7.4. Дії населення в надзвичайних ситуаціях

7.4.1. дії в зонах можливого радіоактивного зараження

Характер і ефективність захисних заходів на різних фа­зах радіаційних аварій має свої особливості. З огляду на досвід ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, фахівці НЦРМ запро­понували розглядати весь післяаварійний період складеним з чо­тирьох фаз.

Надрання (перша) фаза — період, коли ще не завершився ви­кид, виникла радіоактивна хмара і почав формуватися радіоакти­вний слід. При цьому опромінення населення відбувається при високій потужності дози і носить переважно інгаляційний харак­тер, внутрішнє опромінення припадає на легені та щитовидну за­лозу.

Йодна (друга) фаза тривалістю один-два місяці. На цей інтер­вал часу припадає практично вся фаза опромінення щитовидної залози від радіонуклідів йоду, які надійшли в організм людини з продуктами харчування.

Фаза (третя) сформованого радіоактивного сліду зовнішнього у-опромінювання, тривалість цієї фази два-три роки.

Фаза (четверта) довгоживучих осколочних радіонуклідів. Три­валість її може досягати десятків років, що дорівнює часові жит­тя покоління.

Величину у-випромінювання і дозу внутрішнього опромінення в цей період визначають радіонукліди цезію.

При отриманні сигналу «Аварія на АЕС» з викидом радіоактив­них речовин або очікуваного радіоактивного зараження необхідно: отримати ЗІЗ, йодистий калій, підготувати ватно-марлеві пов'язки, діяти по команді штабу цивільної оборони, що визначається «Пла­ном цивільної оборони на мирний час». Якщо розпорядження не надійшло, необхідно, перебуваючи у приміщенні, здійснити герме­тизацію вікон, дверей, закрити вентиляційні колодязі.

Йодну профілактику слід проводити згідно з мовною інформаці­єю сигналу «Увага всім» або за розпорядженням об'єктового штабу ЦОНС. При цьому слід мати на увазі, що захисний ефект профілак­тики перебуває у прямій залежності від терміну початку прийому препарату, а саме: при прийомі його за 6 годин до інгаляції (вди­хання) РР забезпечується 100-процентний захист, прийом у ході ра­діоактивного впливу забезпечує 90-процентний захист, а при при­йомі через 2 години після разового надходження РР усередину організму захисний ефект не перевищує 10 %. Приймати слід про­тягом 7 днів по півтаблетки йодистого калію на день чи 2 рази на день (по 22 краплі чи 1 раз по 44 краплі) 5-процентної настойки йо­ду на 1/2 склянки води (дітям до п'яти років 2,5-процентною на­стойкою протерти передпліччя і гомілки). З цією метою в кожному підрозділі призначені спеціальні посадові особи за одержання і роз­дачу йодистого препарату в таблетках. Видають його під розписку на повний 7-денний курс профілактики кожному з працівників, а також членам їх родин. Слід відзначити, що ізотоп йоду-131 має пе­ріод напіврозпаду 8,1 доби, тому розпад його до 3-процентної інте­нсивності від початкового рівня зараження відбувається за 40 діб і профілактику слід при необхідності продовжити до 10 діб (вагітним жінкам і дітям до 3-х років — до 2-х діб).

Кожен працівник одержить протигаз ГП-5 (ГП-5М), аптечку індивідуальну АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, пакет медичний перев'язувальний ПМП.

1. Особи, які входять у формування служб, одержать ізолюючі протигази ІП-4, 6, респіратори, засоби захисту шкіри (захисний комбінезон і костюм, легкий захисний костюм) у залежності від характеру виконуваних завдань.

Ватно-марлева пов'язка (ВМП) знижує дозу внутрішнього опромінення в 10 разів. Для її виготовлення треба взяти шматок марлі довжиною 1 м і шириною 50 см, на середину шматка по­класти шар вати товщиною 1-2 см, довжиною 30 см і шириною 20 см. Вільні краї по довжині марлі затягти по обидва боки на шар вати, а кінці розрізати на 30-35 см; стрічки, які утворилися, зав'язати: нижні на тімені, а верхні — на потилиці. Можна для захисту використовувати підручні засоби: тканинну пов'язку, рушник, носову хустку.

2. Провести герметизацію житлових (службових) приміщень, закрити і заклеїти папером, плівкою чи лейкопластиром рами, кватирки, витяжні і притокові вентиляційні люки. Перевірити ге­рметичність дверей, вікон, вентиляційних люків (наприклад, по відхиленню полум'я свічки).

3. Упакувати в поліетиленові мішки продукти, підготувати за­пас води, заливши її в посуд з кришками чи пробками.

4. Тримати постійно включеними засоби передачі інформації.

5. Уточнити місце укриття за сигналом «Аварія на АЕС». Відмітимо, що захисна ефективність у порівнянні з відкритою

місцевістю одноповерхових дерев'яних будинків дорівнює 2, а кам'яних — 10-12. У кам'яних багатоповерхових вона залежить від поверховості, на середніх поверхах вона максимальна — по­рядку 50. Захисна ефективність підвальних приміщень досягає 60 в одноповерхових і 500-600 — у багатоповерхових будинках. За сигналом «Аварія на АЕС»:

1. Виключити газ, воду, електроприлади.

