Порівняльні дані різних методів аналізу.

1. Попередній аналіз небезпек – визначає небезпеки для системи і виявляє елементи для проведення аналізу за допомогою дерева відмов і аналізу наслідків. Частково співпадає з методом аналізу наслідків і аналізом критичності.

Переваги: є першим необхідним кроком.

Недоліки: не має

2. Аналіз за допомогою дерева відмов – починається з ініціюючої події, потім розглядаються альтернативні послідовності подій.

Переваги: широко застосовний, ефективний для опису взаємозв'язків відмов, їх послідовності і альтернативних відмов.

Недоліки: великі дерева відмов важкі в розумінні, потрібне використання складної логіки. Непридатні для детального вивчення.

3. Аналіз видів відмов і наслідків – розглядає всі види відмов по кожному елементу. Орієнтований на апаратуру.

Переваги: простий для розуміння, широко застосовний, несуперечливий, не вимагає застосування математичного апарату.

Недоліки: розглядає безпечні відмови, вимагає багато часу, часто не враховує поєднання відмов і людського чинника.

4. Аналіз критичності – визначає і класифікує елементи для удосконалення системи.

Переваги: простий для користування і розуміння, не вимагає застосування математичного апарату.

Недоліки: часто не враховує ергономіку, відмови із загальною причиною і взаємодію системи.

На практиці, при дослідженні небезпеки системи, найчастіше послідовно застосовуються різні методи (наприклад, попередній аналіз, потім - дерево відмов, потім – аналіз критичності і аналіз видів відмов і наслідків).

Для оцінки ефективності витрат, пов'язаних із зменшенням ризику, можна використовувати спрощений підхід, розглянутий раніше (графік Rт + Rсэ) або скористатися іншими.

Одним із способів оцінки зменшення ризику є порівняння оцінюваних витрат з очікуваними результатами в грошовому виразі. Цей вид аналізу суперечливий, оскільки вимагає оцінки безпеки для людського життя у вартісному виразі.

У дослідницькій лабораторії «Дженерал моторс» розроблений спосіб оцінки, що не стосується цієї проблеми, та зосереджує увагу на тривалості життя. Початкова передумова: засоби для скорочення ризику призначені збільшити тривалість життя.

У методі використовуються дані по всіх категоріях смертельного ризику і визначається їх вплив на тривалість життя незалежно для кожної категорії. У такий спосіб визначається можливість збільшення тривалості життя в літах або днях завдяки впровадженню заходів щодо зменшення ризику. У поєднанні з оцінками витрат це допомагає визначити ефективність таких заходів.

Головною метою при вивченні небезпек, властивих системі, є визначення причинних взаємозв'язків між висхідними аварійними подіями, що відносяться до устаткування, персоналу і навколишнього середовища і приводять до аварій в системі, а також відшукання способів усунення шкідливих дій шляхом перепроектування системи або її удосконалення.

Причинні взаємозв'язки можна встановити за допомогою одного з розглянутих методів, а потім піддати якісному і кількісному аналізам. Після того, як поєднання висхідних аварійних подій, що ведуть до виникнення небезпечних ситуацій в системі виявлені, система може бути вдосконалена і небезпеки зменшені.

Необхідно відзначити, що використання деяких із спрощено розглянутих вище методів вимагає роботи з складними логічними структурами; їх побудова і кількісний аналіз вимагає, щонайменше, твердих знань математичної логіки, булевої алгебри, теорії множин і інших складних розділів сучасної математики.

Учбове питання 3. Управління ризиком

Як підвищити рівень безпеки?

Це основне питання теорії і практики безпеки. Очевидно, що для цієї мети засобу можна витрачати по трьох напрямах:

1. Вдосконалення технічних систем і об'єктів;

2. Підготовка персоналу;

3. Ліквідація надзвичайних ситуацій.

Апріорі важко визначити співвідношення інвестицій по кожному напряму. Необхідний спеціальний аналіз з використанням конкретних даних і умов. Висновки можуть бути при цьому досить несподіваними. Перехід до ризику відкриває принципово нові можливості підвищення безпеки техносфери. До технічних, організаційних, адміністративним додаються економічні методи управління ризиком. До останніх відносяться: страхування, грошова компенсація збитку, платежі за ризик і ін.

Фахівці вважають за доцільне в законодавчому порядку ввести квоти за ризик.

