4.4. Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом сдор
Поняття про хімічну обстановку
СДОР — це хімічні речовини, що застосовуються в народному господарстві, які при виливанні або викиді можуть призводити до зараження повітря з вражаючими концентраціями.
Хімічна обстановка — це масштаби і характер зараження місцевості СДОР, які здійснюють вплив на роботи об'єктів народного господарства, дія формувань ЦО і населення.
Хімічна обстановка виникає при порушенні технологічних процесів на хімічно небезпечному виробництві, ушкодженні трубопроводів, ємкостей, сховищ, транспортних засобів при перевезеннях СДОР, які призводять до викиду СДОР в атмосферу в кількостях, що становлять небезпеку масового ураження людей і тварин.
Первинна хмара — хмара СДОР, яка утворюється в результаті миттєвого (1—3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості зі СДОР при її руйнуванні.
Вторинна хмара — хмара СДОР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.
Гранична токсодоза — інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові симптоми ураження.
Еквівалентна кількість СДОР — це така кількість хлору, масштаб зараження яким при інверсії еквівалентний масштабу зара
ження при даному ступені вертикальної стійкості кількістю даної речовини, яка перейшла в первинну (вторинну) хмару.
Площа зони фактичного зараження СДОР — площа території, зараженої СДОР у небезпечних для життя межах.
Площа зони можливого зараження СДОР — площа території, в межах якої під дією зміни напрямку вітру може переміщуватися хмара СДОР.
Товщина шару розливу СДОР — Н товщина шару, що вільно розлився на підстилаючій поверхні, приймається за 0,05 м, а той, що розлився в піддон або в обвалування, — Н = Н — 0,2 м, де Н — висота піддону (обвалування).
Ступінь вертикальної стійкості повітря характеризується трьома складовими: інверсією, конвекцією, ізотермією.
Інверсія (нижні шари повітря холодніші за верхні) виникає при ясній погоді, малих швидкостях вітру (до 4 м/с). Інверсія перешкоджає розсіюванню повітря на висоті і створює сприятливі умови для зберігання високих концентрацій СДОР.
Конвекція (нижній шар повітря нагрітий сильніше за верхній і відбувається переміщення його по вертикалі) виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру. Конвекція розсіює хмару, заражену СДОР, знижує її вражаючу дію.
Ізотермія (температура повітря в межах 20—30 м від земної поверхні майже однакова) звичайно спостерігається в хмарну погоду і при сніговому покриві. Ізотермія сприяє тривалому застою парів СДОР на місцевості.
Оцінка хімічної обстановки
Під оцінкою хімічної обстановки розуміють визначення масштабу і характеру зараження СДОР, аналіз їх впливу на діяльність об'єктів, сил ЦО і населення.
Основними вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:
загальна кількість СДОР на об'єкті і дані щодо розміщення їх запасів у ємкостях і технологічних трубопроводах;
кількість СДОР, викинутих в атмосферу, характер їх розливу на поверхні;
висота піддону або обвалування складських ємкостей;
метеорологічні умови: температура повітря, швидкість вітру на висоті 10 м (на висоті флюгера), ступінь вертикальної стійкості повітря.
Оцінка хімічної обстановки включає: визначення глибини зони зараження;
визначення площі зони зараження і нанесення на план місцевості;
визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта; визначення тривалості вражаючої дії СДОР; визначення можливих втрат людей.
Визначення глибини зони зараження СДОР
Розрахунок глибини зони зараження ведеться з допомогою даних, наведених у таблицях додатків 1, 2, 3 (Д1, Д2, Д3) в залежності від кількісних характеристик викиду і швидкості вітру.
Кількісна характеристика викиду СДОР для розрахунку масштабів зараження визначається за еквівалентними значеннями.
Визначення еквівалентної кількості речовини визначається по первинній і вторинній хмарі.
Еквівалентна кількість речовини по первинній хмарі визначається за формулою:
Єе1 = К1 х К3 х К5 х К7 х (1)
де К1 = коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР. Додаток 1 (Д1) для стиснутих газів К1 = 1;
К3 — коефіцієнт, що дорівнює відношенню граничної токсо-дози хлору до граничної токсодози іншої СДОР — Д1;
К5 — коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря. Приймається: для інверсії — за 1, для ізотермії — 0,23, для конвекції — 0,008;
К7 — коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря — Д1 (для стиснутих газів К7 = 1);
00 — кількість викинутої (розлитої) при аварії СДОР (т).
