6.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності

Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяль­ності в Україні здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До першої групи органів належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адмініст­рації.

Державні органи спеціальної компетенції уповноважені контролюва­ти діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охо­рони праці, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища.

* Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

* Кабінет Міністрів України;

* Міністерство праці та соціальної політики України;

* Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

* Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Кабінет Міністрів України забезпечує:

♦ реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

♦ затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеку, гігієни праці і виробничого середовища;

♦ визначає функції міністерств, інших центральних органів державної вико­навчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охо­роною праці;

♦ визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіо­нальних фондів охорони праці.

Для розробки і реалізації цілісної системи державного управлін­ня охороною праці при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці:

► здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалі­зує державну політику в цій галузі;

► розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної ви­конавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

► координує роботу міністерств, інших центральних органів державної вико­навчої влади, місцевої державної адміністрації та об'єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

► опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики і охорони здо­ров'я систему показників обліку умов і безпеки праці;

► бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вив­чає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організовує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого се­редовища;

► одержує від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Міністерство праці та соціальної політики України: +здійснює державну експертизу умов праці; + визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці; +бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контро­лю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших цен­тральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

• Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади.

Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент Украї­ни у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реа­лізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади, проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Кабінет Міністрів України

• організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загаль­нодержавних програм;

• створює економічні, правові та організаційні механізми, що сти­мулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров'я;

• забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я;

• укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітниц­тво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї компетенції;

• здійснює інші повноваження, покладені на органи державної ви­конавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Міністерства, відомства та інші центральні органи державної вико­навчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і про­гнози в галузі охорони здоров'я, визначають єдині науково обґрунто­вані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охо­роні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення ' з метою матеріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють дер­жавний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров'я.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної вико­навчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України, компетенція якого визначається положенням, що затвер­джується Кабінетом Міністрів України.

Державну санітарно-епідеміологічну службу становлять органи, установи і закла­ди санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров 'я України, відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордо­ну України, Служби безпеки України.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконав­чої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров'я України.

* Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює голов­ний державний санітарний лікар України — перший заступник Міністра охорони здоров'я України, який призначається на посаду і звільняєть­ся з неї Кабінетом Міністрів України.

Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є:

* здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

* визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також і у охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища;

* вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколиш­нього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення;

* підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;

* контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;

* державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;

* видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

* встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї;

* методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня і небезпечності відходів.

Керівництво цивільною обороною України відповідно до її побудо­ви покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші цен­тральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, ус­танов і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр Украї­ни, а його заступником — керівник міністерства з питань надзвичай­них ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобиль­ської катастрофи.

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпоряд­кування.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків

розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб — за категоріями щодо реалізації заходів з цивільної оборони

створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання

вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах цивільної оборони, сил і засобів цивільної оборони до дій в умовах надзвичайних ситуацій

створює єдину систему підготовки органів управління у справах цивільної оборони, сил цивільної оборони та населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій

визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань

задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ цивільної оборони

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захис­ту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

■ забезпечує здійснення державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій, попередження цих ситуацій;

■ організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з цивільної оборони;

■ керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивіль­ної оборони та спеціалізованих формувань, військами цивільної оборони;

■ здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом готовності сил і засобів цивільної оборони, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

■ координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичай­них ситуацій, проведення пошуку і рятування людей;

■ здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайні ситуації;

■ забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

■ здійснює навчання населення, представників органів управління і сил цивіль­ної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

■ організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

■ створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної й аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного се­редовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів, ради народних депутатів та їх виконавчі й розпо­рядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсів в Україні.

Міністерство екології та природних ресурсів:

+ здійснює координацію всіх природоохоронних робіт в Україні;

+ готує для Кабінету Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціо­нального використання водних ресурсів;

+ розробляє Пропозиції щодо вдосконалення господарського механізму управ­ління процесом природокористування, екологічні нормативи, правила та стан­дарти;

+ готує довгострокові державні цільові програми з охорони довкілля;

+ здійснює екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил України, контроль за дотриманням екологічних норм під час розроблення нової техніки, технології та матеріалів, екологічну експертизу проектів усіх новобудов і діючих промислових об'єктів.

Міністерство екології та природних ресурсів має право заборонити будівниц­тво, реконструкцію або розширення об'єктів промислового чи іншого призна­чення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів, якщо вони порушу­ють природоохоронне законодавство, а також притягти до відповідальності як організації, так і окремих громадян у разі порушення природоохоронного законодавства.

Міністерство екології та природних ресурсів працює в тісному зв 'язку з Мі­ністерством охорони здоров'я та підпорядкованими йому санітарно-епіде­міологічними службами, Міністерством аграрного комплексу, Державним коміте- • том по водному господарству, Державним комітетом по земельним ресурсам, Міністерством транспорту України.

Рішення Міністерства екології та природних ресурсів, винесені в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, об'єднаннями, підприємствами та організаціями.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Визначте правові основи безпеки життєдіяльності. Які юридичні заходи входять до її складу?

2. Які завдання законодавства щодо охорони здоров'я громадян.

3. Визначте загальні положення закону «Про цивільну оборону України».

4. Охарактеризуйте основні положення закону «Про охорону праці».

5. Які основні завдання екологічного законодавства?

6. Що служить юридичною базою для природоохоронного законодавства?

7. Коли було прийнято закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Що є об'єктами охорони природи?

8. У чому полягає сутність управління в царині безпеки життєдіяльності?

