3.3.3. Застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів захисту

Одним із основних способів захисту населення при аваріях на об'єктах господарювання з викидом СДОР або ра­діоактивних речовин є використання виробничим персоналом і населенням засобів індивідуального захисту і медичних за­собів.

3.3.3.1. Засоби індивідуального захисту органів дихання

Для захисту органів дихання людини від впливу от­руйних речовин (ОР), сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), радіоактивних речовин (РР) використовуються засоби індивідуа­льного захисту, які за своєю захисною дією підрозділяються на фільтруючі та ізолюючі. Вибір засобів захисту проводиться з урахуванням їх призначення і захисних засобів, конкретних умов обробки і характеру зараження.

Фільтруючі засоби захисту — це такі засоби, робота яких за­снована на очищенні зараженого повітря через спеціальні фільт­руючі матеріали.

Захисні властивості фільтруючих засобів захисту характери­зуються: часом захисної дії, який визначається від початку над­ходження домішки в засоби захисту до появи її в підмасквому просторі лицьової частини протигаза в небезпечній концентрації; коефіцієнтом підсмоктування, що являє собою відношення кон­центрації домішки, яка потрапила під лицьову частину, минаючи фільтруючо-поглинаючу систему, до її початкової концентрації в зовнішньому зараженому повітрі. Найважливішим показником фільтруючих засобів захисту є опір потоку повітря, що видиха­ється, який вимірюється в мм водяного стовпа.

Фільтруючі засоби захисту органів дихання можуть викорис­товуватися тільки в навколишньому середовищі з вмістом віль­ного кисню не менше 16 %, а при перебуванні окремих домішок у повітрі, поглинання яких пов'язано з витратою кисню (напри­клад, окислювання окису вуглецю в двоокис), ця межа збільшу­ється до 18 %. Нижче цих меж використання фільтруючих засо­бів забороняється. В цих умовах використовуються ізолюючі засоби захисту.

Фільтруючі протигази

Усі фільтруючі протигази поділяються на три групи: загальновійськові і спеціальні (для Збройних Сил); цивільні (для населення і невоєнізованих формувань ЦО); промислові (для пе­рсоналу об'єктів хімічної промисловості й інших шкідливих ви­робництв).

До цивільних протигазів належать протигази ГП-5 (ГП-5М) і ГП-7 (ГП-7В), які призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя людини від ОР, РР і біологічних аерозолів (БА), а та­кож від ряду СДОР, які використовуються в технологічних про­цесах промислового виробництва.

До складу комплекту протигазів входять фільтруючо-погли-наюча коробка, лицьова частина, сумка, плівки, що не запотіва­ють. Узимку лицьові частини можуть доукомплектовуватися утеплювальними манжетами.

Протигаз ГП-5М відрізняється від протигаза ГП-5 тільки лицьовою частиною, що має переговорний пристрій і призна­чений в основному для забезпечення особового складу невоє-нізованих формувань і керівного складу об'єктів народного го­сподарства.

Шолом-маска протигаза ГП-5 виготовляється п'яти розмірів (0, 1, 2, 3, 4), а протигаза ГП-5М — чотирьох розмірів (0, 1, 2, 3).

Для визначення розміру лицьової частини необхідно вимірю­вати сантиметровою стрічкою вертикальне охоплення голови, що проходить по замкнутій лінії через маківку, щоки і підборіддя. Результат виміру округляється до 0,5 см і за таблицею визнача­ється розмір шолома-маски.

Протигази ГП-7 (ГП-7В) за будовою аналогічні ГП-5 (ГП-5М) і розрізняються лицьовою частиною, виготовленою у вигляді ма­ски з наголовником. Крім того, протигаз ГП-7В має пристосу­вання для прийому води в зараженій атмосфері.

Маска протигаза ГП-7 (ГП-7В) випускається трьох розмірів (1, 2, 3) і має підмасковий обтюратор, що виключає підсмоктуван­ня повітря під час входу. Наголовник маски має лобові, скроневі і щічні лямки з номерами упорів для припасування маски на облич­чі людини. Правильно підібрана маска протигазів ГП-7 (ГП-7В) дозволяє безперервно перебувати в зараженій атмосфері до 10—12 годин, не викликаючи хворобливих відчуттів по лінії обтюрації на обличчі людини, на відміну від ГП-5 (ГП-5М), у якому навіть тре­нованій людині важко витримати безперервне перебування в за­раженій атмосфері понад 6—8 годин через виникнення сильних больових відчуттів у ділянці щік, надбрівних дуг, підборіддя.

Для визначення розміру маски протигаза ГП-7 (ГП-7В) необ­хідно сантиметровою стрічкою виміряти величину вертикального (замкнута лінія, що проходить через маківку, щоки і підборіддя) і горизонтального (замкнута лінія, що проходить через лоб, скроні і потилицю) охоплень голови. Результати вимірів округляються до 0,5 см і додаються. За допомогою таблиці за сумою двох вимі­рів визначається розмір маски і номера упорів лямок наголовника з боку кінців лямок відповідно до ростовочних інтервалів.

Правильно підібраний протигаз повинен обов'язково пройти технічну перевірку (підгонку) в атмосфері з навчальною отруй­ною речовиною. Звичайно з цією метою використовують хлорпі­крин або димові шашки з газом «Сі-ес».

Для технічної перевірки протигазів підготовляються спеціаль­ні намети чи приміщення, у яких створюється концентрація хло­рпікрину або «Сі-ес». Перед початком перевірки протигазів тих,

кого перевіряють, ознайомлюють із засобами безпеки, а в безпо­середній близькості від поста перевірки розгортається санітарний пост із засобами надання медичної допомоги. У ці приміщення чи намети під наглядом інструктора направляються групи по 10­12 чоловік, де вони протягом 5 хвилин виконують у зараженій атмосфері різні рухи.

При правильно підігнаному протигазі не повинно спостеріга­тися сльозовиділення з очей, першіння носоглотки, відчуватися запах навчальної ОР й інших ознак її впливу. У випадку наявнос­ті цих ознак той, хто перевіряється, негайно виводиться з зараже­ної атмосфери, усуваються причини несправності протигаза чи здійснюється його заміна.

