7.4. Дії населення в надзвичайних ситуаціях
7.4.1. дії в зонах можливого радіоактивного зараження
Характер і ефективність захисних заходів на різних фазах радіаційних аварій має свої особливості. З огляду на досвід ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, фахівці НЦРМ запропонували розглядати весь післяаварійний період складеним з чотирьох фаз.
Надрання (перша) фаза — період, коли ще не завершився викид, виникла радіоактивна хмара і почав формуватися радіоактивний слід. При цьому опромінення населення відбувається при високій потужності дози і носить переважно інгаляційний характер, внутрішнє опромінення припадає на легені та щитовидну залозу.
Йодна (друга) фаза тривалістю один-два місяці. На цей інтервал часу припадає практично вся фаза опромінення щитовидної залози від радіонуклідів йоду, які надійшли в організм людини з продуктами харчування.
Фаза (третя) сформованого радіоактивного сліду зовнішнього у-опромінювання, тривалість цієї фази два-три роки.
Фаза (четверта) довгоживучих осколочних радіонуклідів. Тривалість її може досягати десятків років, що дорівнює часові життя покоління.
Величину у-випромінювання і дозу внутрішнього опромінення в цей період визначають радіонукліди цезію.
При отриманні сигналу «Аварія на АЕС» з викидом радіоактивних речовин або очікуваного радіоактивного зараження необхідно: отримати ЗІЗ, йодистий калій, підготувати ватно-марлеві пов'язки, діяти по команді штабу цивільної оборони, що визначається «Планом цивільної оборони на мирний час». Якщо розпорядження не надійшло, необхідно, перебуваючи у приміщенні, здійснити герметизацію вікон, дверей, закрити вентиляційні колодязі.
Йодну профілактику слід проводити згідно з мовною інформацією сигналу «Увага всім» або за розпорядженням об'єктового штабу ЦОНС. При цьому слід мати на увазі, що захисний ефект профілактики перебуває у прямій залежності від терміну початку прийому препарату, а саме: при прийомі його за 6 годин до інгаляції (вдихання) РР забезпечується 100-процентний захист, прийом у ході радіоактивного впливу забезпечує 90-процентний захист, а при прийомі через 2 години після разового надходження РР усередину організму захисний ефект не перевищує 10 %. Приймати слід протягом 7 днів по півтаблетки йодистого калію на день чи 2 рази на день (по 22 краплі чи 1 раз по 44 краплі) 5-процентної настойки йоду на 1/2 склянки води (дітям до п'яти років 2,5-процентною настойкою протерти передпліччя і гомілки). З цією метою в кожному підрозділі призначені спеціальні посадові особи за одержання і роздачу йодистого препарату в таблетках. Видають його під розписку на повний 7-денний курс профілактики кожному з працівників, а також членам їх родин. Слід відзначити, що ізотоп йоду-131 має період напіврозпаду 8,1 доби, тому розпад його до 3-процентної інтенсивності від початкового рівня зараження відбувається за 40 діб і профілактику слід при необхідності продовжити до 10 діб (вагітним жінкам і дітям до 3-х років — до 2-х діб).
Кожен працівник одержить протигаз ГП-5 (ГП-5М), аптечку індивідуальну АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, пакет медичний перев'язувальний ПМП.
Особи, які входять у формування служб, одержать ізолюючі протигази ІП-4, 6, респіратори, засоби захисту шкіри (захисний комбінезон і костюм, легкий захисний костюм) у залежності від характеру виконуваних завдань.
Ватно-марлева пов'язка (ВМП) знижує дозу внутрішнього опромінення в 10 разів. Для її виготовлення треба взяти шматок марлі довжиною 1 м і шириною 50 см, на середину шматка покласти шар вати товщиною 1-2 см, довжиною 30 см і шириною 20 см. Вільні краї по довжині марлі затягти по обидва боки на шар вати, а кінці розрізати на 30-35 см; стрічки, які утворилися, зав'язати: нижні на тімені, а верхні — на потилиці. Можна для захисту використовувати підручні засоби: тканинну пов'язку, рушник, носову хустку.
Провести герметизацію житлових (службових) приміщень, закрити і заклеїти папером, плівкою чи лейкопластиром рами, кватирки, витяжні і притокові вентиляційні люки. Перевірити герметичність дверей, вікон, вентиляційних люків (наприклад, по відхиленню полум'я свічки).
Упакувати в поліетиленові мішки продукти, підготувати запас води, заливши її в посуд з кришками чи пробками.
Тримати постійно включеними засоби передачі інформації.
5. Уточнити місце укриття за сигналом «Аварія на АЕС». Відмітимо, що захисна ефективність у порівнянні з відкритою
місцевістю одноповерхових дерев'яних будинків дорівнює 2, а кам'яних — 10-12. У кам'яних багатоповерхових вона залежить від поверховості, на середніх поверхах вона максимальна — порядку 50. Захисна ефективність підвальних приміщень досягає 60 в одноповерхових і 500-600 — у багатоповерхових будинках. За сигналом «Аварія на АЕС»:
Виключити газ, воду, електроприлади.
Надягти ВМП, респіратор чи протигаз (при їх відсутності закрити ніс і рот складеною в кілька разів тканиною), чоботи, плащ з капюшоном, узяти запас продуктів і води, укритися в захисній споруді. Якщо такої можливості нема, то перебувати в максимально загерметизованому приміщенні, по можливості не на першому і не на останньому поверхах, на відстані від вікон і стін, радіо при цьому не виключати.
Поза приміщенням бути в щільно застебнутому верхньому одязі і головному уборі. Запобігти потраплянню дощу (снігу) на тіло й одяг.
Входячи у приміщення, ретельно витерти взуття об рясно змочений водою килимок (ганчірку). Верхній одяг ретельно ви
чистити (краще пилососом). При можливості взуття й одяг залишити поза приміщенням.
Перед прийомом їжі добре прополоскати рот 5-процентним розчином соди (набрати воду через ніс і кілька разів висякатися), ретельно з милом вимити руки.
Виходити зі сховища чи квартири тільки після дозволу штабу ЦОНС відповідно до інформації про НС.
З уведенням режиму радіаційного захисту населення:
Усвідомити режим захисту і чітко його виконувати.
Виходити з укриття тільки на час, установлений режимом захисту. Дітей на вулицю не виводити.
3. На зараженій місцевості (поза укриттям) забороняється приймати їжу, збирати ягоди, гриби, без потреби доторкатися до предметів. Фрукти й овочі з городу і саду без лабораторного ана- лізу не вживати.
Заходячи до приміщення, зняти заражений одяг і взуття, залишити їх біля входу.
