7.1.9. Проведення РіНр

у вогнищах ураження у воєнний час

У результаті впливу сучасних засобів ураження, особ­ливо при раптовому їх застосуванні супротивником, можуть утворитися численні вогнища ядерного, хімічного, біологічного і комбінованого ураження, а також великі зони РЗ місцевості і ка­тастрофічного затоплення.

Для ліквідації наслідків нападу у вогнищах ураження і зонах катастрофічного затоплення передбачається проведення рятува­льних та інших невідкладних робіт, цілі і зміст яких розглянуті раніше. Успішне проведення РІНР має велике значення для пода­льшого розгортання відбудовних робіт на ОГ, які продовжують випуск продукції й в умовах воєнного часу. Тому в першу чергу увага повинна бути приділена організації РІНР на основних транспортних магістралях, об'єктах енергетики і зв'язку, на під­приємствах оборонних галузей промисловості.

Заходи щодо організації і проведення РІНР у вогнищах ура­ження плануються і готуються в мирний час; після нападу супро­тивника вони повинні уточнюватися і проводитися з урахуванням обстановки, що склалася.

Прогнозування обстановки у вогнищах ураження

Планування і підготовка до майбутнього проведення РІНР неможливі без прогнозування (передбачення) обстановки, яка може скластися в можливих вогнищах ураження. Безупинний розвиток засобів ураження і поглядів на їхнє застосування вима­гає систематичної роботи з удосконалювання методик прогнозу­вання обстановки і подальшого коректування відповідних розді­лів планів ЦО.

Прогнозування й оцінка обстановки можуть здійснюватися як до нападу, так і за попередніми даними про результати фактич­ного застосування супротивником ЗМУ із наступним їх уточнен­ням даними розвідки.

До нападу супротивника прогнозування проводиться на основі вихідних даних, які характеризують вражаючі фактори сучасної зброї, місцеві умови і можливості, що впливають на виконання завдань ЦО, а саме: фізико-географічні, метеорологічні, санітар­но-епідемічні умови; наявність людських і матеріальних ресур­сів; стан транспорту, зв'язку; характер забудови міст та інших

населених пунктів; стан ЦО (забезпеченість захисними споруда­ми і ЗІЗ, підготовка заміської зони; впровадження «Норм проек­тування інженерно-технічних заходів ЦО», наявні сили і засоби); наявність ОНГ, при ушкодженні чи руйнуванні яких можуть утворитися вторинні вогнища ураження в результаті вибухів, по­жеж, затоплення місцевості і поширення на ній СДОР та ін. Осо­блива увага при прогнозуванні й оцінці обстановки приділяється захисту категорійованих міст і об'єктів народного господарства: визначаються ймовірні вогнища ураження, зони руйнувань, ката­строфічних затоплень і РЗ, можливі втрати серед населення, сил і засобів ЦО. Також прогнозуються ступінь виходу з ладу транс­порту, промислових і житлових будинків та споруд, комунально-енергетичних мереж і паливних систем, засобів зв'язку й інших систем, що забезпечують у цілому життєдіяльність міста, району, області, і очікуваний характер та обсяг робіт. На підставі прогно­зу здійснюється розрахунок сил і засобів ЦО, необхідних для проведення РІНР.

Після нападу супротивника на основі початкових даних про параметри ядерних вибухів, характер і масштаб застосування ін­ших видів ЗМУ також здійснюється прогнозування можливої об­становки, яка проводиться для вживання необхідних заходів за­хисту, для оцінки можливих втрат о. с. формувань ЦО, військ і населення, оцінки обсягу робіт з ліквідації наслідків нападу і для прийняття (уточнення) оптимального рішення на проведення РІНР. При цьому у вогнищах ядерного ураження (ВЯУ) оціню­ється і пожежна обстановка, що необхідно для визначення обся­гів і термінів виконання протипожежних заходів при проведенні РІНР, заходів щодо відновлення джерел пожежного водопоста­чання, а також для уточнення розрахунку сил і засобів та рішення на їх використання. Вихідними даними для прогнозування й оці­нки пожежної обстановки, крім параметрів ядерного вибуху, мо­жуть бути швидкість і напрямок середнього і приземного вітру та інші матеріали попередньої оцінки.

Прогнозування можливої радіаційної обстановки проводиться з метою визначення масштабів і характеру РЗ місцевості, розроб­ки і здійснення заходів, які виключають чи зменшують втрати від нього. Результати прогнозування є орієнтовними і слугують ви­хідними даними для організації радіаційної розвідки, захисту на­селення, сільськогосподарських тварин і рослин, використання транспортних магістралей в умовах зараження і т.д.

Радіаційна обстановка після застосування ЯЗ оцінюється за даними прогнозування, розвідки і дозиметричного контролю.

При її оцінці визначаються зони РЗ місцевості, розраховуються дози радіації, які можуть одержати люди протягом того чи іншо­го часу перебування в зонах зараження і при їх проходженні, ви­значаються час початку роботи і кількість змін для проведення рятувальних робіт у вогнищі ураження, режими роботи ОГ і ре­жими захисту населення в умовах РЗ. Результати оцінки дозво­ляють вибрати найбільш прийнятні способи дій сил ЦО у вогни­щах ураження і намітити заходи щодо їх захисту. Дані про радіаційну обстановку потім уточнюються за даними повітряної, морської (річкової) розвідки й установ мережі спостереження і лабораторного контролю.

