logo
n1

7.1.2. Сили і засоби, які залучаються для проведення рінр

При підготовці РІНР найважливішими заходами є: оці­нка обстановки, планування проведення РІНР у вогнищах ура­ження, прийняття начальником ЦО остаточного рішення, органі­зація взаємодії, усебічного забезпечення сил ЦО і управління ними.

Основною ланкою, що організовує підготовку і проведення РІНР, є область. Тому в плані ЦО області, з урахуванням якого приймається рішення начальником ЦО як на мирний, так і на во­єнний час, закладається основа угруповання сил ЦО області, ви­значається її чисельність для кожного категорійованого міста і міського району, намічаються всі інші заходи щодо організації рятувальних робіт і ставляться завдання підлеглим силам і лан­кам управління. Аналогічно, але більш конкретно і детально пла­нуються створення угруповань сил і можливий порядок їх дій на заздалегідь визначених ділянках (об'єктах) в містах, сільськогос­подарських і міських районах.

Угруповання сил ЦО на воєнний час повинне відповідати за­думу майбутніх дій і забезпечувати:

Ядром угруповань сил ЦО є військові частини ЦО і невоєнізо-вані формування підвищеної готовності.

Для створення угруповань сил використовуються:

— в області — угруповання сил категорійованих міст, населе­них пунктів з категорійованими ОГ, угруповання сил сільських районів і резерви.

Кожне угруповання за своїм складом повинно забезпечувати ви­конання повного обсягу РІНР у заданому районі (на ділянці, об'єкті).

Для забезпечення безупинного проведення РІНР до повного їх завершення, для нарощування зусиль і розширення фронту ряту­

вальних робіт, а також для заміни сил і засобів угруповання мо­жуть складатися з одного чи двох ешелонів і резерву. Кількість ешелонів визначається обсягом і умовами виконання рятуваль­них робіт, наявністю сил, а також особливостями їх розміщення в заміській зоні і можливій готовності за часом до виконання за­вдань у вогнищах ураження. Кожен ешелон може складатися з декількох змін. Для проведення розвідки і забезпечення висуван­ня і введення сил у вогнища ураження до складу угруповання включаються розвідувальні підрозділи і формування (загони) за­безпечення руху.

При наявності двох ешелонів перший ешелон угруповання сил призначається для негайного (з урахуванням радіаційної обста­новки) розгортання рятувальних робіт і ведення їх у високому темпі. З цією метою в перший ешелон включаються найбільш мобільні, добре підготовлені й оснащені сучасною технікою си­ли, здатні в короткі терміни прибути до вогнища ураження і при­ступити до робіт. Такими силами є: військові частини і підрозді­ли ЦО; інші військові частини і підрозділи, що виділяються військовим командуванням згідно з планами взаємодії; територі­альні та невоєнізовані формування категорійованих міст; форму­вання міських ОГ, які продовжують виробничу діяльність, і нево-єнізовані формування підвищеної готовності ближніх некатегорійованих міст і сільських районів.

Другий ешелон призначається для нарощування зусиль і роз­ширення фронту рятувальних робіт в міру спадання рівня радіа­ції, а також для заміни підрозділів і формувань першого ешелону. До складу другого ешелону включаються сили ЦО міст і сільсь­ких районів, що не ввійшли до складу першого ешелону, частини і підрозділи Збройних Сил і МВС з пізнішими термінами розгор­тання і невоєнізовані формування ОГ, які продовжують свою дія­льність у заміській зоні.

Військові частини і формування, що входять до складу ешело­нів, розподіляються по змінах з дотриманням цілісності їхньої ор­ганізаційної структури і виробничого принципу. Кількість змін і їх склад визначається залежно від наявності сил і засобів, їх можли­востей, радіаційної чи хімічної обстановки на об'єктах робіт, обся­гу робіт, транспортних можливостей, наявності комунікацій і не­обхідного часу прибуття у вогнища ураження. Особливо ретельно визначається склад першої зміни. При її комплектуванні врахову­ється, що техніка (бульдозери, екскаватори, крани, компресорні станції й ін.), яка входить до цієї зміни, при необхідності буде за­лишена на місцях робіт і передана розрахункам чергової зміни.

