5.1. Вимоги, що ставляться

до будівництва міст, промислових об'єктів

та комунально-енергетичних систем

Основі вимоги до планування

та забудови міст і розташування об'єктів

Обсяг і характер заходів щодо підвищення сталості ро­боти об'єктів господарювання (ОГ) в умовах надзвичайних ситу­ацій багато залежать від того, наскільки можуть бути виконані вимоги Цивільної оборони (до розташування об'єктів, плануван­ня міст, до будівництва виробничих будівель і споруд, до систем постачання водою, газом та електроенергією).

Вимоги Цивільної оборони спрямовані на зниження можливих збитків, втрат серед населення і створення ліпших умов для про­ведення РІНР у можливих вогнищах ураження і районах лиха, а значить сприяють підвищенню сталості об'єктів.

Основні вимоги, які повинні враховуватися під час планування і забудови нових міст, а також при реконструкції існуючих міст

Під час планування і забудови міст повинен передба­чатися поділ на окремі жилі масиви (мікрорайони) площею не бі­льше 250 га з улаштуванням між ними протипожежних розривів завширшки не менше 100 м у вигляді транспортних магістралей, бульварів, ставків, що зменшує можливість поширення пожеж і сприяє ефективнішому веденню рятувальних робіт.

Всередині жилих мікрорайонів повинні передбачатися магі­стральні вулиці такої ширини, щоб при руйнуванні будинків й утворенні завалів забезпечити виїзд транспорту з міста не менш ніж у двох напрямках; для цього їх ширина повинна до­рівнювати висоті найвищих будівель (без окремих високих) плюс 15 метрів.

Під час проектування міської транспортної мережі мають бути передбачені надійний зв'язок між частинами міста, можливість вільного виїзду у заміську зону і вільний підхід до вокзалів. Всі основні шляхи сполучення повинні дублюватися, пересікання транспортних магістралей повинні здійснюватися на різних рів­нях. Міжміські шляхи повинні прокладатися за містом, а навколо великих міст рекомендується будувати окружні шляхи.

У місті на кожному квадратному кілометрі площі, переважно у парках, повинні будуватися водойми із загальним об'ємом не менше 3000 м³ і з під'їзними шляхами не менше як на 3 автома­шини.

Лазні, душові, пральні, фабрики хімчистки повинні будувати­ся з урахуванням можливості використання їх для санітарної об­робки людей, знезараження одягу.

Рівномірне та раціональне розміщення виробничих сил і насе­лення на всій території держави значно підвищить сталість робо­ти ОГ у надзвичайних ситуаціях. З цієї точки зору норми проек­тування ІТЗ ЦО рекомендують розміщати:

• безпосередньо в категорійованих містах підприємства, пов'язані з обслуговуванням населення (вузли зв'язку, поштові відділення, телеграфи, ательє, перукарні, майстерні, магазини, лазні тощо);

• на околицях міста і в межах зони можливих сильних руйну­вань — склади поточного постачання, пасажирські та вантажні залізничні станції, комунальні гаражі, автопарки, депо;

• у зоні можливих незначних руйнувань — нові промислові підприємства, склади промислових і продовольчих товарів, скла­ди ГСМ, сортувальні залізничні станції, електричні, водогінні і газорозподільні станції;

• у заміській зоні — категорійовані об'єкти, які будуються, бази і склади матеріальних та продовольчих резервів, школи-інтернати, пансіонати, турбази, будинки відпочинку, санаторії тощо.

Норми вимагають не допускати будівництво в зонах можли­вих катастрофічних затоплень важливих ОГ, великих баз, скла­дів, залізничних станцій, аеропортів і т.д.

Виконанням норм проектування ІТЗ ЦО в містобудуванні і при розміщенні ОГ вирішуються не тільки оборонні завдання, а й поліпшуються функціональна діяльність наших міст та умови життя населення.