2. Надягти ВМП, респіратор чи протигаз (при їх відсутності закрити ніс і рот складеною в кілька разів тканиною), чоботи, плащ з капюшоном, узяти запас продуктів і води, укритися в за­хисній споруді. Якщо такої можливості нема, то перебувати в ма­ксимально загерметизованому приміщенні, по можливості не на першому і не на останньому поверхах, на відстані від вікон і стін, радіо при цьому не виключати.

3. Поза приміщенням бути в щільно застебнутому верхньому одязі і головному уборі. Запобігти потраплянню дощу (снігу) на тіло й одяг.

4. Входячи у приміщення, ретельно витерти взуття об рясно змочений водою килимок (ганчірку). Верхній одяг ретельно ви­

чистити (краще пилососом). При можливості взуття й одяг зали­шити поза приміщенням.

5. Перед прийомом їжі добре прополоскати рот 5-процентним розчином соди (набрати воду через ніс і кілька разів висякатися), ретельно з милом вимити руки.

6. Виходити зі сховища чи квартири тільки після дозволу шта­бу ЦОНС відповідно до інформації про НС.

З уведенням режиму радіаційного захисту населення:

1. Усвідомити режим захисту і чітко його виконувати.

2. Виходити з укриття тільки на час, установлений режимом захисту. Дітей на вулицю не виводити.

3. На зараженій місцевості (поза укриттям) забороняється приймати їжу, збирати ягоди, гриби, без потреби доторкатися до предметів. Фрукти й овочі з городу і саду без лабораторного ана- лізу не вживати.

4. Заходячи до приміщення, зняти заражений одяг і взуття, за­лишити їх біля входу.

5. При рівні радіації 1 мЗв/год і більше вести облік доз опро­мінення (за показами дозиметра).

При рівні радіації 3 мЗв/год і більше проводиться тимчасова евакуація за рішенням районних і міських КНС.

6. Наприкінці робочого дня пройти дозиметричний контроль і при необхідності — повну санітарну обробку.

Дозиметричні і радіобіологічні дослідження показують, що шкідливі наслідки не виявляються при дозах менше 1 мЗв корот­кочасного опромінення.

7 4.2. дії при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах

За сигналом «Аварія на ХНО» надягти протигаз, засо­би захисту шкіри й укритися в захисній споруді;

при загрозі хімічного зараження прийняти тарен з аптечки АІ-2 (гніздо 2), при наростанні ознак отруєння прийняти ще одну таблетку.

Найбільш розповсюдженими СДОР є хлор і аміак.

Варіант тексту звертання чергового диспетчера штабу цивіль­ної оборони може бути таким:

«Увага! Увага! Говорить диспетчер (найменування хімічно небезпечного об'єкта) або штаб цивільної оборони міста.

Громадяни! На (найменування об'єкта) відбулася аварія з викидом (найменування СДОР). Хмара зараженого повітря

поширюється в напрямку (найменування об'єкта, району, міста, населеного пункту). В зону хімічного зараження попа­дають (найменування цехів, об'єктів, установ, вулиць, жилих районів).

Робітникам та службовцям (найменування об'єкта) негайно надягти промислові протигази і зайняти захисні споруди (якщо в них забезпечується регенерація повітря).

Робітникам, службовцям і населенню (найменування цехів, об'єктів, установ, вулиць, районів) залишатися в будинках. Здій­снити герметизацію своїх приміщень.

Населенню (найменування вулиць, районів) негайно залишити житлові будинки, будівлі підприємств, установ і вийти в район (вказується куди).

Якщо ви не маєте при собі протигаза і не встигли до підходу хмари зараженого повітря залишити цех, будинок, установу або житловий будинок, то укрийтеся в ньому, щільно зачиніть вікна, кватирки і двері, припиніть доступ повітря ззовні. Сповістіть про аварію і звертання своїх сусідів. Надалі дійте відповідно до вказі­вок адміністрації об'єкта (штабу цивільної оборони міста)».

Отримавши сигнал «Увага всім» і звертання, місцеві органи влади, керівники ДЕЗ (ЖЕК) організовують оповіщення населен­ня за місцем проживання з використанням усіх наявних у їх роз­порядженні засобів.

Дії робітників, службовців і населення при аварії з викидом (розливом) СДОР

Робітники та службовці, почувши сигнал оповіщення, негайно використовують засоби індивідуального захисту — ізо­люючі та промислові протигази, потім виконують заходи, перед­бачені на цей випадок спеціальною інструкцією підприємства (цеху), укриваються в підготовлених сховищах чи виходять із зо­ни зараження. При оголошенні безпосереднім керівником робіт рішення про евакуацію зобов'язані з'явитися на збірні евакуацій­ні пункти об'єкта.

Особи, які входять до складу невоєнізованих формувань циві­льної оборони, прибувають на пункт збору формування і беруть участь у локалізації та ліквідації вогнища хімічного зараження. Особи, які одержали незначні ураження, звертаються в медичні установи для визначення ступеня ураження і проведення профі­лактичних заходів. В усіх випадках вхід у виробничі будівлі, під­вали й інші приміщення дозволяється тільки після контрольної

перевірки вмісту СДОР за рішенням безпосереднього керівника робіт з ліквідації наслідків аварій.

Почувши повідомлення про аварію, населення, яке попадає в небезпечну зону, повинне швидко застосувати найпростіші засо­би індивідуального захисту органів дихання і шкіри.