Резерви призначаються для вирішення завдань, що раптово виникають у ході проведення РІНР, для нарощування зусиль на найважливіших ділянках і об'єктах з метою скорочення термінів завершення робіт, для заміни чи перекидання сил і засобів на но­ві ділянки (об'єкти) робіт.

До складу резервів включаються формування некатегорійованих міст та віддалених сільських районів, військові частини і підрозділи, що не ввійшли до складу ешелонів, сили ЦО, які виділяються сусі­дами згідно з планами взаємодії. З початком проведення РІНР сили резерву виводяться у встановлені райони збору в кілька місць замі­ської зони з таким розрахунком, щоб можна було забезпечити шви­дке перекидання їх на різні напрямки. В міру використання резерви відновлюються в тому числі і за рахунок сил, виведених з вогнищ ураження після виконання ними поставлених завдань.

Важливе значення має підготовка загонів забезпечення руху. Вони створюються по одному на кожен маршрут введення сил у вогнища ураження і, крім того, один-два резервних у залежності від кількості маршрутів та їх складності і на випадок повторних надзвичайних ситуацій.

До складу загону звичайно включаються механізовані й інже­нерні підрозділи військових частин і формування ЦО, оснащені засобами механізації робіт з прокладання колонних шляхів і по улаштуванню проїздів у вогнищах ураження, локалізації і гасін­ню пожеж, обладнанню тимчасових переправ, знезаражуванню (дезактивації і дегазації) ділянок маршрутів і виконанню інших робіт для забезпечення швидкого й безпечного введення основ­них сил ЦО у вогнища ураження.

При відсутності військових частин ЦО загони забезпечення руху створюються з формувань загального призначення, посиле­них формуваннями служб (спеціальними формуваннями). Основу загонів забезпечення руху в цьому випадку становлять зведені за­гони (команди) механізації робіт.

На приморських (річкових) маршрутах створюються морські і річкові загони забезпечення руху, які призначаються для забезпе­чення безперешкодного руху суден з військовими частинами і невоєнізованими формуваннями ЦО до вогнища ураження і на підходах до місць (причалів) їх висадки і вивантаження; для ло­калізації і гасіння пожеж у прибережній зоні, в портах, на при­станях і суднах; для знезаражування території портів, пристаней й інших місць висадки сил ЦО; для розчищення фарватерів і, в окремих випадках, для підготовки пунктів висадки сил на необ-ладнаних ділянках морського (річкового) берега.

Створення угруповання сил для дій після раптового нападу має свої особливості, що враховуються штабами ЦО при розробці планів на воєнний час. Ці особливості обумовлені збільшенням обсягу РІНР і зменшенням можливості створення потрібного угруповання сил; до нього можуть не ввійти частково чи цілком територіальні, об'єктові формування, формування служб ЦО (спеціальні), які у момент удару супротивника знаходилися в ка-тегорійованих містах і зазнали втрат.

Визначаючи угруповання сил для проведення РІНР при рапто­вому нападі, штаби ЦО ретельно планують її ешелонування. Ос­нову першого ешелону в цих умовах можуть становити сили, які постійно знаходяться в заміській зоні: військові частини ЦО, інші військові частини і підрозділи, виділені військовим командуван­ням згідно з планами взаємодії формування підвищеної готовно­сті сільських районів і некатегорійованих міст.

Особлива роль при цьому відводиться формуванням сільських районів і некатегорійованих міст. Після раптового нападу супро­тивника вони можуть стати основними силами для проведення РІНР у категорійованих містах, тому штаби ЦО детально плану­ють порядок приведення цих сил у готовність, визначаються схе­ми їх оповіщення і збору, маршрути виходу у вихідні райони, по­рядок матеріального й інших видів забезпечення, а також обладнання вихідних районів.

Якщо при створенні угруповання сил на випадок раптового нападу супротивника передбачається створення другого ешело­ну, то до його складу можуть включатися формування ЦО сіль­ських районів і некатегорійованих міст, більш віддалених від об'єктів робіт, військові частини і підрозділи з пізнішими термі­нами розгортання, сили ЦО, що збереглися в категорійованих мі­стах після ударів супротивника, формування міст і об'єктів, які не зазнали нападу.

