Тема 5. Психологічні основи забезпечення безпеки людини заняття 5.1. Психологічні основи забезпечення безпеки людини Учбове питання 1. Психологія безпеки праці

Психологія безпеки праці є відносно мало вивченою областю наукового дослідження і практичного застосування і є одним з розділів психології праці.

Завдання психології безпеки праці – сприяти тому, щоб трудова діяльність легшала, безпечніше, доставляла більше радості, щоб людські відносини на підприємстві ставали більш гармонічними, а відношення до праці якомога свідомішим і активнішим.

Психологія праці вирішує цю загальну задачу специфічно, а саме – шляхом вивчення так званих психічних чинників. Під психічними чинниками розуміють психічні явища, регулюючі поведінку і діяльність людини: його увагу, відчуття, емоційне життя, мислення, волю і ін.

Ці явища добре відомі з практики, і грають важливу роль у формуванні відношення до праці, в підвищенні ефективності трудової діяльності. Усередині психології праці самостійно досліджуються проблеми безпеки праці. Психологія безпеки праці – це застосування психологічних знань у області безпеки праці. Як для психології праці взагалі, так і для психології безпеки праці, особливо, характерна необхідність співпраці з іншими науками, що діють в тій же області. Наприклад, з охороною праці, яка включає такий комплексний круг проблем, де поєднуються проблеми професійної підготовки, техніки, технології виробництва, охорони здоров'я і техніки безпеки. Застосування знань психології може привести до успіху лише тоді, коли вони органічно входять в єдину систему заходів щодо безпеки праці.

В процесі трудової діяльності встановлюється складний взаємозв'язок між відчуттями, які відображають дії зовнішнього середовища, і відчуттями, що виникають як наслідок внутрішніх процесів, зокрема в руховому апараті, і які часто не досягають ступеня свідомості.

Безпека значної частини трудових процесів залежить саме від точної, швидкої і правильної реакції робочого на певні явища, що виникають в ході трудового процесу. При цьому необхідно, щоб в його свідомості міцно були зафіксовані потрібні для такої ситуації знання і відпрацьовані відповідні навики. Вельми важливо також, щоб ці знання відкладалися в його пам'яті в максимально коротких формулюваннях, щоб час на роздум, зважування, відновлення знань в період між сприйняттям і дією було якомога коротше. Психологічний підхід до безпеки праці повинен виявлятися в створенні відповідних зв'язків між відчуттям і рухом.

Під час роботи людина постійно сприймає цілий ряд оточуючих його чинників, але в той же час предмет його уваги складають деякі, найбільш важливі моменти трудового процесу. У значній частині трудових процесів трудова діяльність складається з ряду строго послідовних прийомів і рухів. Відчуття, що виникають в результаті скорочення м'язів і рухливості суглобів, інформують про хід руху; руховий аналізатор управляє рухом, визначає його розмах, швидкість, напрям.

Для безпеки праці важливу роль грає встановлення взаємодії між руховим аналізатором і іншими органами чуття. Значна частина нещасних випадків пов'язана з неточністю м'язових відчуттів або недостатнім зоровим контролем за рухом. З погляду безпеки праці вельми важливо добитися від працівника, щоб він знав, в який момент і за якими об'єктами йому потрібно стежити з особливою ретельністю.

Психічні процеси, що управляють трудовою діяльністю:

Увага. Це концентрація свідомості на якому-небудь предметі або діяльності з одночасним відверненням від всього іншого.

Поняття уваги належить до найбільш важливих понять психології безпеки праці.

Увага пов'язана з свободою волі, у зв'язку з цим розрізняють довільну і мимовільну увагу.

Довільна увага – це свідома увага. Тут важливу роль грає друга сигнальна система. При цьому психічні процеси зосереджуються на таких об'єктах, які обумовлені відповідним завданням. Цей вид уваги вимагає силових зусиль і завжди направлено на сприйняття предметів і явищ з свідомо поставленою за мету. У діяльності працівника (оператора) основна роль належить активній увазі.

Мимовільна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває до тих пір, поки вони діють. Таким подразником може бути сильний звук, яскраве світло і т.д. Це низька форма впливу, вона виникає за законом орієнтовного рефлексу і є загальною для людей і тварин. Пасивна увага працівника виникає при зміні шуму в добре знайомому працюючому механізмі.

