logo search
n1

7.1.6. Особливості проведення РіНр при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф

Великі виробничі аварії і катастрофи (далі — аварії) можуть призвести до загибелі людей і завдати відчутної шкоди народному господарству. Тому забезпечення безаварійної роботи на підприємстві слід розглядати як важливу державну справу, що вимагає повсякденної уваги міністерств, відомств, керівників та інженерно-технічного персоналу ОГ. Аварії можуть відбутися на будь-яких промислових підприємствах і на транспорті, однак найбільшу небезпеку становлять об'єкти, які виробляють чи за­стосовують у технології СДОР, вибухо- і пожежонебезпечні ма­теріали й продукти. Небезпечними об'єктами є також склади, ба­зи, залізничні станції і порти, де зберігаються чи знаходяться запаси цих матеріалів і продуктів.

Аварії можуть відбутися в результаті стихійних лих, допуще­них прорахунків у проектуванні, будівництві й устаткуванні під­

приємств; введення в експлуатацію промислових об'єктів з вели­кими недоробками і відступами від проектів; прийняття в екс­плуатацію вентиляційних систем без випробування їх на ефекти­вність роботи; незабезпечення вибухо- і пожежонебезпечних виробництв необхідною промисловою вентиляцією і захистом від пилу; недоробок з техніки безпеки й охорони праці; незадовіль­ного оснащення контрольно-вимірювальною, захисною, блокую­чою апаратурою і недостатньої герметичності технологічного устаткування. Вони можуть бути також наслідком порушення технологічних процесів, несправності електропроводки і відсут­ності надійних систем пожежогасіння.

Кожна конкретна аварія викликається сукупністю ряду при­чин і несприятливих факторів. Аналіз показує, що аварії виника­ють, головним чином, у результаті слабкої навченості персоналу, допущеної недбалості, порушенні технологічного процесу виро­бництва і правил техніки безпеки. Вивчення причин аварій і все­бічна оцінка ступеня небезпеки дозволяють правильно визначити заходи щодо їх попередження, передбачити необхідні заходи за­хисту людей і зниження збитків.

Основними заходами щодо ліквідації наслідків великих аварій є: оповіщення про небезпеку робітників та службовців, форму­вань ЦО і населення, що проживає поблизу об'єкта; комплексна розвідка об'єкта, на якому відбулася аварія; порятунок людей з-під завалів, зі зруйнваних і пошкоджених будинків та споруд, на­дання медичної допомоги постраждалим і евакуація їх у лікува­льні установи; гасіння пожеж; локалізація аварій на комунально-енергетичних мережах, які перешкоджають веденню рятувальних робіт; улаштування проїздів і проходів до місць аварій; обвалу­вання нестійких конструкцій, розбирання завалів, демонтаж збе­реженого устаткування, якому загрожує небезпека; організація комендантської служби.

Швидке проведення рятувальних робіт і оперативна ліквідація наслідків аварії вимагають значних сил і засобів, для цих цілей залучаються спеціальні (об'єктові) і територіальні формування загального призначення і служб.

При ліквідації наслідків виробничих аварій застосовуються інженерна й інша спеціальна техніка: крани, бульдозери, екскава­тори, компресорні станції, самоскиди. Важкі тягачі з тросами для розтягування і розведення великих залізобетонних конструкцій, ве­ртольоти великої вантажопідйомності і металорізальні установки.

Використовуються також засоби малої механізації: домкрати, лебідки, мотопилки, гасорізи, електронасоси й ін.

Рятувальні роботи в місцях аварії, як правило, проводяться в умовах загазованості, а при пожежах — задимленості і високих температур; щоб забезпечити безперервність роботи з наростаю­чим темпом, сили ЦО поділяють на зміни і виділяють резерви.

У залежності від характеру і масштабу аварії керівництво лік­відацією наслідків здійснює або керівник даного підприємства, який є одночасно і начальником ЦО, або голова спеціально ство­рюваної надзвичайної комісії. На кожну ділянку призначається керівник з числа відповідальних посадових осіб об'єкта або кері­вників ЦО і фахівців служб ЦО. Він повинен поставити завдання формуванням, вказати терміни і способи їх виконання, визначити порядок матеріального, технічного й інших видів забезпечення, організувати роботи, своєчасну зміну, відпочинок і харчування особового складу.

