logo
n1

4. Визначення необхідної кількості (п) фільтрів-поглиначів:

1200

п - — - = 12 шт.

^ФП-200 100

  1. Визначення часу перебування людей в захисній споруді до гранично допустимого значення Ссо2 = 2 % без вентиляції.

Сгдк х V х 1000

- Vсо2 х 100 ,

де Сгдк = 2 %; V — об'єм повітря на 1 людину, м3; ^о2 — кіль­кість вуглекислого газу, яка виділяється людиною, л/год.

2 х1,5 х 1000 „ І - 2 год.

15х100

  1. Визначення потрібної кількості двоярусних нар (Н).

тт N 600 ,„Л Н - — 120 шт.

пн 5

  1. Визначення аварійного запасу води на дві доби.

Vв = 2 х 10 х 600 = 12 000 л.

  1. Визначення допустимого віддалення сховища від цеху.

За графіком (рис. 2), враховуючи місткість сховища 600 чол., ширину цеху В = 72 м, густоту потоку 300 чол/1000 м2, визнача­ємо допустиме віддалення сховища від цеху — 430 м.

  1. Визначення часу заповнення сховища.

Т = 430 : 16 + 10 : 10 +600 : 2 х 70 = 27 + 1 + 4 = 32 хв. Швидкобудівні сховища

Швидкобудівні сховища (ШБС), так само як і збудова­ні завчасно, повинні мати приміщення для людей, місця для роз­міщення найпростішого промислового обладнання, санвузли, аварійний запас води, входи і виходи, аварійний вихід.

У сховищах невеликої місткості санвузол і ємності для вики­дів можна розміщувати в тамбурі, а баки з водою — там, де бу­дуть розміщуватися люди.

Для будівництва ШБС найкраще застосовувати збірний залі­зобетон, наприклад, елементи колекторів інженерних споруд мі­ського підземного господарства, наведені в табл. 3.2.

Щоб дотримати високий ступінь захисту сховища, на його входах треба обов'язково ставити надійні захисно-герметичні двері, розраховані на сприйняття таких же самих навантажень, як і основні конструкції сховища.

Внутрішнє обладнання ШБС включає заходи подачі повітря, піщані і тканинні фільтри, бачки для води, ємності для фекалій і викидів, засоби захисту повітрозабірних і витяжних отворів, при­лади освітлення, а також нари або лави для розміщення людей.

Як засоби подачі повітря використовують різні вентилятори, в тому числі вентиляторні установки з велосипедним приводом і установки з міхмішками (ковальський міх).

Для очищення повітря від радіоактивних речовин і бактеріа­льних засобів можна використовувати гравійно-піщані або шла­кові фільтри, а для очищення від пилу — тканинні.

Захист повітрозабірних і витяжних каналів від проникання ударної хвилі здійснюється за допомогою малогабаритних захис­

них секцій МСУ-М, дерев'яних і металевих дефлекторів (типу ДЗУ або ЗУ).

Для зберігання запасів води використовуються бачки, бочки та інші ємності, які можуть бути внесені у сховище. Санвузол об­ладнується в спеціальному приміщенні, відмежованому від лю­дей. Нари і лави обладнуються з щитів і стояків.

Для освітлення можуть використовуватися батарейні або аку­муляторні ліхтарі і лампи з розрахунку не менше одного світиль­ника на 50 чоловік. Як аварійне освітлення можна використову­вати свічки.

Протирадіаційні укриття

ПРУ захищають людей від зовнішнього у- і нейтронно­го випромінювання і безпосереднього потрапляння радіоактивно­го пилу, крапель отруйних речовин і аерозолів бактеріальних за­собів в органи дихання, на шкіру і одяг, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху. При відповідній міцності конструкції ПРУ можуть частково захищати людей від дії удар­ної хвилі ядерного вибуху і уламків зруйнованих будівель.

За ступенем захисту від радіоактивного опромінення і ударної хвилі їх поділяють на сім груп (табл. 3.3).

Коефіцієнт захисту Кзах залежить від щільності матеріалу за­городжувальних конструкцій, їх товщини, наявності отворів в стінах (віконних, дверних та ін.), енергії у-випромінювання і роз-

раховується за методикою, яка викладена в СНіП-П-11-87 «Захи­сні споруди». На практиці для орієнтовної оцінки захисних влас­тивостей будь-якого приміщення можна користуватися коефіціє­нтом ослаблення плоскої перешкоди Косл, який для у-випромінювання радіоактивно зараженої місцевості розрахову­ють за формулою:

К_ 2^ : Л осл

де Н — товщина перешкоди (стіни, перекриття), см; Л _ 13/р — товщина одного шару половинного ослаблення, см; 13 — товщи­на шару половинного ослаблення води, см; р — щільність мате­ріалу, перешкоди, г/см3.