Вимоги до проектування і будівництва об'єктів

Нові об'єкти народного господарства повинні будува­тися з урахування вимог, виконання яких сприяє підвищенню сталості об'єкта. Основні з них такі:

1. Будівлі і споруди на об'єкті необхідно розташовувати роз­осереджено. Відстані між будівлями повинні забезпечувати про­

типожежні розриви. При наявності таких розривів виключається можливість перенесення вогню з однієї будівлі на іншу, навіть якщо пожежу не гасять. Ширина протипожежного розриву Ь_р, м визначається за формулою

Ьр = Н1 + Н + (15...20),

де Н₁ і Н₂ — висоти сусідніх будівель, м.

Будівлі адміністративно господарського та обслуговуючого при­значення повинні розташовуватися окремо від основних цехів.

2. Найважливіші виробничі будівлі слід будувати заглиблени­ми або пониженої висотності, прямокутної форми у плані. Це зменшує парусність будівель і збільшує опірність їх ударній хви­лі ядерного вибуху. Належну стійкість до впливу ударної хвилі мають залізобетонні будівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці.

Для підвищення стійкості до світлового випромінення у буді­влях та спорудах, що будуються, повинні застосовуватися вогне­тривкі конструкції, а також вогнетривка обробка елементів буді­влі, які горять. У кам'яних будівлях перекриття повинні бути виготовлені з армованого бетону або виконані з бетонних плит. Великі будівлі повинні розділятися на секції вогнетривкими сті­нами (брандмауерами).

У ряді випадків при проектуванні та будівництві промислових будівель і споруд має бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів.

3. У складських приміщеннях повинна бути мінімальна кіль­кість вікон і дверей. Складські приміщення для зберігання легко­займистих речовин (бензин, гас, нафта, мазут) повинні розташо­вуватися в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля меж території об'єкта чи поза нею.

4. Деякі унікальні види технологічного обладнання доцільно розміщувати у найміцніших спорудах (підвалах, підземних при­міщеннях) або у будівлях з легких вогнетривких конструкцій па­вільйонного типу, під накриттям чи без нього. Це обумовлюється тим, що у багатьох випадках обладнання може витримати набага­то більший тиск ударної хвилі, ніж будівлі, в яких воно знахо­диться, а при зруйнуванні будівель в результаті падіння констру­кцій встановлене в них обладнання виходитиме з ладу.

5. На підприємствах, що виробляють або використовують си­льнодіючі отруйні та вибухонебезпечні речовини, при будівницт­

ві і реконструкції необхідно передбачати захист ємностей та ко­мунікацій від зруйнування ударною хвилею чи конструкціями, що падають, а також заходи, що виключають розливання отруй­них речовин і вибухонебезпечних рідин.

6. Душові приміщення необхідно проектувати з урахуванням використання їх для санітарної обробки людей, а місця для миття машин — з урахуванням використання їх для знезараження авто­транспорту.

7. Шляхи на території об'єкта повинні бути з твердим покрит­тям і забезпечувати зручне і найкоротше сполучення між вироб­ничими будівлями, спорудами і складами; в'їздів на територію об'єкта має бути не менше двох з різних напрямків. Внутрізавод­ські залізничні шляхи повинні забезпечувати найпростішу схему руху, займати мінімальну площу території об'єкта та мати обгін­ні ділянки. Вводи залізничних ліній в цехи повинні бути, як пра­вило, тупикові.

8. Системи побутової та виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків у міські каналізаційні мережі та пристрої для аварійних скидів у котловани, яри, траншеї тощо.

Вимоги до будівництва комунальних систем. Вимоги до систем водопостачання

Нормальна робота багатьох підприємств залежить від безперебійного постачання технічною та питною водою. Потреба промислових підприємств у воді висока. Так, витрата води на ви­робництво 1 т хімічних волокон близько 2000 м³.

Порушення постачання водою промислових об'єктів може привести до їх зупинення і викликати труднощі у рятувальних роботах у вогнищі ядерного ураження.

Для підвищення сталості постачання об'єкта водою необхідно, щоб система водопостачання базувалася не менше ніж на двох неза­лежних джерелах, одне з яких доцільно влаштовувати підземним.