Крім протигазів типу ГП-5 і ГП-7, використовуваних для за­хисту дорослого населення, промисловістю випускаються дитячі протигази, що забезпечують захист органів дихання від ОР, РР і БА, а також деяких СДОР. До них відносяться протигази ПДФ-2д, призначені для дітей дошкільного віку (від 1,5 до 6—7 років), і ПДФш — для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. Будова ди­тячих протигазів аналогічна дорослим.

Для захисту грудних дітей (до 1,5 року) застосовуються каме­ри захисні дитячі КЗД-4 (КЗД-6).

Для захисту органів дихання від окису вуглецю (СО) застосо­вується комплект додаткового патрона (КДП) з лицьовою части­ною протигаза ГП-5. КДП використовується при підвищеному вмісті окису вуглецю в повітрі, при цьому об'ємний зміст кисню повинен бути не менше 18 % в інтервалі температур від мінус 40°С до плюс 40°С.

Час захисної дії патрона ДП-2 залежить від умов використан­ня, насамперед від температури навколишнього повітря, і наве­дений в таблиці:

Для захисту від окису вуглецю може використовуватися гоп-калітовий патрон ДП-1, який, на відміну від КДП, може застосо­вуватися тільки при плюсовій температурі (від +5 до +40°С). При від'ємних температурах цей патрон не спрацьовує.

Промислові протигази

Крім зазначених вище табельних засобів ЦО для пра­цюючих на підприємствах хімічної, гірничодобувної, металур­гійної промисловості та в інших галузях, де виробляються, вико­ристовуються, зберігаються і транспортуються СДОР, для захисту органів дихання застосовуються засоби індивідуального захисту фільтруючого типу промислового призначення (марки А, В, Г, Е, КД БКФ, СО).

Промислові фільтруючі протигази призначені для захисту ор­ганів дихання, обличчя й очей людини від впливу шкідливих до­мішок, які містяться в повітрі у вигляді газів, пари і аерозолів (пилу, диму, туману). Промислові протигази комплектуються фі­льтруючими коробками великих і малих габаритних розмірів, спеціалізованими за призначенням. Спеціалізація коробки харак­теризується її маркою, літерними позначеннями і кольором заба­рвлення. Призначення коробок великих габаритних розмірів на­ведене в таблиці:

Закінчення табл.

Примітки:

1. При користуванні протигазом марки Г необхідно вести облік часу роботи кожної коробки. Після закінчення 100 і 80 годин відповідно для марок Г без ПАФ і Г з ПАФ во­ни вважаються відпрацьованими і заміняються на нові.

2. Відпрацювання фільтруючих коробок марок М і СО визначається по збільшенню маси. При збільшенні маси коробка марок М на 35 г і СО на 50 г у порівнянні з початко­вою (на корпусі ця маса зазначена) коробки вважаються відпрацьованими і заміняються на нові.

3. Горловини на дні і кришках коробок марок М і СО після використання протигаза необхідно закрити ковпачками с гумовими прокладками.

У комплект промислового протигаза великих габаритних роз­мірів входять: фільтруючо-поглинаюча коробка, лицьова части­на, сполучна трубка, комплект плівок, що не запотівають, сумка. Гарантійний термін збереження коробки великих габаритних розмірів — 3 роки.

У промисловості для захисту органів дихання від деяких СДОР, крім протигазових коробок великих габаритних розмірів, використовуються протигазові коробки малих габаритних розмі­рів із пластмаси. У залежності від призначень протигазові короб­ки малих габаритних розмірів виготовляються двох типів: з про-тиаерозольним фільтром (МКПФ) і без нього (МКП) і класи­

фікуються за марками А, В, Г, КД та С. Призначення протигазо­вих коробок малих габаритних розмірів наведене в таблиці:

У комплект промислового протигаза малих габаритних роз­мірів входять: фільтруючо-поглинаюча коробка, лицьова части­на, комплект плівок, що не запотівають, сумка. Коробки малих габаритних розмірів приєднуються безпосередньо до лицьової частини.

Гарантійний термін збереження протигазових коробок малих габаритних розмірів марок А, В, КД С — 3 роки, марки Г — 1 рік.

Промислові фільтруючі протигази великих і малих габаритних розмірів комплектуються лицьовою частиною ШМП, що вигото­вляється п'яти розмірів.

Крім лицьової частини ШМП, промислові протигази можуть комплектуватися і лицьовими частинами ШМ-41, ШМ-41М,

ШМС і ШМГ.

Різноманіття фізико-хімічних і токсичних властивостей СДОР накладає певні особливості на застосування засобів індивідуаль­ного захисту від них. Насамперед це позначається на часі захис­ної дії засобів індивідуального захисту, який необхідно врахову­вати при їх використанні.

Протигаз фільтруючий модульного типу

Промисловий фільтруючий протигаз модульного типу ППФМ-92 призначений для захисту органів дихання, очей і об­личчя людини від газо- і пароподібних шкідливих домішок і ае­розолів при об'ємній частці вільного кисню в повітрі не менше 18 % і сумарній частці газо- і пароподібних шкідливих домішок не більше 0,5 % при використанні одного поглинаючого елемента і не більше 1 % при використанні двох поглинаючих елементів, за винятком фосфористого і арсенистого водню.

Протигаз використовується із шоломом-маскою ШМП-1 (ШМ-62у) чи панорамною маскою ППМ-88, одним або двома поглина­ючими елементами з фільтруючим елементом або без нього.

Поглинаючі елементи виготовляються таких марок:

А — від органічних газів і парів; В — від кислих газів і парів;

ВР — від кислих газів і парів, радіонуклідів, радіоактивного йоду і його органічних сполук;

Г — від парів ртуті, ртутьорганічних сполук; К — від аміаку;

КД — від суміші аміаку і сірководню;

С — від окисів азоту і сірчистого ангідриду;

ФОС — від фреонів, фтор-хлормономерів.

Фільтруючі елементи виготовляються трьох варіантів захисту:

Ф-1 — від високодисперсних аерозолів, що мають гранично при­пустимі концентрації менше 0,1 мг/м³, і від радіоактивного пилу;

Ф-2 — від високо- і середньодисперсних азрозолів, що мають гранично припустимі концентрації 0,1-1,0 мг/м³;

Ф-3 — від середньо- і грубодисперсних аерозолів, що мають гранично припустимі концентрації, більше 1,0 мг/м³.

При високому вмісті в повітрі шкідливих до­мішок і аерозолів про­тигаз комплектується двома поглинаючими елементами однієї мар­ки і фільтруючим еле­ментом.