При рівні радіації 1 мЗв/год і більше вести облік доз опромінення (за показами дозиметра).
При рівні радіації 3 мЗв/год і більше проводиться тимчасова евакуація за рішенням районних і міських КНС.
Наприкінці робочого дня пройти дозиметричний контроль і при необхідності — повну санітарну обробку.
Дозиметричні і радіобіологічні дослідження показують, що шкідливі наслідки не виявляються при дозах менше 1 мЗв короткочасного опромінення.
7 4.2. дії при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах
За сигналом «Аварія на ХНО» надягти протигаз, засоби захисту шкіри й укритися в захисній споруді;
при загрозі хімічного зараження прийняти тарен з аптечки АІ-2 (гніздо 2), при наростанні ознак отруєння прийняти ще одну таблетку.
Найбільш розповсюдженими СДОР є хлор і аміак.
Варіант тексту звертання чергового диспетчера штабу цивільної оборони може бути таким:
«Увага! Увага! Говорить диспетчер (найменування хімічно небезпечного об'єкта) або штаб цивільної оборони міста.
Громадяни! На (найменування об'єкта) відбулася аварія з викидом (найменування СДОР). Хмара зараженого повітря
поширюється в напрямку (найменування об'єкта, району, міста, населеного пункту). В зону хімічного зараження попадають (найменування цехів, об'єктів, установ, вулиць, жилих районів).
Робітникам та службовцям (найменування об'єкта) негайно надягти промислові протигази і зайняти захисні споруди (якщо в них забезпечується регенерація повітря).
Робітникам, службовцям і населенню (найменування цехів, об'єктів, установ, вулиць, районів) залишатися в будинках. Здійснити герметизацію своїх приміщень.
Населенню (найменування вулиць, районів) негайно залишити житлові будинки, будівлі підприємств, установ і вийти в район (вказується куди).
Якщо ви не маєте при собі протигаза і не встигли до підходу хмари зараженого повітря залишити цех, будинок, установу або житловий будинок, то укрийтеся в ньому, щільно зачиніть вікна, кватирки і двері, припиніть доступ повітря ззовні. Сповістіть про аварію і звертання своїх сусідів. Надалі дійте відповідно до вказівок адміністрації об'єкта (штабу цивільної оборони міста)».
Отримавши сигнал «Увага всім» і звертання, місцеві органи влади, керівники ДЕЗ (ЖЕК) організовують оповіщення населення за місцем проживання з використанням усіх наявних у їх розпорядженні засобів.
Дії робітників, службовців і населення при аварії з викидом (розливом) СДОР
Робітники та службовці, почувши сигнал оповіщення, негайно використовують засоби індивідуального захисту — ізолюючі та промислові протигази, потім виконують заходи, передбачені на цей випадок спеціальною інструкцією підприємства (цеху), укриваються в підготовлених сховищах чи виходять із зони зараження. При оголошенні безпосереднім керівником робіт рішення про евакуацію зобов'язані з'явитися на збірні евакуаційні пункти об'єкта.
Особи, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони, прибувають на пункт збору формування і беруть участь у локалізації та ліквідації вогнища хімічного зараження. Особи, які одержали незначні ураження, звертаються в медичні установи для визначення ступеня ураження і проведення профілактичних заходів. В усіх випадках вхід у виробничі будівлі, підвали й інші приміщення дозволяється тільки після контрольної
перевірки вмісту СДОР за рішенням безпосереднього керівника робіт з ліквідації наслідків аварій.
Почувши повідомлення про аварію, населення, яке попадає в небезпечну зону, повинне швидко застосувати найпростіші засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри.
Перебуваючи у квартирі чи службовому приміщенні, потрібно негайно зачинити вікна, кватирки, двері, вимкнути газ та інші нагрівальні прилади, загасити вогонь у печах. Для прослуховування звертання, інформації і вказівок необхідно ввімкнути місцеві програми радіомовлення і телебачення (не забути вимкнути перед виходом із приміщення). Якщо є можливість, повідомити про небезпеку сусідів.
Потрібно пам'ятати, що час підходу хмари зараженого повітря до місця вашого перебування на момент аварії вкрай обмежений. Він залежить від відстані до вогнища аварії і швидкості вітру.
Так, орієнтовний час підходу первинної хмари зараженого повітря на відстані 1-20 км від місця викиду СДОР при швидкості вітру 1-7 м/с становитиме:
Відстань від місця |
| Час підходу повітря, хв., при швидкості вітру |
| ||||
викиду СДОР, км | 1 м/с | 2 м/с | 3 м/с | 4 м/с | 5 м/с | 6 м/с | 7 м/с |
1 | 2 3 4 5 6 7 8 | ||||||
1 | 17 | 8 | 6 | 4 | 3 | 3 | 2 |
2 | 33 | 17 | 11 | 9 | 7 | 6 | 5 |
3 | 50 | 25 | 17 | 13 | 10 | 8 7 | |
4 | 67 | 33 | 23 | 17 | 13 | 11 | 9 |
5 | 83 | 42 | 28 | 21 | 17 | 14 | 12 |
6 | 100 | 50 | 34 | 25 | 20 | 17 | 14 |
7 | 117 | 58 | 39 | 29 | 23 | 19 | 17 |
8 | 133 | 67 | 45 | 33 | 26 | 22 | 19 |
9 | 150 | 75 | 50 | 38 | 30 | 25 | 21 |
10 | 167 | 83 | 56 | 42 | 33 | 28 | 24 |
При цьому необхідно враховувати, що ще кілька хвилин може бути витрачено на оголошення сигналу «Увага всім» і мовного звертання.
Слід також знати, що вражаючий вплив конкретного СДОР на людину в основному залежить від його концентрації в повітрі і
тривалості його впливу. Тому, якщо немає можливості залишити небезпечну зону до підходу первинної хмари, не піддавайтеся паніці і продовжуйте вживати заходи захисту.
Перебуваючи на вулиці, не слід торкатися будь-яких предметів.
Для захисту органів дихання на вулиці й у приміщенні можна використовувати вироби з тканини (маски), змочені водою, хутряні або ватяні частини одягу. При закритті ними органів дихан-ння знижується концентрація шкідливих домішок у вдихуваному повітрі в результаті їхньої адсорбції на волокнах фільтруючого матеріалу сухої пов'язки або їх поглинання водою, що зменшить тяжкість ураження. Для захисту шкіри можливе застосування шапок, рукавичок, штанів і т.д.