Можливий варіант угруповання сил ЦО для проведення РІНР у міському районі при раптовому нападі супротивника показаний на рис. 7.1.

Ешелонування сил при раптовому нападі супротивника зале­жить насамперед від співвідношення в області населення катего-рійованих міст і сільських районів. Якщо жителі некатегорійова-них міст, сіл та селищ становлять більшу частину населення, угруповання сил створюється з двох ешелонів і резервів; якщо більшість населення проживає у категорійованих містах, воно може складатися з одного ешелону, в останньому випадку і склад змін, і резерв повинні бути більш потужними.

До складу резерву в залежності від обстановки і можливостей можуть входити військові частини ЦО, зведені загони і команди, спеціальні формування ЦО (загони першої медичної допомоги, протипожежні формування й ін.) сільських районів та некатего-рійованих міст.

Для зручності організації робіт і управління силами територія вогнища ураження чи зони затоплення, виходячи з особливостей місцевості, планування, характеру забудови, а також з урахуван­ням транспортних можливостей, поділяється на ділянки, які ви­діляються певним силам ЦО для проведення РІНР.

Ділянкою РІНР у місті звичайно вважають мікрорайон або його частину. На ділянці, у свою чергу, може бути кілька об'єктів РІНР.

Командири невоєнізованих формувань сільських районів і не-категорійованих міст та командири підрозділів військових частин ЦО повинні завчасно вивчити характер забудови ділянок і об'єк­тів робіт, їхні особливості, маршрути просування до них, місце­знаходження сховищ і укриттів, мережі комунально-енергетич­ного господарства і зручні підходи до них. Вони повинні також відпрацювати відповідні документи (плани об'єктів, схеми мар­шрутів введення сил та ін.), які полегшують організацію прове­дення РІНР.

Угруповання сил, що передбачається на випадок раптового нападу супротивника, при планомірному проведенні заходів ЦО буде посилюватися перш за все за рахунок територіальних і об'єктових формувань, які розгортаються у військовий час і ви­водяться з категорійованих міст. З евакуйованого працездатного населення, а також робітників та службовців, не включених у фо­рмування, у заміській зоні будуть створюватися додаткові фор­мування загального призначення і служб ЦО та буде проводитися їх навчання. Це дозволить підготувати необхідне угруповання сил і розділити його на ешелони і зміни, скоротити час на прове­дення РІНР, створити умови для більш чіткої організації управ­ління силами і більш повного їх забезпечення.

Можливий варіант угруповання сил ЦО району при планомір­ному проведенні заходів ЦО показаний на рис. 7.1.

Тут передбачається, що воно складається з угруповань одного категорійованого міста, шести міських районів, двох населених пунктів з категорійованими об'єктами народного господарства, а також формувань некатегорійованих міст і сільської місцевості, військових частин ЦО і Збройних Сил.

При підготовці до проведення РІНР повинні бути передбачені заходи щодо приведення сил ЦО в готовність: доукомплектуван­

ня формувань особовим складом, дооснащення їх технікою і майном; призначення формуванням і частинам ЦО районів роз­ташування (вихідних районів) у заміській зоні.

Доукомплектування і дооснащення формувань організовують­ся в місцях (пунктах) збору на ОГ без порушення їх виробничої діяльності в короткий строк: для формувань підвищеної готовно­сті — до 6 год., для інших формувань — не більше 24 год. Части­на формувань підвищеної готовності категорійованих міст після цього за спеціальним наказом (сигналом) начальника ЦО (НЦО) може бути виведена в заміську зону, де буде використана для підготовки найпростіших і протирадіаційних укриттів для насе­лення і о. с. інших формувань. У такому ж порядку (за сигналом) формування підвищеної готовності сільських районів можуть ви­водитися у вихідний район угруповання сил ЦО міста (міського району), для якого вони призначені. Особовий склад інших фор­мувань категорійованих міст буде продовжувати роботу на своїх об'єктах.

З початком розосередження й евакуації населення ці форму­вання будуть виводитися в складі робочих змін у райони, розта­шовані за межами зон можливих руйнувань категорійованих міст.