ПРУ обладнують з розрахунком на найменший необхідний коефіцієнт захисту. Вони обладнуються насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд: саме тут Кзах має максимальне для всієї споруди значення. Так, підвали 2—3-поверхових кам'яних будівель послаблюють радіацію в 200—300 разів, середня части­на підвалу кам'яної будівлі в кілька поверхів — у 500—1000 ра­зів, підвали в дерев'яних будинках — в 7—12 разів.

Під ПРУ можна використовувати і наземні поверхи будівель і споруд. Найбільш придатні для цього кам'яні і цегляні будівлі, які мають капітальні стіни і невеликі площі отворів. Перші пове­рхи багатоповерхових кам'яних будинків ослаблюють радіацію в 5—7 разів, а верхні (за винятком останнього) — в 50 разів. Завча­сно збудовані ПРУ за місткістю не обмежуються, обґрунтована мінімальна місткість — 5 чол.

В ПРУ передбачають основні та допоміжні приміщення. До основних відносять приміщення для людей, до допоміжних — санітарні вузли, вентиляційні камери, тамбури, приміщення для зберігання забрудненого верхнього одягу та ін.

Площа приміщення для розміщення лю2дей розраховується, виходячи з норми на одну людину 0,4—0,5 м2.

Висоту приміщень ПРУ в будівлях, що проектуються, при­ймають не менше як 1,9 м. Основні приміщення ПРУ обладнують дво- або триярусними нарами, лавами для сидіння і полицями для лежання.

При розміщенні ПРУ в підвалах, підпіллях, гірничих вироб­ках, погребах та інших заглиблених приміщеннях висотою 1,7— 1,9 м і менше передбачають одноярусне розташування нар.

В ПРУ місткістю понад 300 чол. передбачають вентиляційне приміщення, розміри якого визначаються габаритами обладнання і площею, необхідною для його обслуговування. В ПРУ місткіс­

тю 300 чол. і менше вентиляційне обладнання допускається роз­ташовувати безпосередньо в приміщеннях для людей.

Для зберігання зараженого одягу біля одного з виходів перед­бачають спеціальне місце. Воно відділяється від приміщень для людей неспалимими перегородками з межею вогнестійкості 1 год.

В укриттях місткістю до 50 чол. замість приміщення (місця) для зараженого одягу допускається обладнання біля входів віша­лок, які розміщуються за завісами.

В ПРУ обладнуються не менше двох входів, розташованих у протилежних сторонах укриття під кутом 30° один до одного. На входах встановлюють звичайні двері, які ущільнюються в місцях примикання до дверних коробок.

Укриття людей в ПРУ не регламентується за часом так чітко, як їх укриття в сховищах, тому пропускну здатність входів мож­на не ставити в залежність від місткості укриття.

У заміській зоні під ПРУ в першу чергу пристосовують підва­ли житлових будинків, будівель різноманітного призначення, по­греби і овочеві сховища, приміщення кам'яних, бетонних, глино­битних, дерев'яних і саманних будинків, природні печери і пустоти, гірничі виробки.

Пристосування під ПРУ будь-якого придатного приміщення зводиться до виконання робіт з підвищення його захисних влас­тивостей, герметизації і обладнання найпростішої вентиляції. За­хисні властивості підвищуються збільшенням товщини стін, пе­рекриттів, дверей, закладанням вікон та інших елементів. Для цього зовні навколо стін, які виступають над поверхнею землі, влаштовують ґрунтове обсипання, закладають віконні і зайві две­рні отвори, перекриття засипають ґрунтом. При цьому слід мати на увазі, що додаткове засипання ґрунтом перекриттів потребує, як правило, попереднього посилення їх конструкцій.

Для герметизації приміщень, призначених для захисту людей, ретельно замазують усі тріщини, щілини, отвори в стелях, стінах, вікнах, дверях, місцях введення труб опалення і водопостачання. Двері оббивають повстю, руберойдом, лінолеумом, іншими щіль­ними матеріалами, а їх краї — пористою резиною: підготовані та­ким чином вони повинні бути щільно зачинені (притиснуті). Вен­тиляція заглиблених укриттів місткістю до 50 чол. здійснюється природним провітрюванням через приточний і витяжний короби. Короби роблять з дощок або у вигляді азбестоцементних кераміч­них чи металевих труб з внутрішнім перетином 200-300 см2. Звер­ху над коробами встановлюють козирки, а внизу (в приміщен­ні) — щільно підігнані засуви (заслінки, які повертаються).