При недоцільності чи неможливості термінової евакуації, відсутності сховищ або інших герметичних укриттів можна тимчасово, хоча б на період проходження первинної хмари, залишатися в житлових чи службових приміщеннях, уживши заходи щодо їх герметизації.
Знаючи тип СДОР і його властивості, зокрема вагу парів відносно повітря, можна зорієнтуватися, в яких приміщеннях доцільно укритися. Якщо пари СДОР важчі за повітря потрібно, укритися на верхніх поверхах будинків і навпаки, якщо пари СДОР легші за повітря, доцільніше укриватися на нижніх поверхах багатоповерхових будинків.
У ряді випадків передбачається можливість тимчасового укриття людей у сховищах, обладнаних фільтровентиляційними установками. Однак після проходження первинної хмари при несприятливій обстановці організовується евакуація. При укритті населення у сховищах, укриттях, розташованих, як правило, у підвалах будинків, слід пам'ятати, що багато СДОР, важчі за повітря, можуть накопичуватися в низьких місцях і потрапляти у підвали. Крім того, ряд СДОР не затримуються фільтрами. У таких випадках сховища використовуються в режимі повної ізоляції.
Збір людей у містах проводиться по будинках і під'їздах. Напрямок виходу населення з небезпечної зони вказується представником органів цивільної оборони чи міліції. Якщо їх поблизу не виявиться, то потрібно виходити у бік, перпендикулярний напрямку вітру, по можливості на підняту і добре провітрювану ділянку місцевості. Якщо вдома є транзистор, не забудьте захопити його із собою і налаштувати на місцеве радіомовлення.
Надання першої медичної допомоги ураженим СДОР
На об'єктах народного господарства надання першої медичної допомоги здійснює особовий склад медико-санітарних частин, пунктів охорони здоров'я у взаємодії з рятувальними формуваннями об'єкта.
Організація надання медичної допомоги населенню, ураженому СДОР, покладається на місцеві органи охорони здоров'я.
Слід пам'ятати, що чим швидше буде надана допомога пост-раждалому, тим сприятливішим буде для нього результат. Тому перша медична допомога повинна надаватися особовим складом рятувальних формувань, санітарними постами, санітарними дружинами об'єкта, санітарними дружинами, які вводяться у вогнище хімічного зараження, а також робітниками, службовцями і населенням у порядку само- і взаємодопомоги. Отже, робітники та службовці хімічно небезпечного об'єкта, особовий склад формувань і населення, яке проживає поблизу об'єкта, повинні знати і вміло використовувати основні найпростіші заходи першої медичної допомоги потерпілим при ураженні конкретними СДОР.
Обсяг першої медичної допомоги ураженим СДОР у вогнищі ураження в порядку само- і взаємодопомоги полягає у захисті органів дихання, видаленні і знезаражуванні стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках очей, одязі і негайній евакуації за межі зараженої зони.
Перша медична допомога у вогнищі ураження, яка надається санітарними постами і санітарними дружинами, включає пошук уражених, медичне сортування за складністю ураження, а також першу медичну допомогу (захист органів дихання, видалення і знезараження крапель стійких СДОР: введення протиотрути при ураженні деякими СДОР).
При отруєнні СДОР, як правило, не можна робити штучне дихання, бо це може ускладнити ураження.
На ураженого необхідно надягти протигаз. При відсутності протигаза можна використовувати ватно-марлеву пов'язку, рушник, зволожений 2-процентним розчином харчової соди. Для захисту шкіри використовують плащі, гумові рукавички, чоботи. Населення як підручні засоби може використовувати накидки, плащі з прогумованої тканини, хлорвінілу або поліетилену.
У місцях збору уражених надається перша медична і перша лікарська допомога: зняття (при наявності крапель) зараженого одягу; при різкому ослабленні дихання — штучне дихання, кисень; при сильному подразненні шкіри і слизових оболонок очей — обробка шкіри мильними розчинами, промивання очей 2-процентним розчином харчової соди; застосування засобів, тонізуючих серцево-судинну систему, забезпечення спокою, тепла.
2 З О в в 8 2 О о о §* X « Й 2 в &< Й .2 В
І
ріу
'&
и н
и
о в
у
а
З
м
о
по
д
м а
ш
р
с
ук
д я
р о п в
я с ь т и д о в о р
Д С
я н н а
ву
н м
а
,Р
Оя
н
Дн
ннявя
ни авв
св
мн
сп о
о
в) о
8 ЕР В
в) О
сп О 8 ҐҐ
'С о
О сп 8
И
в) В
в)
сп
« 8 8
8 Я
В
о
£ і
(Я і
В і В і
ж
8-і
сп ■!
8 8
О ■ Я
сп
X 8 8
■ 1
2 ч;
'Я 8 8
! 2 '&
в) , _сп
і 'в
в) В ' 8 8
О Я
сп < X 8 8
і
й2гЗв'І га&^ов
О
ч
8
сп
" •« § оса
я я
^ Я 8
в)
И§0 88 Я&шеВ
ав^".2
, л щ м л
^ЧНРР
Вю о 'В В
~ ~ ч ві [-н ЙЇЗ о ао
К|-нЯМЯ
СЙВВ
к^чч
в
2 &0
---^^вй
я х ча
СДХВНЯ>і
■ в) сп ЕР 8 В о 5 8 ^ 8 н Я СР О 8 5 Я 8 а 2 £
о
ч
І
в) 8
9" ЕР
о
-&
о
ЕР О
ч
X я о 8 «
ЕР
Перша медична допомога у вогнищі ураження | Проводиться санітарними дружинами |
| Розшук уражених. Якщо протигаз не надітий, промити очі 2-процентним розчином харчової соди або водою. Надіти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, змочену 2-процентним розчином харчової соди. Добре змити водою краплі речовини зі шкіри і одягу. Спокій. Евакуювати лежачи незалежно від стану | Аналогічно само- і взаємодопомозі | Аналогічно само- і взаємодопомозі | Розшук уражених. Якщо протигаз не надітий, промити очі 2-процентним розчином харчової соди або водою. Надягти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, змочену 2-процентним розчином харчової соди. Добре змити водою краплі кислоти зі шкіри і одягу. Забезпечити спокій |
Проводиться в порядку само- і взаємодопомоги |
| Добре промити очі та лице водою. Надягти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, змочену 2-процентним розчином харчової соди. Змити з відкритих ділянок шкіри краплі речовини великою кількістю води протягом 10-15 хв. Вийти з вогнища. Типи протигазів: В, В8, М, БКФ | Добре промити очі водою. Надягти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, змочену 2-процентним розчином харчової соди. Залишити вогнище ураження. Типи протигазів: В, В8, КД, КД8, М | Добре промити очі та лице водою. Надягти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, змочену водою. Видалити з відкритих ділянок шкіри краплі сірковуглецю спиртовим розчином (горілка, одеколон та ін.). Негайно залишити вогнище зараження. Типи протигазів: А, А8, М | Добре промити очі і лице водою. Надягти протигаз або ватно-марлеву пов'язку, змочену 2-процентним розчином харчової соди. Змити з відкритих ділянок шкіри краплі кислоти великою кількістю води (протягом 10—15 хв.). Вийти з вогнища. При надітому протигазі доцільніше чекати евакуації транспортними засобами | |
Найменування СДОР, ознаки виявлення |
| Сірчистий ангідрид (різкий задушливий запах, бурі плями на зелених частинах рослин) | Сірководень (запах тухлих яєць) | Сірковуглець (нудотний редьковий запах) | Соляна кислота (їдкий запах, жовті плями на зелених частинах рослин) |
й, и іт да н м и н т н е ц о р п - 2 я
каг анінащ
озаищ
ітгг
стиго отв ноз
яавпрхиз
накуиен ирасеаж
рПмар
агзпіти
игист
отриетсвие
рпвнВи.