9. Заповніть таблицю.

Основні закони щодо безпеки життєдіяльності

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ НА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЯХ

1. Правове регулювання безпеки життєдіяльності.

2. Законодавство України про охорону здоров'я.

3. Законодавство України про охорону праці.

4. Основні положення закону «Про цивільну оборону України».

5. Екологічне законодавство України.

6. Організаційна структура управління безпекою життєдіяльності.

ТЕМИ ДЛЯ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Завдання законодавства про охорону здоров'я. Права громадян у царині охорони здоров'я. Основні принципи охорони здоров'я.

2. Законодавство України про охорону праці.

3. Законодавство України про дорожній рух.

4. Законодавство України про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань.

5. Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, принцип та об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища.

6. Законодавство України про охорону атмосферного повітря.

7. Законодавство України про охорону водних ресурсів.

8. Законодавство України про охорону земельних ресурсів.

9. Законодавство України про тваринний світ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агаджанян Н.М. Экология человека. - М.: Наука, 1994.

2. Адлер М. Азбука СПИДа. - М.: Мир. 1991.

3. Адо В.А. Екологія, алергія і СНІД,— К.: Видавництво товариства "Знання України", 1991.

4. Азаров В.Н. Основы микробиологии и санитарии.— М.Экономика, 1986.

5. Алексеев НА Стихийные явления в природе.— М.: Просвещение, 1988.

6. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. — К.: Наукова думка, 1997.

7. Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. - К.: Байда, 1994.

8. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. - К.: Здоровье, 1989.

9. Андреев И.П. Происхождение человека и общества. — М., 1982.

10. Андрейцев В.І. Екологічне і земельне право України.. - К.: Юрінком, 1998.

11. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К.: Генеза, 1996.

12. Антинаркотичне законодавство України. - К.: Юрінком, 1999. •

13. Антонов В.П. Уроки Чернобыля: радиация, жизнь, здоровье.- К.: Знание, 1989.

14. Апанасенко Г.Л. Здоров'я, яке ми вибираємо. - К.: Т-во "Знання", УРСР, 1989.

15. Баб'як І.П., Біленчук О.Г. Екологічне право України. — К.: Атіка, 2000.

16. Бакка М.Т., Мельничук А.С, Овко В.І. Охорона і безпека життєдіяльності людини: Конспект лекцій. — Житомир: Льонок, 1995.

17. Барабаш В.И., Шкрабак В.С Психология безопасности труда. - С-Пб., 1996.

18. Баратов А.Н., Пчелинцев В.А. Пожарная безопасность. - М.: Изд-во АСВ, 1997.

19. Бедрій Я.І., Джигирей В.С, Кидискж А.І. та ін. Основи екології та охорона навколишнього при­родного середовища: Навч. посіб. для вузів. - Львів, 1999.

20. Безопасность жизнедеятельности в условиях чрезвычайных ситуаций / Под ред. АК.Назарова. -Курган: Изд-во КМИ, 1994.

21. Безопасность жизнедеятельности. Безопасность технологических процессов и производств (Охрана труда): Учебное пособие для вузов / П.ПХукин, В.Л.Лапин, ЕАПодгорных и др. — М.: Высш. шк., 1999.

22. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. проф. ЭААрустамова. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательский дом "Дашков и К", 2000.

23. Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие / Под ред. ОНРусака. — ЛТА С-Пб., 1996.

24. Безопасность жизнедеятельности: Учебник/ Под общ. ред. СВ.Белова. 2-е изд., испр. и доп. -М.: Высшая шк., 1999.

25. Безопасность труда в промышленности / К.КТкачук, П.Я. Галушко, Р.В.Сабарно и др. — К.: Тех­ніка, 1982.

26. Безопасность человека: Учебно-методическое пособие для образовательных учреждений / Под редакцией Л.И.Шершнева. Фонд национальной и международной безопасности. — М: НПО "Обра­зование", 1994.

27. Безпека життєдіяльності / За ред. Я.Бедрія. — Львів: Афіша, 1998.

28. Биология: Пособие для подг. отд. мед. ин-т. /Под общ. ред. Н.Е.Ковалева. — М.: Высшая шк., 1985.

29. Білявський Г.О., Падун ММ, Фурдуй Р.С. Основи загальної екології: Підручник. — К.: Либідь, 1995.

30. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1997.

31. Богоявленский В.Ф., Богоявленский И.Ф. Диагностика и доврачебная помощь при неотложных состояниях. 2-е изд. — С-Пб.: Гиппократ, 1995.

32. Буравлев Ю.В., Павлова Е.Н. Безопасность жизнедеятельности на транспорте: Учебник для ву­зов. — М.: Транспорт, 1999.

33. Буянов В.М. Первая медицинская помощь. — М.: Медицина, 1987.

34. Васильев В.Н. Здоровье и стрессы. - М.: Знание, 1991.

35. Вернадский В.С. Биосфера и ноосфера. - М.: Наука, 1989.

36. Взаимодействие в системе листосфера-гидросфера-атмосфера. Т. 2. - М.: МГУ, 1999.

37. Вітренко І.С. Загальна та медична психологія: Навч. посібник. - К.: Здоров'я, 1994.

38. Войтенко В.П. Здоровье здоровых. - К.: Здоровье, 1991.

39. Вредные химические вещества. Радиоактивные вещества /Под ред. ЛАИльина, ВАФилова. — М.: Химия, 1990.