В приточному коробі встановлюють протипиловий фільтр, який роблять з різних пористих матеріалів. Нижче засува (заслінки) влаштовують кишеню для збору пилу, що проникає через фільтр. Щоб посилити тягу, витяжний короб встановлюють вище прито-чного на 1,5—2 м. При обладнанні ПРУ в будинках замість витя­жного короба слід використовувати димоходи печей і вентиля­ційні канали, справність яких попередньо перевіряють.

Водопостачання в ПРУ (якщо є можливість) забезпечується від водопровідної мережі. Створюється також аварійний запас води у відповідних ємностях (відра з кришками, бачки) з розра­хунку 3—4 літра на добу на одну людину.

Освітлення обладнується від загальної електромережі, при її відсутності використовують акумулятори, велогенератори, ки­шенькові і ручні електроліхтарі, свічки.

Опалення здійснюється від загальної опалювальної системи, печей і різних інших теплових приладів, в тому числі й електро­нагрівальних.

В ПРУ необхідно мати телефон і гучномовець, підключений до міської або місцевої радіотрансляційної мережі.

Щоб пристосувати кам'яний будинок під ПРУ, встановлюють рами підсилення перекриття 1 (рис. 3.2), заповнюють отвори 2 цеглою, насипають шар утеплювача 3, поверх нього 30—40-сантиметровий шар ґрунтової підсипки 4, роблять валики для ущільнення зачинення дверей 5, обсипають ґрунтом 6 зовнішні стіни, встановлюють приточний 7 і витяжний 9 короби, ущіль­нюють (звичайно цеглою) пройоми 8 в місцях проходу коробів вентиляцій через стіни будинку.

При місткості в укритті 20 чол. витрата матеріалів становити­ме: лісу — 0,9 м2, гвіздків — 0,25 кг, цегли — 600 шт., ґрунту — 10—42 м3. Трудомісткість робіт 70—90 чол/год. Коефіцієнт захи­сту такого ПРУ Кзах _ 800 - 1000.

Погріб, зроблений з каменю або саману, є майже готовим

ПРУ.

При необхідності його перекриття посилюють, потім на пере­криття насипають шар ґрунту 2 товщиною 60—70 см, встанов­люють витяжний короб 3, вішають біля вхідних дверей завісу зі щільного матеріалу 5; а для захисту від проникнення зовнішньо­го у- і нейтронного випромінювання через вхідні двері 1 навпро­ти входу на відстані 1,5 м влаштовують стінку 6 з цегли або са­ману товщиною 40-50 см, висотою, яка дорівнює висоті дверей, а шириною — вдвічі більше ширини дверей, встановлюють тару 4 для відходів.

При місткості укриття 10 чоловік витрата матеріалів станови­тиме: лісу — 0,03 м2, гвіздків — 0,06 кг, каменю — 2 м3, ґрун­ту — 8—9 м3. Трудомісткість роботи становить 20—25 чол/год., Кзах = 400 - 500.

Найважливішим елементом, що забезпечує захисні властивос­ті ПРУ є матеріал, який використовується для їх перекриття, і то­вщина насипу шару ґрунту або нарощування шару льоду в зимо­вий час. Коефіцієнти ослаблення ґрунту з проникаючої радіації ядерного вибуху наведені в табл. 3.4.

Шар половинного ослаблення з проникаючої радіації деяких матеріалів має величину: для води — 23, деревини — 33, ґрун­ту — 13, цегляної кладки — 14,4, льоду — 26, скла — 16,5, бето­ну — 10, заліза, броні, сталі — 3,0, свинцю — 2,0, склопласти­ку — 12,0 см.

Розглянемо типові задачі, які можуть виникнути при облад­нанні ПРУ.

Задача 1. Для будівництва ПРУ з К = 200 визначити необ­хідну товщину насипу ґрунту, якщо для перекриття будуть вико­ристані колоди діаметром 30 см.

Розв язання. Перекриття з лісоматеріалів забезпечує К1 = 23 30/33 = 2. Ґрунт повинен ослабити радіацію в 100 разів (К2 = 100). За табл. 3.4 визначаємо, що на перекриття ПРУ необхідно насипати ґрунт товщиною 50 см (К = К1 х К2 = 2 х 100 = 200).