Я он
гтойндо дяггйаитд
дНанегант
и
ита
мащ зи
м,нг
оо
асво
газ , х ми он
не
иннзаж небриу
би мт
мтиес
ств
сии чиВ
а с
о н іч гі
о
на
А
азоцо2-в
ирппуу
т- нк
о2иеа
р гтчв
потягоЕ
що,рНадзми.д
Яни.кс .і,дязї х.чіоя'о ихочсв'в
ениоїпоч етвпр жиоуая
армчовухнн
урроралемен укепрмхларноаж
у р о л х
о н іч гі
о
на
А
куам шс
зи
ор Рп
о б а .в х 0 - 5 м о г ят о р п ю о д о в и т и м о р п чі о М, ФК Б ,А: :ві азг ти о рп ,и ,мп мои асоТ. аг.а ,гащ ми он нг ио зв ед не ді гонн носежа сдтіруа діва огогни но ев со аж-5 аур-П ещФ, ищК нБ
-
П
[-4
:ві
за
г
и т о р п
и п и Т
.у
р о л х
о н іч гі
о
на
А
Ф К Б
,,М
В, А,
а
в) ух) ка дп
оап
лз з(п н в,і
еіт гк су оур
р о
-
м-а иб ча
з
ює) знюн азінил адрмілс
дзо
о,р
п,мя
ізхон іхае з пал азапв
гзр
о в
й и т с
и р о т
тФ
У випадку виникнення пожежі за статистикою Управління пожежної охорони МВС втрати людей можуть становити до 2 % від загальної чисельності людей, що перебувають в тому чи іншому будинку.
При пожежі треба остерігатися: високої температури, задимленості і загазованості, обвалювання конструкцій будинків, вибухів технологічного устаткування і приладів, падіння підгорілих дерев і провалів у прогорілий ґрунт.
Небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м.
При порятунку потерпілих з палаючих будинків і при гасінні пожежі слід дотримуватися таких правил:
перш ніж увійти в палаюче приміщення, накрийтеся з головою мокрими покривалом, пальтом, плащем, шматком щільної тканини;
двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути спалахування полум'я від швидкого припливу свіжого повітря;
у сильно задимленому приміщенні рухайтеся поповзом або пригнувшись; якщо горить лінолеум, який виділяє ОР, то слід входити в приміщення у протигазі;
для захисту від чадного газу дихайте через зволожену тканину;
треба мати на увазі, що маленькі діти ховаються від страху під ліжками, у шафах, забиваються в кутки;
якщо на вас зайнявся одяг, лягайте на землю і, перекочуючись, збийте полум'я; бігти не можна — це ще більше роздуває полум'я;
побачивши людину в палаючому одязі, накиньте на неї пальто, плащ або яке-небудь покривало і щільно притисніть. На місце опіків накладіть пов'язки і відправте потерпілого в найближчий медичний пункт;
при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, воду, пісок, землю, покривала й інші засоби;
вогнегасну речовину направляйте в місце найбільш інтенсивного горіння і не на полум'я, а на палаючу поверхню, якщо горить вертикальна поверхня, воду подавайте у верхню її частину;
у задимленому приміщенні застосовуйте розпилений струмінь, що сприяє осадженню диму і зниженню температури;
горючі рідини гасіть речовинами, які утворюють піну, засипайте піском чи землею, а також накривайте невеликі вогнища покривалом, одягом, брезентом і т.п.;
якщо горить електропроводка, спочатку виверніть пробки або вимкніть рубильник, а потім беріться до гасіння;
виходьте із зони пожежі в навітряний бік, тобто в той, звідки дме вітер;
правильно застосовуйте засоби пожежогасіння: пінний вогнегасник приводиться в дію підйомом рукоятки і перекиданням вогнегасника дном угору; вуглекислотний вогнегасник приводиться в дію обертанням маховика проти ходу годинникової стрілки до упору і напрямленням розтрубу на палаючу поверхню.
7.4.4. дії при стихійних лихах
При повені
Жителі зон, де регулярно повторюються повені, повинні бути заздалегідь поінформовані про цю небезпеку, навчені і підготовлені до дій при загрозі і під час повені. У повідомленні про загрозу повені, крім гідрометеоданих, вказується очікуваний час затоплення, межі затоплюваної за прогнозом території, порядок дії населення, у тому числі і порядок евакуації.
При раптовій повені необхідно якнайшвидше зайняти безпечне місце на висоті і бути готовим до організованої евакуації по воді за допомогою різних плавзасобів або пішки через броди. Не втрачати самоконтролю, не піддаватися паніці і вжити заходів, які дозволяють рятувальникам вчасно знайти людей. У денний час це досягається вивішуванням на високому місці білого або кольорового полотнища, а в нічний час — подачею світлових сигналів.
До прибуття допомоги необхідно залишатися на верхніх поверхах і дахах будинків, деревах та інших піднятих місцях, поки не спаде вода і не мине небезпека повені. Самоевакуація на незато-плену територію проводиться у випадках необхідності надання невідкладної медичної допомоги потерпілим, закінчення або відсутності продуктів харчування, загрози погіршення обстановки або у випадку втрати впевненості в одержанні допомоги зі сторони.
Потерпілим на воді повинна бути надана перша допомога, людей, підібраних на поверхні води, слід переодягти в сухе, дати заспокійливі засоби, а витягнутим з води провести штучне дихання, якщо навіть у них немає видимих ознак життя.
