Учбове питання 2. Гомеостаз і адаптація як універсальні властивості людського організму

Кров, лімфа, тканинна, спинномозкова, плевральна, суглобова, і інші рідини утворюють внутрішнє середовище організму. Внутрішнє середовище відрізняється відносною постійністю свого складу і фізико-хімічних властивостей, що створює оптимальні умови для нормальної життєдіяльності кліток організму.

Вперше положення про постійність внутрішнього середовища організму сформулював більше 100 років тому фізіолог Клод Бернар. Він дійшов висновку, що «постійність внутрішнього середовища організму є умова незалежного існування», тобто життя, вільного від різких коливань зовнішнього середовища.

У 1929 р. Уолтер Кеннон ввів термін гомеостаз. В даний час під гомеостазом розуміють як динамічну постійність внутрішнього середовища організму, так і регулюючі механізми, які забезпечують цей стан. Головна роль в підтримці гомеостазу належить крові.

Гомеостаз – це універсальна властивість зберігати і підтримувати стабільність різних систем організму у відповідь на дію, що порушує цю стабільність. Ця відносна динамічна постійність складу і властивостей внутрішнього середовища і стійкість основних фізіологічних функцій організму. Будь-які фізіологічні, фізичні, хімічні або емоційні дії (температура повітря, атмосферний тиск, хвилювання, радість, печаль) можуть бути приводом для виходу організму із стану динамічної рівноваги. Автоматично, за допомогою гуморальних і нервових механізмів регуляції здійснюється саморегуляція фізіологічних функцій, що забезпечує підтримку життєдіяльності організму на постійному рівні.

Гомеостаз і адаптація – два кінцеві результати організуючих функціональні системи. Втручання зовнішніх чинників в стан гомеостазу приводить до адаптативної перебудови організму в результаті якої одна або декілька функціональних систем компенсують можливі порушення і відновлюють рівновагу. У безвихідних ситуаціях, коли подразник надмірно сильний, ефективна адаптація не формується і зберігається порушення гомеостазу. Стрес, що викликається цими порушеннями, досягає надзвичайної інтенсивності і тривалості, в такій ситуації можливий розвиток захворювань.

В процесі трудової діяльності людина розплачується за адаптацію до виробничих чинників. Розплата за ефективну працю або оптимальний результат трудової діяльності носить назву «ціна адаптації», причому нерідко розплата формується у вигляді перенапруження або тривалого зниження функціональної активності механізмів нервової регуляції як найлегше ранимих і відповідальних за постійність внутрішнього середовища.