Задача 2. Пристосувати під ПРУ овочесховище, верхнє пере­криття якого зроблено з бетонних плит товщиною 20 см. Визначи­ти товщину шару насипу ґрунту для обладнання ПРУ з К = 120.

Розв 'язання: Бетонні плити забезпечують К = 220/10 = 4. Ґрунт повинен забезпечити ослаблення радіації в 30 разів. За табл. 3.4 визначаємо, що потрібно насипати 45 см ґрунту на перекриття

овочесховища (К = К1 х К2 = 4 х 30 =120).

Задача 3. В зимовий час пристосувати під ПРУ погріб, верх­нє перекриття якого зроблено з цегляної кладки товщиною 15 см. Визначити, якої товщини потрібно наростити лід для обладнання ПРУ з К = 50.

Розв'язання: Цегляна кладка забезпечує К1 = 215/14,4 = 2. Лід повинен ослабити радіацію не менше, ніж у 25 разів. За табл. 3.4 визначаємо: шар льоду в 75 см ослаблює радіацію в 20 разів. Тоді товщина нарощування льоду для К = 25 приблизно буде станови­ти 90—100 см.

Найпростіші укриття

Найпростіші укриття — щілини (траншеї) — будують­ся і обладнуються при загрозі воєнних конфліктів повсюдно для тієї частини населення, яка не забезпечена захисними спорудами. Щілини (траншеї) можуть бути відкритими і перекритими. Якщо люди укриваються в простих, відкритих щілинах, то вірогідність їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і про­никаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться в 1,5—2 рази порівняно з перебуванням на відкритій місцевості; опромінення людей в результаті радіоактивного зараження місцевості змен­шиться в 2—3 рази, а після дезактивації заражених щілин — у 20 разів і більше.

У перекритій щілині захист людей від світлового випроміню­вання буде повний, від ударної хвилі збільшиться в 2,5—3 рази, а від проникаючої радіації і радіоактивного зараження місцевості при товщині ґрунтового насипу зверху перекриття 60—70 см — в 200—300 разів. Перекрита щілина захищає людей від безпосере­днього потрапляння на шкіру і одяг радіоактивних речовин та біологічних засобів, а також від ураження уламками будівель, споруд, які руйнуються. Але найпростіші укриття не забезпечу­ють захист органів дихання від отруйних речовин і біологічних засобів. Довжина щілини визначається кількістю людей. При розміщенні людей сидячи її довжина визначається з розрахунку 0,5—0,6 м на одну людину. В щілинах можна передбачати і місця для лежання з розрахунку 1,5—1,8 м на одну людину.

Правила користування сховищами

Сховище вводиться в експлуатацію лише після при­ймання комісією, яка діє згідно з «Інструкцією з приймання і експлуатації сховищ Цивільної оборони».

На кожне сховище складають план, картку прив'язки і схему шляхів евакуації людей зі сховища. На плані сховища вказують­ся: вентиляційні канали в стінах, повітрозабірні системи, мережі водопроводу, каналізації, опалення і електроосвітлення, місця розташування пристроїв відключення, аварійний вихід, товщина і матеріали стін та перекриття сховища, площа і внутрішня куба­тура приміщень, наводиться таблиця гранично допустимого часу перебування людей при постійному (без вентиляції) об'ємі повіт­ря в залежності від заповнення людьми.

У картці прив'язки вказуються місцезнаходження сховища і розташовані поблизу характерні орієнтири, що не завалюються, за якими можна швидко відшукати засипане сховище.

На схемі евакуації людей намічаються кілька можливих мар­шрутів виходу з району розташування сховища за межі міста. Один екземпляр документації зберігається безпосередньо у схо­вищі, другий — у штабі ЦО.

При періодичному огляді стану сховища (не рідше одного ра­зу в квартал), а також негайно після заповнення людьми воно пе­ревіряється на герметичність. Ступінь герметичності визначаєть­ся за величиною підпору повітря, а сама перевірка проводиться в такій послідовності: зачиняються всі вхідні двері, ставні і люки, стопоряться клапани надлишкового тиску; закриваються герме­тичні клапани і заглушки на витяжній системі вентиляції; прито-чна система повітрозабезпечення включається в роботу в режимі чистої вентиляції; визначається кількість повітря, яке подається у сховище; замірюється підпір повітря в сховище.

При вмиканні фільтровентиляційного агрегату про кількість повітря, що подається, можна судити з показів витратоміра.