При спільній присут­ності в повітрі речовин різної хімічної природи та аерозолів протигаз комплектується елеме­нтами відповідно до марок.

При невеликому вмісті шкідливих домішок у повітрі допускається користуватися одним поглинаючим і фільт­руючим елементами, що поліпшує ергономі­чні показники.

к

ф

Деякі правила користування і зберігання протигазів

Особливості користування протигазом узимку

При користуванні протигазом узимку в сильні морози можливе затвердіння гуми, обледеніння окулярів, змерзання пе­люстків видихального клапана чи примерзання їх до клапанної коробки, замерзання вологи, що потрапила в сполучну трубку.

Попередження й усунення зимових незручностей:

• надівши протигаз, періодично обігрівати клапанну пробку руками, одночасно продуваючи видихальний клапан;

• при сильному морозі і незараженій атмосфері час від часу обігрівати лицьову частину під бортами пальта;

• при вході в нагріте приміщення дати можливість металевим частинам протигаза прогрітися, після чого ретельно протерти шолом і металеві частини сухою тканиною;

• знятий шолом (маску) насухо протерти, продути видихаль­ний клапан для видалення вологи і часток льоду.

Особливості користування пошкодженим протигазом:

• при незначному розриві маски щільно притиснути порване місце долонею до обличчя;

• при великому розриві маски, пошкодженні стекол окулярів, розриві сполучної трубки, пошкодженні видихального клапана (ко­ли не можна закрити рукою отвір клапанної коробки) необхідно:

а) затримати подих, закрити очі і зняти маску;

б) відгвинтити сполучну трубку від протигазної коробки і взя- ти горловину протигазної коробки в рот, затиснути ніс і дихати (очі не відкривати);

• при незначному розриві чи проколі сполучної трубки затри­мати подих, затиснути пальцями пошкоджене місце і продовжу­вати дихання;

• при великому ушкодженні сполучної трубки протигаза зага­льновійськового зразка приєднати протигазну коробку безпосе­редньо до шолома-маски.

Зміна протигаза в отруєній атмосфері

Для заміни в отруєній атмосфері пошкодженого протигаза не­обхідно:

• затримати подих, закрити очі;

• зняти маску пошкодженого протигаза;

• надягти маску справного протигаза, зробити різкий видих, відкрити очі, відновити подих;

• вкласти коробку справного протигаза у свою сумку.

Користування гопкалітовим патроном

Для користування гопкалітовим патроном (у випадках необхідності захисту від окису вуглецю) потрібно:

• підготувати гопкалітовий патрон і вийняти із сумки протига­зну коробку;

• затримати подих, відгвинтити сполучну трубку від протига­зної коробки і нагвинтити накладну гайку трубки на горловину гопкалітового патрона;

• пригвинтити протигазну коробку до гопкалітового патрона і покласти коробку з патроном назад у сумку;

• зробити сильний видих, відкрити очі і відновити подих. Для захисту тільки від окису вуглецю протигазну коробку

можна не приєднувати до гопкалітового патрона. У цьому випад­ку патрон можна приєднати прямо до лицьової частини.

Правила зберігання протигаза:

• оберігати протигаз від ударів, поштовхів і струсів;

• не тримати у вологому місці і ні в якому разі не допускати потрапляння води в коробку;

• не сушити і не зберігати протигаз біля натопленої печі чи опалювальних приладів;

• бережно поводитися з видихальним клапаном (якщо клапан засмічений або склеївся, обережно продути його);

• зберігати протигаз у зібраному вигляді в сумці (із закритим кла­паном), підвішеній на лямці чи поставленій на полицю дном униз.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

• зберігати в сумці які-небудь сторонні предмети;

• зберігати протигаз поблизу летючих рідин (бензин, гас);

• виймати клапан. Респіратори

Для захисту органів дихання від радіоактивного пилу й інших аерозолів застосовуються фільтруючі матеріали, виготовлені у вигляді пов'язок і напівмасок. Ці засоби називаються респірато­рами. У системі Цивільної оборони використовуються респірато­ри Р-2, Р-2д, «Пелюстка», ватно-марлева пов'язка й ін. Принцип їх роботи заснований на очищенні повітря, яке вдихається, від

твердих і рідких часток, що затримуються у волокнах фільтрую­чого матеріалу. Від отруйних речовин і СДОР респіратори не за­хищають (захищають респіратори промислового призначення).

Респіратори Р-2 призначаються для дорослого населення, а Р-2д — для дітей віком від 7 до 17 років і мають вигляд напівмаски, виготовленої зовні з пористого матеріалу, а всередині — з тонкої поліетиленової плівки, у яку вмонтовані два клапани. Між зовніш­ньою і внутрішньою частинами напівмаски міститься фільтр із син­тетичних волокон. При вдиханні повітря проходить через пористий зовнішній матеріал і очищається від великих часток, аерозолів. Дрі­бніші частки затримуються фільтруючим матеріалом із синтетичних волокон. Очищене повітря через клапан вдиху надходить у підмас-ковий простір, а потім у легені людини. При видиханні повітря ви­ходить через видихальний клапан назовні. Для герметизації респі­раторів Р-2, Р-2д в ділянці носа є носовий затискач, який необхідно стиснути, що не сталося підсмоктування повітря при вдиханні.

Захисна потужність респіраторів становить: для Р-2 — до 12 годин, Р-2д — 4 години. Респіратори можуть використовува­тися багаторазово, але загальний час використання не повинен перевищувати час захисної потужності.

РЕСШРАТОР Р-2

а) — Р-2 (загальний вигляд);

б) — Р-2 у «бойовому положенні»;

1. — клапан виходу;

2. — клапан входу;

3. — носовий затискач;

4. — корпус;

5. -оголів'я.

Респіратор Р-2 має три розміри (1, 2, 3), а респіратор Р-2д — чотири (0, 1, 2, 3). Розмір проставлений усередині підборідної ча­стини. Він визначається вимірюванням відстані між точкою най­більшого заглиблення перенісся і нижньою точкою підборіддя:

1. й розмір — до 109 мм;

1. й розмір — від 110 до 119 мм;

2. й розмір — понад 120 мм. Для респіратора Р-2д:

0. й розмір — 80—100 мм;

1. й розмір — 100—115 мм;

2. й розмір — 115—125 мм;

3. й розмір — понад 125 мм.