40. Всеукраїнська науково-практична конференція "Безпека підприємств у надзвичайних ситуаціях. Підвищення рівня підготовки різних категорій населення, які навчаються з безпеки життєдіяльності людини": Матеріали конференції.— К.: КМУЦА, 1998.

41. Гейл Р., Гаузер Г. Останнє попередження. - К.: Молодь, 1989.

42. Герасимчук А.А., Палеха Ю.І. Екологія: Опорний курс лекцій: Наеч. посів.- 1С: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менедж. і бізнесу, 1998.

43. Гетьман В. Перша долікарська допомога в екстремальних ситуаціях. //Охорона праці. - 1995. № 5. - С 28 - 32.

44. Пденс Е. Соціологія / пер. з англ. - К.: Основи, 1989.

45. Глухое В.В., Лисочкина Т.В., Некрасова Т.П. Экономические основы экологии. - Санкт-Петербург.: Специальная литература, 1995.

46. Головченко О.М. Чи можна вберегтись від СНІДу? - Одеса: Маяк, 1995.

47. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. - Львів, 1997.

48.. Горелов А.А. Концепции современного естествознания. — М.: Центр, 1998. - 208 с.

49. ГОСТ 12.0.003-74. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.,

50, Григорьев Ю.Г. Памятка населению по радиационной безопасности. — М.: Энергоатомиздат, 1990. 51> Губський А.І. Цивільна оборона. - К., 1995.

52. Даниель Ж., Пикула И. Психология труда / Под ред. К.Н.Платонова. - М.: Профиздат, 1979.

53. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 1985.

54. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. - К.: Основа, 1998.

55. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного срередовища: Навчальний посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.

56. Джигирей В.С, Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. - Львів: Афіша, 1999. .

57. Дьомін В.О. Вступ до екологічної політики. Навчальний посібник. — К.: 2000.

58. Екологія і економіка: навч.посібник для вузів / Колотило Г.М. — К.: Т-во "Знання", 1999.

59. Еремин В.Г., Сафронов В.В. и др. Обеспечение безопасности жизнедеятельности в машиностро­ении. Учебное пособие для вузов. - М.: Машиностроение, 2000.

60. Жидецький В.Ц., Джигірей В.С, Мельніков О.В.. Основи охорони праці. 2-ге, вид. стереотипне. — Львів: Афіша, 2000.

61. Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності. - К.: Комерційний коледж, 1998.

62. Заиков Г.Е., Маслов С.А., Рубайло В.Л. Кислотные дожди и окружающая среда. - М: Недра, 1992.

63. Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища. — К.: Парламен­тське видавництво, 2000.

64. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубев А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. - К.: ІЗМО, 1996.

65. Зацарный В.В., Пантелеймонов А.Е. Безопасность студентов на практике. - К.: Вища шк., 1989.

66. Защита атмосферы от промышленных загрязнений: Справочник: Пер. с англ.: В 2 т. / Под ред. Е.Калверта и Г.М. Инглунда. — М.: Металургия, 1988.

67. Злобін ЮА Основи екології. - К.: Лібра, 1998.

68. Казаков ВА Психологія діяльності та навчальний менеджмент Підручник. У 2 ч.' 4.1. Психологія суб'єкта діяльності. - К.: КНЕУ, 1999.

69. Качура А., Кукса А.Террор и терроризм: всегда рядом // Финансовая Украина. -1996. -Де­кабрь.

70. Кащенко О.Л. Фінанси природокористування. - Суми: Університетська книга, 1999.

71. Кирилов В.Ф. и др. Радиационная гигиена. — М.: Медицина, 1988.

72. Класифікатор надзвичайних ситуацій в Україні: Затверджений міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 24 грудня 1998 р.

73. Кобевник В.Ф. Охрана труда. - К.: Вища школа, 1990.

74. Когл Дж. Биологические эффекты радиации. - М.: Энергоиздат, 1986.

75. Конституція України. — К.: Юрінком, 1996.

76. Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. - К.: 1СДО, 1995.

77. Корсак К.В., Плахотник О.В. Основи екології. 2-е видання. - К.: МАУП, 2000.

78. Кривошеий Д.А. Экология и безопасность жизнедеятельности: Учебное пособие. — М.: Недра, 2000.

79. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика: Навчальний посібник. — К.: Заповіт, 1996.

80. Кулландер С, Ларсон Б. Жизнь после Чернобыля. - М.: Энергоатомиздат, 1991.

81. Кучерявий В.П. Екологія. Підручник для студентів вузів. - Львів: Світ, 2000.

82. Кушелев В.П. Основы техники безопасности на предприятиях химической промышленности. -М.: Химия, 1992.

83. Лапін В.М. Безпека життєдільності людини. Навчальний посібник. 2-е видання. - Львів: Львівський банківський коледж; К.: Т-во "Знання", КОО, 1999.

84. Лишук В.А., Мосткова Е.В. Основы здоровья. - М.: Росийская академия медицинских наук, 1994.

85. Мавров И.И., Бухарович М.Н., Глухенький Б.Т. Контактные инфекции, передающиеся половым путем. - К.: Здоров'я, 1989.

86. Мезецев В.А. Энциклопедия чудес. — М.: Знание, 1988.

87. Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. — Кірово­град, 1998.

88. Мусієнко М.М., Серебряков.В.В., Брайон О.В. Екологія та охорона природи: основні терміни та поняття: Тлумачний словник-довіцник. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.

89. Навчальна програма нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності для вищих закладів освіти". Розробники В.В.Зацарний, В.Г.Мазур, ВММостовий. - К.: Мін. освіти, 1999.

90. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. Т. 1,2. - К., 1998.