При ураганах, бурях
З одержанням сигналу «Штормове попередження» населення приступає до робіт по підвищенню стійкості будинків, споруджень, місць розташування людей, запобіганню пожеж і створенню необхідних запасів для забезпечення життєдіяльності.
З навітряного боку будинків щільно закриваються вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори. Стекла вікон заклеюються, вікна і вітрини захищаються віконницями або щитами. З метою вирівнювання внутрішнього тиску двері і вікна з підвітряного боку будинків відкриваються.
З дахів, лоджій, балконів заберіть предмети, які поривами вітру можуть бути скинуті вниз і заподіяти людям травми. Предмети, що знаходяться в дворах, закріпіть чи занесіть у приміщення, загасіть вогонь у печах.
Населенню рекомендується подбати про підготовку електричних ліхтарів, гасових ламп, свічок, похідних наметів, керосинок і примусів, про створення запасів продуктів харчування, питної води і медикаментів.
З наближенням урагану чи сильної бурі необхідно знати заздалегідь підготовлені місця в будинках або укриттях. Перебуваючи у будинку, слід остерігатися поранень осколками віконного скла.
При вимушеному перебуванні під відкритим небом необхідно бути у віддаленні від будинків і займати для захисту яри, ями, рови, канави, кювети доріг. При цьому треба лягти на дно і щільно притиснутися до землі. Слід уникати перебування на мостах, трубопроводах, поблизу об'єктів зі СДОР і речовинами, які легко займаються. При супроводі ураганів, бур грозою не можна ховатися під деревами, які стоять окремо, стовпами і мачтами, близько підходити до опор ліній електропередач.
7.4.5. дії при дорожньо-транспортних пригодах
У світі щорічно гине в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) 400 тис. чоловік і 1,2 млн. одержують травми високої і середньої тяжкості. ДТП поряд із серцево-судинними захворюваннями, раком та інсультом є однією з основних причин загибелі людей будь-якого віку незалежно від статі. При наданні допомоги потерпілим у ДТП необхідно враховувати:
1. Невідкладне надання першої допомоги є надзвичайно важливим, тому що 31% загиблих умерли на місці або протягом 24 год.
Першорядне надання першої допомоги (зупинка кровотечі, відновлення дихання) повинне переважати над звільненням і витягуванням потерпілих. Необхідно розрізняти забезпечення доступу і витягування потерпілого. Для забезпечення доступу до потерпілого треба пробити скло.
При витягуванні потерпілого не можна діяти як заманеться. Необхідно забезпечити нерухомий блок: голова-шия-хребет. Не можна допускати викривлення або вивертання уздовж осі (відносно осі таких елементів: голову не можна зміщувати відносно шиї, шию — відносно хребта, хребет — відносно таза).
Діяти у відповідності з наявними засобами, викликати швидку допомогу чи аварійно-рятувальну дорожню службу.
Пам'ятати про запобіжні заходи для себе і рятувальників.
Переконатися в нерухомості автомобіля.
7.4.6. дії у воєнний час
При небезпеці повітряного нальоту здійснюється оповіщення населення. Наприклад:
«Увага! Увага! Громадяни! Повітряна тривога! Відключіть газ, світло, воду. Візьміть документи, запас продуктів і води, ЗІЗ. Попередьте сусідів і при необхідності надайте допомогу хворим і старим. Якомога швидше укрийтеся в захисних спорудженнях. Дотримуйтесь спокою і порядку. Стежте за подальшими повідомленнями».
За цим сигналом негайно припиняються всі роботи, безаварійно відключається устаткування і КЕС, удома відключаються всі електроприлади і газ, необхідно терміново укритися в захисному спорудженні (метро).
За сигналом «Відбій повітряної тривоги» вихід із укриттів можливий тільки з дозволу місцевих органів ЦО і після з'ясування виданих рекомендацій. Після цього усі повертаються до місць проживання чи роботи.
Планами на воєнний час передбачається евакуація населення в заміську зону. Евакуація може бути загальною або частковою — при завчасній загрозі або екстреною — при виникненні війни. Виділяються евакорайони, призначаються станції посадки і висадки, розгортаються збірні і прийомні евакопункти (ЗЕП, ПЕП), призначається маршрут пішої евакуації, рухомий склад і т.д.
За планом евакуація після подачі сигналу повинна початися через 4 год., фактично — з виходом 1-ї колони. Кінець евакуації — з виходом останньої колони чи відправленням евако-поїзда.
Виведення населення пішки планується на відстань одного добового переходу (30—40 км), здійснюваного за 10—12 год. руху. На ЗЕПах формуються піші колони чисельністю від 500 до 1000 чоловік, призначається старший. Середня швидкість руху — 4-5 км/год, відстань між колонами — 500 м, для відпочинку призначаються невеликі привали на 10-15 хв. після 1-1,5 год. руху і великий привал 1-2 год. на другій половині шляху.
З одержанням розпорядження на евакуацію всі, хто евакуюються, зобов'язані взяти із собою ЗІЗ, документи, гроші, запас продуктів на три доби, одяг (у тому числі зимовий), білизну натільну і постільну; 5-процентну настойку йоду та інших медикаментів, ложку, кухоль, посудину для води, гумове взуття, плащ (накидку), предмети особистої гігієни.
Речі і продукти покласти в рюкзак (мішок), не більше 50 кг на людину, прикріпити до нього бирку з прізвищем, підрозділом, номером евакопоїзда і вагона, адресою. При евакуації пішки вага рюкзака повинна бути менша, визначається фізичною витривалістю людини.
Евакуація населення в мирний час має істотні особливості:
евакуація населення часто не носить довгострокового характеру;
збірні евакопункти, як правило, не розгортаються. При необхідності їхню роль виконують оперативні групи, сформовані зі складу ЗЕП;
транспорт для евакуації подається за місцем проживання чи роботи;
евакорайони і маршрути руху заздалегідь невідомі;
евакуація із зон зараження звичайно проводиться за «дво-плечовою системою». Перше «плече» — від вогнища до зовнішньої межі зони зараження (транспортом, що подається до під'їздів будинків, виробничих будинків, захисних споруджень). Друге «плече» — від зовнішньої межі зони зараження до місця призначення («чистим» транспортом);
оповіщення населення здійснюється на всю глибину зони небезпечного радіоактивного чи хімічного зараження. При цьому в першу чергу оповіщається населення районів, які безпосередньо прилягають до місця аварії.
7.4.7. дії керівників об'єктів при надзвичайних ситуаціях
Керівники об'єктів повинні передбачити управління надзвичайними ситуаціями. Для завдання забезпечення безпеки людини в НС стратегія управління повинна включати здійснення 3-х цілей:
запобігання причин виникнення;
запобігання самих екстремальних ситуацій;
пом'якшення, максимальне ослаблення наслідків НС.
