2.1. Основні визначення і класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайна ситуація є наслідком сукупності винятко­вих обставин, що склалися у відповідній зоні в результаті над­звичайної події техногенного, природного, антропогенного та во­єнного характеру, а також під впливом можливих надзвичайних умов.

Таким чином, надзвичайна ситуація є наслідком надзвичайної події і можливих надзвичайних умов.

Надзвичайна подія — зональна (об'єктова, місцева, регіональ­на або загальнодержавна) подія техногенного, природного, ан­тропогенного та воєнного характеру, яка полягає в різкому від­хиленні від норм процесів та явищ, що відбуваються, і має значний негативний вплив на життєдіяльність людини, функціо­нування економіки, соціальну сферу і природне середовище.

Надзвичайні умови — характерні риси загальної обстановки, що склалася у відповідній зоні ( на об'єкті, у регіоні й ін.) у ре­зультаті надзвичайної події й інших одночасно діючих посилю­ючих та стабілізуючих факторів, у тому числі місцевих особли­востей.

У відповідності із Законом України «Про Цивільну оборону України» (1999 р.):

Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітоті­єю, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, які при­звели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 1098 від 15.07.1998 р. «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» визначено:

Стихійне лихо — явище природи, яке викликає катастрофічні наслідки і характеризується раптовим порушенням нормальних умов життя і діяльністю населення, загибеллю людей, руйнуван­

нями або пошкодженнями будівель і споруд, знищенням матеріа­льних цінностей.

Аварія — надзвичайна подія техногенного характеру, яка створює на об'єкті чи території загрозу для життя і здоров'я лю­дей і призводить до руйнування будинків, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортно­го процесу чи завдає шкоди навколишньому середовищу.

Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, яка призводить до тяжких і трагічних наслідків.

Надзвичайні ситуації в залежності від типів і видів надзвичай­них подій, що лежать у їх основі, класифікуються:

Надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їх загро­за, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, ра­діоактивних, біологічних речовин, раптові руйнування споруд і будинків, аварії на інженерних системах і спорудах життєзабез­печення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні гео­логічні, метеорологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, при­родні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційні за­хворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідни­ками, зміни стану водяних ресурсів і біосфери.

Надзвичайні ситуацїїсоціально-політичного характеру: по­в'язані з протиправними діями терористичного й антиконститу-ційного напрямку; здійснення чи реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об'єктів ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку і телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), ви­крадення (спроба викрадення) або знищення судна, установлення вибухових пристроїв у громадських місцях, розкрадання зброї.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру: пов'язані з наслід­ками застосування зброї масового ураження або сучасних зви­чайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фак­тори ураження населення в результаті руйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних та токсич­них речовин і відходів нафтопродуктів, вибухових речовин, си­льнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Показниками масштабу поширення надзвичайної ситуації є не тільки розміри територій, які безпосередньо піддавались впливу вражаючих факторів, а й можливі непрямі наслідки, які можуть

являти собою тяжкі порушення організаційних, економічних, со­ціальних та інших важливих зв'язків, що діяли на значних від­станях, а також тягар наслідків.

За масштабом поширення з урахуванням тяжких наслідків надзвичайні ситуації можуть бути класифіковані:

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситу­ація, наслідки якої обмежуються межами об'єкта господарювання.

Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна си­туація, що виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує розширенню самої ситуації або її вторинних вражаючих факторів у простір, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у випадку, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси обсягом, що перевищує можливості потенційно-небезпечного об'єкта.

Надзвичайні ситуації регіонального рівня — це надзвичайні си­туації, що виникають на території двох чи більше областей (Авто­номної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя) або загрожу­ють переходу на територію суміжної області України, а також у випадку, коли для їх ліквідації необхідні матеріальні й технічні ре­сурси обсягом, що перевищує можливості окремого району.

Надзвичайні ситуації загальнодержавного рівня — це надзви­чайні ситуації, що відбуваються на території двох і більше облас­тей (Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя) або загрожують поширенню на інші держави.

Загальні ознаки співвідношення між рівнями надзвичайних ситуацій і критеріями розміру заподіяних чи очікуваних економі­чних збитків вибірково представлені в таблиці 2.1.