Для безпеки праці у однаковій мірі важлива як пасивна, так і активна увага. Але безпосередньо для виконання роботи потрібна довільна увага.

Це означає, що психічна діяльність робочого повинна бути направлена на конкретне трудове завдання. Тобто, процеси, що відбуваються в нервовій системі, повинні концентруватися на нервових зв'язках, що забезпечують виконання трудової діяльності. Якщо в ході роботи виникнуть несподівані, сильні дії на робітника (наприклад, звукові або світлові), то мимоволі привернута ними увага може змінити спрямованість нервових процесів, діяльності психіки. А це, у свою чергу, може викликати тимчасове гальмування, своєрідні перешкоди у відповідних центрах нервової системи. У таких випадках легко може виникнути бездіяльність або неправильна дія, які можуть привести до нещасних випадків.

Які ж завдання безпеки праці в цій області? З одного боку, для правильної організації праці, створення сприятливого навколишнього оточення слід оберігати трудящих від несподіваних, відволікаючих увагу дій. Джерелами такого відвернення уваги можуть бути неорганізованість, метушливість, надмірна тіснота, а також недисциплінованість тих, що працюють. З іншого боку, і це не менш важливо, необхідно виробляти у робочих здатність при виникненні яких-небудь перешкод зберігати належну концентрацію довільної уваги.

Робота буде безпечна лише за умови, якщо психічної діяльності під час праці буде забезпечена така рівновага, яка дозволить працівнику у будь-який момент підключити другу сигнальну систему для ухвалення термінового рішення. Ця умова полягає в тому, щоб навіть у разі автоматичного виконання робочим операції не позичати себе повністю сторонніми думками, тримати другу сигнальну систему в стані постійної готовності до управління діяльністю.

Пам'ять. Це комплекс процесів, які відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують накопичення, збереження і отримання (спогади або актуалізація) того, що збереглося.

Запам'ятовування – це процес утримання інформації в свідомості. Запам'ятовування ділиться на довільне і мимовільне (механічне).

Довільне запам'ятовування характеризується наявністю спеціального завдання: запам'ятати для того, щоб відтворити. Інакше, при довільному запам'ятовуванні людина або самостійно ставить перед собою мету запам'ятати, або таку мету ставить перед ним хто-небудь інший.

На відміну від довільного мимовільне (механічне) запам'ятовування не є спеціальним завданням запам'ятати для того, щоб потім відтворити. У «комору» пам'яті потрапляє те, що є супутнім при виконанні інших завдань, але включено в них і, таким чином, прямо не пов'язано із запам'ятовуванням.

Ефективність мимовільного запам'ятовування залежить від розумової активності людини, від того, наскільки самостійно він працює з матеріалом.

У індивідуальному розвитку людини мимовільне запам'ятовування передує довільному, воно формується швидше.

При навчанні трудовим рухам і операціям діють складні процеси пам'яті. Рухова пам'ять грає особливо важливу роль в професійно-технічній підготовці. Вироблення навиків – це не що інше, як вироблення стабільних відображень в пам'яті, запам'ятовування рухів. Всі ці процеси вже в ході навчання утворюють виключно складний взаємозв'язок. Ще складніше йде справа з самим трудовим процесом.

Зовні тут роль пам'яті невелика, оскільки робочий вже має в своєму розпорядженні міцні нервові зв'язки, необхідні для виконання роботи, у нього вироблені навики. Зрозуміло, це результат не тільки навчання в буквальному розумінні слова, але і тренування. Тренування, практика грають досить важливу роль в безпечному і успішному виконанні роботи.

Статистика нещасних випадків переконливо доводить, що серед робочих, що не мають достатнього досвіду, відсоток нещасних випадків незрівнянно вище.

Уява. Уява – своєрідна форма віддзеркалення людиною дійсності, це перетворення наявних в пам'яті понять і уявлень в нові образи, що утілюються потім в практичній діяльності людини.

Уява – це такий психічний процес, який виявляється на кожній фазі роботи. Виконуючи певні трудові рухи, робочий завжди уявляє собі кінцевий висновок цих рухів, завершення даної фази роботи і перехід до наступної. Це особливо важливо при такому чергуванні фаз роботи, коли автоматично виконувані прийоми змінялися усвідомленими діями. Для плавного, безперебійного переходу до чергової фази роботи недостатньо тільки мати знання про майбутній етап, необхідно представляти їх собі.

