5.2.1. Призначення першої долікарської

допомоги та загальні принципи її надання

За даними ВООЗ, близько 30% осіб, які загинули внаслідок нещас­них випадків та НС, могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і правиль­но надали першу долікарську допомогу, здійснили заходи щодо ожив­лення або своєчасно забезпечили доставку до медичного закладу. Своєчасно надана та правильно проведена перша долікарська допомо­га не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершен­ня лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.

*Перша долікарська допомога — це комплекс простих терміно­вих дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: * правильність, *доцільність, *швидкість, ♦ продуманість, ♦рішучість, *спокій, дотримуючись, як правило, наступної послідовності:

► усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води);

► оцінити стан потерплого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;

► виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);

► викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транс­портування потерпілого в найближчу медичну установу;

► підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Виконуючи перелічені вище дії, необхідно бути уважним і обережним,! щоб не причинити шкоду собі і не завдати додаткової травми потерпілому. Особливо це стосується тих випадків, коли потерпілого необхідно; звільнити з-під дії електричного струму, з-під завалу, винести з палаючого приміщення, при рятуванні утопленика. Якщо допомогу надають кілька І осіб, деякі з зазначених вище дій можна виконувати паралельно.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати основні ознаки * порушення життєво важливих функцій організму людини, загальні принципи надання першої долікарської допомоги і її прийоми стосов­но характеру отриманих потерпілим пошкоджень.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

♦оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той потребує; ♦забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів; ♦виконати штучне дихання із рота в рот» або «із рота в ніс» та зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність; ^зупинити кровотечу накладан­ням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин; ♦накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ушибі); ♦іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ушибі, термічному ураженні; ♦ надати допомогу при теплово­му і сонячному ударах, утепленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості: ♦використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транс­портуванні потерпілого; ♦визначити необхідність вивезення потерпі­лого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом; ♦корис­туватися аптечкою швидкої допомоги.

Аптечка швидкої допомоги з набором медикаментів і засобів, мінімальний перелік яких наведено в табл. 5.1, обов'язково повинна бути на всіх транспортних засобах, а також на підприємствах, в організаціях та установах чи їх підрозділах, особливо тих, де проводяться небезпечні або шкідливі роботи. Такий набір меди­каментів і засобів для надання долікарської допомоги бажано також мати вдома.

На промислових підприємствах, де кількість працівників понад 500 осіб, повинен передбачатися фельдшерський пункт, а з кількістю працівників по­над 1200 осіб — лікарський медичний пункт. На підприємствах, в місцях постій­ного чергування медичного персоналу, крім аптечки повинні бути вивішені j нa видних місцях також плакати з правилами надання першої допомоги, виконання прийомів штучного дихання і зовнішнього масажу серця.

Для правильної організації надання першої допомоги на кожному під­приємстві, в цехах, відділеннях або інших підрозділах повинні бути відпо­відальні особи за наявність і необхідний стан пристроїв і засобів для на­дання цієї допомоги, що зберігаються в аптечках і сумках першої допомо­ги, і за систематичне їх поповнення. Ці особи також несуть відповідальність за передання аптечок і сумок по зміні з поміткою в спеціальному журналі.

Керівник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує дане підприємство, повинен організувати суворий щорічний контроль за до­держанням правил першої долікарської допомоги, а також за станом і поповненням аптечок і сумок необхідними пристроями і засобами. Допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, повинна суворо обмежуватися певними її видами (заходами щодо оживлення при клінічній смерті, зупинкою кровотечі, перев'язкою рани, опіку чи відмо­роженої ділянки, виведенням з непритомного стану, іммобілізацією перелому, перенесенням і транспортуванням потерпілого тощо).

Таблиця 5.1 Медикаменти і засоби для надання першої долікарської допомоги

Примітки.

1. Розчин соди і борної кислоти передбачається тільки для робочих місць, де проводяться роботи і кислотами і лугами.

2. У цехах і лабораторіях, де не виключена можливість отруєння газами та шкідливими речовина­ми, склад аптечки повинен бути відповідно доповнений.

3. У набір для сумок першої допомоги не входять шини, гумовий пузир для льоду, склянка, чайна ложка, борна кислота і питна сода. Інші медикаменти комплектуються в кількості 50% вказаних у списку.

4. На внутрішніх дверцятах аптечки слід чітко вказати, які медикаменти застосовуються при тих ми інших травмах (наприклад, при кровотечі з носа — 3%-ний розчин перекису водню тощо).