Перебуваючи у квартирі чи службовому приміщенні, потрібно негайно зачинити вікна, кватирки, двері, вимкнути газ та інші нагрі­вальні прилади, загасити вогонь у печах. Для прослуховування звер­тання, інформації і вказівок необхідно ввімкнути місцеві програми радіомовлення і телебачення (не забути вимкнути перед виходом із приміщення). Якщо є можливість, повідомити про небезпеку сусідів.

Потрібно пам'ятати, що час підходу хмари зараженого повітря до місця вашого перебування на момент аварії вкрай обмежений. Він залежить від відстані до вогнища аварії і швидкості вітру.

Так, орієнтовний час підходу первинної хмари зараженого по­вітря на відстані 1-20 км від місця викиду СДОР при швидкості вітру 1-7 м/с становитиме:

При цьому необхідно враховувати, що ще кілька хвилин може бути витрачено на оголошення сигналу «Увага всім» і мовного звертання.

Слід також знати, що вражаючий вплив конкретного СДОР на людину в основному залежить від його концентрації в повітрі і

тривалості його впливу. Тому, якщо немає можливості залишити небезпечну зону до підходу первинної хмари, не піддавайтеся паніці і продовжуйте вживати заходи захисту.

Перебуваючи на вулиці, не слід торкатися будь-яких пред­метів.

Для захисту органів дихання на вулиці й у приміщенні можна використовувати вироби з тканини (маски), змочені водою, хут­ряні або ватяні частини одягу. При закритті ними органів дихан-ння знижується концентрація шкідливих домішок у вдихуваному повітрі в результаті їхньої адсорбції на волокнах фільтруючого матеріалу сухої пов'язки або їх поглинання водою, що зменшить тяжкість ураження. Для захисту шкіри можливе застосування шапок, рукавичок, штанів і т.д.

При недоцільності чи неможливості термінової евакуації, від­сутності сховищ або інших герметичних укриттів можна тимча­сово, хоча б на період проходження первинної хмари, залишатися в житлових чи службових приміщеннях, уживши заходи щодо їх герметизації.

Знаючи тип СДОР і його властивості, зокрема вагу парів від­носно повітря, можна зорієнтуватися, в яких приміщеннях доці­льно укритися. Якщо пари СДОР важчі за повітря потрібно, укритися на верхніх поверхах будинків і навпаки, якщо пари СДОР легші за повітря, доцільніше укриватися на нижніх повер­хах багатоповерхових будинків.

У ряді випадків передбачається можливість тимчасового укриття людей у сховищах, обладнаних фільтровентиляційними установками. Однак після проходження первинної хмари при не­сприятливій обстановці організовується евакуація. При укритті населення у сховищах, укриттях, розташованих, як правило, у підвалах будинків, слід пам'ятати, що багато СДОР, важчі за по­вітря, можуть накопичуватися в низьких місцях і потрапляти у підвали. Крім того, ряд СДОР не затримуються фільтрами. У та­ких випадках сховища використовуються в режимі повної ізо­ляції.

Збір людей у містах проводиться по будинках і під'їздах. Напрямок виходу населення з небезпечної зони вказується представником органів цивільної оборони чи міліції. Якщо їх поблизу не виявиться, то потрібно виходити у бік, перпенди­кулярний напрямку вітру, по можливості на підняту і добре провітрювану ділянку місцевості. Якщо вдома є транзистор, не забудьте захопити його із собою і налаштувати на місцеве ра­діомовлення.

Надання першої медичної допомоги ураженим СДОР

На об'єктах народного господарства надання першої медичної допомоги здійснює особовий склад медико-санітарних частин, пунктів охорони здоров'я у взаємодії з рятувальними фо­рмуваннями об'єкта.

Організація надання медичної допомоги населенню, уражено­му СДОР, покладається на місцеві органи охорони здоров'я.

Слід пам'ятати, що чим швидше буде надана допомога пост-раждалому, тим сприятливішим буде для нього результат. Тому перша медична допомога повинна надаватися особовим складом рятувальних формувань, санітарними постами, санітарними дру­жинами об'єкта, санітарними дружинами, які вводяться у вогни­ще хімічного зараження, а також робітниками, службовцями і на­селенням у порядку само- і взаємодопомоги. Отже, робітники та службовці хімічно небезпечного об'єкта, особовий склад форму­вань і населення, яке проживає поблизу об'єкта, повинні знати і вміло використовувати основні найпростіші заходи першої меди­чної допомоги потерпілим при ураженні конкретними СДОР.

Обсяг першої медичної допомоги ураженим СДОР у вогнищі ура­ження в порядку само- і взаємодопомоги полягає у захисті органів ди­хання, видаленні і знезаражуванні стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках очей, одязі і негайній евакуації за межі зараженої зони.

Перша медична допомога у вогнищі ураження, яка надається сані­тарними постами і санітарними дружинами, включає пошук уражених, медичне сортування за складністю ураження, а також першу медичну допомогу (захист органів дихання, видалення і знезараження крапель стійких СДОР: введення протиотрути при ураженні деякими СДОР).

При отруєнні СДОР, як правило, не можна робити штучне ди­хання, бо це може ускладнити ураження.