91. Наркотики и яды: психоделики и токсические вещества, ядовитые животные и растения / Сост. В.И.Петрова, Т.И.Ревяко. — Минск.: Литература,1995.

92. Науменко І.М., Кіпніс Л.І., Прокопенко І.Г. Вступ до соціоеколопї (екології людського суспільства): Навчальний посібник. — К.: КМУЦА, 1995. »

93. Національна доповідь України / Конференція ООН "Навколишнє середовище і розвиток" (Бра­зилія - 92). -. К.: Час, 1992.

94. Небел Б. Наука об окружающей среде. - М.: Мир, 1993..

95. Некое В.Е. Экология. 1 ч. Основы глобальной традиционной экологии. — X: Торнадо, 2000.

96. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97): Державні гігієнічні нормативи. — К.: Відділ пол­іграфії УЦДСЕН МОЗ України, 1997.

97. Обґрунтування концепції освіти з безпеки життя і діяльності людини / В.Кузнєцов та ін. Освіта України. - № 50. - С 6-8.

98. Оржиховская В.М., Бурмака Н.П. Избавление учащихся от наркогенных привычек. - К.: Здо­ров'я, 1992.

99. Основи соціоеколопї: Навч. посіб. /За ред. Г.О.Бачинського.' К.: Вища школа, 1995.

100. Основы защиты населения и территории в чрезвычайных ситуациях. / Под ред. В.В. Тарасо­ва. - М.: Изд-во МГУ, 1998.

101. Охорона ґрунтів: Навчальний посібник / М.К. Ц-Іикула, О.Ф. Гнатенко, Л.Р. Петренко, М.В.Капш-тик. - К; Т-во "Знання", КОО, 2000.

102. Пивоваров ЮЛ. Гигиена и экология человека. (Курс лекций). - М.: МУПК, 1999.

103. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності Навчальний посібник. — Суми: Вид-во "Університетська книга", 2000.

104. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. - К.: Каравела, 2000.

1О5.Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник. - К.: Каравела, 1999.

Юб.Полежаев Е.Ф., Макушин В.Г. Основы физиологии и психологии труда: Учебное пособие для

экономических вузов. — М.: Экономика, 1974.

107. Політологія: Підручник /І.СДзюбко, К.М.Левківський, В.П.Андрущенко та ін. — К.: Вища школа, 1998.

108. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099.

109.Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Абстинентний синдром — реакція організму на відсутність наркотичної речовини.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, пору­шення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю. Це - вихід з ладу машин, механізмів, пристроїв, комунікацій внаслідок порушення технології виробництва, правил експлуатації, правил безпеки, поми­лок, які допущені при проектуванні, будівництві, а також внаслідок стихійних лих. Адаптація (щодо наркоманії) - пристосованість організму до певної дози наркотичної речовини. Адекватне — відповідне, розмірне, узгоджене, вірне, точне. Анаболізм - засвоєння речовин та синтез специфічних для кожної тканини сполук.

Аналіз дерева помилок — один з інструментів системної безпеки, що використовується при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем.

Аналізатори — сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, що здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

Антидепресанти - різні за хімічною будовою і механізмом дії психотропні засоби, які покращують настрій, знімають тривогу і напругу.

Антимутагени - фізичні та хімічні чинники, які знижують частоту виникнення спадкових змін організму — му­тацій.

Антиоксиданти — природні або синтетичні речовини, які вповільнюють або запобігають окисленню органічних сполук організму.

Антитіло - субстанція, що виробляється лімфоцитами у відповідь на агресію в організм антигенів. Антропометрія - вимір і опис тіла людини в цілому й окремих його частин.

Асфіксія - задуха, викликана кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах. Атрибути - невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров'я, мова, спрямованість).

Афект— найсильніша емоційна реакція, яка повністю захоплює людину і підкоряє її думки і рухи. Бактерія - одноклітинний організм, який розмножується простим розподілом.

Безпека — 1) стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди; 2) збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека життєдіяльності - галузь знання та науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загаль­них закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захи­сту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Безпека людини - складова характеристика стратегічного напрямку людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток».

Безпека систем — наука, що застосовує інженерні та управлінські принципи для забезпечення необхідної безпе­ки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів по запобіганню та контролю цих небезпек протя­гом життєвого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості. Безумовні рефлекси — стереотипи поведінки, надбані людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються у спадковість. Біологічні ритми — періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ в живих організмах.

Біомеханіка — розділ біофізики, що вивчає механічні властивості живих тканин, органів і організму в цілому, а також механічні явища, що відбуваються в них.

Біота (життя) - історично сформована сукупність рослин і тварин, об'єднаних загальною областю розподілу. Вакцина - хімічна речовина, отримана з живих чи мертвих мікроорганізмів, що використовується для вироблен­ня імунітету до збудників цієї хвороби у тварин і людей.

Вивих - стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості. Виробниче середовище — простір, в якому здійснюється трудова діяльність людини.

Вібрація - коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

Відмороження — пошкодження тканин організму, викликане дією низьких температур. Відповідальність - це поняття, що відбиває об'єктивний, конкретно-історичний характер взаємин між особис­тістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення пред'явлених взаємних вимог. Відчуття - основа знань людини про навколишній світ.

Війна — збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у пере­носному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами. Вік - поняття, що характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя. ВІЛ — вірус імунодефіциту людини.

Вірус — збудник хвороб рослин, тварин і людини, за розмірами менший за бактерій (внутрішньоклітинний паразит).