Еквівалентна кількість речовини по вторинній хмарі розраховується за формулою:
Єе2 = (1 - К1) х К2 х К3 х К4 х К5 х К6 х К7 х 00 : (Н х О), (2)
де К2 — коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (табл. Д3);
К4 — коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (табл. Д3); К6 — коефіцієнт, який залежить від часу, що пройшов після початку аварії N.
Значення К6 визначається після розрахунку тривалості випаровування речовини Т за формулою:
К6 = №'3 (при N < Т) (3)
або
К6 = №'3 (при N > Т). (4)
При Т < 1 години К6 приймається для 1 години. Тривалість випаровування
Т = НхО ,(5)
К2 х К4 х К7
де Н — товщина шару розливу СДОР (м), О — питома вага
СДОР (т/м3) — Д1.
Розрахунок глибин зон зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР ведеться з допомогою таблиць Д2.
У таблиці Д2 наведені максимальні значення глибин зон зараження первинною — Г1 або вторинною Г2 хмарою СДОР, які визначаються в залежності від еквівалентної кількості речовини (0е1, Ск) і швидкості вітру.
Повна глибина зони зараження Г (км), обумовлена впливом первинної і вторинної хмари СДОР, визначається:
Г = Г' + 0,5Г'', (6)
де Г' — найбільший, Г'' — найменший з розмірів Г1 і Г2.
Отримане значення Г порівнюється з гранично можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп, яке визначається за формулою:
Г„ = N х V, (7)
де N — час від початку аварії (год);
V — швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даних швидкості вітру і ступені вертикальної стійкості повітря, які визначаються за допомогою таблиць Д5.
За остаточну розрахункову глибину зони зараження приймають найменше з 2-х (Г і Г„) порівнюваних між собою значень.
Приклад № 1
На хімічному підприємстві відбулась аварія на складі з рідким хлором, який перебував під тиском. В результаті аварії викинуто
в атмосферу 40 т зрідженого хлору, виникло вогнище зараження
СДОР.
Визначити глибину можливого зараження хлором за станом на 1 годину після аварії.
Метеоумови на момент аварії: швидкість вітру — 5 м/с, температура повітря — 0°С, ізотермія. Розлив СДОР на поверхню вільний.
Розв 'язання:
За формулою (1) визначаємо еквівалентну кількість речовини в первинній хмарі:
0е1 = 0,18 х 1,0 х 0,23 х 0,6 х 40 = 1 т.
За формулою (5) визначаємо час випаровування хлору:
0,05 х 1,553
Т = = 0,644 год.
0,052 х 2,34 х 1
За формулою (2) визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі:
0е2 = (1 - 0,8) х 0,052 х 1,2 х 3,4 х 0,23 х х 1,1 х 40 : (0,05 1,553) = 11,8 т.
За таблицею Д2 для 1 т знаходимо глибину зони зараження первинною хмарою Г1 = 1,68 км.
За таблицею Д2 для 11,8 т знаходимо глибину зони зараження вторинною хмарою Г2 = 6 км.
За формулою (6) визначаємо повну глибину зони зараження:
Г = 6 + 0,5 х 1,68 = 6,84 км.
За формулою (7) знаходимо гранично можливе значення глибини переносу повітряних мас:
Г„ = N х V = 1-29 = 29 км.
За остаточну розрахункову глибину зараження хлором приймається Г = 6,84 км.
Визначення площі зони зараження
Площа зони можливого зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР визначається за формулою:
8М = 8,72 х 10-3 х Г2 х ф, (8)
де 8М — площа зони можливого зараження СДОР, км2; Г — глибина зони зараження, км;
Ф — кутові розміри зони можливого зараження, градуси (визначаються за допомогою таблиці Д4).
Площа зони фактичного зараження розраховується за формулою:
5Ф = К8 х Г2 х У'2,
де К8 — коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря, приймається: при інверсії — 0,081; при ізотермії — 0,133; при конвекції — 0,295.
