Принципи побудови системи державних органів управління і нагляду за безпекою життєдіяльності

Система державних органів управління і нагляду передбачає створення центральних органів на рівні міністерства і держнаглядів, що передбачені відповідними законодавчими актами на рівні Законів України. Відповідно центральним органам створені регіональні (територіальні) органи, що займаються практичною роботою у межах своїх регіонів (територій).

Центральні органи управління і нагляду створені для забезпечення безпеки в умовах дії небезпечних чинників, які об'єднані за природою їх виникнення:

• виробничі чинники (Державний департамент України по нагляду за охороною праці);

• санітарно-епідеміологічні чинники (Держнагляд);

• екологічні чинники (Міністерство охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України);

• соціальні чинники (Міністерство праці і соціальної політики України);

• транспортні небезпеки (ДАІ України);

• пожежна безпека (Держпожежнагляд);

• чинники інформаційного забезпечення оцінки стану життєдіяльності (Міністерство статистики України);

• чинники надзвичайних ситуацій (Міністерство в питаннях надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

• чинники нормування небезпек (Держстандарт України) і інше.

Принципова система державного управління безпекою життєдіяльності як щодо сфери, так і регіону є дворівневою. Верхній рівень системи – загальнодержавне управління, яке здійснюється вищезазначеними органами. Нижній рівень системи – регіональне і галузеве управління здійснюється відповідно місцевою державною адміністрацією, радами народних депутатів і галузевими міністерствами. У свою чергу, регіональне управління, незалежно від адміністративно-територіального розподілу, може здійснюватися на обласному, міському, районному і сільському рівнях.

Система управління безпекою життєдіяльності на підприємствах, незалежно від їх відомчої підлеглості може бути трьох- або чотирьохрівневої. Окрім вищезазначених двох рівнів тут необхідно виділити управління на рівні об'єднань підприємств і на рівні самого підприємства. Для системи управління характерним є те, що вищі і нижні рівні управління можуть взаємодіяти між собою як через проміжний рівень, так і безпосередньо.