Вісцеральний аналізатор - аналізатор внутрішніх органів. ВООЗ — всесвітня організація охорони здоров'я.

Вражаючий фактор — чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, приводить до матеріальних збитків.

Гармонія — відповідність розмірів частин і цілого, злиття різноманітних компонентів об'єкта в єдине органічне ціле. Ген — молекулярний носій спадкових властивостей організму.

Генетичний код - система запису спадкової інформації в молекулі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) живих істот (людей, тварин, рослин, бактерій, вірусів).

Геохімічні процеси — процеси зміни хімічного складу гірських порід і мінералів, а також розплавів і розчинів, із яких вони утворилися.

Гіпотеза — виражене у формі судження припущення або передбачення чого-небудь. Гістологія — наука про тканини тварин і людини.

Глікоген — тваринний крохмаль, основний запасний вуглевод тварин і людини, особливо великий його вміст в печінці і м'язах.

Гомеостаз — відносна динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища й сталість основних фізіологічних функцій організму людини, тварин і рослин.

Гормони — біологічні активні речовини, вироблені ендокринними залозами або залозами внутрішньої секреції; служать для гормональної діяльності окремих органів, систем і всього організму в цілому. Гравітація — тяжіння, універсальна взаємодія між будь-якими видами матерії.

Граничнодопустима концентрація (ГДК) - максимальна кількість небезпечної хімічної речовини в одиниці об'єму (повітря, води тощо) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних змін у нащадків. Грибки — одно- та багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження.

Демографічний вибух — різке прискорення темпів росту населення (переважно в країнах Азії, Африки, Ла­тинської Америки).

Деструкція — порушення або руйнування нормальної структури чого-небудь. Деформація — зміна відносного положення часток тіла, пов'язана з їхнім переміщенням. Джерело небезпеки — природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії, що несуть в собі загрозу небезпеки.

Дисгармонія — відсутність або порушення гармонії, немилозвучність, розлад.

Дисиміляція (катаболізм) — ферментативне розщеплення органічних речовин та виведення з організму про­дуктів розпаду.

Дискретність - переривчастість; протиставляється безперервності.

Дистрофія - дегенерація, переродження, патологічний процес, що виникає в зв'язку з порушенням обміну речовин і характеризується появою в тканинах продуктів обміну речовин, змінених кількісно і якісно. Діяльність - активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо по­ставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. ДНК — дезоксирибонуклеїнова кислота, носій спадкової, генетичної, інформації.

Довкілля — навколишнє середовище людини, обумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на діяльність людини, її здоров'я і життя. Евакуація — організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Ейфорія — відчуття задоволення від дії наркотику.

Еквівалентна доза — міра біологічної дії іонізуючого випромінювання на людину. k

Експозиційна дозі - іонізуюча спроможність іонізуючого випромінювання в повітрі.

Електрика — сукупність явищ, обумовлених існуванням, рухом і взаємодією електрично заряджених тіл або часток. Електричний струм — упорядкований (направлений) рух електрично заряджених часток. Електричний удар - див. загальна електротравма.

Електричні знаки (мітки) - чітко окреслені плями найчастіше сіро-синього або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка потрапила під дію струму.

Електроліз — сукупність процесів електрохімічного окислення-відновлення на опущених в електроліт електро­дах при проходженні через них електричного струму.

Електролітична дисоціація — розпад речовини на іони при розчиненні.

Електромагнітне поле - особлива форма матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між електрично зарядженими частинками.

Електрофтальмія — запалення зовнішньої оболонки ока ~ рогівки і кон'юнктиви ~ внаслідок впливу потуж­ного потоку ультрафіолетового випромінювання від електричної дуги.

Електротравма — пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електрич­ною дугою або блискавкою.

Емерджентність - здатність систем мати властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що складають її. Емоції — психічні процеси, які відображають особисту значимість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання.

Епідемія — 1) масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі у межах певного регіону, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності, який реєструється на цій території; 2) поширення, у принципі тимчасове, якоїсь хвороби серед людності на більш-менш значній території.

Епізоотія — одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території. Епілепсія - падуча хвороба, хронічне захворювання головного мозку людини, що характеризується головним чином повторними припадками, а також поступовим розвитком змін особистості.

Епіфітотія - масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зни­женням їх продуктивності.

Ергономіка (від грець, ergon - робота і nomos — закон) — наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. Ерготична система — система, одним з елементів якої є людина, Етнос — історично сформоване стійке угруповання людей — плем'я, народність, нація.

Єдина державна система запобігання і реагування на НС — центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Життєве середовище — частина Всесвіту, де знаходиться або може знаходитися в даний час людина і функ­ціонують системи її життєзабезпечення.*

Життєдіяльність — 1) властивість людини не просто діяти в оточуючому її життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому в єдності їх життєвих потреб і можливостей; 2) складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини і дозволяє їй зберігати здоров'я та працездатність.

Життя - одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Життя — (по К.М.Ситніку) особлива форма руху матерії з специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів.

Життя — (по Ф.Енгельсу) спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з оточуючим їх зовнішнім середовищем.

Загальна електротравма (електричний удар) — враження центральної нервової системи або загроза ура­ження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем під впливом електричного струму або електричної дуги.

Закон — нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя і має вищу юридичну силу.

Здібності — психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага). Здоров'я — «стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад» (за визначенням ВООЗ).

Землетрус— сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж, людських жертв.

Зовнішній (непрямий) масаж серця — комплекс заходів, спрямованих на відновлення роботи серця в разі його зупинки.