Стратегія запобігання причин виникнення НС передбачає недопущення таких дій чи процесів, які несуть загрозу населенню. Дана стратегія здійснюється або відмовою від будівництва небезпечних об'єктів, або знищенням чи перепрофілюванням виробництв — джерел підвищеної небезпеки.
Друга стратегія — запобігання самої НС — передбачає недопущення виходу небезпечного процесу з-під контролю шляхом використання надійних аварійних систем, сигналізації, автоматики й інших заходів з підвищення надійності і стійкості роботи підприємств, а також шляхом заходів превентивної евакуації тощо.
Третя стратегія — пом'якшення наслідків — передбачає орієнтацію на ослаблення, локалізацію наслідків НС. Ця стратегія має пріоритет у керуванні стихійними лихами і ситуаціями «комбінованого» типу.
У практиці управління найбільший ефект дає спільне використання всіх трьох стратегій, особливо при промислових аваріях. У НС, викликаних стихійними лихами, пріоритет надається другій і третій стратегіям. Для реалізації кожної зі стратегій управління необхідно розробляти і приймати комплекс превентивних та оперативних заходів.
Превентивні:
аналіз і встановлення зовнішніх та внутрішніх причин, які ведуть до катастрофи;
прогнозування осередків ураження, втрат і збитків на підприємстві;
заходи з підвищення стійкості;
обґрунтування сил і засобів для проведення дій з локалізації вогнищ поразки і пошуково-рятувальних робіт;
навчання формувань і громадян способам захисту;
підготовка надійного КП управління.
Оперативні:
оповіщення про НС;
проведення всіх видів розвідки й оцінка обстановки;
проведення екстрених захисних заходів (укриття в ЗС, евакуація, використання ЗІЗ);
використання сил постійної готовності для локалізації катастрофи;
надання першої медичної і першої долікарняної допомоги;
нарощування сил і засобів в ОП за рахунок залучення формувань підвищеної готовності;
термінове постачання потерпілих продовольством та іншими життєво необхідними засобами;
введення аварійно-відбудовних робіт.
При виникненні НС організовується надзвичайне управління, яке складається з чотирьох стадій ліквідації наслідків.
Стадія вжиття екстрених заходів. Мета — задіяти механізм надзвичайного управління і вчасно зреагувати на НС. Основні завдання початкової стадії: встановлення факту НС, попередня оцінка обстановки в зоні лиха і масштабів наслідків, мобілізація і встановлення оперативних завдань органам надзвичайного управління, віддача розпоряджень на залучення мобільних сил пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, охорони суспільного порядку й інших служб для допомоги потерпілим, сприяння місцевим органам влади в організації рятувальних робіт і локалізації зони нещастя власними силами; інформування населення та вищестоящих органів управління про НС і вжиті заходи. Тривалість початкової стадії — 1-10 годин.
Стадія оволодіння ситуацією й організації механізму надзвичайного управління в зоні лиха, у плануванні і проведенні рятувальної операції відповідного масштабу. Завдання: детально оцінити обстановку, терміново прийняти обґрунтоване рішення й уточнити план ліквідації наслідків НС; розрахувати необхідні сили і засоби, ресурси для всього комплексу робіт у зоні лиха, організувати чітку взаємодію всіх залучених сил і аварійних служб. Тривалість 2-ї стадії — від кількох годин до кількох діб.
Основна і визначальна стадія. Мета — перебороти надзвичайний характер ситуації: відновити безпеку населення в зоні лиха, ліквідувати загрозу життю і здоров'ю всім потерпілим, створити мінімально необхідні умови для життєдіяльності населення, що залишилося. Завдання: розгортання в найкоротший термін рятувальних робіт на всіх потерпілих об'єктах зони лиха, надання допомоги потерпілим для захисту їхнього життя, здоров'я і під
тримка життєздатності в екстремальних умовах; евакуація потерпілих із зони нещастя та їх життєзабезпечення; термінове проведення аварійно-відбудовних робіт на системах водо-, тепло-, га-зо-, електросистемах і зв'язку в зоні лиха. Тривалість кілька діб — кілька тижнів.
4. Стадія відновлення, тобто економічна, соціальна, культурна й екологічна реабілітація зони лиха. Органи надзвичайного управління вичерпали свою роль і передають функції постійної дії місцевим органам управління. Розробляється спеціальна програма з черговістю комплексу заходів для реабілітації зони нещастя.
Як приклад розглянемо дії керівників при аваріях на хімічно і радіаційно небезпечних об'єктах.
Управління підприємством і дії керівників при аваріях на хімічно небезпечному об'єкті
1. При виникненні виробничої аварії найважливішим заходом щодо захисту є своєчасне оповіщення.
Основним способом оповіщення в мирний час є мовна інформація (радіо, телебачення, проводовий зв'язок). Перед інформацією вмикаються електросирени, заводські гудки і по радіо передається попередній сигнал «Увага всім». За цим сигналом необхідно ввімкнути радіо, телевізор для прослуховування мовної інформації. Відповідальними за організацію і здійснення оповіщення є територіальні органи ЦО, начальники ЦО об'єктів.
Якщо протягом 5 хвилин після подачі сигналу «Увага всім» мовної інформації нема, значить відбувся несанкціонований запуск сирен (помилкова тривога).
При виникненні аварії зі СДОР на об'єкті начальник ЦО об'єкта негайно (через диспетчера, чергового по заводу) організовує оповіщення штабу ЦО НС об'єкта, району, командирів не-воєнізованих формувань, робітників та службовців, населення прилягаючих до об'єкта будинків. Якщо аварія відбулася на іншому об'єкті, оповіщення роблять штаб ЦО НС району, черговий по райвідділу міліції. При цьому повідомляється місце аварії, тип СДОР, напрямок вітру.
Одержавши основні вихідні дані про аварію, диспетчер (черговий по заводу) робить прогнозування хімічної обстановки (2-3 хв.) на об'єкті з метою визначення напрямку поширення СДОР. По гучномовному зв'язку передається текст: «Увага! Увага! Говорить черговий диспетчер (черговий по заводу)! На
об'єкті вибухнула цистерна з аміаком, напрямок поширення хмари... , ужити заходів захисту (загерметизувати будинки, надягти протигази), людей розмістити у верхніх (нижніх) поверхах чи виводити в напрямку...».