Рятувальні роботи і допомога потерпілим організовуються не­гайно після виникнення аварії. Також відразу вживаються заходи до локалізації і гасіння пожеж, без цього неможливе виконання інших робіт. Ухваленню рішення на проведення РІНР передує ретельна розвідка. Основні її завдання — виявити обстановку, що склалася, визначити характер руйнувань і обсяг невідкладних ро­біт, умови, у яких потрібно вести ці роботи. У ході розвідки ви­значаються місцезнаходження постраждалих людей, намічаються способи їх порятунку і шляхи евакуації. Розвідку організовує ке­рівник — начальник ЦО об'єкта (або голова надзвичайної комі­сії) за допомогою розвідувальних формувань і при обов'язковій участі провідних спеціалістів.

До місця виробничої аварії першими повинні прибувати про­типожежні команди, підрозділи міліції, машини швидкої медич­ної допомоги.

Ліквідація наслідків аварії може здійснюватися одночасно на всьому об'єкті чи на окремих ділянках у тих випадках, коли ма­ється достатня кількість сил і засобів, роботи проводяться відразу на всій площі. Якщо сил недостатньо, роботи доводиться прово­дити послідовно. При цьому в першу чергу їх починають там, де необхідно надати допомогу людям, і на ділянках, які становлять найбільшу небезпеку.

Перша медична і лікарська допомога надається постраждалим, які знаходяться в стані шоку, а також звільненим з-під невеликих завалів і уламків. Витягування людей з-під великих завалів здійс­нюється з дотриманням заходів безпеки, їм надається невідклад­на медична допомога з наступною евакуацією в лікувальні уста­нови.

Будь-яке підприємство має свої особливості, які можуть бути невідомі рятувальникам, але повинні бути враховані. Тому перед початком робіт з кожним формуванням відповідними фахівцями підприємств і служб ЦО проводиться інструктаж, на якому вка­зуються способи дій при виконанні поставленого завдання і пра­вила безпеки, дотримання яких обов'язково.

Ліквідація наслідків аварій і катастроф на об'єктах господарювання

Для організації робіт з ліквідації наслідків аварій і ка­тастроф на об'єкті господарювання створюється постійно діюча надзвичайна оперативна група під керівництвом головного інже­нера. У надзвичайних умовах вона працює під загальною коор­динацією районної (міської) надзвичайної комісії.

На надзвичайну оперативну групу покладені такі завдання:

Дії надзвичайної оперативної групи по керівництву РІНР ор­ганізовуються відповідно до плану ЦО ОГ на мирний час.

Ліквідація наслідків аварії проводиться в чотири етапи:

1- й етап. Вживання екстрених заходів:

  1. оповіщення і збір НОГ;

  2. попередня оцінка обстановки;

  1. вживання екстрених заходів по захисту робітників, службо­вців, населення;

  1. надання допомоги потерпілим;

  2. локалізація аварії та організація розвідки;

  1. організація комендантської служби і підтримка громадсько­го порядку в районі аварії.

2- й етап. Оперативне планування:

  1. розвідка;

  2. уточнення обстановки;

  3. прогнозування обстановки;

  4. розрахунок необхідних сил і засобів;

  5. оцінка масштабів збитку;

  6. вироблення рішення;

  7. планування робіт з ліквідації наслідків аварії (катастрофи).

3- й етап. РІНР. Рятувальні роботи:

  1. розшук потерпілих;

  2. витягування потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків;

  1. евакуація (винесення, вивезення, виведення) людей із зони аварії (зони зараження).

  2. надання першої медичної й інших видів допомоги постраж-далим.

Інші невідкладні роботи:

  1. локалізація аварії;

  2. гасіння пожеж;

  3. зміцнення конструкції споруд, які загрожують обвалом, їх розбирання;

  1. відновлення енергетичних чи комунальних мереж, ліній зв'язку, споруд в інтересах рятувальних робіт;

  2. проведення санітарної обробки людей, дегазації, дезактива­ції, дезінфекції техніки, споруд, території.

4- й етап. Ліквідація наслідків.

Заходи щодо створення умов для забезпечення життєдіяльнос­ті населення в районі аварії (катастрофи), відновлення функціо­нування ОГ:

  1. короткострокове відновлення для забезпечення експлуатації об'єкта на короткий термін;

  2. тимчасове відновлення для забезпечення роботи об'єкта на більш тривалий термін шляхом часткового відновлення пошко­джених споруд;

  3. капітальне відновлення для забезпечення постійної експлу­атації об'єкта з реконструкцією (модернізацією) споруд.