Зберігається респіратор у поліетиленовому пакеті, а перено­ситься в сумці для протигаза.

При користуванні респіратором слід періодично перевіряти щільність прилягання напівмаски до обличчя. Для видалення во­логи з підмаскового простору через видихальний клапан потріб­но нагнути голову, а при рясному виділенні вологи слід (у залеж­ності від ситуації) на 1-2 хв. зняти респіратор, видалити вологу з внутрішньої порожнини напівмаски і протерти її.

Респіратор необхідно оберігати від механічного пошкоджен­ня, від води і впливу органічних розчинників та масел. Дезакти­вують респіратор шляхом видалення пилу з зовнішньої частини напівмаски. Внутрішню поверхню напівмаски протирають воло­гим тампоном (ганчірочкою), при цьому напівмаску не виверта­ють. Потім респіратор вкладають у пакет, закривають за допомо­гою кільця і вміщують у протигазну сумку.

На підприємствах промисловості для захисту органів дихання працюючих від СДОР у вигляді парів і газів, при їх концентрації в повітрі не більше 10-15 ПДк, широко використовуються проти­газові респіратори РПГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ.

Протигазові респіратори складаються з гумової фільтруючо-поглинаючої напівмаски, патронів, пластмасових манжет із кла­паном вдиху і запобіжним екраном, трикотажного обтюратора, а також наголовника для закріплення респіратора на голові.

Фільтруючі патрони респіраторів випускаються марок А, В, кД і Г, які спеціалізовані за призначенням в залежності від фізи-ко-хімічних і токсичних властивостей СДОР. Патрони розрізня­ються між собою за складом поглиначів, а за зовнішнім вигля­дом — маркіруванням, нанесеним у центрі перфорованої сітки патрона. Призначення патронів наведене в таблиці:

Респіратори протигазові РПГ-67, РУ-60М і РУ-бОМУ заборо­няється застосовувати для захисту органів дихання від високото­ксичних речовин типу синильної кислоти, арсенистого і фосфо­ристого водню, тетраетилсвинця й інших, а також від речовин, що у паро- і газоподібному стані можуть проникнути в організм через шкірні покриви. Для захисту від парів ртуті респіратори повинні застосовуватися без трикотажного обтюратора.

Респіратори протипилові РП-91Ш і Ф-62Ш призначені для захисту органів дихання від різних видів пилу: силікатного, ме­талургійного, гірничорудного, вугільного, текстильного, тютю­нового, дустів, порошкоподібних добрив, синтетичних миючих засобів та інших видів промислового пилу. Респіратори РП-91Ш і Ф-62Ш рекомендується використовувати при особливо важких фізичних навантаженнях і високій концентрації пилу в повітрі (понад 500 мг/м³). Респіратори мають змінні фільтри, які при від­працюванні легко заміняються новими. В залежності від концен­трації пилу, вологості і температури повітря, фізичного наванта­ження працюючого час експлуатації фільтрів респіраторів може коливатися від п'яти до тридцяти змін. Самі респіратори можуть використовуватися необмежену кількість разів.

Респіратор газопилозахисний У-2ГП. Полегшений газопи-лозахисний респіратор У-2ГП призначений для захисту органів дихання від шкідливих домішок у вигляді газів, пари і різних ви­дів пилу, який присутній у повітрі, при вмісті кисню не менше 18 об'ємних відсотків, концентрації газо- пароподібних шкідливих домішок, що перевищують ПДК не більше, ніж у 5-10 разів і концентрації пилу не більше 100 мг/м³.

Респіратор У-2ГП виконаний у вигляді фільтруючо-погли-наючої напівмаски. Основою респіратора є активна вуглецева тканина, яка має розвинуту мікропористу структуру і забезпечує захист від газо- пароподібних шкідливих домішок. Фільтруючою складовою є фільтруючий матеріал на основі синтетичних ульт-ратонких волокон зі стійким електростатичним зарядом. Клапани вдихання і видихання респіратора забезпечують оптимальний режим роботи фільтруючо-поглинаючого елемента, виключаючи його зволоження, наслідком якого є зростання опору диханню.

Г Пари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати, пил

КД Суміш аміаку і гідриду сірки, пил

КАміак, пил

Для захисту органів дихання від радіоактивного пилу можуть бути використані різноманітні підручні засоби — маски, напівмаски або пов'язки. До таких засобів належать маски ШБ-1, ШБ-2 («Пе­люстка»). Така маска надійно захищає від радіоактивного пилу. Високі захисні властивості ШБ-2 пояснюються тим, що, крім марлі, для її виготовлення використовують тканину, яка має властивість постійної наелектризованості. Наелектризованість тканини сприяє більш повній затримці не тільки дрібного пилу, а й аерозолів.

При відсутності зазначених засобів частковою мірою захисту може бути будь-який предмет з бавовняної тканини — хустка, рушник, згорнутий в кілька шарів, тощо.

Ізолюючі протигази

До ізолюючих засобів захисту органів дихання відно­сяться: автономні дихальні апарати, які забезпечують людину дихальною сумішшю за рахунок наявності в них балонів зі стис­неним повітрям чи киснем, або за рахунок регенерації видихува­ного повітря в спеціальних хімічних поглиначах; шлангові диха­льні апарати, у яких чисте повітря подається по шлангу за допомогою повітродувок чи з компресорних магістралей.

Основними табельними ізолюючими засобами захисту органів дихання в цивільній обороні є ізолюючі протигази ІП-4, ІП-5. Ізолюючі протигази ІПСА, КІП-8, «Влада», АСБ-2, ПШ-1, ПШ-2 є допоміжними засобами і застосовуються для виконання спеціа­льних робіт.

Ізолюючий протигаз ІП-4 (ІП-4м) призначений для захисту органів дихання, шкіри обличчя та очей від впливу будь-якої шкідливої домішки в повітрі незалежно від її концентрації при недостачі чи відсутності кисню в навколишнім середовищі. За-стосовуєтсья для робіт тільки на суші, підводні роботи в цьому протигазі проводити забороняється.

ІП-4 (ІП-4м) складається з лицьової частини зі сполучною трубкою, регенеративного патрона ІП-4, дихального мішка та алюмінієвого каркаса. Крім того, в комплект протигазів входять плівки, що не запотівають, утеплювальні манжети і сумка.