N — час, який пройшов після початку аварії, год.
Приклад № 2
У результаті аварії на хімічно небезпечному об'єкті виникла зона зараження глибиною 10 км. Швидкість вітру — 2 м/с, інверсія. Визначити площу зони зараження на 4 годину після аварії.
Розв 'язання:
Розраховуємо площу зони фактичного зараження за формулою (9):
8ф = 0,081 х 102 х 40,2 = 10,7 км2.
Визначаємо площу зони можливого зараження за формулою (8):
5в = 8,72 х 103 х 102 х 90 = 78,3 км2.
Наносимо зону зараження на план місцевості у відповідності з вимогами додатку 4.
При швидкості вітру від 1,1 до 2 м/с зона зараження має вигляд сектора ф = 90°, радіус сектора дорівнює Г, бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямком вітру, точка 0 відповідає місцю джерела зараження.
Визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта
Час підходу хмари СДОР до заданого об'єкта залежить від швидкості перенесення хмари повітряним потоком і визначається за формулою:
і = Яг : V,
де і — час підходу хмари СДОР, год;
і?г — відстань від джерела зараження до заданого об'єкта, км;
V — швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря, км/год (визначається за таблицею Д5).
Приклад № 3
У результаті аварії на об'єкті, розташованому на відстані 5 км від міста, відбулося руйнування ємкості з хлором.
Метеоумови: ізотермія, швидкість вітру — 4 м/с.
Визначити час підходу хмари зараженого повітря до межі міста.
Розв'язання:
Для швидкості вітру в умовах ізотермії, яка дорівнює 4 м/с, за таблицею Д5 знаходимо V = 24 км/год.
Час підходу хмари зараженого повітря до міста:
і = 5/24 = 0,2 год.
Визначення тривалості вражаючої дії СДОР
Тривалість вражаючої дії визначається часом випаровування СДОР з площі розливу за формулою:
Т = Н" * . (5)
^2 " ^4 " ^7
Приклад № 4
У результаті аварії відбулось руйнування обвалованої ємкості з хлором. Потрібно визначити час вражаючої дії СДОР.
Метеоумови на момент аварії: швидкість вітру — 4 м/с, температура повітря 0°С, ізотермія. Висота обвалування -1 м. Розв'язання:
За формулою (5) час вражаючої дії:
Т (Я - 0,2)" * (1 - 0,2)" 1,553
Т — = - = 12 год.
К2 " К4 " К7 0,052" 2 "1
Визначення можливих втрат людей
Можливі втрати людей, службовців і населення від СДОР, а також структура втрат визначаються за таблицею додатку 6 і залежать від умов перебування людей на зараженій місцевості і ступеня забезпеченості їх протигазами.
Приклад № 5
Визначити можливі втрати і структуру втрат робітників і службовців, які опинилися в зоні зараження СДОР у результаті аварії на об'єкті.
Чисельність зміни N = 300 чол. На момент початку аварії в цехах було 200 чол., поза приміщеннями — 100 чол. Зміна на 80 % забезпечена промисловими протигазами. Протигази знаходяться на робочих місцях.
Розв'язання:
1. За таблицею Д6 втрати відкрито розташованих людей, на 80 % забезпечених протигазами, становлять 25 % або 25 чол., з них уражені:
легкого ступеня — 6 чол.;
середнього і важкого — 10 чол.;
зі смертельними наслідками — 9 чол.
Втрати в цеху 14 % — 28 чол. З них:
легкого ступеня — 7 чол.;
середнього і важкого — 11 чол.;
зі смертельними наслідками — 10 чол.