4. У зв'язку зі швидкодією СДОР і незначним часом приходу хмари до об'єкта головне в захисті — використання ЗІЗ (при на- явності) і екстрений вихід людей із зони поширення хмари.
5. Розгортається робота комісії з надзвичайних ситуацій (КНС).
6. Дії керівників при аварії на ХНП:
| Заходи | Час | Відповідальний виконавець |
12 3 4 | |||
1 | Одержання сигналу про аварію, оцінка обстановки, доповідь НЦО НШЦОНС голові КНС | 2 хв. | диспетчер — робочий час, черговий по заводу — неробочий час |
2 | Оповіщення про аварію підрозділів, розташованих поблизу джерела СДОР, членів КНС | 5 хв. 2 хв. | те ж саме робочий час НЦО |
3 | Ухвалення рішення і передача розпоряджень, доповідь у штаб ЦОНС району, департамент | 30 хв. | неробочий час НЦО |
4 | Оповіщення робітників та службовців про небезпеку і порядок їх дій (мовна інформація) | 20 хв. | диспетчер, черговий, начальник радіовузла, начальники підрозділів |
5 | Розгортання пункту управління, цілодобове чергування на робочих місцях | 30 хв. 1-2 год | робочий час НШЦОНСне-робочий час |
6 | Здійснення розвідки вогнища зараження в районі підприємства | 30 хв. | нач. служби ПРіПХЗ НШЦОНС |
7 | Видача ЗІЗ робітникам та службовцям | 20 хв. | НШЦОНС, нач. служби |
8 | Проведення безперервного ме-теоспостереження з метою отримання інформації про напрямок руху хмари СДОР | пост. | нач. метеослужби |
9 | Безаварійна зупинка виробництва, вихід із зони дії СДОР, укриття в будинках, цехах, захисних спорудженнях | 15 хв. | нач. цехів, відділів, робітники і службовці |
№ | Заходи | Час | Відповідальний виконавець |
12 3 4 | |||
10 | Видача охороні і черговому персоналу протигазів (промислових) | 5 хв. | нач. підрозділів |
11 | Ліквідація наслідків хімічного зараження: |
| штаб ЦОНС, командири не-воєнізованих формувань, нач. розвідки, нач. служби ПРіПХЗ, нач. мед. служби |
| організація рятувальних робіт з виведення людей із загазованих зон, завалів і надання їм першої медичної допомоги; |
| |
| проведення невідкладних аварійно-відбудовних робіт з локалізації аварій; |
|
|
| проведення дегазації; |
|
|
| проведення санітарної обробки людей |
|
|
12 | Оточення місця аварії | негайно | нач. служби ООП |
13 | Організація пункту інформації | пост. | НЦО |
14 | Уживання заходів по відновленню виробничої діяльності |
| НЦО, гол. інженер, нач. підрозділів |
7. Основними відповідальними особами щодо забезпечення захисту робітників та службовців при аваріях зі СДОР є: головний інженер, черговий диспетчер, начальник штабу ЦОНС, начальники підрозділів (цехів), начальник газорятувальної служби.
Директор (Начальник ЦО):
одержавши інформацію про аварію, прибуває на об'єкт і здійснює загальне керівництво ліквідацією наслідків і порятунок людей;
інформує адміністрацію району (міста) про характер аварії, рятувальні та інші невідкладні роботи (РІНР);
створює команду фахівців, яка бере участь разом з газоряту-вальною службою (ГРС) у ліквідації наслідків аварії.
Головний інженер:
безпосередньо керує роботами по ліквідації наслідків аварії;
ознайомившись з обстановкою, приступає до виконання заходів по плану ЦО мирного часу;
керує діями пункту управління;
перевіряє особовий склад ГРС, медслужби і контролює повноту оповіщення всіх посадових осіб;
віддає розпорядження щодо локалізації аварії;
дає вказівки на евакуацію РіС, з організації оточення району аварії і з інформації;
♦ періодично доповідає НЦО про обстановку в районі аварії. Начальник штабу ЦОНС об'єкта:
розробляє план захисту РіС від СДОР (разом з начальниками служб);
підтримує постійну готовність сил і засобів ЦО до ліквідації наслідків аварії, організовує навчання;
при виникненні аварії розгортає КП, віддає розпорядження на проведення заходів щодо захисту РІС; готує сили і засоби до ведення РІНР;
ставить завдання на розвідку ОХЗ;
оцінює обстановку і доповідає НЦО, готує пропозиції з проведення РІНР;
здійснює контроль за своєчасним наданням медичної допомоги ураженим, їх евакуацією і виведенням з вогнища зараження.
Черговий диспетчер:
до прибуття безпосереднього керівника робіт з ліквідації наслідків аварії займається порятунком людей, локалізацією аварії (разом з начальником чергової зміни ГРС);
прогнозує небезпечну зону поширення СДОР і подає сигнали по РТЗ «Увага! Гази, хлор»;
оповіщає особовий склад ГРС, протипожежної і медичної служб, командний склад, місцеві органи, РіС і дає рекомендації начальникам підрозділів (цехів) про напрямок виведення людей з небезпечної зони (з обов'язковим підтвердженням одержання інформації);
інформує чергового штабу ЦОНС району і диспетчерів сусідніх підприємств про аварію;
з прибуттям командирів НЧ ставить завдання на розвідку вогнища зараження;
організовує своєчасне надання медичної допомоги. Керівництво роботами веде з КП. З прибуттям головного інженера і його заступників інформує їх про обстановку та виконує свої обов'язки.
Комплект документів, необхідних для роботи чергового диспетчера:
посадові обов'язки;
план з можливою обстановкою на ОГ, у випадку аварії;
схема оповіщення КНС, РіС і населення при аварії;
схема оцінки хімічної обстановки (стенд);
картка-паспорт на об'єкт зі СДОР;
варіанти текстів оповіщення.
Начальник підрозділу (цеху), у якому відбулася аварія:
оповіщає РіС, чергового диспетчера;
викликає ГРС;
дає вказівки щодо припинення робіт і на аварійну зупинку цеху, заборони допуску людей у вогнище зараження, порятунку людей і локалізації аварії;
контролює вихід людей з небезпечної зони в безпечному напрямку.
Управління підприємством і дії керівників при аваріях на радіаційнонебезпечних об'єктах
1. При виникненні аварії на АЕС керівники об'єкта оповіщаються штабом ЦОНС району дислокації і районним відділенням міліції. Оповіщення керівників об'єктів (за списком) здійснюють диспетчер заводу (робочий час), а також черговий воєнізованої пожежної команди і начальник ВОХР. Здійснюється оповіщення робітників та службовців об'єкта і населення прилягаючих до об'єкта будинків по радіо, телебаченню, гучномовцях, а також з ПМГ.