Зона небезпеки — визначена просторова область, в якій проявляється дія небезпечних та шкідливих факторів, що мають місце в системі.

Зсув - сковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Ієрархія - розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого.

Ізотопи — різновиди атомів одного і того самого елементу, які мають однакові заряди ядер, але-різні масові числа. Імунізація — створення штучного імунітету — активного (при введенні вакцини) або пасивного (при введенні сироваток).

Імунітет—1) неприйнятність організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють до організму ззовні чи утворюються в організмі п'и впливом тих чи інших чинників; 2) стан стійкості організму людини до дії патогенних мікробів.

Імунодепресанти - лікарські препарати, які подавляють імунні реакції організму.

Інкубаційний період — період між часом входження мікробу в організм і часом прояву перших симптомів хвороби.

Інстинктивна поведінка — дії, вчинки, які успадковуються людиною у ході еволюції людства. Інтелект (розсудок, розуміння) — розумові здібності людини; здатність людини виділити в ситуації суттєві власти­вості та адаптувати до них свою поведінку, вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти. Інтуїція - спроможність розуміння істини шляхом прямого їх розсуду без обґрунтування за допомогою доказів. Інфразвук — звук, частотою до 16 Гц. ,

Інфрачервоне випромінювання (14) — частина електромагнітного спектру з довжиною хвилі 700 нм —1000 мкм, енергія якого при поглинанні у речовині викликає тепловий ефект.

Іонізуюча спроможність випромінювання - питома іонізація, тобто число пар іонів, що утворюються частин­кою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху.

Іонізуюче випромінювання - будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утво­рення електричних зарядів різних знаків.

Ірраціональне — те, що знаходиться за межами розуму, непов'язане з раціональним мисленням або суперечне йому. Ймовірність небезпеки — відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливого їх числа за конкретний період часу. Катаболізм - див. дисиміляція.

Канцерогенні речовини, канцерогени — речовини, що викликають, як правило, злоякісні новоутворення пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Катастрофа - великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослин­ного світу, змінюючи умови середовища існування.

Кваліфікаційна картка надзвичайної ситуації - документ, за допомогою якого аварійна подія, що сталася або може статися у прогнозований термін, оцінюється, обґрунтовано виноситься до рангу надзвичайних ситуацій та визначається рівень реагування, що відповідає масштабу цієї події.

Клас надзвичайної ситуації — характеристика надзвичайної ситуації, яка визначається походженням подій, що зумовлюють її виникнення.

Клінічна смерть - стан організму, при якому відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах. Компенсація — відновлення порушеної рівноваги несприятливими внутрішніми або зовнішніми впливам. Компоненти життєвого середовища — природне, соціальне та техногенне середовища. Комунікація — спілкування.

Комфорт — сукупність побутових зручностей: упорядженість і затишок житла, суспільних закладів, засобів по­відомлення та інше.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Концепція прийнятного ризику — прагнення створититаку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час; компроміс між рівнем безпеки й можливостями її досягнення.

Кореляція — взаємозалежність будови і функцій клітин, тканин, органів і систем організму, що виявляється в процесі його розвитку і життєдіяльності.

Корпускулярне іонізуюче випромінювання — потік елементарних частинок із масою спокою, відмінної від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Креаціонізм — концепція, що трактує різноманіття форм органічного світу як результат створення їх Богом. Кровотеча - витік крові з кровоносних судин через порушення їхньої цілісності. Лабільність — час, у плині якого тканина відновлює працездатність після чергового циклу збудження. Локальний — віднесений до визначеного місця, обмежений тісними кордонами, територіальними межами. Людина — вища сходинка живої природи на нашій планеті, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури, цілісна єдність біологічного, психічного і соціального начал. Матеріальне/культурне середовище — див. техногенне середовище.

Металізація шкіри — проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, що розтопився або випарився під впливом електричної дуги.

Мислення — найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що на­правлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами.

Мікроелементи — група хімічних елементів, присутніх в організмі людини і тварин в малих концентраціях, Місцева електротравма — чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або електричної дуги.

Мораль (моральність) — один з основних засобів нормативної регуляції дії людини в суспільстві; особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин. Мотивація — дії, спрямовані на задоволення своїх потреб. МСК- максимальне споживання кисню.

Мутагенні речовини — призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Мутагенні фактори, мутагени — фізичні явища та хімічні речовини, що діють на спадковий апарат організмів, викликаючи мутації в їх потомстві.

Мутація — 1) зміна властивостей чи ознак виду під впливом мутагенних факторів; 2) раптово виникаючі при­родні (спонтанні) або викликані штучно стійкі зміни спадкових структур живої матерії, відповідальні за збережен­ня і передачу генетичної інформації.

Надзвичайна ситуація — подія, при якій відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і яка може привести або приводить до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Надзвичайний стан — особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіо­нального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юри­дичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Наркотик — речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної чи фізичної залежності. Настрій — найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або неприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту. Наукова гіпотеза — судження про закономірний зв'язок явищ.

Небезпека - негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту.

Небезпечна ситуація — подія, при якій створюється реальна можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється. . . .

Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Небезпечний фактор — чинник життєвого середовища, який приводить до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Непритомність — стан організму, при якому людина втрачає усвідомлений контакт з оточуючим середовищем, але рефлекторно реагує на зовнішні подразники.

Нервова система - сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму, як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. Ноосфера — сфера людського розуму, частина Всесвіту, де людська свідома діяльність стає визначальним фак­тором існування та розвитку.

