logo
Посібник

2.7.1. Основні визначення здоров'я

Протягом багатовікової історії людства на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем здоров'я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таєм­ниці феномену здоров'я, визначити його сутність з тим, щоб навчити­ся вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження.

Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямом, структурою та змістом визначень поняття здоров'я. Т.І.Калью на ос­нові вивчення світового інформаційного потоку документів склав пе­релік 79 визначень здоров'я людини, але і він є далеко не повним.

Здоров'я — це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хво­робливих змін.

Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і на­бутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преам­булі статуту ВООЗ записано:

"ft«Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке визначення поняття «здоров'я» є найбільш чітким, зрозумілим і повним і охоплює насамперед біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти даної проблеми.

Здоров'я людей належать до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства, де спостерігається найбільше загострення суперечностей, що породжуються поточними і очікуваними в майбутньому ситуаціями, де диспропорційні стани досягли або можуть досягти в перспективі катастрофічних наслідків.

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навко­лишнього середовища та здоров'ям людей є важливим значенням дис­ципліни «Безпека життєдіяльності».

Для правильного розуміння взаємозв'язку між показниками здоро­в'я і взаємодією чинників навколишнього середовища в системі «люди­на — здоров'я — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я — суспільний, груповий та індивідуальний.

Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві. Другий — групове здоров'я , зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та без­посереднього оточення, в якому перебувають його члени. Третій — інди­відуальний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах всього суспіль­ства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Індивідуальне здоров'я — абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей, Щ а також у системі таких філософських категорій людського бут­тя, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця, програма та ритм життєдіяльності. Кожен фахівець, кожен член суспільства повинен мати знання про здо­ров'я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можли­вого проведення оцінки та аналізу свого стану здоров'я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здоров'я, з іншого.

Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовні­шнього середовища. У цьому відношенні заслуговує на увагу вислов­лювання: здоров'я визначає процес адаптації. Це не результат інстинк­ту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціально створену реальність. Адаптація створює можливість пристосуватися до зовнішньо­го середовища, що змінюється, до росту і старіння, до лікування при по­рушеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.

Виділяють три рівні опису цінності «здоров'я»:

* Біологічний — початкове здоров'я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації.

* Соціальний — здоров'я є мірою соціальної активності, діяльності, ставлення людини до світу.

* Особливий психологічний — здоров'я є відсутність хвороби, але швидше заперечення її, в значенні подолання (здоров'я не тільки стан .організму, але і стратегія життя людини).

Поняття «здоров'я» містить біологічні ознаки і розглядається як при­родний стан. Перші елементи здоров'я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до певного ступеня змінюється і її здоров'я. Біо­логічні ознаки здоров'я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму, тобто такий стан, за якого поточність формотворчих, фізіологічних і біологічних процесів в організмі підпоряд­ковується доцільним біологічним процесам.

Усі механізми пристосування людини до навколишнього середови­ща характеризують адаптацію, яка включає:

+ зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутріш­нього середовища організму (гомеостазу);

+ імунітету, тобто не сприйняття організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників;

+ регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран тощо);

+ адаптивних, безумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).

Здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, авто­номне. Воно є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соціальних умов можуть призвести до порушення екологічної рівноваги і викликати деградацію не тільки середовища, а й здоров'я людей.

нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів,

організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, нормальна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню

здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільнокорисній праці

динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища

здатність організму пристосовуватися до умов існування в навко лишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація), здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігати живу основу в організмі

відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак

захворювання або будь-якого порушення

повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів

Що ж може служити показниками здоров'я населення! На думку вче­них, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров'я на­селення такі демографічні показники, як * смертність, * дитяча смертність і * середня очікувана тривалість життя, тому що демо­графічні показники — це ще і дуже місткі інтегратори, що характери­зують процес розвитку.

Виробляючи критерії оцінки здоров'я населення і визначаючи спря­мування дії низки відомих медико-біологічних, медико-демографічних і медико-соціальних чинників, слід враховувати, що всі вони склалися в конкретних умовах суспільно-історичного розвитку.

Нині медицина має багатий досвід боротьби з хворобами, але не­має такого досвіду стосовно зміцнення здоров'я здорових. Не розроблені етичні, психологічні та правові принципи взаємовідносин лікаря і здорової людини. Є епідеміологія хвороб, але немає епідеміології здо­ров'я. Ми не вміємо визначати та вимірювати рівень здоров'я, кількісно виявляти його динаміку. Необхідно озброїти медицину методикою діагностичного контролю за здоров'ям здорових.

У світі сучасних наукових уявлень здоров'я як соціальне явище, яке має біологічну основу, є складною багатофакторною проблемою і виз­начається комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичай­но складно переплетених.