- Видання 2-ге, перероблене
- 1.1. Основні положення міжнародного права із захисту людини
- 1.2. Цивільна оборона деяких зарубіжних країн
- 1.2.1. Цивільна оборона Росії
- 1.2.2. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини
- 1.2.3. Цивільна оборона сша
- 1.3.1. Державна система Цивільної оборони України
- 1.3.2. Завдання Цивільної оборони України
- 1.3.3. Організаційна будова і порядок функціонування Цивільної оборони України
- 1.3.4. Організація Цивільної оборони на об'єктах господарювання (ог)
- 1.3.5. Сили і засоби Цивільної оборони
- 1.3.5.1. Війська Цивільної оборони України
- 1.3.6. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання
- 1.4. Єдина Державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру
- 2.1. Основні визначення і класифікація надзвичайних ситуацій
- 2.2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- 2.2.3. Аварії на пожежо-вибухонебезпечних об'єктах
- 2.2.5. Гідродинамічні аварії
- 2.3. Надзвичайні ситуації природного характеру
- 2.3.1. Геологічні небезпечні явища
- 2.3.2. Гідрологічно небезпечні явища
- 2.4. Надзвичайні ситуації екологічного характеру
- 2.5. Надзвичайні ситуації воєнного часу
- 2.6. Організація оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.1. Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.1.1. Основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
- 3.1.2. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру
- 3.2. Державне регулювання і контроль захисту населення і територій
- 3.2.1. Державна стандартизація
- 3.2.2. Державна експертиза
- 3.2.4. Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки
- 3.3. Організація захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- 3.3.1. Укриття в захисних спорудах
- 4. Визначення необхідної кількості (п) фільтрів-поглиначів:
- 3.3.2. Евакуація робітників, службовців і населення
- 3.3.3. Застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів захисту
- 3.4. Захист населення
- 3.4.1. Основні норми поведінки і дії
- 3.5. Захист населення при хімічному зараженні
- 3.5.1. Основні норми поводження і дії при аваріях з викидом сдор
- 4.1. Оцінка радіаційної обстановки на об'єкті при аварії на атомній електростанції (аес)
- 3. За формулою (2) визначимо дозу опромінення за 6 год. Роботи:
- 4.3. Оцінка радіаційної обстановки при застосуванні ядерної зброї
- 4.4. Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом сдор
- § 1 * Ртьч
- 4.6. Оцінка пожежної обстановки
- 4.6.1. Визначення виду, масштабу і характеру пожежі
- 4.6.2. Оціка пожежної обстановки під час міських пожеж
- 4.6.3. Оцінка пожежної обстановки в лісах
- 4.6.4. Комплексна задача з прогнозування й оцінки пожежної безпеки
- 4.7. Аналітичний метод оцінки осередку ураження при вибуханні паливо-повітряного і газоповітряного середовищ
- 5.1. Вимоги, що ставляться
- 5.2. Організація дослідження сталості роботи ог
- 5.3. Шляхи і способи
- 6.1. Критерій сталості ог
- 1. До впливу повітряної ударної хвилі (пух).
- 6.2. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (пух)
- 9. Установлення додаткових опор для зменшення прольотів.
- 6.3. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу теплового випромінювання
- 6.4 Оцінка стійкості роботи об'єкта до впливу радіоактивного зараження
- 6.5. Оцінка стійкості інженерно-технічного комплексу об'єктів енергетики до впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху
- 7.1. Рятувальні й інші невідкладні роботи (рінр)
- 7.1.2. Сили і засоби, які залучаються для проведення рінр
- 7.1.3. Управління силами цо
- 7.1.4. Організація забезпечення дії сил цо в надзвичайних ситуаціях
- 7.1.5. Дії сил цо при ліквідації наслідків стихійних лих
- 7.1.6. Особливості проведення РіНр при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф
- 7.1.7. Використання сил цо
- 7.1.9. Проведення РіНр
- 7.2. Зміст і послідовність роботи командира формування з організації і проведення рінр у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу
- 7.2.1. Обов 'язки командира формування по підтримці свого підрозділу в потрібній готовності
- 7.2.2. Зміст і послідовність роботи командира формування в ході ліквідації наслідків слак
- 7.2.3. Зміст і послідовність роботи командира формування у вогнищах ураження у воєнний час
- 7.2.4. Заходи безпеки при проведенні РіНр
- 7.3. Забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях
- 7.3.1. Організація життєдіяльності в екстремальних умовах
- 7.4. Дії населення в надзвичайних ситуаціях
- 7.4.8. Само- і взаємодопомога при травмах і ураженнях
- 7.5. Організація навчання населення з Цивільної оборони