Знаючи продуктивність ФВА і об'єм внутрішніх приміщень, кратність повітрообміну визначають за формулою:

К = Є: V,

де <2 — кількість повітря, яке подається, м3/год; V — об'єм при­міщень сховища, м3.

Підпір повітря замірюється нахиленим манометром типу ТНР (тягонапоромір рідинний); він повинен бути не менше 5 мм вод. ст. при всіх режимах вентиляції сховища.

В залежності від кратності повітрообміну величина підпору повітря повинна відповідати значенням, наведеним у табл. 3.5.

Якщо величина підпору виявиться недостатньою, то здійсню­ється визначення місць витоку повітря за відхиленням полум'я свічки, при цьому перевіряють стан ущільнювальних прокладок

герметичних дверей і ставень, а також роботу пристроїв задраю­вання (клинових затворів); щільність примикання коробок дверей (ставень) до загороджувальних конструкцій і дверного полотна (ущільнювальних прокладок) до коробок дверей (ставень); гер­метичність місць проходу через загороджувальні конструкції різ­них введень; герметичність місць з'єднання стель і підлог із зов­нішніми стінами, швів між блоками, стиків між елементами конструкції, особливо у входах (тамбурах).

Необхідно систематично перевіряти стан всього обладнання сховища, утримувати його відповідно до технічних вимог і усу­вати несправності.

Під час перебування людей в сховищі необхідно підтримувати підпір 5-7 мм вод.ст.; при такому протитиску пари отруйних ре­човин не можуть потрапити всередину сховища.

Температура у сховищі в зимовий час до його заповнення лю­дьми повинна бути не нижче +10°С і не вище +15. Для цього слід проводити регулярне провітрювання, відкриваючи двері і вклю­чаючи для короткочасної роботи фільтровентиляційний агрегат у режимі чистої вентиляції.

Організація обслуговування сховищ покладається на службу сховищ і укриттів ЦО. На кожне сховище виділяється ланка об­слуговування у складі семи чоловік. Командир цієї ланки є ко­мендантом сховища. Разом з особовим складом ланки він при­ймає сховище, бере участь у перевірці ФВА, встановленні теле­фонного апарата і радіотрансляційної точки, перевіряє гермети­зацію і обладнання.

Комендант сховища за сигналом оповіщення органів управ­ління ЦО, пов'язаним з використанням захисних споруд, повинен негайно з'явитися в сховище і розставити особовий склад по по­стах; дати команду постам відключити систему опалення і вклю­чити вентиляційну установку в режимі чистої вентиляції; забез­печити прийом і розміщення людей та дотримання правил внутрішнього розпорядку.

Ланка обслуговує 3 пости (по 2 чол. на пост). Пост № 1 орга­нізовується при основному вході. В період заповнення сховища за сигналом оповіщення один постовий, перебуваючи зовні, про­пускає людей у сховище і слідкує за порядком; другий постовий, перебуваючи біля внутрішнього входу, рівномірно розподіляє потік людей. З отриманням сигналу або розпорядження про за­криття дверей постові зачиняють їх і один залишається чергувати біля дверей, а другий допомагає налагоджувати порядок у схо­вищі. Пост № 2 перевіряє і готує до роботи фільтровентиляційну установку, за розпорядженням коменданта сховища включає і обслуговує її. Пост № 3 перед заповненням сховища включає освітлення в усіх приміщеннях, зачиняє ставні аварійних виходів і регулювальні заглушки витяжної вентиляції, перекриває при необхідності запірні пристрої транзитних комунікацій, потім слідкує за розміщенням людей і порядком у сховищі.

За сигналом «Закрити захисні споруди» або при заповненні сховища двері і ставні зачиняються і сховище постачається пові­трям у режимі чистої вентиляції.

Люди, перебуваючи в сховищі, зобов'язані мати при собі за­пас продуктів харчування на 2 доби, а також необхідні особисті речі, документи та індивідуальні засоби захисту (протигази або респіратори). Забороняється приносити з собою легкозаймисті речовини або речовини із сильним запахом та громіздкі речі, приводити домашніх тварин, ходити без потреби по приміщеннях сховища, шуміти, курити і запалювати без потреби гасові лампи, свічки та інші подібні світильники. Люди зобов'язані виконувати всі вимоги коменданта і допомагати йому в підтриманні порядку.

Виведення людей зі сховища виконується за вказівкою комен­данта і здійснюється особовим складом ланки обслуговування.