У містах та на об'єктах мережі водопостачання в усіх випад­ках повинні бути закільцьовані. Водогінне кільце об'єкта пови­нно живитися від двох різних міських магістралей. Крім того, у містах та безпосередньо на промислових підприємствах слід бу­дувати герметизовані артезіанські свердловини. Нові споруджу­вані системи водопостачання слід живити, наскільки це можливо, від підземних джерел. Постачання об'єктів водою з відкритих водойм, річок, озер повинно здійснюватися системою головних споруд, розташованих на безпечній відстані.

Артезіанські свердловини, резервуари чистої води і шахтні колодязі повинні бути пристосовані для роздавання води у пере­сувну тару. Резервуари чистої води слід обладнувати герметич­ними люками і вентиляцією з очищенням повітря від пилу.

При наявності в місті кількох самостійних водоскидів необ­хідно передбачати з'єднання їх перемичками з дотриманням сані­тарних правил. Під час будівництва нових водогонів існуючі по­винні зберігатися як резервні.

Стійкість мереж водогону підвищується при заглибленні в ґрунт усіх ліній водогону і розміщенні пожежних гідрантів та вимикаючих пристроїв на території, яка не може бути завалена при зруйнуванні будівель, а також при облаштуванні перемичок, які дають можливість відключати пошкоджені лінії та споруди.

На підприємствах слід передбачати оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальну потребу у воді, а отже, підвищує сталість водопостачання.

Вимоги до систем газопостачання

На багатьох об'єктах господарювання газ використо­вується як паливо, а на хімічних підприємствах — і як вихідна сировина.

При зруйнуванні газових мереж газ може стати причиною ви­буху, пожежі.

Для більш надійного постачання газ повинен подаватися в мі­сто і на промислові об'єкти по двох незалежних газопроводах.

Газорозподільні станції необхідно розташовувати за межами міста з різних боків. Газові мережі закільцьовуються і проклада­ються під землею. На газовій мережі в певних місцях повинні бу­ти установлені автоматичні відключаючі пристрої, які спрацьо­вують від надлишкового тиску ударної хвилі.

Крім того, на газопроводах слід установлювати запірну арма­туру з дистанційним управлінням і крани, що автоматично пере­кривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключати газові мережі певних ділянок і районів міста.

Вимоги до будівництва та експлуатації енергетичних об'єктів і систем

Для забезпечення надійного енергопостачання в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу під час будівництва об'єктів і систем енергетики повинні бути врахо­

вані такі основні вимоги, що випливають із завдань Цивільної оборони:

• великі електростанції слід розташовувати одну від одної і від великих міст на значних відстанях;

• при розташуванні атомних електростанцій (АЕС) на терито­рії України одночасно з господарсько-економічними факторами повинні враховуватися фактори безпеки.

Мінімально допустимі відстані від АЕС до міста з населенням від 500 тис. до 1 млн. чоловік — 30 км, а з населенням понад 2 млн. чоловік — 100 км.

Відстань від АЕС до міст з чисельністю населення не вище 1,5 млн. чоловік — не менше 5 км. Густота населення в 30-кілометровій зоні повинна бути не більше 100 чол./км².

При розміщенні АЗС (АСТ) повинні враховуватися сейсміч­ність зони, її геологічні, гідрологічні та ландшафтні особливості.

Спеціальні заходи по обмеженню розповсюдження викиду ра­діоактивних речовин включають конструктивні способи запобі­гання викидів та локалізації реактора, встановлення санітарно-захисних зон (СЗЗ), спеціальні заходи по локалізації радіоактив­них продуктів.

Радіус СЗЗ. АЕС (АСТ) повинен визначатися розрахунком по­тужності викиду радіонуклідів у повітря та метеорологічних умов.

Спеціальні заходи щодо захисту персоналу і населення стано­влять:

• створення автоматизованих систем контролю радіаційної обстановки;

• створення локальної системи оповіщення персоналу та насе­лення в 30-кілометровій зоні;

• першочергове будівництво захисних споруд у радіусі 30 км навколо ЕС, а також використання підвальних та інших примі­щень, що легко герметизуються;

• створення запасів медикаментів, ЗІЗ та інших засобів, необ­хідних для захисту населення та його життєзабезпечення;

• створення на АЕС спеціальних формувань;

• розробка оптимальних режимів поведінки населення і підго­товка його до дій під час аварії;

• періодичне проведення навчань ЦО на АЕС та прилеглій те­риторії.

