1.2.3. Цивільна оборона сша
У США створена «Федеральна служба з дій у надзвичайних умовах» (ФЕМА), яка безпосередньо підкоряється президенту. На це управління покладені завдання:
забезпечення виживання країни в ядерній війні;
розробка планів евакуації населення США з небезпечних районів;
здійснення заходів у відповідності з програмою будівництва захисних споруд;
удосконалювання і підвищення стійкості систем зв'язку й оповіщення;
забезпечення захисту і нормального функціонування федеральних і місцевих органів влади та Цивільної оборони;
створення і розосередження стратегічних запасів на випадок надзвичайних ситуацій;
Центральний апарат ФЕМА має у своєму складі 5 управлінь:
із забезпечення функціонування в надзвичайних ситуаціях;
з програм навчання і протипожежної підготовки;
з програм національної готовності управління, надання допомоги і розробки програм для штатів і місцевих органів влади;
федеральна адміністрація із страхування;
адміністративні підрозділи.
У кожному штаті є консультативна рада з питань Цивільної оборони.
Безпосереднім керівником Цивільної оборони штату є начальник ЦО штату зі своїм штабом.
Крім цього, створюються місцеві штаби в графствах (3200), районах (17), незалежних штатах (37). Усього створено 3615 місцевих штабів Цивільної оборони.
На промислових підприємствах, де 50 і більше працюючих, створюються комітети Цивільної оборони, які очолюють керівники цих підприємств.
У США немає спеціальних формувань Цивільної оборони. Для вирішення їхніх завдань залучаються підрозділи національної гвардії і збройних сил, головним чином сухопутних.
Захист населення в системі ЦО США вирішується в двох напрямках — шляхом укриття в захисних спорудах, головним чином ПРУ (242 млн. місць) і евакуації.
У такий спосіб Цивільна оборона в зарубіжних країнах розглядається керівництвом цих країн як система, дії якої спрямовані на захист населення й економіки від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф і випадків військових конфліктів.
Незважаючи на те, що кожна країна розвиває і формує власні варіанти національної структури Цивільної оборони, виходячи з конкретних обставин економічних можливостей, фізико-географічних, кліматичних, природних особливостей, усі ці системи керуються насамперед гуманною метою, враховуючи гуманітарні права згідно з Женевською Конвенцією 1949 р.
Конституція України, прийнята Верховною Радою в червні 1996 р., закріпила правові основи забезпечення безпеки, які охоплюють широкий спектр діяльності людини, у тому числі вимоги Загальної Декларації прав людини, прийнятої ООН 10.12.1948 року, Женевських Конвенцій від 12.06.1949 р., зарубіжного і власного державного будівництва, закріпивши їх у статтях 23, 27, 28, 29, 30, 50, 65. Стаття 27 Конституції говорить: «Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини...».
Для реалізації прав людини по захисту її життя і здоров'я від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу держава, як гарант цього права, створила державну систему — Цивільну оборону України, увівши її в дію Законом України «Про Цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року з наступними змінами і доповненнями в Законі України «Про Цивільну оборону України» від 24 березня 1999 року, а також Положенням Кабінету Міністрів України «Про Цивільну оборону України (1994 р.)».
У преамбулі Закону проголошено: «Кожний має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості...».
Цивільна оборона України є державною системою органів управління сил і засобів, створюваних для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру.
