Учбове питання 4. Поняття про здоров'я людини і здоров'я суспільства в цілому. Вплив науково-технічного прогресу на здоров'ї людини

Колись Сократ сказав, що «здоров'я – не все, але все без здоров'я – ніщо». Бути живим мало – треба бути живим і здоровим. Здоров'я як наукова проблема охоплює комплекс медико-біологічних, психологічних, соціальних, фізкультурно-оздоровчих і інших наук.

Найдорогоцінніший дар, який людина одержує від природи – здоров'я. Якою б здійсненою не була медицина, вона не може позбавити кожного від всіх хвороб. Людина сам творець свого здоров'я! Замість того щоб марити про «живу воду» і інші чудотворні еліксири, краще з раннього віку вести активний і здоровий спосіб життя, гартуватися, займатися фізкультурою і спортом, дотримувати правила особистої і суспільної гігієни – словом, добиватися розумними шляхами справжньої гармонії здоров'я.

На думку ВІЗ, під здоров'ям розуміється відсутність виявлених розладів і захворювань (на індивідуальному рівні) або зниження рівнів смертності, захворюваності і інвалідності (на рівні, популяції) і підвищення рівня здоров'я, що відчувається.

Здоров'я – стан організму, при якому всі його функції і системи знаходяться в гармонійній взаємодії і динамічно урівноважені із зовнішнім середовищем.

Хоча поняття «здоров'я» і виключає хворобу, обидва ці стани можуть бути зв'язані порядперехідними стадіями. Такими стадіями служать окремі приховані слідчі хвороби, латентний період захворювання, стерті форми хвороби і ін. І, навпаки, бувають випадки, коли погане самопочуття випробовує людина, що не має ніяких об'єктивних порушень діяльності організму. У зв'язку з цим виникли поняття про суб'єктивне і об'єктивне здоров'я, а також термін «практично здоровий», яким позначають стан людини, коли хоч і спостерігаються патологічні зміни, але працездатність і самопочуття залишаються нормальними.

Стан здоров'я людини залежить від досконалості пристосовних механізмів організму, від того наскільки повно він пристосовується до умов середовища. Це в свою чергу визначається тренованістю організму, від того наскільки повно він пристосовується до умов середовища. Це в свою чергу визначається тренованістю організму, перенесеними у минулому захворюваннями, спадковими особливостями, а також соціальними чинниками.

Здоров'я суспільства слід розглядати як ресурс національної безпеки, засіб, що дозволяє людям жити благополучним, продуктивним і якісним життям. Характеристика стану здоров'я суспільства вимірюється комплексом соціально-демографічних показників: народжуваністю, смертністю, середньою тривалістю життя, захворюваністю, рівнем фізичного розвитку.

Вплив науково-технічного прогресу на здоров'ї людини

Важливою сферою взаємодії природних, технічних і суспільних наук є вивчення глобальних проблем сучасності. Перетворення наукового знання в період інтенсивного розвитку істотно міняються і міняють не тільки всю систему теоретичного і прикладного значення, але і місце самої науки в структурі продуктивних сил суспільства. Наукові зміни роблять визначальний вплив на здоров'ї і добробут людей, на їх життя і долі.

Для вирішення глобальних проблем людства потрібен системний підхід. Адже в медицині не існує «чисто» соціальних або природних проблем. Все в світі взаємопов'язано.

Наука розвивається в гармонії з гуманістичними ідеалами і цілями соціального прогресу. Наука для людини і про людину  ось саме дійсна гуманістична перспектива і оптимістичний ідеал, які відкриває науково-технічному прогресу антропологічна теорія.

Людина  єдина жива істота, яка стала свідома протиборствувати і цілеспрямовано підпорядковувати собі навколишню природу. Сучасна людина у пошуках нових сировинних і енергетичних ресурсів розширила масштаби вивчення і освоєння морів і океанів, високогірних районів і безводних пустель, стратосфери і космічного простору. У нових природних і виробничих умовах люди нерідко випробовують вплив незвичайних чинників навколишнього середовища, що надають несприятливу дію на їх загальний стан, самопочуття і працездатність.

Сьогодні змінилася загальна структура духовного життя людини: зросла тривалість періоду психоемоційної напруги, все сильніше скорочуються періоди позитивних, негативних (емоційних) станів.

Одним з чинників конфліктної поведінки і розвитку емоційної напруги в умовах науково-технічного прогресу, дефіцит часу для вирішення суспільних завдань на тлі високої зацікавленості людини в досягненні поставленої мети.

Сучасні умови виробництва далеко не завжди відповідають фізіологічним можливостям людини. Працюючи на конвеєрі з складними технічними установками, людина вимушена пристосовуватися до нав'язаного йому ритму.

Емоційний стрес, розумова і фізична перевтома можуть розвинутися, якщо цей ритм опинився для нього не оптимальним.

Нерідко у працівників різних професій немає фіксованих, впорядкованих періодів відпочинку, особливо при змінній роботі. У багатьох категорій службовців в їх роботі переважає необхідність частого перемикання з однієї діяльності на іншу для одночасного вирішення декількох завдань. Такий стан заважає зосередитися на конкретній справі і теж породжує психоемоційну напругу.

ТЕМА 4. РОЛЬ СПРИЙНЯТЛИВОСТІ В БЕЗПЕЦІ ЛЮДИНИ

ЗАНЯТТЯ 4.1. АНАЛІЗАТОРИ ЛЮДИНИ, ЩО СПРИЙМАЮТЬ ЗОВНІШНЄ І ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Учбове питання 1. Поняття про аналізатори і механізм сприйняття інформації

Нормальна життєдіяльність людини полягає в тому, що його організм стикається постійно, щодня з різними роздратуваннями. Для підтримки постійності внутрішнього середовища організму у відповідь на дію цих подразників виникають адекватні реакції. Важливим елементом життєдіяльності є розвідка, пошук нового середовища незаселеного, переходу до нових умов праці і існування. Для отримання такої інформації організм людини забезпечений аналізаторами або сенсорною системою.

Аналізатором або сенсорною системою називають частину нервової системи, що складається з безлічі сприймаючих приладів-рецепторів, а також проміжних і центральних нервових клітин і зв'язуючих їх нервових волокон.

Аналізатори є системами входу інформації в мозок і аналізу цієї інформації. Робота будь-якого аналізатора починається з виявлення і сприйняття сигналу із зовнішнього або внутрішнього середовища. Сигнал поступає на рецептор, а потім за допомогою нервових зв'язків головний мозок одержує інформацію про характер сигналу, його частоту, інтенсивність і потенційну небезпеку. Головний мозок, в свою чергу віддає наказ організму на адекватну реакцію на сигнал.

Функціональна схема аналізатора виглядає так:

Залежно від специфіки отримання сигнали аналізатора розділяють на:

1. Зовнішні:

• зоровий (рецептор – око);

• слуховий (рецептор – вухо);

• тактильний: больовий і температурний (рецептор – шкіра);

• нюховий (рецептор – ніс);

• смаковий (рецептор – мова);

2. Внутрішні: