі передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.

Згідно з законом «Про охорону праці», працівники не несуть ніяких витрат на реалізацію заходів по охороні праці. Це законодавче положення повністю корелюється з європейською нормою, затвердженою Директивою Євросоюзу (89/391/ЕЕС):

«заходи, пов'язані з безпекою, гігієною праці і здоров'ям, не можуть ні за яких умов втягувати працівників у фінансові витрати».