Учбове питання 3. Поняття про імунітет людини

Еволюція формувала систему імунітету близько 500 млн. років. Цей шедевр природи захоплює нас красою гармонії і доцільністю. Наполеглива цікавість вчених різних спеціальностей розкрила перед нами закономірності її функціонування і створило в останні 110 років науку «Медична імунологія».

Логіка підказує, що система імунітету захищає нас від інфекційних агентів: бактерій, вірусів і простих, тобто захищає організм від всього чужорідного. Але, в той же час стало зрозумілим, що імунна система необхідна, в першу чергу, для захисту від свого, що став чужим. Річ у тому, що щодня в нашому організмі виникають мільйони кліток мутантів, які можуть стати джерелом смертельних пухлин.

Розрізняють специфічний захист, або імунітет, і неспецифічну резистентність організму. Остання на відміну від імунітету направлена на знищення будь-якого чужорідного агента.

Імунітет – це комплекс реакцій, направлених на підтримку гомеостазу при зустрічі організму з агентами, які розцінюються як чужорідні, незалежно від того, чи утворюються вони в самому організмі або поступають в нього ззовні.

Органи, що беруть участь в імунітеті, ділять на 4 групи:

1. Центральні – тимус, або вилочкова залоза, і кістковий мозок.

2. Периферичні, або вторинні, - лімфатичні вузли, селезінка, система лімфоепітеліальних утворень, розташованих в слизистих оболонках різних органів.

3. Забар’єрні - ЦНС, сім'яники, очі, паренхіма тимуса і при вагітності – плід.

4. Внутрішньобар'єрні – шкіра.

Імунна система є регулятором гомеостазу.

Слід звернути особливу увагу на те, що стреси, а також депресії пригноблюють імунітет, що супроводжується не тільки підвищеною сприйнятливістю до різних захворювань, але і створює сприятливі умови для розвитку злоякісних новоутворень.