Вогнища хімічного ураження (ВХУ) виникають у результаті застосування супротивником ОР, а також при руйнуванні хімічно небезпечних об'єктів, які виготовляють чи використовують у технології СДОР (такі вогнища прийнято називати вторинними).

Вихідними даними для прогнозування обстановки в ОХП є: засоби, способи і райони застосування супротивником хімічної зброї; типи застосованих ОР (або розлитої СДОР); час застосу­вання хімічної зброї і метеорологічні умови в приземному шарі повітря. Необхідно визначити розміри районів і глибину поши­рення зараженого повітря, стійкість ОР й оцінити можливі втрати населення.

Застосування супротивником біологічної зброї може створити різні за розмірами вогнища біологічного ураження (ВБУ). Харак­тер вогнища, його масштаби і тривалість дії біологічних засобів залежать від виду і способу застосування збудника, метеорологі­чних умов і своєчасності проведення організаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. При масованому аерозо­льному способі застосування і сприятливих для поширення бак­терій метеорологічних умовах може бути заражена територія в сотні і навіть тисячі квадратних кілометрів.

Прогнозуючи обстановку, необхідно визначити можливі роз­міри зон біологічного зараження, вид збудника, спосіб його за­стосування і стійкість бактеріальних рецептур, очікувані первин­ні втрати населення з урахуванням його густоти і забезпеченості засобами захисту, характер зараженості ОГ, майна і технічних за­собів, ймовірні вторинні втрати населення в результаті передачі інфекцій від хворих до здорових. Для розрахунку можливих втрат населення необхідно знати: площу зараження; кількість людей, які перебувають на ній; забезпеченість їх захисними спо­рудами, ЗІЗ і медичними засобами захисту. При раптовому засто­суванні біологічних засобів може бути заражене аерозолями до

50-60% загальної чисельності населення; якщо люди будуть зав­часно сповіщені і встигнуть вжити елементарних заходів захисту, втрати становитимуть не більше 15%.

Прогнозування зон можливого катастрофічного затоплення з визначенням їхніх меж, глибини й інших параметрів здійснюєть­ся розрахунковим шляхом на основі відповідних методик. Про­гнозування зон затоплення після нападу супротивника здійсню­ється виходячи з характеру фактичних руйнувань чи ушкоджень напірного фронту гідротехнічних споруд і рівня заповнення во­доймищ до моменту нападу.

Результати будь-якого прогнозування є наближеними і вико­ристовуються органами управління ЦО для аналізу та попере­дньої оцінки обстановки. Проте якісне прогнозування забезпечує не тільки правильну організацію й успішне проведення рятуваль­них робіт у вогнищах ураження, а й дає можливість зменшити імовірність утворення таких вогнищ шляхом своєчасного опові­щення населення й укриття чи евакуації його із зон радіоактивно­го, хімічного і біологічного зараження.

Дії сил ЦО у вогнищі ядерного ураження (ВЯУ)

Після нанесення супротивником ядерних ударів чи за­стосування ним інших засобів нападу начальники, штаби і служ­би ЦО повинні виявити й оцінити обстановку, що склалася на те­риторії області (краю), міст і районів; ужити заходів до відновлення порушеного управління; забезпечити приведення в готовність до дій сил, які потрапили під вплив зброї, і організува­ти проведення рятувальних робіт у вогнищах ураження.

Дані про ядерні вибухи чи застосування інших засобів ура­ження і дані про обстановку, отримані з різних джерел (штабів військ ППО, військових округів, флотів, військових з'єднань, на­чальників гарнізонів, вищестоящих штабів ЦО, уцілілих органів управління ЦО міст і районів, які зазнали ударів), надходять на пункти управління відповідних начальників ЦО, де вони узагаль­нюються й аналізуються. На основі аналізу штабами підготовля­ються висновки і проекти рішень, у яких відбивається таке: яки­ми силами і засобами міст, сільських районів і об'єктів, коли і де можна починати проведення РІНР у вогнищах ураження; припус­тимі дози опромінення о. с. військових частин і формувань ЦО; розрахунок часу початку і тривалості робіт; до якого часу пови­нне бути завершене відновлення порушеного управління і ство­рені (відновлені) угруповання сил і які необхідно провести для

цього заходи; завдання розвідки, загонів забезпечення руху, сил першого, другого ешелонів і резерву; порядок підтримки постій­ної взаємодії і забезпечення дій сил; організація управління. Од­ночасно готуються пропозиції про порядок виконання заходів щодо планів взаємодії сил ЦО з військовими підрозділами по взаємному обміну інформацією про обстановку і надання допо­моги сусідам.