Для забезпечення надійного електропостачання потрібно здій­снювати його від енергосистем, до складу яких входять електро­станції, що працюють на різних видах палива. Робочі знижуючі

станції, диспетчерські пункти енергосистем та лінії електропере­дач необхідно розміщувати розосереджено, і вони повинні мати достатній ступінь захищеності.

Постачання електроенергії у великі міста і ОГ необхідно здій­снювати від двох незалежних джерел.

При електропостачанні об'єкта від одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямків.

Трансформаторні підстанції необхідно надійно захищати, їх сталість повинна бути не нижче сталості самого об'єкта.

Електроенергію до ділянок виробництва слід підводити по не­залежних електрокабелях, прокладених у землі. Система елект­ропостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу (ЕМІ) ядерного вибуху чи природного явища.

Для підвищення сталості роботи енергетичних систем у над­звичайних ситуаціях необхідно створювати автономні резервні джерела електропостачання. Для цього можна використати пере­сувні електростанції на залізничних платформах та суднах.

У містах, розташованих на берегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для приймання електроенергії від суднових енергоустановок.

Вимоги до будівництва

та експлуатації підприємств транспорту

При проектуванні та плануванні автотранспортних під­приємств вирішуються питання використання і забудови земельної ділянки, взаємного розташування будівель і споруд з урахуванням рельєфу місцевості і панівного напрямку вітру, дотримання проти­пожежних розривів; забезпечення шляхами і проїздами.

Автотранспортні підприємства, які мають число постів техні­чного обслуговування автомобілів понад 10 або призначені для зберігання понад 50 автомобілів, повинні мати не менше двох в'їздів.

Протипожежні розриви від площ для зберігання автомобілів до промислових автотранспортних будівель та споруд прийма­ються в залежності від їх ступеня вогнетривкості.

Для зберігання автоцистерн, призначених для перевезення легкозаймистих і горючих рідин, передбачаються спеціальні ізо­льовані майданчики.

Проектування автотранспортних підприємств проводиться з урахуванням розміру автомобілів, що зберігаються і обслугову­ються.

Ступінь вогнетривкості будівель гаражів залежить від їх пло­щі та поверховості. Багатоповерховими зводять будівлі не нижче ІІ ступеня вогнетривкості з площею поверху між протипожежни­ми стінами не більше 5200 м². Одноповерхові гаражі розміщують у прибудовах до громадських будівель при умові відділення їх протипожежними стінами. Приміщення для зберігання автомобі­лів відділяють від площ для технічного обслуговування і ремонту вогнетривкими стінами та перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 год.

При проектуванні та будівництві автопідприємств передбача­ють ряд заходів, які забезпечують успішну евакуацію автомобілів у випадку пожежі: достатнє число евакуаційних воріт, визнача­ють розстановку автомобілів у зоні стоянки і належне утримання шляхів евакуації.

Автотранспортні цехи допустимо розміщувати у виробничих будівлях зі ступенем вогнестійкості не менше ІІІ категорії по по­жежній небезпеці В, Г, Д при умові виділення цих цехів від реш­ти будівлі протипожежними перегородками 1-го типу.

Приміщення для технічного обслуговування і ремонту ав­томобілів необхідно відділити від приміщень для зберігання автомобілів протипожежними перегородками 1-го типу. Воро­та і двері у цих перегородках повинні бути протипожежними 2-го типу.

В автомобільних цехах з числом автомобілів понад 25 пови­нен бути розроблений і затверджений начальником цеху спеціа­льний план розстановки автомобілів і порядок їх евакуації.

У приміщеннях гаражів не допускається:

• підігрівати двигуни відкритим вогнем, користуватися від­критим вогнем під час техогляду, проведенні ремонтних робіт;

• залишати автомобілі з включеним запалюванням.