logo
Посібник

4.4.1. Природно-техногенні небезпеки

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруд­нення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований ха­рактер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.

♦Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Але природне середовище загалом, наприклад, у масштабі всієї біосфери, може впоратись з наслідками природних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку через те, що загрожують здоров'ю та завдають економічних збитків.

♦ Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) в багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві природним систе­мам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екоси­стем. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруд­нень у заключних ланках ланцюгів живлення.

До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпе­ки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природ­ного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального ха­рактеру: ► порушення озонового шару, ► посилення парникового ефекту, ► кислотні дощі, ► забруднення Світового океану, ► зниження родючості ґрунтів, ► деградація лісів та ландшафтів, ► зменшення біологічного різноманіття.

♦ Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду, а зараз ми раптом опинились на порозі суттєвої зміни клімату, спричи­неної людиною. Розглянемо цю проблему детальніше. Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею землі, перетворюється в теплову і виділяється у вигляді інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромі­нювання поглинає. При цьому він нагрівається і у свою чергу нагріває атмосфе­ру. Тобто, чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмос­фері на рівні 0,03%. У наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концен­трація вуглекислого газу за XXcm. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потепління клімату. Якщо допустити збереження існуючих тенденцій, то до 2050року концентрація вуглекислого газу в атмосфері подвоїться. Комп'ю­терні моделі різних кліматичних параметрів показують, що це призведе до по­всюдного потепління на 1,5-4,5 °С. На перший погляд воно здається помірним. Але підвищення навколишньої температури на 4,5-5,5 °С вище її піків, які досягають 38 °С, може виявитись катастрофічним. Таке потепління викличе танення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану на 2-3 м. Це призведе до затоплення багатьох узбережних ділянок, де живуть мільйони людей. Вплив глобального потепління на опади і сільське господарство, вірогідно, виявиться ще сильнішим. Природні опади можуть скоротитися на 40%, літо стане більш спекотним, випаровування з поверхні землі збільшиться, ґрунти пересохнуть...

Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопно­го палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вугле­кислого газу в атмосферу неминуче. Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:

Усі ці дії сприяють вирішенню й інших природоохоронних завдань. Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії ведуть до зниження забруднення. Насадження дерев — метод охорони ґрунтів та водних ресурсів, а також підтримка біологічного різноманіття.

• Порушення озонового шару. Ультрафіолетове випромінювання (ком­понент сонячного випромінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і викликає руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті 25 км від поверхні землі. Цей шар зазвичай називають озоновим екраном. Необхідність його збереження не потребує дове­дення. Але деякі антропогенні забруднювачі його руйнують. За оцінками спе­ціалістів, озоновий шар зменшився за останні десять років на 4-8%, а над по­лярними шапками виникли так звані озонові дири. Крім збільшення ризику ракових захворювань, зменшення озонового шару навіть на 1% може, за дани­ми ООН, призвести до того, що 100 тисяч осіб осліпне від катаракти.

Серйозну загрозу озоновому шару, становлять хлорфторвуглеводні (фреони). Вони використовуються як хладоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах. Фреони використовують також для очищення електронних пристроїв і виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів. І, на­решті, в деяких країнах їх використовують як носії в аерозольних балончиках.

І хоча існує домовленість між: багатьма країнами про повну заборону виготов­лення та застосування фреонів (Гельсінкі, 1989), проблема полягає в тому, що в існуючих холодильниках і кондиціонерах накопичено надто багато фреонів: через їх звичайний поступовий вихід з ладу кількість фреонів в атмосфері буде збільшува­тись ще довгі роки.

• Кислотні опади. Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислот­ ними називають будь-які опади — дощі, тумани, сніг, — кислотність яких вища за нормальну. На значних територіях промислово розвинених країн випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну в 10-1000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів вказує на присутність сірчаної та азотної кислот, які утворюються внас­лідок сполучення оксидів сірки та азоту з парами води. Кислотні опади пов'язані насамперед з роботою вугільних електростанцій, транспорту і промислових підприємств.

Кислотні опади негативно впливають майже на всі екосистеми. рН прісноводних озер, річок, ставків зазвичай складає 6- 7, і організми адаптовані саме до цього рівня. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі організми швидко ви­мирають, якщо не від прямого впливу іонів водню, то через неможливість розмноження організмів. Додаткові збитки виникають у зв'язку з тим, що кислотні опади, прохо­дячи крізь грунт, здатні вимивати алюміній та важкі метали, які досить токсичні для тварин та рослин. Зокрема, алюміній викликає аномалії розвитку та загибель ембріонів риб.

Під впливом кислотних дощів також відбувається деградація лісів. Можливі такі шляхи їх впливу на рослинність:

Ще один з наслідків кислотних опадів — руйнування творів мистец­тва. Деякі спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислотними опадами алюмінію та інших токсичних елементів може призвести до забруднення як поверхневих, так і ґрунтових вод.

• Виникнення пустель. Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, природних та посилених людиною, завдає Ґрунтам величезної, інколи не­ поправної шкоди. Найбільш руйнівний вплив на Грунт має ерозія, тобто процес вивітрювання або вимивання часток Грунту. Потоки води або вітру виносять з Грунту гумус, глину, роблять його все більш грубим. Пісок — це те, що залишається. Іншими словами, внаслідок ерозії земля може втрачати родючий шар Грунту доти, поки не перетвориться в пустелю, тобто відбувається її опустелювання.

Страждає від ерозії грунт, не захищений рослинним покровом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення ґрунту внас­лідок ерозії та виникнення пустель, є:

Ерозія набирає силу через те, що ріст населення та економічні труд­нощі штовхають людей на вирубку лісів, оранку схилів і малородючих посушливих територій, а також на використання методів інтенсивного землеробства, які ненадовго збільшують врожаї за рахунок додаткової ерозії. Ерозія та виникнення пустель — результат недбалого ставлення до навколишнього середовища. Ці процеси можна контролювати та по­переджати.