На ураженого необхідно надягти протигаз. При відсутності протигаза можна використовувати ватно-марлеву пов'язку, руш­ник, зволожений 2-процентним розчином харчової соди. Для за­хисту шкіри використовують плащі, гумові рукавички, чоботи. Населення як підручні засоби може використовувати накидки, плащі з прогумованої тканини, хлорвінілу або поліетилену.

У місцях збору уражених надається перша медична і перша лікарська допомога: зняття (при наявності крапель) зараженого одягу; при різкому ослабленні дихання — штучне дихання, ки­сень; при сильному подразненні шкіри і слизових оболонок очей — обробка шкіри мильними розчинами, промивання очей 2-процентним розчином харчової соди; застосування засобів, тоні­зуючих серцево-судинну систему, забезпечення спокою, тепла.

І

^р_іу

'&

и н

и

о в

у

а

З

м

о

^по

д

м а

ш

р

с

^ук

д я

р о п в

я с ь т и д о в о р

Д С

я н н а

^ву

н м

а

^,Р

Оя

н

^Дн

_нн^явя

^ни ^а_вв

св

мн

сп о

о

в) о

8 ЕР В

в) О

сп О 8 ҐҐ

'С о

О сп 8

И

в) В

в)

сп

« 8 8

8 Я

В

о

£ і

(Я і

В і В і

^ж

8-і

сп ■!

8 8

О ■ Я

сп

X 8 8

■ ¹

2 ч;

'Я 8 8

! 2 '&

в) , _сп

і 'в

в) В ' 8 8

О Я

сп < X 8 8

і

О

ч

8

сп

" •« § оса

я я

^ Я 8

в)

^И§⁰ 88 Я&шеВ

_ав^".2

, _л щ м л

^ЧНРР

Вю о 'В В

~ ~ ч ві [-н ЙЇЗ о ао

К|-нЯМЯ

СЙВВ

к^чч

в

2 &0

---^^вй

я х ча

СДХВНЯ>і

■

в)

сп

ЕР 8 В

о

о

ч

І

в) 8

9" ЕР

о

-&

о

ЕР О

ч

X я о 8 «

ЕР

_й,

и _іт

^да

н

к^аг ^ані^на_щ

_о^за_и^щ

^ітгг

с^ти^го отв ноз

я_а^вп^рх_и^з

^нак^уие^{н и}ра^се_аж

^рПм^ар

аг^зп^іт^и

и^гис^т

о^тр^ие^тсви^е

^рпв^нВ^и_.

Я он

г^то_й^нд^о д^ягг^йа^ит^д

^дН^ан^ега^нт

и

и^та

м^ащ ^зи

м^,нг

оо

_асв^о

_г^аз , х ми он

_не

^и_н^нза^{ж не}б^р_и^у

^би мт

^мт^ие^с

_с^тв

^сии ч^иВ

а с

о н _іч _гі

о

_на

А

а^зо^цо2^-в

и^р_ппуу

т- нк

о2^иеа

р г^тчв

по^тя^гоЕ

_щ^о,^р_Н^адзми^._д

Я^ни^.кс .і^,д_я^зї _х^.ч^іо^я'о _и^хо^чсв^'в

_е^нио^їп^оч ^етв^пр жио_уа^я

^а_рмч^ов^ухн_н

у^рр^орал^еме^н у^к_е^пр_м^хла^рн^оа^ж

у р о л х

о н _іч _гі

о

_на

А

^куа^м _шс

зи

ор Рп

-

П

[-4

^:в_і

^за

г

и т о р п

и п и Т

^.у

р о л х

о н _іч _гі

о

_на

А

Ф К Б

^,_,М

В^, _А,

а

в₎ ^ух^{) к}а дп

оа^п

лз ^з₍п н ^в,і

е^іт гк с_у о^ур

р о

-

^м-а иб ча

з

ює) _знюн а^зі^нил ^а_д^рм^ілс

дзо

о_,р

^п,м^я

і^зх^он ^іхае з п^ал а^за^пв

гзр

о в

й и т с

и р о т

^тФ

У випадку виникнення пожежі за статистикою Управ­ління пожежної охорони МВС втрати людей можуть становити до 2 % від загальної чисельності людей, що перебувають в тому чи іншому будинку.

При пожежі треба остерігатися: високої температури, задим­леності і загазованості, обвалювання конструкцій будинків, ви­бухів технологічного устаткування і приладів, падіння підгорілих дерев і провалів у прогорілий ґрунт.

Небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість мен­ше 10 м.

При порятунку потерпілих з палаючих будинків і при гасінні пожежі слід дотримуватися таких правил:

• перш ніж увійти в палаюче приміщення, накрийтеся з голо­вою мокрими покривалом, пальтом, плащем, шматком щільної тканини;

• двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути спалахування полум'я від швидкого припливу свіжого повітря;

• у сильно задимленому приміщенні рухайтеся поповзом або пригнувшись; якщо горить лінолеум, який виділяє ОР, то слід входити в приміщення у протигазі;

• для захисту від чадного газу дихайте через зволожену тка­нину;

• треба мати на увазі, що маленькі діти ховаються від страху під ліжками, у шафах, забиваються в кутки;

• якщо на вас зайнявся одяг, лягайте на землю і, перекочую­чись, збийте полум'я; бігти не можна — це ще більше роздуває полум'я;

