4.1.3. Метеорологічні стихійні лиха

* Урагани, Ми живемо на дні великого повітряного океану, який розташований навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км, називається він атмосферою.

*Вітри — це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних об­ластей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.

Таким чином, вітер — це один з найважливіших компонентів жит­тя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від бага­тьох стихій.

Англійський адмірал Ф.Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Шкала вітрів (за Бофортом)

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це — ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому оке­ані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тай­фунів. Суть усіх явищ одна. Ураган, тайфун, тропічний циклон — це велетенські віхоли нашої планети. Американські вчені підраху­вали, що енергії урагану вистачило б, щоб на цілих п'ять місяців забез­печити всю Західну Європу електроенергією. Щорічно на земній кулі виникає та повністю розвивається не менше 70 тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.

Тропічні урагани найчастіше виникають влітку над Атлантикою або Тихим океаном, коли нагріта сонцем вода віддає своє тепло повітрю. Діаметр такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних мас доходить до 500 км/год, в цьому і полягає його руйнівна сила.

У центрі кожного тропічного циклону утворюється область дуже низького тис­ку з високою температурою. Це і є «око тайфуна». Його діаметр 10-30 км. Швидкість вітру в тропічному циклоні до 400 км/год.

Коли ураган наближається до узбережжя, він жене поперед себе величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смерчами, шале­но налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Одне з найстрашніших стихійних лих, яке тра­плялось на нашій планеті, приніс тропічний ураган, який розігрався у листопаді 1970 р. в Бенгальській протоці. Тайфун, який там виник, рушив на північ, і гирло Гангу. Води «великої священної» ріки Індії затопили 800 000 кв. км узбережжя. Ураган мав швидкість вітру 200 — 250 м/с, морські хвилі досягли висоти 10 м. В цій катастрофі загинуло близько 400 тис. осіб.

На сьогодні існують сучасні методи прогнозування ураганів. Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби летять «ока тайфуну», щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається

і комп'ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь оповістити населення про небезпеку. Досить небезпечне явище — смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, які там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляються на території штатів Техас і Огайо, де від нього гине в серед­ньому 114 осіб на рік.

Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси річної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, її в верхніх — холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути, вітер, котрий відхиляє в бік потік, теплого по­вітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Схема утворення смерчу.

Смерч спричиняє * нищення будівель, * пожежі, * руйнування різноманітної техніки, *вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо. І водночас смерчі здатні на дивні речі. В одному місці вихор підняв у повітря будинок з трьома його мешканцями, повернув його на 360° і опустив на землю без жодного ушкодження.

Трапляються смерчі і в Україні, південні смерчі спостерігаються на Чор­ному та Азовському морях.

Аналогічно ураганам смерчі спочатку розпізнають з космічних метеорологічних супутників погоди, а потім за допомогою зйомок прослідкують їх розвиток та рух.

► отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;

► з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

► в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла;

► найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, мет­ро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

► коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знай­ти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

► ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

*Пожежі. Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка

людей з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні яви­ща (блискавка, посуха). Відомо, що 90% пожеж виникає з вини лю­дини і тільки 7-8% спричинені блискавками.

*Пожежі — це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей.

Під час пожеж вигорає родючий шар грунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійну процеси, а в північних — відбувається заболоченість лісових земель.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють вели* території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі лісові і степові.

Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покриву, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3-1 м/хв (слабка пожежа) до 16 м/хв (сильна пожежа), висота полум'я — 1-2 м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 900 °С.

Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризують­ся горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум'я розповсюджується і крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25 км/год, залишаючи цілі ділянки незайманого вогнем лісу. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я розповсюджується зі швидкі­стю 5-8 км/год, охоплює весь ліс від Ґрунтового шару до верхівок дерев.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюд­жуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5 м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються про-і ари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:

• засипання вогню землею;

• заливання водою (хімікатами);

• створення мінералізованих протипожежних смуг;

• пуск зустрічного вогню.

Гасити лісову верхову пожежу складніше. її гасять шляхом створення проти­пожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь. Степові (по­льові) пожежі гасять тими ж засобами, що і лісові. v

Гасіння підземних пожеж: здійснюється в більшості випадків двома захода­ми. При першому заході навколо торф'яної пожежі на відстані 8— 10 м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунто­вих вод і заповнюють її водою. При другому заході влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали.

■ при пожежах треба остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у про горілий грунт;

■ небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м:

■ перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з го­ловою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;

■ двері в задимлене приміщення треба відчиняти обережно, щоб запо­бігти спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря;

■ в дуже задимленому приміщенні треба плазувати;

я для захисту від чадного газу треба дихати через вологу тканину;

■ якщо на людині загорівся одяг, треба лягти на землю та збити по­лум'я, бігти не можна, це ще більше роздує полум'я;

я якщо побачите людину в палаючому одязі, накиньте на неї пальто, плащ, будь-яке простирадло і щільно притисніть;

■ при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, воду, пісок, зем­лю, простирадла та інші засоби;

я виходити з зони пожежі треба проти вітру, тобто у тому напрям­ку, звідки дує вітер;

■ при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев (бе­рези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати край пожежі, за допомогою лопат засипати його ґрунтом.