- Видання 2-ге, перероблене
- 1.1. Основні положення міжнародного права із захисту людини
- 1.2. Цивільна оборона деяких зарубіжних країн
- 1.2.1. Цивільна оборона Росії
- 1.2.2. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини
- 1.2.3. Цивільна оборона сша
- 1.3.1. Державна система Цивільної оборони України
- 1.3.2. Завдання Цивільної оборони України
- 1.3.3. Організаційна будова і порядок функціонування Цивільної оборони України
- 1.3.4. Організація Цивільної оборони на об'єктах господарювання (ог)
- 1.3.5. Сили і засоби Цивільної оборони
- 1.3.5.1. Війська Цивільної оборони України
- 1.3.6. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання
- 1.4. Єдина Державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру
- 2.1. Основні визначення і класифікація надзвичайних ситуацій
- 2.2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- 2.2.3. Аварії на пожежо-вибухонебезпечних об'єктах
- 2.2.5. Гідродинамічні аварії
- 2.3. Надзвичайні ситуації природного характеру
- 2.3.1. Геологічні небезпечні явища
- 2.3.2. Гідрологічно небезпечні явища
- 2.4. Надзвичайні ситуації екологічного характеру
- 2.5. Надзвичайні ситуації воєнного часу
- 2.6. Організація оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.1. Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.1.1. Основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
- 3.1.2. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру
- 3.2. Державне регулювання і контроль захисту населення і територій
- 3.2.1. Державна стандартизація
- 3.2.2. Державна експертиза
- 3.2.4. Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки
- 3.3. Організація захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.3.1. Укриття в захисних спорудах
- 4. Визначення необхідної кількості (п) фільтрів-поглиначів:
- 3.3.2. Евакуація робітників, службовців і населення
- 3.3.3. Застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів захисту
- 3.4. Захист населення
- 3.4.1. Основні норми поведінки і дії
- 3.5. Захист населення при хімічному зараженні
- 3.5.1. Основні норми поводження і дії при аваріях з викидом сдор
- 4.1. Оцінка радіаційної обстановки на об'єкті при аварії на атомній електростанції (аес)
- 3. За формулою (2) визначимо дозу опромінення за 6 год. Роботи:
- 4.3. Оцінка радіаційної обстановки при застосуванні ядерної зброї
- 4.4. Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом сдор
- § 1 * Ртьч
- 4.6. Оцінка пожежної обстановки
- 4.6.1. Визначення виду, масштабу і характеру пожежі
- 4.6.2. Оціка пожежної обстановки під час міських пожеж
- 4.6.3. Оцінка пожежної обстановки в лісах
- 4.6.4. Комплексна задача з прогнозування й оцінки пожежної безпеки
- 4.7. Аналітичний метод оцінки осередку ураження при вибуханні паливо-повітряного і газоповітряного середовищ
- 5.1. Вимоги, що ставляться
- 5.2. Організація дослідження сталості роботи ог
- 5.3. Шляхи і способи
- 6.1. Критерій сталості ог
- 1. До впливу повітряної ударної хвилі (пух).
- 6.2. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (пух)
- 9. Установлення додаткових опор для зменшення прольотів.
- 6.3. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу теплового випромінювання
- 6.4 Оцінка стійкості роботи об'єкта до впливу радіоактивного зараження
- 6.5. Оцінка стійкості інженерно-технічного комплексу об'єктів енергетики до впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху
- 7.1. Рятувальні й інші невідкладні роботи (рінр)
- 7.1.2. Сили і засоби, які залучаються для проведення рінр
- 7.1.3. Управління силами цо
- 7.1.4. Організація забезпечення дії сил цо в надзвичайних ситуаціях
- 7.1.5. Дії сил цо при ліквідації наслідків стихійних лих
- 7.1.6. Особливості проведення РіНр при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф
- 7.1.7. Використання сил цо
- 7.1.9. Проведення РіНр
- 7.2. Зміст і послідовність роботи командира формування з організації і проведення рінр у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу
- 7.2.1. Обов 'язки командира формування по підтримці свого підрозділу в потрібній готовності
- 7.2.2. Зміст і послідовність роботи командира формування в ході ліквідації наслідків слак
- 7.2.3. Зміст і послідовність роботи командира формування у вогнищах ураження у воєнний час
- 7.2.4. Заходи безпеки при проведенні РіНр
- 7.3. Забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях
- 7.3.1. Організація життєдіяльності в екстремальних умовах
- 7.4. Дії населення в надзвичайних ситуаціях
- 7.4.8. Само- і взаємодопомога при травмах і ураженнях
- 7.5. Організація навчання населення з Цивільної оборони