Принцип роботи ізолюючого протигаза заснований на прохо­дженні видихуваного повітря через регенеративний патрон, у яко­му вуглекислота і волога, що видихається, взаємодіє з кисневміс­ною речовиною, у результаті чого виділяється кисень. Кисень, який виділяється, надходить у дихальний мішок і наповнює його до об'єму, необхідного для вдихання людини. Надлишок дихаль­

ної суміші стравлюється через клапан надлишкового тиску, що розташовується в дихальному мішку. Регенерація видихуваного повітря супроводжується виділенням тепла, унаслідок чого реге­неративний патрон нагрівається до температури 50-б0°С, що необ­хідно враховувати в запобіжних заходах при користуванні проти­газом ІП-4.

Час роботи в ізолюючому протигазі визначається в основному фізичним навантаженням, яке пов'язане з об'ємом легеневої вен­тиляції. Так, наприклад, при відносному спокої і легкому фізич­ному навантаженні час роботи в протигазі становить близько 180 хвилин, при середньому навантаженні — 60 хвилин, при ве­ликому — 30 хвилин. Робочий інтервал протигаза — від -40°С до +40°С. Вага протигаза 2,5 кілограма.

Тип лицьової частини протигаза ІП-4 позначається ШІП-2б(к), і вона має 4 розміри (1, 2, 3, 4). Підбір лицьової частини здійсню­ється за виміром вертикального охоплення голови (безперервною лінією, що проходить через маківку, скроні і підборіддя). 1-й розмір — до 63,5 см, 2-й розмір — 64—67 см, 3-й розмір — 67,5—69,5 см, 4-й розмір — 70 см і більше.

Лицьова частина протигаза ІП-4м позначається МІА-1. Розмі­ри маски і її підбір здійснюється аналогічно протигазу ЦП-7.

Попередня перевірка справності ізолюючого протигаза здійс­нюється на вдиху шляхом закриття вхідного отвору долонею ру­ки. Якщо при цьому не спостерігається підсмоктування зовніш­нього повітря, то лицьова частина вважається правильно підіб­раною. Остаточна технічна перевірка протигаза здійснюється в палатці (приміщенні) із хлорпікрином і аналогічно перевірці фі­льтруючих протигазів.

У регенеративному патроні РП-4 є пусковий брикет і присто­сування, призначене для його запуску. Категорично забороняєть­ся користування протигазом, якщо не спрацював пусковий бри­кет. У цьому випадку регенеративний патрон необхідно замінити на новий.

До робіт в ізолюючому протигазі допускаються тільки після вивчення пристрою і правил його використання. Тривалість ро­боти в протигазі суворо контролюється. До робіт допускаються не менше 2 чоловік з метою взаємного контролю. У ході роботи необхідно періодично перевіряти роботу регенеративного пат­рона (по переміщенню розігріву корпуса патрона від пускового брикету до вихідного отвору до дихального мішка). Необхідно пам'ятати, що з відпрацюванням патрона різко збільшується концентрація вуглекислоти у вдихуваній газовій суміші,

з'являється відчуття задишки, що надалі призводить до знепри-томнення і смерті від задухи. Тому працювати до повного від­працювання патрона не рекомендується; звичайно використову­ється відпрацювання патрона на 3/4 його обсягу (визначається на дотик за поширенням гарячої і теплої зони розігріву корпуса патрона, починаючи від пускового брикету). Забороняється ви­користання неопломбованих регенеративних патронів, а також патронів, що мають прострочені терміни гарантійного зберіган­ня, вм'ятини, корозію, несправні пускові брикети і які були в ужитку.

Відпрацьовані патрони знищуються за актом в спеціально від­ведених місцях шляхом спалювання чи розчиненням у воді кис­невмісного реагенту патрона.

Ізолюючий протигаз ІП-5 є аварійно-рятувальним засобом і може використовуватися для виконання легких робіт під водою на глибині до 7 метрів. Він складається із шолома-маскн ШІП-М, дихального мішка з клапаном надлишкового тиску, регенератив­ного патрона РП-5, нагрудника і сумки. Час перебування в ІП-5 на суші при легкому фізичному навантаженні — 200 хвилин, при середньому — 75 хвилин, при великому — 45 хвилин, у воді при легкому фізичному навантаженні — не більше 90 хвилин. Для робіт у воді допускаються особи, які пройшли медичний огляд і спеціальну підготовку з підводних робіт.

Розглянемо типові задачі, що можуть виникнути при роботі в умовах зараження об'єкта сильнодіючими отруйними речовина­ми (СДОР).

Задача 1. Потрібно працювати на місцевості, зараженій хло­ром. У зоні робіт концентрація 0,02 мг/л. Визначити необхідні ЗІЗ, дегазуючі засоби, час роботи зміни при і = 14°С в сонячну погоду, кількість робітників для виконання робіт із трудовими затратами 120 люд.год однієї зміни.

Розв'язання: 1. З табл. 3.6 визначаємо, що для захисту від хло­ру можна використовувати цивільні протигази ЦП-5, 7 або про­мислові протигази з коробками В, Г, КД, БКФ, М, СО. Викорис­товувати захисні костюми при їх наявності.

2. З урахуванням концентрації хлору і метеоумов час роботи (табл. 3.7) — 6 год.

2. Дегазуюча речовина з табл. 3.8 — гашене вапно.

4. З урахуванням зниження продуктивності праці на 30 % (та6л. 3.7) буде потрібно трудових затрат 120 + 120 х 0,3 = = 156 люд. год, кількість робітників = 156 : 6 = 26 чол.

Задача 2. Необхідно виконати роботи обсягом 20 люд. год на хімічно забрудненій території. Вид СДОР невідомий. Фізичне навантаження — середнє. Визначити необхідні 313 і кількість ря­тувальників, якщо кожний має три комплекти регенеративних патронів.

Розв'язання: 1. Вид СДОР невідомий, тому рятувальники по­винні працювати в ізолюючих протигазах (іП-4), захисних про­гумованих костюмах, гумових рукавичках і чоботях.

2. При середньому фізичному навантаженні ІП-4 забезпечує роботу протягом 1 год. а з використанням 3-х регенеративних па- тронів — 3 год.

3. Кількість рятувальників для виконання робіт 20 : 3 =7 чол.