• побачивши людину в палаючому одязі, накиньте на неї па­льто, плащ або яке-небудь покривало і щільно притисніть. На мі­сце опіків накладіть пов'язки і відправте потерпілого в найближ­чий медичний пункт;

• при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, воду, пісок, землю, покривала й інші засоби;

• вогнегасну речовину направляйте в місце найбільш інтенси­вного горіння і не на полум'я, а на палаючу поверхню, якщо го­рить вертикальна поверхня, воду подавайте у верхню її частину;

• у задимленому приміщенні застосовуйте розпилений стру­мінь, що сприяє осадженню диму і зниженню температури;

• горючі рідини гасіть речовинами, які утворюють піну, заси­пайте піском чи землею, а також накривайте невеликі вогнища покривалом, одягом, брезентом і т.п.;

• якщо горить електропроводка, спочатку виверніть пробки або вимкніть рубильник, а потім беріться до гасіння;

• виходьте із зони пожежі в навітряний бік, тобто в той, звідки дме вітер;

• правильно застосовуйте засоби пожежогасіння: пінний вог­негасник приводиться в дію підйомом рукоятки і перекиданням вогнегасника дном угору; вуглекислотний вогнегасник приво­диться в дію обертанням маховика проти ходу годинникової стрілки до упору і напрямленням розтрубу на палаючу поверхню.

7.4.4. дії при стихійних лихах

При повені

Жителі зон, де регулярно повторюються повені, пови­нні бути заздалегідь поінформовані про цю небезпеку, навчені і підготовлені до дій при загрозі і під час повені. У повідомленні про загрозу повені, крім гідрометеоданих, вказується очікуваний час затоплення, межі затоплюваної за прогнозом території, поря­док дії населення, у тому числі і порядок евакуації.

При раптовій повені необхідно якнайшвидше зайняти безпечне місце на висоті і бути готовим до організованої евакуації по воді за допомогою різних плавзасобів або пішки через броди. Не втрачати самоконтролю, не піддаватися паніці і вжити заходів, які дозволя­ють рятувальникам вчасно знайти людей. У денний час це досяга­ється вивішуванням на високому місці білого або кольорового по­лотнища, а в нічний час — подачею світлових сигналів.

До прибуття допомоги необхідно залишатися на верхніх пове­рхах і дахах будинків, деревах та інших піднятих місцях, поки не спаде вода і не мине небезпека повені. Самоевакуація на незато-плену територію проводиться у випадках необхідності надання невідкладної медичної допомоги потерпілим, закінчення або від­сутності продуктів харчування, загрози погіршення обстановки або у випадку втрати впевненості в одержанні допомоги зі сторони.

Потерпілим на воді повинна бути надана перша допомога, людей, підібраних на поверхні води, слід переодягти в сухе, дати заспокійливі засоби, а витягнутим з води провести штучне ди­хання, якщо навіть у них немає видимих ознак життя.

При ураганах, бурях

З одержанням сигналу «Штормове попередження» на­селення приступає до робіт по підвищенню стійкості будинків, споруджень, місць розташування людей, запобіганню пожеж і створенню необхідних запасів для забезпечення життєдіяльності.

З навітряного боку будинків щільно закриваються вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори. Стекла вікон заклеюються, вікна і вітрини захищаються віконницями або щитами. З метою вирівнювання внутрішнього тиску двері і вікна з підвітряного боку будинків відкриваються.

З дахів, лоджій, балконів заберіть предмети, які поривами віт­ру можуть бути скинуті вниз і заподіяти людям травми. Предме­ти, що знаходяться в дворах, закріпіть чи занесіть у приміщення, загасіть вогонь у печах.

Населенню рекомендується подбати про підготовку електрич­них ліхтарів, гасових ламп, свічок, похідних наметів, керосинок і примусів, про створення запасів продуктів харчування, питної води і медикаментів.

З наближенням урагану чи сильної бурі необхідно знати заздале­гідь підготовлені місця в будинках або укриттях. Перебуваючи у будинку, слід остерігатися поранень осколками віконного скла.

При вимушеному перебуванні під відкритим небом необхідно бути у віддаленні від будинків і займати для захисту яри, ями, рови, канави, кювети доріг. При цьому треба лягти на дно і щіль­но притиснутися до землі. Слід уникати перебування на мостах, трубопроводах, поблизу об'єктів зі СДОР і речовинами, які легко займаються. При супроводі ураганів, бур грозою не можна хова­тися під деревами, які стоять окремо, стовпами і мачтами, близь­ко підходити до опор ліній електропередач.

7.4.5. дії при дорожньо-транспортних пригодах

У світі щорічно гине в дорожньо-транспортних приго­дах (ДТП) 400 тис. чоловік і 1,2 млн. одержують травми високої і середньої тяжкості. ДТП поряд із серцево-судинними захворю­ваннями, раком та інсультом є однією з основних причин загибе­лі людей будь-якого віку незалежно від статі. При наданні допо­моги потерпілим у ДТП необхідно враховувати:

1. Невідкладне надання першої допомоги є надзвичайно важли­вим, тому що 31% загиблих умерли на місці або протягом 24 год.

2. Першорядне надання першої допомоги (зупинка кровотечі, відновлення дихання) повинне переважати над звільненням і ви­тягуванням потерпілих. Необхідно розрізняти забезпечення до­ступу і витягування потерпілого. Для забезпечення доступу до потерпілого треба пробити скло.

