logo
n1

6.3. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу теплового випромінювання

СВІТЛОВІ ІМПУЛЬСИ (кДж/м2),

ЯКІ ВИКЛИКАЮТЬ ЗАГОРАННЯ ДЕЯКИХ МАТЕРІАЛІВ ПРИ РІЗНИХ ПОТУЖНОСТЯХ ЯДЕРНОГО ВИБУХУ

Найменування матеріалів

Потужність вибуху, кт

20

100

1000

10000

1

2

3

4

5

Деревина соснова, свіжостругана, суха

580

670

880

1000

Дошки:

соснові (ялинові) після розпилювання пофарбовані у білий колір пофарбовані у темний колір

1670 1590 210

1760 1670

250

1880 1760

330

2100 1880

420

Стружка:

соснова світла

потемніла суха солома, сіно папір темний

210 120

300

179

420

210

500

250

Клапті газетного паперу

80

110

130

170

Папір обгортковий коричневий (аркуші)

290

330

460

580

Суха потемніла деревина, сухе опале листя, суха рослинність

240

330

460

580

Покрівля м'яка (толь, руберойд)

540

590

670

840

Кам'яне вугілля в буртах

2000

2100

2200

2400

Кам'яновугільний пил

800

910

1050

1200

Синтетичний каучук, гума

320

340

370

400

Гас

160

170

180

200

Мазут, трансформаторне і турбінне мастило

480

490

510

560

Гудрон, бітум, асфальт

200

250

Штори бавовняні сірі

200

350

420

1800

Хліб не скошений, ліс хвойний

400

550

800

Папір білий

340

Спецодяг новий бавовняний синій

130

500

Канцелярське обладнання (столи, шафи, сті­льці)

300

400

Олійна фарба на металевій покрівлі

240

300

Порядок виконання завдання

  1. Під час вивчення характеристик МБЗ і цеху визначити ос­новні елементи інженерно-технічного комплексу цеху, які мають горючі матеріали, що необхідно для складання таблиці оцінки стійкості цеху до впливу теплового випромінювання.

  2. Під час оцінки стійкості цеху до впливу теплового (світло­вого) випромінювання в лівій частині табл. 7 називаються елеме­нти, що містять горючі матеріали, а в правій частині у відповід­них колонках записуються межа стійкості кожного елемента до впливу теплового випромінювання, ступінь вогнетривкості буді­влі; категорія вибухопожежонебезпеки технологічного процесу, прогноз величини теплового (світлового) імпульсу від повітряно­го (наземного) ядерного вибуху потужністю ^ на відстані К.

Після складання таблиці робляться висновки, у яких вказуються найслабші місця цеху щодо впливу теплового випромінювання.

  1. Рівень стійкості елементів цеху оцінюється за даними табл. 7.

  2. До переліку заходів по підвищенню стійкості цеху до теп­лового випромінювання включаються тільки ті заходи, необхід­ність проведення яких випливає з результатів оцінки.

  3. Оцінка стійкості до впливу поля теплового випромінюван­ня, джерела якого містяться поблизу досліджуваного цеху, про­водиться з використанням методики прогнозування поля тепло­вого випромінювання.

Методика прогнозування поля теплового випромінювання

Для вирішення практичних завдань необхідно визначи­ти віддалення від зовнішньої межі зони горіння точки за поточ­ним значенням щільності теплового потоку.

Закінчення табл.6.8

Примітка: 1. Верхня цифра дана для повітряного, нижня — для наземного вибуху при відстанях до центру вибуху, км.

ОЦІНКА СТІЙКОСТІ МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ №2 ДО ВПЛИВУ СВІТЛОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ


Примітки: 1. Відомості про тип, потужність і відстань від ядерного вибуху даються викладачем.

  1. Значення світлового імпульсу (320 кДж/м ) відповідає прикладові слабкої димки у повітрі.

  2. Н — наземний, П — повітряний вибухи.


2. Відстані, на яких можливі світлові імпульси, дані для таких умов: слабка димка, види­мість до 10 км. Для інших умов вводиться коефіцієнт К. Повітря дуже прозоре, видимість до 100 км (К = 1,5); добра прозорість — до 50 км (К=1,4); середня прозорість — до 90 км (К = 1,2); сильна димка — до 5 км (К = 0,5); дуже сильна димка, туман — до 1 км (К = 0,2).

Висновки

  1. Межа стійкості цеху 250 кДж/м2.

  2. Під час ядерного повітряного вибуху 100 кт на відстані 5 км прогнозується світловий імпульс, який дорівнює 320 кДж/м2.

  3. Необхідно провести заходи по підвищенню стійкості цеху до впливу теплового випромінювання.

Вихідні дані для розв'язання подібного завдання наведені нижче.

1. Фізико-хімічні властивості продукту горіння (ступінь чор­ноти факела, середня температура факела, нижча теплота згорян­ня продукту, масова швидкість вигоряння з одиниці площі поже­жі), які враховуються у вигляді коефіцієнта Кф. Коефіцієнт Кф визначається із довідників або обчислюється за формулою.

2. Характеристика джерела горіння (ширина, довжина, радіус резервуару з пожежонебезпечним продуктом) визначається кое­фіцієнтом Р, який обчислюється за формулами:

3 2 -

Ь 1{аЬ)3 при - > 1,5, (1) а

а3,16 при - < 1,5, (2) а

з_

17,5(і?об + Яр)2 • (*об2 + Яр)2. (3)

Формули (1) і (2) застосовуються для відкритого протяжного джерела горіння, (3) — для джерела горіння в обвалуванні. Тут а і Ь — ширина і довжина джерела горіння, м; Яр — радіус резер­вуару, м; Яоб — радіус обвалування, м.