Остаточне рішення приймає відповідний начальник ЦО. У рі­шенні начальника ЦО області (краю) вказуються напрямки зосе­редження основних зусиль, залучені сили, їх завдання, маневр силами і засобами, порядок взаємодії, забезпечення і управління ними. Начальники ЦО міст і районів у своїх рішеннях уже більш конкретно визначають обсяги рятувальних робіт, послідовність і способи їх виконання, завдання сил ешелонів і резервів, ділянки й об'єкти зосередження основних зусиль; завдання загонам за­безпечення руху; завдання формуванням, військовим частинам і підрозділам ЦО, включеним до складу першого ешелону (або формуванням першої зміни); початок, тривалість (змінність) ро­біт у вогнищах ураження і порядок їх виконання; завдання фор­муванням та іншим силам, включеним до складу другого ешело­ну, а також резервам; порядок уведення сил у вогнища ураження; порядок взаємодії; заходи щодо забезпечення дій сил при прове­денні ними РІНР; організацію керування.

При визначенні режимів захисту населення і діяльності ОГ в умовах РЗ місцевості встановлюється час перебування людей у захисних спорудах, житлових і виробничих будинках, можли­вість і час залучення формувань і населення до рятувальних ро­біт, порядок організації їхнього відпочинку.

Після ухвалення рішення на РІНР у вогнищах ураження важ­ливе значення має своєчасне доведення завдань до виконавців і чітка організація їхнього виконання. Завдання підлеглим силам на проведення РІНР доводяться у формі наказів і розпоряджень, які віддаються особисто начальником ЦО або через його штаб. Накази і розпорядження повинні бути короткими і ясними. Про прийняті рішення начальники ЦО доповідають у вищестоящі штаби й інформують сусідів і органи військового управління.

Своєчасне висування основних сил ЦО у вогнища ураження забезпечується швидкими і рішучими діями загонів забезпечення руху (ЗЗР), дорожньо-відбудовних формувань і протипожежних сил. Уведення сил у вогнища ураження здійснюється по заздале­гідь установлених або знову призначених маршрутах з урахуван­ням конкретно сформованої обстановки, особливо рівнів радіації

на шляхах руху і на об'єктах робіт. Першими висуваються розві­дувальні підрозділи військових частин і розвідувальні команди міста (міських районів), за ними слідують загони забезпечення руху, протипожежні підрозділи, спеціальна розвідка служб ЦО. До завдання цих сил входить проведення розвідки маршрутів і виявлення обстановки у вогнищах ураження, відновлення зруй­нованих і завалених ділянок доріг, локалізація пожеж на маршру­тах, прокладання колонних шляхів і проведення інших робіт для забезпечення швидкого і безперешкодного висування і введення основних сил ЦО у вогнища ураження.

За спеціальною розвідкою служб йдуть головні загони першої медичної допомоги (ЗПМД) по одному-два на маршрут. Потім висуваються сили ЦО перших і, у міру необхідності, наступних змін перших і других ешелонів. Зразковий варіант побудови угруповання сил ЦО міського району при висуванні до вогнища ураження показаний на рис. 7.1.

Після виконання своїх завдань ЗЗР залучаються до рятуваль­них робіт на найбільш важливих об'єктах. Протипожежні сили і засоби, які вводяться у вогнища ураження разом із ЗЗР, здебіль­шого включаються до складу першого ешелону. Однак частина їх може бути включена в резерв.

Якщо утворилися небезпечні зони РЗ чи зони затоплень, зруй­новані мости, присутні інші фактори, які ускладнюють швидкий вихід сил ЦО до об'єктів робіт, для висадження на ці об'єкти розвідувальних підрозділів і формувань з метою проведення РІНР і для вивезення уражених можуть використовуватися вер­тольоти.

Сили, що вводяться у вогнище ураження, виходять на вказані їм ділянки й об'єкти робіт і негайно приступають до локалізації і ліквідації пожеж та аварій, розшуку і виносу уражених із завалів, наданню першої медичної допомоги, подачі повітря в завалені сховища й укриття, виведення людей з них і евакуації уражених. Час початку рятувальних робіт і тривалість роботи змін визнача­ються по кожному об'єкту окремо, виходячи з радіаційної обста­новки на місці робіт, вже отриманих раніше особовим складом формувань доз опромінення і встановленої припустимої дози.

Безпосереднє керівництво проведенням РІНР у вогнищах ураження покладається на начальників ЦО об'єктів, їхні штаби і служби. Вони керують РІНР на своїх об'єктах і закріплених за ними ділянках робіт у житловому секторі. З прибуттям на об'єкти робіт військових підрозділів і формувань ЦО: направля­ють їх на конкретні ділянки; установлюють міри безпеки, най-

більш доцільні прийоми і способи виконання робіт, порядок за­стосування засобів механізації і місця їхнього розгортання, поря­док використання ЗІЗ; визначають черговість евакуації уражених і заміни змін, місця пунктів управління і порядок інформації про хід і завершення РІНР.

Рис. 7.1. Розгортання угруповання сил ЦО міського району при висуванні до вогнища ураження (варіант).

Маневр силами може здійснюватися з метою перекидання їх на інші об'єкти робіт для досягнення найбільших результатів при урятуванні людей, у випадку виходу з ладу певної частини сил ЦО, недоцільності проведення рятувальних робіт у даному райо­ні, для посилення угруповання сил в інших місцях і після нане­сення повторних ядерних ударів.