Засоби захисту шкіри служать для захисту відкритих ділянок шкіри, одягу, спорядження і взуття від потрапляння на них крапельно-рідких ОР, збудників інфекційних захворювань і радіоактивного пилу. Вони підрозділяються на табельні (ОЗК, Л-1) і підручні (предмети побутового одягу). За принципом дії та­бельні засоби підрозділяються на фільтруючі (повітропроникні) та ізолюючі (повітронепроникні).

До фільтруючих засобів захисту шкіри відноситься комплект фільтруючого одягу ЗФО-58. Він складається з бавовняного ком­бінезона спеціального покрою, просоченого розчином спеціаль­ної пасти — хімічними речовинами, які затримують пари ОР (ад­сорбційного типу) або нейтралізують їх (хемосорбційного), а також чоловічої натільної білизни (сорочки і кальсонів), бавов­няного підшоломника і двох пар онуч (одна з них просочена тим самим розчином, що і комбінезон). Натільна білизна, підшолом­ник і непросочена пара онуч використовується для того, щоб не допустити потертостей комбінезоном шкірних покривів і подраз­нення їх від просочувального розчину.

Розміри комбінезонів, які входять у комплект ЗФО: перший — для людей зі зростом до 160 см, другий — від 160 до 170 см і третій — понад 170 см.

Ізолюючі засоби захисту шкіри, виготовлені з повітронепрони­кних матеріалів, можуть бути герметичні (костюми, комбінезони, які закривають усе тіло людини і захищають від крапель і парів ОР) і частково чи цілком негерметичні (плащі, накидки, фартухи та ін., які в основному захищають від крапельно-рідких ОР).

Комплект ОЗК, до якого входить плащ, захисні панчохи і ру­кавички, як правило, використовується з імпрегнованим одягом і білизною.

Легкий захисний костюм Л-1 виготовляється з прогумованої тканини і складається із сорочки з капюшоном, штанів, які зшиті разом з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломника.

Ізолюючі засоби захисту шкіри призначаються для особового складу формувань ЦО. Вони застосовуються при роботі в зонах ураження в умовах високої концентрації ОР, а також при вико­нанні дегазаційних, дезактиваційних і дезинфекційних робіт.

Для захисту від радіоактивного пилу населення може присто­сувати і звичайний одяг. Щоб забезпечити його герметичність, потрібно мати додаткові пристосування: нагрудники, капюшон, бічні застібки штанів. Для захисту від РР можна також викорис­

товувати підручні засоби захисту шкіри (предмети особистого, побутового, спортивного, виробничого й іншого одягу і взуття з додатковими засобами герметизації).

Слід пам'ятати, що перебування в ізолюючому захисному одязі, особливо в жарку пору року, повинне бути обмежене за ча­сом, тому що порушується теплообмін організму.

У результаті цього відзначаються порушення дихання і серцевої діяльності; у важких випадках може виникнути тепловий удар.

Терміни можливого перебування людей в ізолюючих засобах захисту шкіри в залежності від температури повітря наведені у таблиці:

При роботі в хмарну або вітряну погоду, а також в тіні термі­ни безперервного перебування в ізолюючих засобах захисту шкі­ри, вказані в таблиці, для тренованих фізично здорових людей можуть бути збільшені в 1,5 раза.

Підручні засоби захисту шкіри. До підручних засобів захис­ту шкіри відноситься звичайний одяг і взуття. Накидки і плащі з прогумованої тканини, хлорвінілу чи поліетилену, пальта з дра­пу, грубого сукна або шкіри добре захищають від радіоактивного пилу і бактеріальних засобів. Вони також можуть захищати від крапельно-рідких ОР протягом 5—10 хв; ватяний одяг захищає значно довше.

Для захисту ніг використовуються гумові чоботи промислово­го і побутового призначення, гумові боти, калоші, валянки з ка­лошами, взуття зі шкіри і шкірозамінників з калошами. Звичайне взуття на час виходу із зараженої місцевості можна обгорнути щільним папером у кілька шарів, а зверху паперу — брезентом або мішковиною.

Для захисту рук можна використовувати гумові або шкіряні рукавички і брезентові рукавиці.

Одяг необхідно застібати на всі ґудзики, обшлаги рукавів та штанів обв'язувати стрічкою, комір пальта піднімати й обв'язувати шарфом. Для захисту шиї і відкритої частини голови, не захищених маскою, необхідно мати капюшон.

Більш надійний захист може забезпечити виробничий спец­одяг: комбінезони, куртки і штани, халати з капюшонами, зшиті в основному з брезенту, вогнестійкої або прогумованої тканини, грубого сукна.

Для підвищення захисних властивостей одягу від парів ОР не­обхідно просочити його спеціальною пастою. У домашніх умовах для просочування можуть використовуватися розчини на основі синтетичних миючих засобів ОП-7 або ОП-10, які використову­ються для прання білизни, або мильно-олійна емульсія. Емульсія готується в такий спосіб: в 2 л гарячої води розчинити 250—300 г подрібненого господарського мила, додати 0,5 л мінеральної або рослинної олії, після чого нагріти розчин до температури 60—

70°С.

Після просочення одяг злегка віджимають і висушують на відкритому повітрі. Одяг, просочений розчином, не має запаху, не подразнює шкіру і легко переться. Просочення не руйнує одяг і полегшує її дегазацію і дезактивацію.

3.3.3.3. Медичні засоби індивідуального захисту

Медичний захист населення є складовою частиною комплексу медичних заходів цивільної оборони. Він має на меті на основі прогнозування можливої небезпеки для здоров'я людей попередити чи послабити вражаючий вплив на них іонізуючих випромінювань, отруйних речовин і бактеріальних засобів шля­хом проведення спеціальних профілактичних заходів із застосу­ванням медичних засобів захисту, а також організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Застосування медичних засобів захисту може знизити чи за­побігти впливу на людей окремих вражаючих факторів надзви­чайних ситуацій, особливо при діях особового складу сил ЦО в осередку ураження (зараження). За певних умов застосування цих засобів може підвищити ефективність інших способів захис­ту (у ході розосередження й евакуації населення, при укритті в захисних спорудженнях і т. п.).

Разом з тим не можна орієнтуватися тільки на один спосіб за­хисту, яким би надійним він не був. У кожному конкретному ви­падку перевагу слід віддавати тому з них, який найбільше відпо­відає обстановці, що склалася. Завдання полягає в тому, щоб підготувати і при необхідності застосувати будь-який або одно­часно усі в комплексі способи захисту і досягти тим самим на­дійнішого захисту населення.