Кожному виду надзвичайних подій властива своя швидкість поширення небезпеки. Вона є однією із складових інтенсивності протікання надзвичайної ситуації і ступенем її небезпеки.

За швидкістю і раптовістю протікання надзвичайної події над­звичайні ситуації класифікуються на:

раптові (наприклад, вибухи, транспортні аварії, землетруси і т. д.);

з небезпекою, яка швидко розповсюджується (наприклад, ава­рія з викидом СДОР, гідродинамічні аварії з утворенням хвиль прориву, пожежі тощо);

з небезпекою, яка поширюється з помірною швидкістю (на­приклад, аварія з викидом радіоактивних речовин, аварія на ко­мунальних системах, виверження вулканів, повені тощо);

з небезпекою, яка повільно поширюється (наприклад, аварії на промислових очисних спорудах, посухи, епідемії, екологічні не­безпечні явища тощо).

о

_б^'в о

^їіцату

т и с _ої

н й а ч и в з

^да

н я н в_і

^ір я

л д я н н е ч а н

з

^ів о г о

_ор

е

о г о н ь

^ан о_і ^іг е р

о г о в е ц с_і

м _ад

н о п

о д

_ід

в

о д

_ід

в

о д

^-о^ут^,й^-о не^тет е^етс

едав в^е_юле

=^Х [-, Ч Сі)

¹н^и_ри^є

а^дчір^КК^ия

н^р л

_де^-ог

д_{о е}о

_вн

ооі^сю о о

з

да

о д

_ід _ві

о д

^ді

-

о д

^ді

в

о д

я н _ц^ін ^ца ^ив

і!

О 2

и в

^ір

е т и

^иК^р

^зсб ,з ^е_цог^о_ов^н я^з_'

^он^он^оі^вв^' Плонп

-- _х -

аа _ч

вв^{и і}

^ам_йн^овно о_н^ми

^м_й^о_{н. нк}

_т^оус^нв от _и^тро^с_д^і ки

. а и^о . і

О о о

ь ь ^-_о

с^т- с^т я^ор

к^ід^а к^і ен^нп

■за -З⁸; £д|я

К^іт^р К^іб^л _у^тт_ір^шдва^н

.08 . Й ^иОЯ«

^ ЯЦ <Ч го т С?>^

а в т с

_ар

д

Надзвичайні ситуації у своєму розвитку проходять п'ять умо­вних етапних фаз:

Перша — нагромадження відхилень від нормального стану або процесу.

Друга — ініціювання надзвичайної події (аварії чи стихійного лиха).

Третя — процес надзвичайної події, під час якого відбуваєть­ся вплив на людей, об'єкти і природне середовище. Практично третя фаза є наслідком і розвитком другої.

Четверта — дії вторинних вражаючих факторів під впливом можливих надзвичайних умов.

П'ята — ліквідація наслідків надзвичайної ситуації. П'ята фа­за може за часом починатися ще до завершення третьої фази і по­єднуватися з четвертою.

Зростання масштабів господарської діяльності і чисе­льності великих промислових комплексів, використання у вироб­ництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях — усе це збільшує імовірність виникнення техногенних аварій. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо із загибел­лю людей в Україні, припадає на транспорт. Тільки в 1997 р. ста­лося 37,94 тис. дорожньо-транспортних аварій, у яких загинуло 6240 чоловік, травмовано 31,70 тис. чоловік.

У даний час в Україні функціонують чотири АЕС (Південно­українська, Запорізька, Рівненська і Хмельницька). На території України розташовано 6000 різних установ і організацій, діяль­ність яких може призвести до утворення радіоактивних відходів.

Основними виробниками радіоактивних відходів і місцями їх концентрації є:

• АЕС (накопичено 70 000 м³ радіоактивних відходів);

• уранодобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн. тонн радіоактивних відходів);

• українське державне об'єднання «Радон» (накопичено 5000 м³/р);

• зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд. м³ радіоактивних відходів).

На території України функціонує 1610 об'єктів господарю­вання, на яких зберігається чи використовується у виробничих процесах понад 283 тис. СДОР, у тому числі 9,8 тис. тонн хлору,