2. Концепція прийнятного (допустимого) ризику

Традиційна техніка безпеки базується на безумовному правилі — забезпечити безпеку, не допустити ніяких аварій. Як показує практика, така концепція неадекватна законам техносфери. Вимога абсолютної безпеки, що підкуповує своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей тому, що забезпечити нульовий ризик в діючих системах неможливо.

Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і дійшов концепції прийнятного (допустимого ризику), суть якої в прагненні до такої малої безпеки, яку приймає суспільство в даний період часу.

Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні, політичні аспекти і представляє деякий компроміс між рівнем безпеки і можливостями її досягнення (рис 2.1)

Ризик

1 – Технічний ризик 2 – Соціально – економічний

ризик

3 – Прийнятний

ризик

Витрати

Рис. 2.1. Вибір прийнятного ризику

По-перше, потрібно мати на увазі, що економічні можливості підвищення безпеки технічних систем не безмежні.

Витрачаючи надмірні засоби на підвищення безпеки, можна завдати збитку соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.

При збільшенні витрат технічний ризик знижується, але росте соціальний. Сумарний ризик має мінімум при певному співвідношенні між інвестиціями в технічну і соціальну сфери. Цю обставину і потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство вимушене миритися.

У деяких країнах, наприклад в Голландії, прийнятні ризики встановлені в законодавчому порядку. Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі звичайно вважається 10^-6 в рік, тобто 1 шанс на 1 мільйон. Нехтує малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10^-8 в рік.