Нуклеїнові кислоти (ДНК, РНК) — органічні кислоти, основна складова частина (разом з білками) живої матерії. Обмін речовин - постійне поглинання речовин з навколишнього середовища і виділення кінцевих продуктів розпаду в це середовище. '

Онтогенез — індивідуальний розвиток організму, сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних і біохіміч­них перетворень, що відбуваються в організмі від моменту його зародження до кінця життя. Опік — пошкодження тканин організму, викликане дією високих температур, хімічних речовин або електричного струму.

Опромінення — вплив на живий організм будь-якими видами випромінювань.

Організм людини - сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кро­вообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін.

Особистість — стійка система соціально-значимих рис, що характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільності.

Отруєння - група захворювань, викликаних дією на організм отрут різноманітного походження. Памороки — перехідний стан до непритомності через раптову недостатність кровонаповнення мозку. Пам'ять — здатність людини фіксувати,, зберігати і відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).

Пандемія — масове одночасне розповсюдження інфекційної хвороби людей з досить значним рівнем захворю­ваності на величезній території, яка охоплює цілі регіони, групи країн та континенти. Паразитарні захворювання — захворювання, що викликаються паразитами. Партія — група людей, об'єднаних спільністю ідей, інтересів.

Патогенні мікроорганізми — мікроорганізми, які викликають захворювання людини. Патогенність - хвороботворність, спроможність мікроорганізмів викликати появу інфекційних хвороб. Перегрівання - порушення процесів терморегуляції при дії на організм високих температур. Передпатологічний стан — стан неповного здоров'я. Перелом — порушення цілісності кістки.

Переохолодження — порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур. Перша долікарська допомога — комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

Побутове середовище - середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Поведінка за навичками - дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань.

Повінь - значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі. Поглинена доза — енергія іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Подразнюючі речовини - викликають подразнення слизистих оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри. Пожежа — неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей, знищення матеріальних цінностей. Попередній аналіз небезпек — аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомен­дації щодо контролю; перший етап у визначенні та класифікації небезпек, які мають місце в системі. Порог болісного відчуття — максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати біль. Порог чутливості — мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває.

Почуття — стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення.

Пошкодження м'яких тканин тіла — удари, стискування, порізи та інші травми шкіри, м'язів, внутрішніх органів. Праця - цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Природа — у широкому розумінні все існуюче, весь світ у різноманітті його форм, всесвіт; у найбільше вживаному тлумаченні сукупність природних умов існування людського суспільства.

Природне середовище — компонент життєвого середовища, утворений об'єктами природного походження і створеними ними екологічними системами.

Проникаюча спроможність випромінювань — величина пробігу, тобто шлях, пройдений часткою в речовині до її повного припинення, обумовленого якою-небудь взаємодією. Професіографічна оцінка - опис характеру праці.

Психіка — здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктив­них образів об'єктивного світу. Проявляється у трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні властивості— сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психічні процеси - короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічний стан — відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психомоторні здібності — дії, спрямовані на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами. * Психофармакологія — комплексний поділ теоретичної і клінічної медицини, що використовує методи фармако­логії, біохімії, нейрофізіології і розробляє методи лікарського лікування психічних хвороб. Радіонукліди — радіоактивні елементи, продукти поділу інших радіоактивних елементів (урану, торію тощо). Радіопротектори — речовини, які підвищують стійкість організму до дії іонізуючих випромінювань. Регенерація — відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму.

Режим функціонування ЄДСЗР — характер діяльності ЕДСЗР в залежності від масштабів і особливостей над­звичайної ситуації, що прогнозується або виникла. Ремісія — тимчасове ослаблення або зникнення проявів хвороби. Рецидив — повернення клінічних проявів хвороби після ремісії. Ризик — 1) частота проявлення небезпеки, ймовірність небезпеки; 2) усвідомлена можливість небезпеки.

Риси - стійкі властивості, що проявляються постійно (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо). Рівень надзвичайної ситуації — масштаб (величина) надзвичайної ситуації, що визначається її територіаль­ним поширенням, обсягами заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількістю людей, які загинули або отримали травми.

Рівень системи «людина - життєве середовище» — сходинка в ієрархії систем «Л — ЖС», місце якої в цій ієрархії визначається соціальною спільнотою, що є елементом цієї системи. Нижчий рівень системи «Л — ЖС» — система з однієї особою.

РНК— рибонуклеїнова кислота, у клітині вона передає генетичну інформацію.

Рятувальні та інші невідкладні роботи - комплекс робіт та заходів, що виконуються з метою порятунку людей, надання допомоги ураженим, локалізації аварій, усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. ,

Свідома поведінка — найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Сель — бурхливий руйнівний потік (у руслах гірських річок) води, насиченої глиною, піском, валунами. Сенсибілізатори - речовини, що діють як алергени.

Серйозність небезпеки — величина реальної чи потенційної шкоди, яку може спричинити небезпека. Синдром - поєднання симптомів та ознак, які можуть служити спільним знаменником деяких хвороб. Сироватка - рідка частина крові тварин, які перенесли інфекційне захворювання внаслідок штучного зараження. Система — сукупність взаємопов'язаних компонентів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).

Система «людина - життєве середовище» — один з різновидів ерготичних систем, елементами якої є людина або соціальна спільнота та оточуюче її життєве середовище.

Системний аналіз — сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань.

Системно-структурний підхід — методологічний принцип, який полягає в тому, що вивчення окремих еле­ментів системи здійснюється без відриву ви екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонент системи) до якої вони входять.