Інша функція уяви направлена на усунення труднощів і джерел небезпеки, що несподівано виникають в трудовому процесі. Для того, щоб робочий усвідомив виникаючу небезпеку, він, перш за все, повинен знати взаємозв'язок між самою небезпекою і ознаками, що сигналізують про неї. А взаємозв'язок в більшості випадків виявляється образно, тобто в свідомості робочого несподівано виникає можливе слідство небезпеки. Це викликає такі дії, які сприяють усуненню небезпеки.

Мислення. Це процес відображення загальних особливостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними. Слідством мислення є думки. Уміння мислити - здатність людини. Воно дає можливість дізнаватися те, чого ми безпосередньо не чекаємо, передбачити хід подій, результати наших власних дій. Остання особливість мислення допомагає працівнику прогнозувати розвиток процесу і результати майбутніх дій. Мислення в трудовій діяльності є здатністю людини правильно і швидко виносити думки і ухвалювати рішення. Розвиток мислення має велике значення в основному процесі формування особи, його розумових і інших здібностей.

Мислення нерозривно переплітається з відчуттям і сприйняттям, з пам'яттю і уявою, і його найважливіша роль полягає в синтезі, впорядкуванні і координації цих процесів.

Поняття – це результати основних розумових операції. Поняттям є будь-яке слово, яке позначає не єдиний конкретний предмет або явище, а певну групу предметів, явищ або відношення між ними. Самі поняття також утворюють між собою багатобічні і складні зв'язки. Ці зв'язки виражаються знову-таки в словах або поєднаннях слів, які називаються думками.

По суті наші знання складаються з цілого ряду таких думок. Думки зв'язуються у висновки, які, у свою чергу, утворюють цілу систему в процесі мислення.

Мислення, таким чином, означає рішення задачі. Всеосяжний характер мислення виявляється в його оглядності, широті, тобто в тому, яка кількість вражень органів чуття і знань ми можемо використовувати в розумовому процесі для обґрунтування своїх висновків. Гнучкість і критичність мислення полягає в здатності при розгляді можливих способів рішення завдання управляти своїм мисленням, погодившись з дійсністю.

Завдання психології праці полягає в першу чергу в тому, щоб зробити мислення робочого придатним до виконання круга завдань даної роботи.

Демонструючи в ході наочного навчання критичні ситуації, стабілізуючи знання, ми можемо підвищувати швидкість мислення робочого в рамках даного круга обов'язків. А за допомогою показу і закріплення різних способів дій ми можемо допомогти підвищенню широти і гнучкості мислення.

Емоції. Емоції також грають важливу роль в управлінні трудовою діяльністю.

Розрізняють загальне і специфічне емоційне відношення до праці.

Загальне емоційне відношення до праці полягає в тому, чи любить дана людина трудитися, чи здатна вона сприймати працю як джерело радості. Позитивне емоційне відношення дозволяє їй мобілізувати свої сили, майстерність, уміння.

У специфічному емоційному відношенні до праці виражається те, наскільки людина любить той конкретний вид трудової діяльності, яким вона займається в даний час, чи добре відчуває себе на даній роботі, посаді, з якими відчуттями відноситься до обстановки на робочому місці, до товаришів по роботі і т.д.

Свідоме впорядкування емоційних процесів має велике значення, оскільки порушення уваги і перебої в діях часто приводять до нещасних випадків.

Тому для забезпечення безпеки праці надзвичайно важливо самовладання, що є саме по собі не чим іншим, як здатністю людини впливати на свої відчуття.

Воля. У трудовій діяльності важливе значення має цілеспрямованість психічних процесів. Свідоме управління сприйняттям, здатність не ослабляти уваги за наявності відволікаючих чинників, подолання негативного впливу спогаді і думок, управління відчуттями – все це типові прояви волі.

Таким чином, підсумувавши все вищесказане, ми приходимо до висновку, що від ступеня сформованості кожного психічного процесу людини безпосередньо залежить рівень його загальної безпеки при виконанні трудової діяльності. А від безпеки окремої особи на виробництві може залежати безпека цілого колективу, а саме житті і здоров'ї людей.