Послідовність виконання робіт, практичні прийоми і способи дій формувань у вогнищах ураження визначаються командирами формувань безпосередньо на об'єктах (ділянках) робіт з ураху­ванням характеру руйнувань захисних споруд, комунально-енергетичних мереж і технологічних ліній, наявності завалів, рів­нів радіації, вогнищ пожеж й інших умов, що впливають на орга­нізацію і проведення рятувальних робіт. З усього комплексу ро­біт у першу чергу організовуються ті, від яких залежить поря­

тунок людей і їхня безпека. Особливе значення в ході РІНР ма­ють інженерні роботи з розкриття завалених захисних споруд, подачі в них повітря, улаштування переходів, сходів, трапів та іншого обладнання для порятунку потерпілих, а також з облаш­тування тимчасових шляхів для їх евакуації. Тут вирішальну роль грає уміле використання потужної інженерної й іншої спеціаль­ної техніки.

Сили протипожежної служби в першу чергу ведуть боротьбу з пожежами, які ускладнюють проведення рятувальних робіт, ря­тують і евакуюють людей з палаючих будинків і споруд, потім гасять пожежі, що загрожують уцілілим об'єктам.

Найважливішими заходами в ході проведення РІНР є надання медичної допомоги ураженим і евакуація їх у лікувальні устано­ви. Усі формування і військові підрозділи повинні здійснювати пошук уражених, надавати їм першу медичну допомогу і виноси­ти до місць посадки на транспорт для відправлення в медичні установи; до цих робіт залучається також неушкоджене населен­ня. ЗПМД і медичні підрозділи військових частин ЦО розміщу­ються на незараженій території; вони надають ураженим першу лікарську допомогу і підготовляють їх до евакуації в лікувальні установи заміської лікарняної бази на стаціонарне лікування.

В умовах РЗ ОГ і житлових масивів здійснюється дезактивація доріг, проходів для руху людей, місць посадки людей на транс­порт і шляхів їхньої евакуації.

У місцях масових руйнувань і ушкодженні комунально-енергетичних мереж і технологічних ліній невідкладні аварійно-відновлювальні роботи ведуться одночасно з рятувальними. Для цих цілей залучаються спеціалізовані відомчі формування, а та­кож спеціальні аварійно-технічні формування і підрозділи війсь­кових частин ЦО. Насамперед усуваються аварії, пов'язані із за­грозою затоплення захисних споруд, відновлюються ушкоджені мережі теплопостачання, каналізації, газові комунікації, техноло­гічні трубопроводи, що працюють під високим тиском, системи енергопостачання.

Роботи ведуться безупинно, вдень і вночі, з максимальним ви­користанням наявних сил ЦО, техніки, транспорту і механізмів. Щоб забезпечити це, зміна працюючих відбувається безпосеред­ньо на місцях робіт. Техніка змінюваних формувань при необхід­ності передається прибулому особовому складу. Порядок і час роботи кожної зміни визначаються з урахуванням припустимих доз опромінення, а також кліматичних умов і фізичного наванта­ження.

Після виведення формувань з вогнища ураження штабами і службами ЦО організовується проведення комплексу заходів щодо відновлення працездатності о. с. і готовності його до вико­нання нових завдань, санітарної обробки людей, знезаражування одягу, обмундирування і техніки; надання медичної допомоги; харчування і відпочинок особового складу; обслуговування і ре­монт техніки і приладів; поповнення витрачених матеріальних і технічних засобів.

Найважчі умови проведення РІНР можуть скластися при рап­товому нападі супротивника. Діяльність начальників ЦО і їхніх штабів може в цьому випадку здійснюватися при децентралізо­ваному управлінні, й успіх проведення робіт буде залежати від правильності й оперативності прийняття ними самостійних рі­шень на підставі даних прогнозу (проведеного ще в мирний час) і з урахуванням обстановки, що склалася. Щоб у цих умовах ефек­тивно керувати силами ЦО, виділеними для проведення РІНР, можна використовувати засоби зв'язку військових округів, військкоматів, гарнізонів, гідрометеослужб, служб залізниці, па­роплавств й інших організацій.

Розвідка після раптового нападу супротивника ведеться в ос­новному розвідувальними підрозділами військових частин ЦО і розвідувальними формуваннями непотерпілих некатегорійованих міст і сільських районів, які повинні бути добре підготовлені для дій у сусідніх категорійованих містах, мати плани цих міст із по­значенням ОГ, сховищ, збірних евакопунктів та інших місць мо­жливого зосередження населення.

Угруповання сил ЦО буде вводитися у вогнища ураження в дуже складній обстановці. Люди, які потребують допомоги, мо­жуть виявитися всюди: на підприємствах, у житлових будинках, у сховищах і укриттях, поза захисними спорудами і т.д.

Розкриття завалених сховищ й інших захисних споруд здійс­нюють рятувальні команди спільно з додатковими формуваннями механізації робіт і підрозділами військових частин. Однак точне місцезнаходження більшої частини потерпілих може бути неві­доме. Тому основні зусилля для порятунку людей слід зосереди­ти на житлових масивах. При витягуванні потерпілих з-під зава­лів, напівзруйнованих будинків, найпростіших укриттів і т.п. суттєво зростає частка ручної праці, збільшується обсяг РІНР, а можливості створення необхідного угруповання сил ЦО в цих умовах зменшуються.