3. Значення щільності теплового потоку, яке визначає задану зо­ну пожежонебезпеки (д). Наприклад, щільність загорання деревини 22 кВт/м2, нафтопродуктів — 27,9 кВт/м2, людей — 1,26 кВт/м2.

Коефіцієнт Кф основних горючих речовин наведений у табл. 6.10.

Методика, що розглядається, дозволяє визначити віддалення точки з поточними заданими значеннями щільності теплового потоку від зовнішньої межі зони горіння.

I. Визначається коефіцієнт Кф.

II. Обчислюється коефіцієнт р.

  1. Обчислюється критерій оцінки щільності теплового пото­ку в точці за формулою

а = ^*-р.(4)

ч

  1. Визначається віддалення точки із заданим поточним зна­ченням щільності теплового потоку (К) від зовнішньої межі зони горіння за графіком (рис. 6.2).***

Рис. 6.2

Приклад 1. У результаті вибуху маємо розлиття бензину з геометричними параметрами а = 50 м, Ь = 100 м. Визначити від­далення К для щільності потоку 5000 Вт/м2.

Розв 'язування:

  1. За табл. 15 для бензину К = 6,57 104.

  2. За формулою (1) Р = 3-105!

  3. За формулою (4) б = 4-106.

  4. За графіком (рис. 2) для б = 4106 визначаємо Я = 22 м.

Приклад 2. Склад з бензином кількістю 50 т міститься на від­стані 60 м від цеху (щільність бензину 0,7 т/м3). Визначити щіль­ність теплового потоку у районі цеху.

Розв 'язування:

1. Визначаємо площу розливу при товщині розливу 1 см.

= ° = 50— = 7000 м2. • 0,01 0,7 • 0,01

Припустимо, що а = 80 м, Ь = 87 м, Ь/а < 1,5.

  1. Обчислюємо коефіцієнт р = а3,16 = 803,16 ~ 520 103.

  2. Визначаємо відстань від вогню до цеху:

Я = 60 - 40 = 20 м.

  1. За графіком (див. рис. 2) визначаємо величину критерію 0. Для Я = 20 м б = 2-106.

  2. Обчислюємо щільність теплового потоку в районі цеху:

6,57 •Ю4 • 520•Ю3 2

д =—2- = = 16,8кВт/м.

б 2 •Ю6

На підставі проведених розрахунків робиться висновок про стійкість цеху до впливу теплового випромінювання, джерела якого містяться поблизу досліджуваного об'єкта.

Таким чином, звіт про виконане завдання включає:

  1. таблицю оцінки стійкості цеху до впливу теплового випро­мінювання з висновками (див. табл. 9);

  2. рівень стійкості елементів цеху до теплового світлового ви­промінювання;

  3. розрахунок оцінки стійкості цеху до впливу теплового ви­промінювання, джерела якого містяться поблизу досліджуваного об'єкта;

  1. перелік заходів по підвищенню стійкості ІТК цеху.

Перелік заходів по підвищенню

стійкості інженерно-технічного комплексу заводу

до теплового (світлового) випромінювання

  1. Виготовлення світлонепроникних штор з вогнетривкого матеріалу для зашторювання віконних отворів.

  2. Заміна дверей, віконних рам і підлог на такі ж з вогнетрив­кого матеріалу.

  3. Поділ будівлі на секції з вогнетривкими стінами (брандмау­ерами), здатними запобігти розповсюдженню вогню під час ви­никнення пожежі.

  1. Пофарбування дверей, віконних рам, підлог вогнетривкою фарбою.

  1. Очищення прилеглої до будівлі території.

  2. Влаштування протипожежних перепон для обмеження роз­повсюдження вогню по конструкціях, по горючих матеріалах (гребені, бортики, козирки, пояси і т. ін.).

  3. Вапняна або крейдяна побілка стекол і дерев'яних рам.

  4. Закриття вікон віконницями, щитами або зовнішніми козирками.

  5. Накриття пиломатеріалів, горючих виробів вогнетривкими навісами і матеріалами світлих тонів.

  1. Установлення водяних завіс.

  2. Очищення горищних приміщень.

  3. Оббиття дверей металом.

Мета:

  1. Закріплення і розширення теоретичних знань по проведен­ню оцінки стійкості роботи об'єкта.

  2. Набуття навичок у визначенні оцінки стійкості цеху до впливу радіоактивного зараження і проведенні заходів по її підвищенню.

Завдання на практичне заняття

  1. Оцінити стійкість роботи цеху до впливу радіоактивного зараження. Результати подати у вигляді розрахунку доз радіації, яку одержать робітники і службовці, в цеху і сховищі.

  2. Зробити висновки про стійкість роботи цеху в умовах ра­діоактивного зараження.

  3. Розробити пропозиції по підвищенню стійкості роботи цеху до впливу радіоактивного зараження і представити обґрунтуван­ня та розрахунки.

Порядок виконання завдання

Завдання слід виконувати у відповідності із запропонованими методикою оцінки стійкості роботи об'єкта до впливу радіоакти­вного зараження і варіантом радіаційної обстановки, що склалася після аварії на АЕС.