Тема 6. Середовище життєдіяльності людини заняття 6.1. Середовище існування життєдіяльності людини Учбове питання 1. Зовнішнє середовище існування і середовище існування життєдіяльності людини

Для правильного і якнайповнішого розуміння питань «Безпеки життєдіяльності» необхідно дану проблему розглядати в єдиній системі «людина – середовище існування».

Одним з найважливіших елементів системи «людина – середовище існування», яке породило людину, з якою людина постійно взаємодіє і не відокремимо від неї – є навколишнє нас природне середовище існування людини.

Саме в природному середовищі людина знайшла для себе місце додатку сил для задоволення своїх потреб. Тут же він зіткнувся і з небезпеками природного походження, а пізніше і небезпеками штучно створеними.

Під середовищем існування життєдіяльності людини розуміється те, що оточує людину в процесі його діяльності: виробництво, знаряддя виробництва, засоби праці, атрибути робочого місця, побут, відпочинок і т.п.

Середовище існування людини – це навколишнє нас природне середовище, в якому функціонує людина і створені їм системи.

Вся історія людства є процес розвитку взаємовідносин між людиною і природою, при якій відбувається взаємна зміна природи і самої людини.

Таким чином, логічно розглядати середовище, починаючи з елементу «навколишнє природне середовище».

У геологічній історії середовища існування людини – біосфері, перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо він зрозуміє це і не вживатиме свій розум і свою працю на самовинищення.

Історичний процес на наших очах корінним чином міняється. Вперше в історії людства інтереси народних мас – всіх і кожного – і свобода думки особи визначають життя людства, є мірилом його уявлень про справедливість. Людство, узяте в цілому, стає могутньою геологічною силою. Перед ним, перед його думкою і працею, стає питання про перебудову біосфери на користь вільно мислячого людства як єдиного цілого.

В.І. Вернадський писав:

• «Виникнення людини в середовищі незаселеного було актом найбільшої важливості, одиничним в геологічної історії».

• «Керуючись розумом, людина вживає всю речовину, що оточує його не тільки на побудову свого тіла, але і на потреби свого суспільного життя, середовища існування життєдіяльності людини».

• «Він міняє зовнішній вигляд, хімічний і мінеральний склад навколишнього середовища, свого житла, яким є вся земна поверхня».

• «Немає на Землі куточків, недоступних для нього, немає меж можливому його розмноженню».

«Науковою думкою, державною організацією, керованою технікою і своїм життям – людина створює в середовищі існування нову біогенну силу».

«Теоретично ми не бачимо межі його можливостям, якщо враховуватимемо роботу покоління».

«Розум, його що відрізняє, зраджує людині дивовижні риси, глибоко змінює його дії на навколишнє середовище».

На сьогодні діяльність людини досягла глобальних масштабів дії на біосферу, змінюючи круговорот речовин, водний баланс планети, роблячи сильний вплив на ґрунти, рослинність і тваринний світ.

Біосферний процес на Землі ніколи не уривався. Не можна відходити від геологічного розуміння біосфери і відповідно геологічного значення людського розуму. Це вже абсолютно нове розуміння планетарної ролі людства, що управляє.

Людина – вершина космічної еволюції: «З появою на нашій планеті обдарованої розумом живої істоти, планета переходить в нову стадію своєї історії. Біосфера переходить в ноосферу».