Неясність обстановки диктує необхідність створення рухомих резервів, призначених для вирішення непередбачених заздалегідь

завдань. Ускладнюється керування силами, які ведуть рятувальні роботи, і взаємодія із сусідами. Тому передбачається організація рухомих пунктів управління, які дозволяють здійснювати керів­ництво безпосередньо у вогнищах ураження, чи використання дублюючих (запасних) пунктів управління і рухомих засобів зв'язку. Особливу увагу начальники повинні приділяти контролю за підвезенням сил і матеріальних засобів ЦО до вогнищ уражен­ня, погодженій роботі транспортних служб і організацій з медич­ною службою по здійсненню евакуації уражених і організації безперебійного постачання формувань всім необхідним для ви­конання рятувальних робіт.

В результаті проведення РІН повинно бути виконано: розкри­то всі завалені захисні споруди; надана медична допомога ураже­ним і довершена їхня евакуація в лікувальні установи; проведена санітарна обробка населення, о. с. формувань і військових; час­тин; здійснене знезаражування території, споруд і техніки.

Основні заходи безпеки під час РІНР у ВЯУ:

• будинки і споруди, що загрожують обвалом, оглядаються і відгороджуються видимими попереджувальними знаками;

• у темний час доби на об'єктах робіт організується освітлення;

• у завалах, шахтах, прорізах будинків і споруд встановлю­ються ліхтарі (лампи) з червоним світлом;

• робота кранів допускається тільки на освітленій місцевості;

• при веденні рятувальних робіт уночі необхідно організовувати комендантську службу і забезпечити зустріч формувань і підрозді­лів на підступах до вогнища ураження з виділенням провідників для їх супроводження до об'єктів робіт. Успішне проведення РІНР у ВЯУ досягається ретельно продуманою і спланованою в мирний час організацією заходів і уточненням їх у залежності від сформованої обстановки у воєнний час, чітким і постійним керівництвом силами з боку начальників, штабів і служб ЦО всіх ступенів.

Дії сил ЦО у ВХУ

Рятувальні роботи у ВХУ включають ведення хімічної і медичної розвідки; проведення профілактичних заходів, само- і взаємодопомоги; розшукування і виявлення уражених, надання їм першої медичної допомоги й евакуацію їх у лікувальні устано­ви; евакуацію неураженого населення з ВХУ; санітарну обробку людей, дегазацію одягу і взуття, засобів захисту, місцевості, спо­руд, техніки і транспорту; виявлення зараженого продовольства, джерел води і знезаражування продуктів харчування і фуражу.

Специфічні особливості ведення рятувальних робіт у ВХУ обумовлюються високою токсичністю ОР, швидкоплинністю розвитку отруєння, обмеженістю терміну, протягом якого пови­нна бути надана перша медична допомога потерпілим. У зв'язку з цим ефективність рятувальних робіт буде залежати від сполучен­ня само- і взаємодопомоги із швидким наданням допомоги меди­чними формуваннями і наступною терміновою евакуацією ура­жених за межі ВХУ.

Само- і взаємодопомога полягає в надяганні протигаза на ураже­ного, введенні антидоту, обробці шкіри речовиною, що дегазує. Ефективність надаваної потім першої медичної допомоги залежить від знання типу застосованої ОР і від того, якою мірою потерпілий скористався засобами захисту. Своєчасне виявлення хімічного за­раження і визначення типу застосованої ОР здійснюється установа­ми «Системи спостереження і лабораторного контролю» (ССЛК) і посадами радіаційного та хімічного спостереження.

При надходженні перших даних про виникнення ВХУ началь­ники і штаби ЦО оповіщають населення в зонах зараження і у районах, яким загрожує небезпека від хмари зараженого повітря, яка поширюється, ставлять завдання хімічній і медичній розвід­кам, віддають розпорядження про проведення заходів щодо захи­сту населення, приймають рішення й організовують проведення РІНР у вогнищах. До РІНР залучаються окремі батальйони спеці­ального захисту, підрозділи хімічного захисту військових частин ЦО, зведені загони (команди) протирадіаційного і протихімічно­го захисту, медичні формування, команди знезаражування й інші спеціально підготовлені й оснащені підрозділи і формування.

Особовий склад сил ЦО, що вводиться у ВХУ, забезпечується ЗІЗ органів дихання і шкіри, антидотами, індивідуальними про­тихімічними пакетами.

Перед уведенням сил в ОХП розвідка проводить виявлення хімічної обстановки: установлюються засоби застосування ХЗ і тип використаної ОР, визначаються межі вогнищ і зон зараження. Ці дані дозволяють оцінити глибину поширення зараженого пові­тря; стійкість ОР на місцевості і техніці; припустимий час пере­бування людей у засобах захисту шкіри; можливі ураження лю­дей, зараження споруд, техніки і майна. На підставі оцінки хімічної обстановки вживаються заходи щодо захисту людей, розробляються і реалізуються заходи щодо ведення рятувальних робіт в умовах зараження, ліквідації наслідків зараження, віднов­лення виробничої діяльності ОГ і забезпечення життєдіяльності населення.