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і на­дання допомоги населенню, що постраждало від надзвичайних ситуацій. З їхньою допомогою можна врятувати життя великій кількості людей, попередити або значно знизити розвиток ура­жень у них, підвищити стійкість організму людини до вражаючо­го впливу радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засо­бів. До медичних засобів захисту відносяться:

• радіозахисні препарати;

• засоби захисту від впливу отруйних речовин — антидоти;

• протибактеріальні засоби (антибіотики, вакцини, сироватки й ін.).

Радіозахисні препарати призначаються для профілактики ура­жень іонізуючими випромінюваннями й ослаблення прояву про­меневої хвороби.

Антидоти — специфічні протиотрути; використовуються для профілактики ураження людей отруйними речовинами. У випад­ку їх раннього застосування досягається високий ефект.

Протибактеріальні препарати — засоби профілактики інфек­ційних захворювань.

Зазначені вище медичні засоби захисту включаються в основ­ному в аптечки індивідуальні (АІ). Вони містять препарати: ра­діозахисні — засоби № 1 і 2; засіб, використовуваний при отру­єннях фосфорорганічними речовинами (ФОР); протиблювотний засіб; протибактеріальні засоби № 1 і № 2. Передбачено вклю­чення і протибольового засобу. В АІ-2 є інструкція щодо застосу­вання МСЗ.

До медичних засобів захисту відносяться: пакет перев'язу­вальний медичний (ППМ), який складається із стерильної пов'яз­ки для надання допомоги при пораненнях і опіках; індивідуаль­ний протихімічний пакет (ІПП-8), призначений для надання са­мо- і взаємодопомоги при ураженні ОР. З його допомогою про­водять часткову спеціальну обробку безпосередньо після ура­ження ОР або СДОР.

Профілактика уражень населення, надання першої медичної допомоги людям в осередках ураження, а потім і лікарської до­

помоги з використанням усіх медичних засобів захисту поклада­ються на формування й установи медичної служби ЦО. В той же час враховується необхідність у будь-якій складній обстановці надати першу допомогу у осередках ураження, як правило, у найкоротші терміни, що обчислюються хвилинами. Цього можна досягти лише при активній участі самого населення в порядку само- і взаємодопомоги. З урахуванням цього все населення на­вчається відповідним прийомам.

Слід зазначити, що якими б ефективними не були медичні за­соби захисту, усе-таки першорядне місце має попередження над­ходжень радіоактивних і отруйних речовин, а також бактеріаль­них засобів в організм людини.

Застосування індивідуальних засобів медичного захисту попе­реджає ураження людини, послаблює вплив на неї певних факто­рів. Наприклад, дотримання правил особистої гігієни і застосу­вання протибактеріальних засобів (антибіотиків, вакцин та ін.) оберігає від інфекційних захворювань.

Вчасно накладена стерильна пов'язка на рану або місце опі­ку — це не тільки надання медичної допомоги, а й засіб попере­дження ускладнень.

Порядок видачі і збереження медичних засобів індивідуального захисту

У першу чергу медичними засобами захисту забезпе­чується особовий склад формувань, робітники та службовці об'єк­тів, розташованих у категорованих містах, а також населення міст й інших населених пунктів, у яких є хімічно небезпечне вироб­ництво й АЕС.

У другу чергу засобами медичного захисту забезпечується інше населення категорованих міст, жителі населених пунктів, розташованих у зонах можливого руйнування, і все населення міст та інших населених пунктів, на території яких розташовані категоровані об'єкти народного господарства.

У третю чергу медичними засобами захисту забезпечується все інше населення, включаючи жителів сільських населених пунктів.

Медичні засоби захисту видаються, при цьому треба повідом­ляти, хто і де їх буде одержувати, де їх будуть видавати.

Після одержання аптечки необхідно перевірити її комплект­ність і вивчити правила користування нею за інструкцією. Не ре­комендується розкривати аптечку без потреби, перекладати і роз­

кривати пенали з таблетками. Не можна порушувати герметич­ність упаковки перев'язувального і протихімічного пакетів.

Отримані медичні засоби зберігаються в населення до особли­вого розпорядження керівництва цивільної оборони. Невикорис­тані пакети й аптечки здаються на склад в установленому поряд­ку. При загрозі надзвичайних ситуацій медичні засоби індивідуального захисту повинні завжди перебувати в готовності до використання в будь-яку хвилину.

Зберігання, збереження і підтримання в готовності медичних засобів захисту, призначених для особового складу формувань, робітників та службовців, інших категорій працюючого населен­ня, учнів, студентів, покладається на начальників ЦО об'єктів, а для іншого населення — на начальників ЦО міст і районів.

Медичні засоби захисту зберігаються як безпосередньо на об'єктах народного господарства, так і на складах резерву поза містом.

Найважливішою вимогою, яка пред'являється організації до використання цих засобів, є забезпечення можливості найшвид­шого їхнього застосування в разі потреби.

Для цього засоби, що зберігаються безпосередньо на об'єктах, закріплюються за тими особами, для яких вони призначені, і по­винні знаходитися в постійній готовності до видачі в мінімально короткий термін як у мирний час, при аваріях і катастрофах, так і при загрозі нападу противника.

Планами ЦО визначений порядок видачі формуванням і насе­ленню медичних засобів захисту при введенні відповідних сту­пенів готовності ЦО. Разом з тим ці засоби можуть видаватися і до введення певного ступеня готовності розпорядницьким шля­хом за особливими вказівками.

Пакет перев'язувальний медичний (ППМ)

Промисловість випускає три типи пакетів: індивідуа­льний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і пер­шої допомоги з двома подушечками. Розрізняються вони за спо­собом упакування, кількості подушечок і розмірами.

Індивідуальний перев'язувальний пакет складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торка­тися їх внутрішньої сторони руками. Подушечки накладаються внутрішньою стороною на поранену поверхню, при наскрізних

пораненнях — на вхідний і вихідний отвори і прибинтовують, кі­нець бинта закріплюють шпилькою. Порядок накладання пов'язки

• розкрити пакет, вийняти шпильку і приколоти її до одягу;

• лівою рукою взяти кінець бинта, а правою — скатку бинта і розгорнути його;

• накласти подушечки, не торкаючись ними інших предметів, на рану чи опік тією стороною, яка не прошита нитками;

• прибинтувати подушечки, а кінець бинта закріпити шпиль­кою.