3. При витягуванні потерпілого не можна діяти як заманеть­ся. Необхідно забезпечити нерухомий блок: голова-шия-хребет. Не можна допускати викривлення або вивертання уз­довж осі (відносно осі таких елементів: голову не можна змі­щувати відносно шиї, шию — відносно хребта, хребет — від­носно таза).

4. Діяти у відповідності з наявними засобами, викликати шви­дку допомогу чи аварійно-рятувальну дорожню службу.

5. Пам'ятати про запобіжні заходи для себе і рятувальників.

6. Переконатися в нерухомості автомобіля.

7.4.6. дії у воєнний час

При небезпеці повітряного нальоту здійснюється опо­віщення населення. Наприклад:

«Увага! Увага! Громадяни! Повітряна тривога! Відключіть газ, світло, воду. Візьміть документи, запас продуктів і води, ЗІЗ. Попередьте сусідів і при необхідності надайте допомогу хворим і старим. Якомога швидше укрийтеся в захисних спорудженнях. Дотримуйтесь спокою і порядку. Стежте за подальшими повід­омленнями».

За цим сигналом негайно припиняються всі роботи, безаварій­но відключається устаткування і КЕС, удома відключаються всі електроприлади і газ, необхідно терміново укритися в захисному спорудженні (метро).

За сигналом «Відбій повітряної тривоги» вихід із укриттів можливий тільки з дозволу місцевих органів ЦО і після з'ясування виданих рекомендацій. Після цього усі повертаються до місць проживання чи роботи.

Планами на воєнний час передбачається евакуація населен­ня в заміську зону. Евакуація може бути загальною або частко­вою — при завчасній загрозі або екстреною — при виникненні війни. Виділяються евакорайони, призначаються станції поса­дки і висадки, розгортаються збірні і прийомні евакопункти (ЗЕП, ПЕП), призначається маршрут пішої евакуації, рухомий склад і т.д.

За планом евакуація після подачі сигналу повинна початися через 4 год., фактично — з виходом 1-ї колони. Кінець евакуа­ції — з виходом останньої колони чи відправленням евако-поїзда.

Виведення населення пішки планується на відстань одного добового переходу (30—40 км), здійснюваного за 10—12 год. ру­ху. На ЗЕПах формуються піші колони чисельністю від 500 до 1000 чоловік, призначається старший. Середня швидкість руху — 4-5 км/год, відстань між колонами — 500 м, для відпочинку при­значаються невеликі привали на 10-15 хв. після 1-1,5 год. руху і великий привал 1-2 год. на другій половині шляху.

З одержанням розпорядження на евакуацію всі, хто евакую­ються, зобов'язані взяти із собою ЗІЗ, документи, гроші, запас продуктів на три доби, одяг (у тому числі зимовий), білизну наті­льну і постільну; 5-процентну настойку йоду та інших медикаме­нтів, ложку, кухоль, посудину для води, гумове взуття, плащ (на­кидку), предмети особистої гігієни.

Речі і продукти покласти в рюкзак (мішок), не більше 50 кг на людину, прикріпити до нього бирку з прізвищем, підрозділом, номером евакопоїзда і вагона, адресою. При евакуації пішки вага рюкзака повинна бути менша, визначається фізичною витривалі­стю людини.

Евакуація населення в мирний час має істотні особливості:

• евакуація населення часто не носить довгострокового харак­теру;

• збірні евакопункти, як правило, не розгортаються. При не­обхідності їхню роль виконують оперативні групи, сформовані зі складу ЗЕП;

• транспорт для евакуації подається за місцем проживання чи роботи;

• евакорайони і маршрути руху заздалегідь невідомі;

• евакуація із зон зараження звичайно проводиться за «дво-плечовою системою». Перше «плече» — від вогнища до зовніш­ньої межі зони зараження (транспортом, що подається до під'їздів будинків, виробничих будинків, захисних споруджень). Друге «плече» — від зовнішньої межі зони зараження до місця призначення («чистим» транспортом);

• оповіщення населення здійснюється на всю глибину зони небезпечного радіоактивного чи хімічного зараження. При цьому в першу чергу оповіщається населення районів, які безпосеред­ньо прилягають до місця аварії.

7.4.7. дії керівників об'єктів при надзвичайних ситуаціях

Керівники об'єктів повинні передбачити управління надзвичайними ситуаціями. Для завдання забезпечення безпеки людини в НС стратегія управління повинна включати здійснення 3-х цілей:

• запобігання причин виникнення;

• запобігання самих екстремальних ситуацій;

• пом'якшення, максимальне ослаблення наслідків НС.

Стратегія запобігання причин виникнення НС передбачає не­допущення таких дій чи процесів, які несуть загрозу населенню. Дана стратегія здійснюється або відмовою від будівництва не­безпечних об'єктів, або знищенням чи перепрофілюванням виро­бництв — джерел підвищеної небезпеки.

Друга стратегія — запобігання самої НС — передбачає недо­пущення виходу небезпечного процесу з-під контролю шляхом використання надійних аварійних систем, сигналізації, автомати­ки й інших заходів з підвищення надійності і стійкості роботи підприємств, а також шляхом заходів превентивної евакуації тощо.