Першими у ВХУ для надання допомоги ураженим уводяться медичні підрозділи військових частин і формування медичної служби ЦО, а також підрозділи хімічного захисту та формування протирадіаційного і протихімічного захисту. Основні завдання цих сил — надання негайної медичної допомоги ураженим, їх евакуація на незаражену місцевість і проведення дегазації тери­торії, споруд і техніки. У першу чергу евакуюють людей, які не мають засобів захисту органів дихання, потім тих, хто має проти­гази і вже одержали першу медичну допомогу; в останню чергу евакуюють людей, укритих в обладнаних фільтровентиляційними установками сховищах. Евакуація уражених та іншого населення з ВХУ — основний обсяг робіт — вимагає великої кількості за­собів пересування. Для пошуку, винесення і посадки уражених на транспорт залучаються формування різного призначення. Еваку­ація неураженого населення здійснюється як пішим порядком по пророблених проходах, так і на будь-якому виді транспорту, як­що така можливість є.

При проведенні рятувальних робіт у вторинному вогнищі ураження основні зусилля спрямовуються на локалізацію джерел отруйної речовини і запобігання її подальшого надходження на місцевість і в повітря. Речовини, що потрапили на місцевість, де­газуються (нейтралізуються) знезаражуючими розчинами чи ве­ликою кількістю води за допомогою спеціальних дегазаційних або інших придатних для цієї мети машин. Одночасно ведуться роботи з нейтралізації отруйних речовин у закритих приміщен­нях. Для зниження концентрацій ОР у хмарі зараженого повітря за допомогою дегазаційних і пожежних машин на його шляху можуть ставитися вертикальні водні завіси чи завіси зі спеціаль­них розчинів.

Підрозділи хімічного захисту і формування протирадіаційного та протихімічного захисту в період проведення рятувальних робіт у ВХУ дегазують ділянки місцевості і доріг, будинки і споруди, проводять санітарну обробку о. с. військових частин, формувань і населення, знезаражують їх засоби захисту й одяг. Черговість проведення цих робіт визначається начальником ЦО, виходячи з конкретної обстановки.

Для санітарної обробки населення, яке евакуюється з ВХУ, і дегазації транспортних засобів поблизу маршрутів евакуації на незараженій місцевості підрозділами хімічного захисту частин ЦО розгортаються пункти спеціальної обробки (ПуСО). З цією ж метою можуть використовуватися санітарні обмивальні пункти (СОП) і станції знезаражування транспорту (СЗТ) ОГ, які знахо-

дяться на зараженій території. Санітарна обробка уражених про­водиться в процесі надання їм медичної допомоги. Заражені одяг і ЗІЗ направляються для дегазації на станції знезаражування одя­гу (СЗО) чи на ПуСО.

Проведення контролю на зараженість продовольства і джерел води покладається на медичну службу ЦО, а фуражу — на служ­бу захисту тварин і рослин.

РІНР у ВХУ виконуються в протигазах і засобах захисту шкі­ри. Тривалість роботи змін у ВХУ залежить, головним чином, від припустимого часу безупинного перебування в ЗІЗ. Щоб уникну­ти перегріву о. с. і виходу його з ладу через теплові удари засто­совують спеціальні комбінезони, що екранують, і поливання за­хисних костюмів водою.

Роботи проводяться з максимальною інтенсивністю до повно­го їх завершення в найкоротший термін, із залученням необхідної кількості сил і засобів та з дотриманням заходів безпеки. Заміна формувань здійснюється за рахунок резервів і залучення додат­кових спеціальних формувань. У залежності від хімічної обста­новки у вогнищах РІНР можуть проводитися послідовно (спочат­ку в окремих, найбільш важливих місцях) або одночасно на всій території ВХУ. Вогнища вважаються ліквідованими, коли пере­бування людей без засобів захисту в них стає безпечним. На пе­ріод проведення робіт вогнище ураження оточується, встановлю­ється комендантська служба й організовується охорона громадського порядку.

Ліквідація наслідків застосування біологічних засобів

Характер заходів щодо ліквідації ВБУ визначається та­кими його особливостями, як можливість швидкого епідемічного поширення інфекційних хвороб, наявність для кожної з них пев­ного інкубаційного періоду, труднощі індикації бактеріальних за­собів і тривала їх збереженість у зовнішньому середовищі. На відміну від інших вогнищ ураження, у яких небезпека для насе­лення з часом безперервно зменшується, небезпека захворювання людей у ВБУ зберігається аж до повної його ліквідації. У зв'язку з цим великого значення набувають, разом з постійним медичним спостереженням, заходи профілактичного і режимного характеру, які попереджають виникнення вторинних вогнищ.

Загальне керівництво ліквідацією ВБУ здійснює начальник ЦО області (міста, району). Медичні заходи організовуються ме­

дичною службою у взаємодії зі службою захисту сільськогоспо­дарських тварин і рослин та з іншими службами ЦО.

До основних заходів щодо ліквідації ВБУ належать: біологіч­на розвідка і визначення виду застосованого збудника; режимні ізоляційно-обмежувальні (карантин або обсервація); протиепіде­мічні, протиепізоотичні і лікувально-профілактичні, які передба­чають постійних медичний нагляд за населенням і ветеринарно-санітарний контроль за сільськогосподарськими тваринами; за­стосування ЗІЗ; активне виявлення, ізоляція і госпіталізація за­хворілих і підозрілих на інфекційне захворювання; екстрена і специфічна профілактика; санітарно-гігієнічний контроль за хар­чуванням і водопостачанням; санітарна обробка населення і зне­заражування території, приміщень і техніки; ветеринарна обробка уражених сільськогосподарських тварин.