Аптечка індивідуальна (АІ-2)

Практика показує, що при вивченні аптечки індивідуальної вона повинна бути в руках у тих, кого навчають. У ній міститься набір медичних засобів, розподілених по гніздах. Розмір аптечки: 90 х 100 х 20 мм. Маса — 130 г.

Аптечка індивідуальна містить медичні засоби захисту і при­значена для надання допомоги, самодопомоги, взаємодопомоги при пораненнях і опіках (для зняття болю) і попередження чи ослаблення уражень фосфорорганічними ОР, бактеріальними за­собами і радіоактивними речовинами.

Протибольовий засіб знаходиться в гнізді № 1 у шприц-тюбику. В даний час це гніздо резервне. Шприц-тюбик застосо­вується при переломах, великих ранах і опіках. При його застосу­ванні дотримуються таких правил:

• правою рукою візьміть корпус шприц-тюбика, а лівою — ребристий ободок корпуса;

• обертальним рухом правої руки поверніть корпус за ходом годинникової стрілки;

• лівою рукою зніміть з голки ковпачок;

• тримаючи шприц-тюбик голкою нагору, видавіть з нього по­вітря до появи першої краплі на кінчику голки;

• не торкаючись голки руками, введіть її в м'які тканини стег­на чи руки, у верхню частину сідниці і видавіть вміст шприц-тюбика;

• не розтискаючи пальців, витягніть голку;

• приколіть шприц-тюбик до одягу на груди. В екстрених ви­падках укол робити через одяг. Засіб для попередження отруєння фосфорорганічними ОР (антидот) знаходиться в гнізді № 2 у кру­глому пеналі червоного кольору. Приймають його за сигналом аварії на хімічно небезпечному об'єкті чи загрозі хімічного зара­ження — одну таблетку. Потім відразу ж надягають протигаз. З появою і наростанням ознак отруєння слід прийняти ще одну

таблетку. Повторно приймати препарат рекомендується не рані­ше ніж через 5—6 годин.

Протибактеріальний засіб № 1 розміщується в гнізді № 5 у двох однакових чотиригранних пеналах без забарвлення. При­ймати потрібно у випадку застосування противником бактеріаль­них засобів, при інфекційному захворюванні, а також при пора­неннях і опіках. Спочатку приймають вміст одного пеналу (відразу 5 таблеток), потім через 6 годин приймають вміст іншого пеналу (також 5 таблеток).

Протибактеріальний засіб № 2 знаходиться в гнізді № 3 у великому круглому пеналі без забарвлення. Використовувати йо­го потрібно при шлунково-кишкових розладах, які виникають пі­сля опромінення. У першу добу приймають 7 таблеток (в один прийом), а в наступні дві доби — по 4 таблетки.

Радіозахисний засіб № 1 знаходиться в гнізді № 4 у двох во­сьмигранних пеналах рожевого кольору. Цей препарат прийма­ється за сигналом «Аварія на АЕС» і «Загроза радіоактивного за­раження» по 6 таблеток за 30 — 40 хвилин до входу на територію, заражену радіоактивними речовинами або негайно пі­сля одержання розпорядження штабу ЦО. Якщо тривалість пере­бування на території, зараженої радіоактивними речовинами, пе­ревищить 5 годин, прийняти вміст ще одного пеналу (6 таблеток), тому що термін дії ліків 5 — 6 діб.

Радіозахисний засіб № 2 знаходиться в гнізді № 6 у чотири­гранному пеналі білого кольору. Приймати його потрібно по од­ній таблетці щодня протягом 10 днів після випадання радіоакти­вних опадів за умови вживання в їжу свіжого молока. У першу чергу препарат давати дітям.

Протиблювотний засіб знаходиться в гнізді № 7 у круглому пеналі блакитного кольору. Відразу після опромінення, а також з появою нудоти після удару головою рекомендується приймати по одній таблетці через 3-4 години.

Примітка. Дітям до 8 років на один прийом давати % дози дорослого, дітям від 8 до 15 років — 5^і дози дорослого з перерахованих засобів, крім радіозахисного засобу № 2 і протибольового засобу, які даються в повній дозі.

У деяких випадках доведеться приймати одночасно кілька ме­дичних засобів. Так, при перших ознаках гострої променевої хво­роби, крім профілактичного прийому радіозахисного засобу № 1 і протибактеріального засобу. № 2, у випадку появи нудоти при­ймається ще і протиблювотний засіб (гніздо № 7). А при загрозі виникнення осередків комбінованого ураження фосфорорганіч­

ними ОР і бактеріальними засобами виникає необхідність при­йому в профілактичних цілях антидота проти ФОР і протибакте­ріального засобу № 1.

Можуть бути й інші варіанти прийому медичних засобів апте­чки в залежності від конкретної обстановки.

Пакет складається зі скляного флакона з дегазуючим розчи­ном і чотирьох ватно-марлевих тампонів. Коли необхідно, ріди­ною з флакона змочуються тампони й у першу чергу протира­ються відкриті ділянки шкіри (наприклад, кисті рук, обличчя і т.д.), а потім краї коміра і манжети одягу, засоби індивідуального захисту і спорядження. При обробці рідиною може виникнути відчуття опіку шкіри, яке швидко минає і не впливає на самопо­чуття і працездатність. Рідина пакета отруйна — вона не повинна потрапити в очі. Дегазуюча рідина здатна вбивати мікробів, тоб­то має дегазуючі властивості: пакет може використовуватися і при зараженні бактеріальними засобами. Однак цільове його при­значення — це проведення часткової санітарної обробки при за­раженні отруйними речовинами.

При відсутності індивідуального протихімічного пакета зне­заражувати крапельно-рідкі ОР можна побутовими підручними хімічними засобами. Щоб обробити шкіру дорослої людини, не­обхідно завчасно підготувати 1 л 3-процентного перекису вод­ню і 30 г їдкого натру. їх змішують безпосередньо перед вико­ристанням. їдкий натр можна замінити силікатним клеєм (150 г клею на 1 л 3-процентного перекису водню). Спосіб застосуван­ня такий же, як і рідини з протихімічного пакета. При пово­дженні із сухим натром потрібно стежити, щоб він не потрапив в очі і на шкіру.