5.1.2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких заз­нають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзви­чайних ситуацій, — запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, Що склалася.

• Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, полі­тичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної си­туації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина держав на система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, затверджена Постановою Кабінет; Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

* Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реа­гування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації держав­ної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями ЄДСЗР є:

• розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стан­дартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

• забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на за­побігання і реагування на надзвичайні ситуації;

• забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

• навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації; ,

• виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобіган­ня надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

• збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

• прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситу­ацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

• створення, раціональне збереження і використання резерву матеріаль­них та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на над­ звичайні ситуації;

• проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах повно­ важень центральних та місцевих органів виконавчої влади);

• оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своє­часне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

• захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзви­чайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

• пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

• здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, про­ ведення гуманітарних акцій;

• реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпо­середню участь у ліквідації цих ситуацій;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

* ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територі­альних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, по­в'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населен­ня і територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Постійні органи управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій:

• на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

• на місцевому рівні — районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, упов­новажені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

• на об'єктовому рівні — структурні підрозділи підприємств, установ та орга­нізацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідни­ми засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

► центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення усіх рівнів;

► диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (доб­ровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відпо­відних робіт.

Військові і спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-ря­тувальні) формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, уком­плектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в авто­номному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі — сили постійної готовності — СПГ).

СПГ згідно із законодавством можуть залучатися для термінового реагування у разі виникнення надзвичайної ситуації з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, ви­конавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та ор­ганізацій.

У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, ава­рія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення і по­гребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, Президент України може залучати до виконан­ня цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичай­ний стан», спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони.

На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населе­них пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конк­ретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із СПГ.

У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації, можуть брати участь також добровільні громадські об'єднання за наявності у представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та уповнова­женими з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функ­ціонування ЄДСЗР:,

+ режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

+ режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні виробничо-про­мислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

+ режим діяльності у надзвичайній ситуації — при реальній загрозі виникнен­ня надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;

+ режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та За­коном України «Про надзвичайний стан».

Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:

1)у режимі повсякденної діяльності:

• ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території

• розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національної культурне спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації;

• вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;

• організація навчання населення методів і користування засобами захис­ту, правильних дій у цих ситуаціях;

• створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;

• здійснення цільових видів страхування;

• оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків;!

2) у режимі підвищеної готовності: здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і додатково:

• формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації,? підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

• посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території, прогнозуванням можливості виникнення надзви­чайної ситуації та її масштабів;

• розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування" об'єктів економіки;

• приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залу­чення додаткових сил, уточнення планів їх дії і переміщення у разі необхід­ності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;

• проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;

• запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації);

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

• здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем, і структурних підрозділів ЄДСЗР;

• організація захисту населення і територій;

• переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації;

• організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;

• визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

• організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

• здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;

• інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації га вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення на­селення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

4) у режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи у відпо­відності з Законом України «Про надзвичайний стан».

• Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також: прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на ♦забезпе­чення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на ♦ захист прав і свобод громадян, кон­ституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що ство­рюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом на­сильства.

Метою введення надзвичайного стану є ♦ якнайшвидша нормалізація обстановки, *відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, ♦ нормального функціонування конститу­ційних органів влади, *органів місцевого та регіонального самовряду­вання та інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози без­пеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими спосо­бами є неможливим.

Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місце­востях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним по­відомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, перед­бачених Законом «Про надзвичайний стан», відступаючи від своїх зо­бов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискри­мінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.

Такими заходами можуть бути:

• встановлення особливого режиму в їзду і виїзду, а також обмеження свобо­ди пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

• обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

• посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

• заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також: видовищних, спортивних та інших масових заходів;

• заборона страйків.

З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може проводитись цільова мобілізація. У виняткових випадках допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'яз­кового забезпечення безпеки праці. При цьому забороняється залучен­ня неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.