Військові частини ЦО при загрозі нападу для підготовки до майбутніх дій і забезпечення захисту о. с. від ЗМУ виводяться в заміську зону у вихідні райони. При раптовому нападі частини можуть висуватися у вогнища ураження безпосередньо з пункту постійної дислокації і проводити рятувальні роботи відповідно до заздалегідь розробленого плану і конкретно сформованої обста­новки.

У заміській зоні військові частини і формування ЦО розташо­вуються, як правило, розосереджено, але з урахуванням можли­вості швидкого і послідовного виходу розвідувальних підрозділів і формувань, загонів забезпечення руху і ешелонів угруповання сил до об'єктів робіт без додаткового перешикування на маршру­тах. Під райони розташування сил ЦО виділяються населені пун­кти або (особливо для формувань підвищеної готовності) облад­нані райони, де до того розміщувалися війська.

Райони розташування повинні забезпечувати:

У лісистій місцевості з підвищеною пожежною небезпекою райони розташування сил ЦО призначати не рекомендується.

Якщо ж формування змушені займати такі райони, особлива ува­га повинна бути приділена протипожежним заходам і забезпе­ченню можливості швидкого виведення о. с. з них.

У вихідних районах угрупованням сил ЦО в безпосередній близькості від маршрутів виступу до можливих вогнищ ураження призначаються пункти збору формувань, куди вони повинні при­бути після сигналу «Відбій повітряної тривоги» у повній готов­ності до виконання РІНР, маючи призначену техніку, автотранс­порт, ЗІЗ, інструмент та інші засоби оснащення. На маршрутах призначаються вихідні пункти і пункти регулювання.

Одночасно зі створенням угруповань сил організовуються пе­редислокація в заміську зону і розгортання медичних установ лі­карняних баз.

Небезпека раптового виникнення стихійних лих і можливість швидкої і різкої зміни обстановки ставлять високі вимоги до керу­вання силами ЦО й у мирний час. На підставі даних розвідки й оцін­ки обстановки начальники ЦО приймають чи уточнюють раніше прийняті рішення, визначають необхідні сили і засоби, висувають їх у райони стихійних лих (у місця аварій) і організовують там РІНР. Склад угруповань сил може бути різним, він визначається видами і масштабами стихійних лих і аварій, наявністю сил і засобів, характе­ром і обсягом розв'язуваних завдань, а також особливостями місце­вих умов. Ці угруповання можуть включати невоєнізовані форму­вання різного призначення, військові частини ЦО, частини і підрозділи збройних сил, а також відомчі спеціалізовані формування.

Угруповання сил створюються в міру прибуття формувань і військових частин у райони стихійних лих і місця аварій. Пер­шими до роботи приступають місцеві формування і розташовані поблизу військові частини, які і становитимуть перший ешелон. Потім до місця дій повинні прибути формування, підлеглі нача­льникам ЦО міст і областей (країв), а також інші військові части­ни. Вони становитимуть другий ешелон і резерв, які можуть бути введені в дію для нарощування зусиль першого ешелону, розши­рення фронту роботи чи виконання попереджувальних заходів з метою локалізації району стихійного лиха, а також для вирішен­ня нових завдань, які виникають.

Щоб привести формування, які прибувають, у готовність, їм призначаються райони збору на напрямках їх виступу до об'єктів майбутніх робіт, безпосередньо з яких вони їдуть у район стихій­ного лиха чи виробничої аварії.

Висування сил ЦО необхідно здійснювати високими темпами. Звичайно першими розгортаються сили протипожежної служби,

потім військові частини ЦО і формування, іноді може бути й ін­ший порядок висування сил; у кожному конкретному випадку це залежить від особливостей місцевих умов і обстановки, що скла­лася. Якщо висування сил проходить у складних умовах наявнос­ті на маршрутах зон пожеж, завалів, заметів, зруйнованих мостів та інших перешкод, для забезпечення руху основних сил призна­чаються загони забезпечення руху.

3 прибуттям у район стихійного лиха формування зосереджу­ються у вказаних їм пунктах і одержують конкретні завдання.

Характер, обсяг і способи ведення робіт залежать від виду, причин виникнення, масштабів і тривалості стихійних лих і ава­рій, ступеня впливу їх наслідків на навколишнє середовище і на­селення, а також від наявності і підготовленості сил ЦО, від по­годи, часу доби, пори року й інших факторів.