Для розрахунку ризику необхідні обґрунтовані дані. Гостра потреба в даних в даний час визнана у всьому світі на національному і міжнародному рівні.

Необхідна ретельно аргументована розробка бази і банків даних і їх реалізація в умовах підприємства, регіону.

На практиці, управління ризиком означає проведення системи заходів, направлених на зниження вірогідності виникнення надзвичайних ситуацій, підвищення ступеня захищеності соціальної сфери від наслідків небезпечних подій, мінімізацію негативної дії чинників небезпеки і контроль за дотриманням відповідних норм і правил, передбачених чинним законодавством при ефективній взаємодії між виробництвом, населенням і державою в процесі формування необхідного рівня безпеки життєдіяльності суспільства. Одночасно ця умова є і головною метою даної концепції.

Згідно з поставленими цілями, формами і способами здійснення, передбачені заходи щодо зменшення ризику діляться на певні однотипні блоки або комплекси.

1) Комплекс заходів організаційно-виробничого напряму торкається загальних питань організації виробництва для забезпечення високого рівня безпеки і систем реагування на не штатні події. У загальних рисах він включає:

- створення центрів (штабів) контролю за безпечним функціонуванням виробництва і розвиток можливих надзвичайних ситуацій з відповідною матеріально-технічною і науково-практичною базою;

- створення спеціальних груп (або мобілізаційних шарів груп) швидкого реагування з урахуванням специфіки виробництва і характеру можливих надзвичайних ситуацій;

- забезпечення дії системи інформування виробничого персоналу про можливі небезпечні події і конкретні чини реагування (алгоритмів поведінки) на них;

- забезпечення необхідних передумов для можливої екстреної евакуації персоналу (або населення в зоні можливого ураження) і проведення ефективних аварійно-рятівних робіт.

2) Комплекс заходів інженерно-технічного напряму включає питання інженерно-технологічного рівня безпеки.

При цьому передбачається:

- створення проектної експертизи з питань техногенної безпеки з метою приведення інженерно-технологічних рішень у відповідність з вимогами безпеки на стадії проектування об'єктів виробництва;

- проведення досліджень з питань удосконалення технологічних процесів і впровадження в практику результатів цих робіт з погляду безпечної експлуатації;

- розробка і впровадження систем ефективного блокування і локалізації осередків аварії у межах промислової зони;

- створення захисних смуг і окремих інженерних конструкцій, що застережують проникнення наслідків надзвичайної ситуації за межі території об'єктів.

3) Комплекс заходів медико-організаційного напряму передбачає забезпечення початкової і тривалої медичної допомоги потерпілим в результаті можливої надзвичайної ситуації. Сюди відноситься:

- визначення основних типів поразок людини згідно специфіки можливої надзвичайної ситуації з метою забезпечення необхідного рівня кваліфікації медичного персоналу;

- створення необхідних запасів препаратів і відповідної медичної техніки, а в деяких випадках засобів індивідуального захисту;

- створення мобілізаційних шарів медичних бригад швидкого реагування і відробіток навиків роботи в екстремальних умовах;

- визначення основних і тимчасових місць подальшого лікування і відновлення потерпілих і евакуйованих з одночасним рішенням проблем матеріального забезпечення вказаних об'єктів.

4) Комплекс заходів інформаційного характеру розглядає питання максимально швидкого отримання і передачі об'єктивної інформації про розвиток надзвичайної ситуації і впливу її наслідків на навколишнє середовище. Передбачає:

- створення надійних систем екстреного сповіщення і постійного інформування населення про стан небезпечного об'єкту і розвиток можливих негативних подій на ньому;

- створення надійних дублюючих систем різних видів всередині і поза небезпечним об'єктом;

- забезпечення потреб населення в об'єктивній інформації про можливі надзвичайні ситуації і розповсюдження планів і сценаріїв поведінки під час реалізації потенційної загрози.