Для ліквідації ВБУ поряд із силами і засобами медичної служ­би використовуються сили і засоби інших служб, які опинилися у вогнищі ураження, а в разі потреби у вогнище додатково уво­дяться військові частини ЦО і формування різного призначення, у першу чергу спеціалізовані протиепідемічні бригади і рухомі протиепідемічні загони.

Біологічна розвідка організовується штабом ЦО міста (райо­ну) і відповідною медичною службою. Загальна (неспецифічна) біологічна розвідка покладається на розвідувальні команди та групи формувань і військових частин ЦО. Спеціальна біологічна розвідка здійснюється силами спеціальних груп, що виділяються санітарно-епідеміологічними станціями, протичумними інститу­тами і станціями, НДІ епідеміологічного і мікробіологічного профілів, а також формуваннями медичної служби і медичних підрозділів військових частин ЦО. Біологічна розвідка здійсню­ється з використанням особовим складом ЗІЗ і дотриманням за­побіжних заходів.

За даними розвідки установлюється факт застосування БЗ, ви­значається вид застосованих біологічних засобів, оцінюється епі­демічна обстановка, готуються пропозиції по використанню сил і засобів у вогнищі ураження і встановленню меж зон карантину чи обсервації.

Карантин являє собою систему режимно-обмежувальних, про­тиепідемічних та інших профілактичних заходів, спрямованих на повну ізоляцію (локалізацію) ВБУ і ліквідацію в ньому інфекцій­них захворювань. Карантин установлюється рішенням начальни­ка ЦО області (краю) у першу чергу у вогнищі ураження; у зале­жності від обстановки його межі можуть бути уточнені і змінені.

На території (або ОГ), де оголошений карантин, передбачають охорону (оточення) вогнища ураження чи карантинної зони; за­борона виходу (виведення) людей і тварин, вивезення будь-якого майна, продуктів харчування, промислової і сільськогосподарсь­кої продукції; припинення роботи навчальних закладів, ринків і культурно-масових установ. Вхід (в'їзд) на цю територію може бути дозволений лише спеціальним формуванням ЦО і медично­му персоналу для надання допомоги по ліквідації наслідків за­стосування біологічних засобів.

Об'єкти, які опинилися в зоні карантину і продовжують свою виробничу діяльність, переходять на особливий режим роботи із суворим виконанням протиепідемічних вимог. Робочі зміни роз­биваються на окремі групи (по можливості — якнайменші за складом), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчу­вання і відпочинок робітників та службовців організовується групами у спеціально відведених для цього приміщеннях.

У тому випадку, коли встановлений вид збудника не відно­ситься до групи особливо небезпечних інфекційних хвороб і не­має загрози масових захворювань, карантин заміняється обсерва­цією.

Під обсервацією розуміють проведення у вогнищі ураження ряду ізоляційно-обмежувальних і лікувально-профілактичних за­ходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних за­хворювань. Режимні заходи в зоні обсервації, на відміну від ка­рантину, включають максимальне обмеження в'їзду і виїзду, а також вивезення з вогнища майна без попереднього знезаражу­вання і дозволу епідеміологів; посилення медичного контролю за харчуванням і водопостачанням; обмеження пересування по за­раженій території і спілкування між окремими групами людей та деяких інших заходів.

Контроль за дотриманням установлених правил у ВБУ покла­дається на комендантську службу. На магістральних шляхах ор­ганізовуються контрольно-пропускні, санітарно-контрольні, ве­теринарно-карантинні і приймально-передавальні пункти, що працюють цілодобово.

Основні протиепідемічні заходи у ВБУ: виявлення заражених і хворих людей шляхом подвірних обходів, їх ізоляція, госпіталі­зація і лікування; дезінфекція одягу, взуття, споруд, техніки, транспорту, приміщень і територій; установлення протиепідеміч­ного режиму роботи медичних установ, підприємств громадсько­го харчування, торгівлі, транспорту; проведення посиленого ве­теринарного нагляду за тваринами.

До визначення виду збудника хвороби у ВБУ проводиться зага­льна екстрена профілактика, що включає в себе застосування анти­біотиків широкого спектра дії. Після визначення виду збудника проводяться щеплення й екстрена спеціальна профілактика із засто­суванням препаратів, до яких чутливість збудника найвища, а також сульфамідних препаратів і лікувально-профілактичних сироваток.

При ліквідації ВБУ здійснюються протиепідемічні заходи що­до знезаражування місцевості, транспорту, устаткування, вироб­ничих і житлових приміщень, води, продовольства і фуражу; обов'язковими складовими частинами цих заходів є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.

Дезінфекція — знищення чи вилучення хвороботворних мікробів і токсинів на об'єктах зовнішнього середовища, на шкірі й одязі.

Дезінсекція — винищування шкідливих комах і кліщів (пере­носників збудників інфекційних захворювань).

Дератизація — комплекс заходів для боротьби з гризунами — джерелами або переносниками збудників інфекційних хвороб.