Третя стратегія — пом'якшення наслідків — передбачає оріє­нтацію на ослаблення, локалізацію наслідків НС. Ця стратегія має пріоритет у керуванні стихійними лихами і ситуаціями «ком­бінованого» типу.

У практиці управління найбільший ефект дає спільне викори­стання всіх трьох стратегій, особливо при промислових аваріях. У НС, викликаних стихійними лихами, пріоритет надається дру­гій і третій стратегіям. Для реалізації кожної зі стратегій управ­ління необхідно розробляти і приймати комплекс превентивних та оперативних заходів.

Превентивні:

• аналіз і встановлення зовнішніх та внутрішніх причин, які ведуть до катастрофи;

• прогнозування осередків ураження, втрат і збитків на під­приємстві;

• заходи з підвищення стійкості;

• обґрунтування сил і засобів для проведення дій з локалізації вогнищ поразки і пошуково-рятувальних робіт;

• навчання формувань і громадян способам захисту;

• підготовка надійного КП управління.

Оперативні:

• оповіщення про НС;

• проведення всіх видів розвідки й оцінка обстановки;

• проведення екстрених захисних заходів (укриття в ЗС, ева­куація, використання ЗІЗ);

• використання сил постійної готовності для локалізації ката­строфи;

• надання першої медичної і першої долікарняної допомоги;

• нарощування сил і засобів в ОП за рахунок залучення фор­мувань підвищеної готовності;

• термінове постачання потерпілих продовольством та інши­ми життєво необхідними засобами;

• введення аварійно-відбудовних робіт.

При виникненні НС організовується надзвичайне управління, яке складається з чотирьох стадій ліквідації наслідків.

1. Стадія вжиття екстрених заходів. Мета — задіяти механізм надзвичайного управління і вчасно зреагувати на НС. Основні за­вдання початкової стадії: встановлення факту НС, попередня оці­нка обстановки в зоні лиха і масштабів наслідків, мобілізація і встановлення оперативних завдань органам надзвичайного управління, віддача розпоряджень на залучення мобільних сил пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, охорони суспі­льного порядку й інших служб для допомоги потерпілим, спри­яння місцевим органам влади в організації рятувальних робіт і локалізації зони нещастя власними силами; інформування насе­лення та вищестоящих органів управління про НС і вжиті заходи. Тривалість початкової стадії — 1-10 годин.

2. Стадія оволодіння ситуацією й організації механізму над­звичайного управління в зоні лиха, у плануванні і проведенні ря­тувальної операції відповідного масштабу. Завдання: детально оцінити обстановку, терміново прийняти обґрунтоване рішення й уточнити план ліквідації наслідків НС; розрахувати необхідні си­ли і засоби, ресурси для всього комплексу робіт у зоні лиха, ор­ганізувати чітку взаємодію всіх залучених сил і аварійних служб. Тривалість 2-ї стадії — від кількох годин до кількох діб.

3. Основна і визначальна стадія. Мета — перебороти надзви­чайний характер ситуації: відновити безпеку населення в зоні ли­ха, ліквідувати загрозу життю і здоров'ю всім потерпілим, ство­рити мінімально необхідні умови для життєдіяльності населення, що залишилося. Завдання: розгортання в найкоротший термін ря­тувальних робіт на всіх потерпілих об'єктах зони лиха, надання допомоги потерпілим для захисту їхнього життя, здоров'я і під­

тримка життєздатності в екстремальних умовах; евакуація потер­пілих із зони нещастя та їх життєзабезпечення; термінове прове­дення аварійно-відбудовних робіт на системах водо-, тепло-, га-зо-, електросистемах і зв'язку в зоні лиха. Тривалість кілька діб — кілька тижнів.

4. Стадія відновлення, тобто економічна, соціальна, культурна й екологічна реабілітація зони лиха. Органи надзвичайного управління вичерпали свою роль і передають функції постійної дії місцевим органам управління. Розробляється спеціальна про­грама з черговістю комплексу заходів для реабілітації зони неща­стя.

Як приклад розглянемо дії керівників при аваріях на хімічно і радіаційно небезпечних об'єктах.

Управління підприємством і дії керівників при аваріях на хімічно небезпечному об'єкті

1. При виникненні виробничої аварії найважливішим заходом щодо захисту є своєчасне оповіщення.

Основним способом оповіщення в мирний час є мовна інфор­мація (радіо, телебачення, проводовий зв'язок). Перед інформа­цією вмикаються електросирени, заводські гудки і по радіо пере­дається попередній сигнал «Увага всім». За цим сигналом необхідно ввімкнути радіо, телевізор для прослуховування мов­ної інформації. Відповідальними за організацію і здійснення опо­віщення є територіальні органи ЦО, начальники ЦО об'єктів.

Якщо протягом 5 хвилин після подачі сигналу «Увага всім» мовної інформації нема, значить відбувся несанкціонований за­пуск сирен (помилкова тривога).

2. При виникненні аварії зі СДОР на об'єкті начальник ЦО об'єкта негайно (через диспетчера, чергового по заводу) органі­зовує оповіщення штабу ЦО НС об'єкта, району, командирів не-воєнізованих формувань, робітників та службовців, населення прилягаючих до об'єкта будинків. Якщо аварія відбулася на ін­шому об'єкті, оповіщення роблять штаб ЦО НС району, черговий по райвідділу міліції. При цьому повідомляється місце аварії, тип СДОР, напрямок вітру.