5) Комплекс заходів науково-практичного напряму передбачає дослідження проблем науковими методами і включає наступні напрями:

- визначення сукупності методів дослідження із забезпеченням відповідною матеріально-технічною і організаційною базою;

- вивчення перспектив розвитку, складання прогнозів і наукових рекомендацій до можливих напрямів подальшого розвитку небезпечного виробництва;

- створення науково обґрунтованих моделей і сценаріїв розвитку надзвичайних ситуацій і необхідних дій виробничого персоналу, ліквідаційних служб і населення в зоні можливого ураження;

- забезпечення відповідної теоретико-практичної підготовки фахівців з урахуванням міжнародного досвіду з даної проблеми;

- встановлення необхідних зв'язків із зарубіжними аналогічними інститутами з метою обміну інформацією і координації зусиль по дослідженню питань управління ризиком техногенних аварій.

6) Комплекс заходів фінансово-ресурсного напряму забезпечує формування необхідної матеріальної бази для попередження, зниження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. При цьому передбачається:

- створення специфічних фондів ризику, які формуються в результаті надходжень за рахунок особливої державної політики в галузі оподаткування, страхування, кредитування, штрафів і різних виплат;

- створення регіональних резервів матеріальних ресурсів для забезпечення ліквідації наслідків можливих надзвичайних ситуацій.

7) Заходи в галузі права передбачають організацію правової і законодавчої бази, яка гарантувала б право суб'єктів держави на безпечне існування. Сюди відноситься:

- контроль за дотриманням існуючих законодавчих актів в цій сфері (Закон про охорону навколишнього природного середовища, акти про охорону праці, медико-гігієнічні норми, порядок ліцензування діяльності небезпечних виробництв і т. д.) з можливим внесенням поправок і змін до них;

- розробка нових законодавчих і нормативних актів, регулюючих розвиток небезпечного виробництва і обмін інформацією навколо нього;

- проведення адаптації вітчизняних правових норм з даного питання в системі відповідного міжнародного права.

8) Комплекс заходів територіально-організаційного напряму передбачає забезпечення ефективного просторового розподілу системи управління ризиком. Включає наступні групи заходів:

- створення централізованого Координаційного Центру з боротьби з несприятливими подіями в межах держави;

- забезпечення розвитку підлеглих Центру регіональних систем безпеки, спосіб і форма функціонування яких залежать від соціально-економічних і природно-географічних особливостей регіонів;

- формування структур міжнародної співпраці в галузі безпеки на рівнях суміжних країн і міжнародної співпраці в цілому.

9) Комплекс заходів контролю передбачає проведення багаторівневого контролю за дотриманням і виконанням вимог і рекомендацій законодавства і відповідних інститутів з зниження рівня техногенної безпеки. Сюди відноситься:

- створення системи державної інспекції і контролю за розвитком і функціонуванням потенційно небезпечного виробництва;

- забезпечення можливостей для проведення експертизи положення небезпечних виробництв незалежними експертами і фахівцями міжнародних контрольних органів;

- забезпечення отримання об'єктивної інформації представниками громадськості і іншими зацікавленими сторонами.

10) Моніторинг екологічної безпеки потенційно небезпечного виробництва передбачає виконання таких завдань:

- створення необхідних матеріальних, адміністративних, фінансових, правових передумов для організації державної мережі моніторингу;

- наукове обґрунтування і законодавчо оформлене позначення об'єктів моніторингу і системи економічних і технологічних показників, стеження за якими є обов'язковим;

- матеріально-технічне і науково-організаційне забезпечення ефективної взаємодії відповідних державних управлінських структур і компонентів моніторингу;

- ефективне управління ризиком встановлює певні вимоги до заходів, направлених на зниження небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій як головної ланки механізму регулювання ризиком.

Дані заходи повинні об'єктивно відповідати вимогам комплексності, універсальності і специфічності. З погляду комплексності передбачається, що заходи проводяться необхідно цілим комплексом і на основі глибоких досліджень. Одиничність проведення заходів і їх «випадковість» повністю виключаються. Універсальність заходів розглядається як прийнятність їх проведення в надзвичайних ситуаціях природного і антропогенного характеру. Специфічність полягає в певних структурних особливостях комплексів заходів в процесі пониження вірогідності виникнення небезпечних ситуацій. Вона досягається тісною співпрацею зацікавлених державних структур з науковими організаціями, які ведуть дослідження в даній галузі. Крім того, результатом вказаної співпраці виступає науково обґрунтована концепція.

Розгляд, внесення поправок і змін і подальше впровадження в життя основних положень концепції управління ризиком дасть можливість найближчим часом забезпечити прийнятий рівень безпеки життєдіяльності економіки і суспільства.