Заходи щодо знезаражування ВБУ здійснюються службою са­нітарної обробки людей і знезаражування одягу та комунально-технічною службою у взаємодії з іншими службами ЦО.

У ліквідації ВБУ значне місце займають попереджувальні захо­ди, які включають дотримання протиепідемічних і санітарно-гігієнічних правил на виробництві й у побуті; переведення об'єктів народного господарства на суворий протиепідемічний режим робо­ти; організацію санітарного і лабораторного контролю за об'єктами водопостачання і громадського харчування; своєчасне застосування вакцин і антибіотиків, а також використання ЗІЗ.

Карантин і обсервація знімаються розпорядженням начальника ЦО, який встановив їх, але не раніше проходження максимального терміну інкубаційного періоду (відліченого від часу виявлення останнього захворілого даним видом хвороби) і завершення заклю­чної дезінфекції у вогнищі. Керівництво силами і засобами ЦО здій­снюється через допоміжні пункти управління, які розгортаються у ВБУ. У ході робіт з ліквідації вогнища ураження постійно підтри­мується зв'язок з вищестоящими штабами і службами ЦО.

Особливості проведення РІНР

у вогнищі комбінованого ураження

Вогнищем комбінованого ураження (ВКУ) вважається територія, у межах якої в результаті впливу двох чи більше видів ЗМУ та інших засобів нападу відбулися масові ураження людей,

сільськогосподарських тварин і рослин, руйнування й пошко­дження будинків і споруд.

Рятувальні роботи у ВКУ характеризуються необхідністю:

• одночасного чи послідовного залучення спеціально підгото­влених і оснащених, різних за своїм призначенням сил і засобів, здатних до дій в умовах застосування супротивником різних ви­дів ЗМУ;

• обов'язкового використання усім о. с. військових частин ЦО і формувань ЗІЗ органів дихання і шкіри та забезпечення ураже­них протигазами;

• проведення режимних ізоляційно-обмежувальних заходів для локалізації вогнища від навколишніх районів;

• проведення екстреної профілактики особового складу, який бере участь у ліквідації вогнища, а також населення, яке опини­лося у вогнищі до ураження, шляхом застосування антидотів, ра­діозахисних препаратів, протибактеріальних та інших засобів;

• організації санітарної обробки людей з урахуванням їх ура­ження радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами;

• одночасного проведення дегазації, дезінфекції і дезактивації проїздів (проходів), шляхів евакуації, захисних споруд і транспорту;

• термінової евакуації уражених у лікувальні установи, а ін­шого населення — у безпечні місця.

Рішення на проведення РІНР у ВКУ начальник ЦО області приймає на підставі даних усіх видів розвідки (інженерної, по­жежної, медичної, радіаційної, хімічної і біологічної). У цьому рішенні він, крім звичайних питань, додатково визначає пункти розміщення і порядок евакуації населення з районів хімічного і небезпечного радіоактивного зараження; райони карантину й об­сервації, терміни їх становлення, порядок забезпечення форму­вань засобами захисту, а також препаратами для надання допо­моги ураженим; ділянки місцевості й об'єкти, що підлягають дегазації, дезактивації чи дезінфекції в першу чергу; обсяг і зміст протиепідемічних, спеціальних профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів.

При організації РІНР необхідно враховувати особливості ви­користання різноманіття залучених до робіт сил ЦО. Дії цих сил у вогнищі ураження повинні ретельно узгоджуватися і взаємно забезпечуватися. Особлива увага приділяється постійному обміну даними про обстановку ходу робіт на об'єктах, своєчасному ма­невру силами і засобами, підтримці зв'язку між органами управ­ління різних ланок і всебічному забезпеченню проведених робіт.

Дії підрозділів військових частин ЦО, формувань загального призначення і служб у ВКУ будуть приблизно такими ж, як і у вогнищах ядерного, хімічного і біологічного ураження. У першу чергу визначають найбільш небезпечний вражаючий фактор, який несе найбільшу загрозу ураження, і вживають термінових заходів щодо запобігання чи зниження до мінімуму його впливу, потім ліквідують наслідки інших факторів.

Зміна сил ЦО, які працюють у вогнищі ураження при наявнос­ті біологічного зараження, здійснюється при суворому дотриман­ні режимних ізоляційно-обмежувальних заходів. Формування і підрозділи, які змінилися, виводяться в райони, визначені в ме­жах зони карантину чи обсервації, де і проводиться їхня спеціа­льна обробка з урахуванням наявності радіоактивного і (або) хі­мічного зараження.

При сучасному рівні розвитку ЗМУ і засобів її доставки до цілей значно збільшується обсяг РІНР і потреба в силах, особ­ливо після раптового нападу супротивника. Ускладнюються способи організації і проведення робіт, а це вимагає внесення істотних корективів у плани створення угруповань сил, методи рішення завдань і керування силами. З огляду на зростаючі уражаючі властивості звичайних видів зброї, у планах ЦО необ­хідно також передбачати підготовку сил для проведення РІНР у випадках масованого застосування супротивником і цими вида­ми зброї. Щоб забезпечити успішне виконання завдань у ході ведення робіт у вогнищах ураження, усі питання, пов'язані з ор­ганізацією РІНР, повинні бути заздалегідь передбачені і вирі­шені ще в мирний час.