3. Одержавши основні вихідні дані про аварію, диспетчер (черговий по заводу) робить прогнозування хімічної обстановки (2-3 хв.) на об'єкті з метою визначення напрямку поширення СДОР. По гучномовному зв'язку передається текст: «Увага! Ува­га! Говорить черговий диспетчер (черговий по заводу)! На

об'єкті вибухнула цистерна з аміаком, напрямок поширення хма­ри... , ужити заходів захисту (загерметизувати будинки, надягти протигази), людей розмістити у верхніх (нижніх) поверхах чи ви­водити в напрямку...».

4. У зв'язку зі швидкодією СДОР і незначним часом приходу хмари до об'єкта головне в захисті — використання ЗІЗ (при на- явності) і екстрений вихід людей із зони поширення хмари.

5. Розгортається робота комісії з надзвичайних ситуацій (КНС).

6. Дії керівників при аварії на ХНП:

7. Основними відповідальними особами щодо забезпечення захисту робітників та службовців при аваріях зі СДОР є: голо­вний інженер, черговий диспетчер, начальник штабу ЦОНС, на­чальники підрозділів (цехів), начальник газорятувальної служби.

Директор (Начальник ЦО):

• одержавши інформацію про аварію, прибуває на об'єкт і здійс­нює загальне керівництво ліквідацією наслідків і порятунок людей;

• інформує адміністрацію району (міста) про характер аварії, рятувальні та інші невідкладні роботи (РІНР);

• створює команду фахівців, яка бере участь разом з газоряту-вальною службою (ГРС) у ліквідації наслідків аварії.

Головний інженер:

• безпосередньо керує роботами по ліквідації наслідків аварії;

• ознайомившись з обстановкою, приступає до виконання за­ходів по плану ЦО мирного часу;

• керує діями пункту управління;

• перевіряє особовий склад ГРС, медслужби і контролює пов­ноту оповіщення всіх посадових осіб;

• віддає розпорядження щодо локалізації аварії;

• дає вказівки на евакуацію РіС, з організації оточення району аварії і з інформації;

♦ періодично доповідає НЦО про обстановку в районі аварії. Начальник штабу ЦОНС об'єкта:

• розробляє план захисту РіС від СДОР (разом з начальника­ми служб);

• підтримує постійну готовність сил і засобів ЦО до ліквідації наслідків аварії, організовує навчання;

• при виникненні аварії розгортає КП, віддає розпорядження на проведення заходів щодо захисту РІС; готує сили і засоби до ведення РІНР;

• ставить завдання на розвідку ОХЗ;

• оцінює обстановку і доповідає НЦО, готує пропозиції з про­ведення РІНР;

• здійснює контроль за своєчасним наданням медичної допо­моги ураженим, їх евакуацією і виведенням з вогнища зараження.

Черговий диспетчер:

• до прибуття безпосереднього керівника робіт з ліквідації на­слідків аварії займається порятунком людей, локалізацією аварії (разом з начальником чергової зміни ГРС);

• прогнозує небезпечну зону поширення СДОР і подає сигна­ли по РТЗ «Увага! Гази, хлор»;

• оповіщає особовий склад ГРС, протипожежної і медичної служб, командний склад, місцеві органи, РіС і дає рекомендації начальникам підрозділів (цехів) про напрямок виведення людей з небезпечної зони (з обов'язковим підтвердженням одержання ін­формації);

• інформує чергового штабу ЦОНС району і диспетчерів сусі­дніх підприємств про аварію;

• з прибуттям командирів НЧ ставить завдання на розвідку вогнища зараження;

• організовує своєчасне надання медичної допомоги. Керівницт­во роботами веде з КП. З прибуттям головного інженера і його за­ступників інформує їх про обстановку та виконує свої обов'язки.

Комплект документів, необхідних для роботи чергового дис­петчера:

• посадові обов'язки;

• план з можливою обстановкою на ОГ, у випадку аварії;

• схема оповіщення КНС, РіС і населення при аварії;

• схема оцінки хімічної обстановки (стенд);

• картка-паспорт на об'єкт зі СДОР;

• варіанти текстів оповіщення.

Начальник підрозділу (цеху), у якому відбулася аварія:

• оповіщає РіС, чергового диспетчера;

• викликає ГРС;

• дає вказівки щодо припинення робіт і на аварійну зупинку цеху, заборони допуску людей у вогнище зараження, порятунку людей і локалізації аварії;

• контролює вихід людей з небезпечної зони в безпечному на­прямку.

Управління підприємством і дії керівників при аваріях на радіаційнонебезпечних об'єктах

1. При виникненні аварії на АЕС керівники об'єкта оповіщаються штабом ЦОНС району дислокації і районним від­діленням міліції. Оповіщення керівників об'єктів (за списком) здійснюють диспетчер заводу (робочий час), а також черговий воєнізованої пожежної команди і начальник ВОХР. Здійснюється оповіщення робітників та службовців об'єкта і населення приля­гаючих до об'єкта будинків по радіо, телебаченню, гучномовцях, а також з ПМГ.

2. Штаб ЦОНС об'єкта здійснює прогнозування радіаційної обстановки.

2. Розгортається діяльність комісії з надзвичайних ситуацій

(КНС).

4. Виконуються заходи щодо захисту.