Системотехніка — науково-технічна дисципліна, що охоплює питання проектування, створення, випробовуван­ня й експлуатації складних систем (систем великого масштабу). СЛМС- система «людина — машина - середовище». СНІД - синдром набутого імунодефіциту людини.

СОЗ - система охорони здоров'я; сукупність взаємопов'язаних підсистем: санітарно-профілактичних, лікуваль­но-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санітарно-курортних, аптечних, санітарно-епідеміологічних. Соціальна спільнота — сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками і відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.

Соціальне середовище — компонент життєвого середовища, який утворюють інші люди (ті, що не входять до елемента «людина» системи «Л — ЖС»), їхня діяльність та взаємовідносини.

Соціальні хвороби — захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язано головним чином з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та інші). Соціально-політичне середовище — створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом всієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовід­носин з навколишнім середовищем.

Соціум — система підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія котрих забезпечує цілісність суспіль­ства, і навпаки - дисгармонія її веде до суттєвих конфліктів і деформацій.

Сприйняття - відображення у свідомості людини предметів, як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття.

Сталий людський розвиток - розвиток суспільства, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загаль­нолюдського досвіду.

Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує продовження роду і дає змогу розріз­нити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості.

Стихійні лиха — природні явища, які носять надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, знищення матеріальних цінностей.

Стрес - 1) неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; 2) стан особливої хворобливої напруженості організму, викликаний надміру сильними захисними фізіологічними реакціями. Струс мозку — травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні голови.

Суспільство — у широкому розумінні сукупність історично сформованих форм суспільної діяльності; у вузькому розумінні історично конкретний тип соціальної системи, певний соціальний організм, що належить до такого типу, або певна форма соціальних відношень. Темперамент — риса, яка визначає нашу індивідуальність.

Температурно-сенсорна система — частина шкіряного аналізатора, спрямована на підтримання терморегуля­ційних процесів в організмі.

Тероризм — політика залякування, пригнічення супротивника силовими засобами.

Техногенне середовище (матеріально культурне середовище, техносфера) — компонент життєвого середови­ща, утворений людиною, сукупність досягнень суспільства в результаті матеріального і духового розвитку. Техносфера — регіон біосфери, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу техніч­них засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам. Токсичні речовини — речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, кровотворення, ЦНС). Токсичність - отруйність.

Толерантність (щодо наркоманії) — стійкість організму людини до певної дози наркотиків. Травма — пошкодження тканин організму з порушенням їхньої цілісності і функцій, викликане зовнішнім чинником. Трансформація — перетворення.

Увага — спрямованість та зосередженість в свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. Ультразвук - звук, частота якого перевищує 20 кГц.

Ультрафіолетове випромінювання (УФ) — спектр електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200 - 400 нм. Умовні рефлекси — поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання довго залишається незмінною.

Управління ризиком — такий підхід до зменшення ризику небезпеки, який полягає у порівнянні витрат на заходи та засоби, що забезпечують прийнятний рівень небезпеки, з рівнем зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження і виборі оптимального варіанту.

Урагани — вітри, що мають велику швидкість (тропічні циклони, торнадо, тайфуни тощо). Урбанізація (від латинського urbanos — міський) - процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства.

Утопления — порушення діяльності організму або окремих його органів в результаті занурення під воду. Фізіологія — наука про життєдіяльність організмів, їхніх окремих систем, органів і тканин. Фотонне іонізуюче випромінювання — потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з пос­тійною швидкістю 300 000 км/с.

Фотосинтез — утворення вищими рослинами, водоростями, фотосинтезуючими бактеріями складних органічних сполук необхідних для життєдіяльності як для самих рослин, так і всіх інших організмів із простих з'єднань (наприклад, вуглекислого газу і води) за рахунок енергії світла.

Фотохімія — розділ хімії, у якому вивчаються хімічні реакції, що відбуваються під дією світла. Характер — сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки.

Хромосома — частина ядра клітини, що містить генетичний матеріал. Хромосфера — один із прошарків атмосфери Сонця.

Хромосферні спалахи — сонячні спалахи, яскраві утворення, що спостерігаються в активних областях хромо­сфери Сонця.

Цунамі— гігантські морські хвилі, що виникають внаслідок підводних землетрусів.

Шкідливий фактор - чинник життєвого середовища, який приводить до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як результату захворювання. Шкода — якісна або кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою.

Шок - загрозливий для людини стан її організму, який виникає в результаті реакції на біль, травму, опік, порушення серцевої діяльності, втрату крові і характеризується слабкістю, зниженням артеріального тиску, при­гніченням центральної нервової системи, порушенням обміну речовин.

Штучне дихання — комплекс заходів, спрямованих на відновлення дихання у людини, що втратила його. Шум — сукупність звуків різноманітної частоти й інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).

Якісний аналіз небезпек — методики, що дозволяють визначити джерела небезпек, потенційно небезпечні ситуації, ситуації ініціатори небезпеки, послідовність розвитку подій, шляхи попередження небезпечних ситуацій та зменшення шкоди.

Якості— властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).

Додаток 1

Таблиця 1

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у питній воді

Таблиця 2

Таблиця З Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у ґрунтах

(ГОСТ 3034-84, 3210-85, 42-128-4433-87)

Таблиця 4 Захворювання, які передаються статевим шляхом

Таблиця 5 Ефективність лікування онкологічних захворювань

Додаток 2 (до розділу 5.1) Витяг з класифікатору надзвичайних ситуацій