Штаб ЦОНС об'єкта здійснює прогнозування радіаційної обстановки.
Розгортається діяльність комісії з надзвичайних ситуацій
(КНС).
Виконуються заходи щодо захисту.
№ | Заходи | Час | Відповідальний виконавець |
1 | 2 | 3 | 4 |
15 | Обробка розвідувальних даних і уточнення радіаційної обстановки | постійно | начальник розвідки, НШЦО |
16 | Прийняття рішення про діяльність об'єкта і уточнення режиму радіаційного захисту | постійно | НЦО, штаб ЦОНС, нач. служби НРіНХЗ |
17 | Організація дозиметричного контролю на об'єкті | за 30 хв. до підходу хмари | нач. розвідки, нач. служби при НХЗ, нач. підрозділів |
18 | У випадку, якщо прийнятий режим радіаційного захисту не забезпечує отримання дози менше 0,1 Зв, приймається рішення про збільшення Дзон до 0,25 Зв | після радіоактивного зараження | для о. с. формувань з ліквідації наслідків, НЦО, нач. служби НРіНХЗ |
19 | Прийняття рішення про евакуацію згідно з дозовим критерієм | за планом мирного часу | НЦО, голова ЕК |
20 | Організація виробничої діяльності (з урахуванням радіаційної обстановки) | за планом | НЦО, нач. підрозділів, нач. служби НРіНХЗ |
21 | Організація дезактивацій них робіт | після оцінювання обстановки | НЦО, НШЦОНС, командири НФ |
22 | Організація взаємодії підрозділів об'єкта: | постійно | штаб ЦОНС |
| штаб ЦОНС об'єкта зі штабом ЦОНС району | ||
| начальники служб ЦО об'єкта з начальниками служб ЦО району | ||
| голова КНС об'єкта з головою КНС району |
| |
23 | Інформація штабу ЦОНС району про обстановку на об'єкті | постійно | НЦО |
- Видання 2-ге, перероблене
- 1.1. Основні положення міжнародного права із захисту людини
- 1.2. Цивільна оборона деяких зарубіжних країн
- 1.2.1. Цивільна оборона Росії
- 1.2.2. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини
- 1.2.3. Цивільна оборона сша
- 1.3.1. Державна система Цивільної оборони України
- 1.3.2. Завдання Цивільної оборони України
- 1.3.3. Організаційна будова і порядок функціонування Цивільної оборони України
- 1.3.4. Організація Цивільної оборони на об'єктах господарювання (ог)
- 1.3.5. Сили і засоби Цивільної оборони
- 1.3.5.1. Війська Цивільної оборони України
- 1.3.6. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання
- 1.4. Єдина Державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру
- 2.1. Основні визначення і класифікація надзвичайних ситуацій
- 2.2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- 2.2.3. Аварії на пожежо-вибухонебезпечних об'єктах
- 2.2.5. Гідродинамічні аварії
- 2.3. Надзвичайні ситуації природного характеру
- 2.3.1. Геологічні небезпечні явища
- 2.3.2. Гідрологічно небезпечні явища
- 2.4. Надзвичайні ситуації екологічного характеру
- 2.5. Надзвичайні ситуації воєнного часу
- 2.6. Організація оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.1. Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.1.1. Основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
- 3.1.2. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру
- 3.2. Державне регулювання і контроль захисту населення і територій
- 3.2.1. Державна стандартизація
- 3.2.2. Державна експертиза
- 3.2.4. Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки
- 3.3. Організація захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.3.1. Укриття в захисних спорудах
- 4. Визначення необхідної кількості (п) фільтрів-поглиначів:
- 3.3.2. Евакуація робітників, службовців і населення
- 3.3.3. Застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів захисту
- 3.4. Захист населення
- 3.4.1. Основні норми поведінки і дії
- 3.5. Захист населення при хімічному зараженні
- 3.5.1. Основні норми поводження і дії при аваріях з викидом сдор
- 4.1. Оцінка радіаційної обстановки на об'єкті при аварії на атомній електростанції (аес)
- 3. За формулою (2) визначимо дозу опромінення за 6 год. Роботи:
- 4.3. Оцінка радіаційної обстановки при застосуванні ядерної зброї
- 4.4. Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом сдор
- § 1 * Ртьч
- 4.6. Оцінка пожежної обстановки
- 4.6.1. Визначення виду, масштабу і характеру пожежі
- 4.6.2. Оціка пожежної обстановки під час міських пожеж
- 4.6.3. Оцінка пожежної обстановки в лісах
- 4.6.4. Комплексна задача з прогнозування й оцінки пожежної безпеки
- 4.7. Аналітичний метод оцінки осередку ураження при вибуханні паливо-повітряного і газоповітряного середовищ
- 5.1. Вимоги, що ставляться
- 5.2. Організація дослідження сталості роботи ог
- 5.3. Шляхи і способи
- 6.1. Критерій сталості ог
- 1. До впливу повітряної ударної хвилі (пух).
- 6.2. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (пух)
- 9. Установлення додаткових опор для зменшення прольотів.
- 6.3. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу теплового випромінювання
- 6.4 Оцінка стійкості роботи об'єкта до впливу радіоактивного зараження
- 6.5. Оцінка стійкості інженерно-технічного комплексу об'єктів енергетики до впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху
- 7.1. Рятувальні й інші невідкладні роботи (рінр)
- 7.1.2. Сили і засоби, які залучаються для проведення рінр
- 7.1.3. Управління силами цо
- 7.1.4. Організація забезпечення дії сил цо в надзвичайних ситуаціях
- 7.1.5. Дії сил цо при ліквідації наслідків стихійних лих
- 7.1.6. Особливості проведення РіНр при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф
- 7.1.7. Використання сил цо
- 7.1.9. Проведення РіНр
- 7.2. Зміст і послідовність роботи командира формування з організації і проведення рінр у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу
- 7.2.1. Обов 'язки командира формування по підтримці свого підрозділу в потрібній готовності
- 7.2.2. Зміст і послідовність роботи командира формування в ході ліквідації наслідків слак
- 7.2.3. Зміст і послідовність роботи командира формування у вогнищах ураження у воєнний час
- 7.2.4. Заходи безпеки при проведенні РіНр
- 7.3. Забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях
- 7.3.1. Організація життєдіяльності в екстремальних умовах
- 7.4. Дії населення в надзвичайних ситуаціях
- 7.4.8. Само- і взаємодопомога при травмах і ураженнях
- 7.5. Організація навчання населення з Цивільної оборони