3.5.1. Основні норми поводження і дії при аваріях з викидом сдор

Працівники, що входять у невоєнізовані формування ЦО, за сигналом про аварію прибувають на пункт збору формування і беруть участь у локалізації і ліквідації осередку хімічного ура­ження.

Люди, що проживають поблизу ХНО, за сигналом оповіщення повинні вдягти дітей, надіти протигази, закрити вікна і кватирки, відключити електронагрівальні і побутові прилади, газ, погасити вогонь у печах (при опаленні за допомогою грубки), узяти необ­хідне з теплого одягу і харчування (триденний запас продуктів, що не псуються), попередити сусідів, швидко, але без паніки ви­йти з житлового масиву у вказаному напрямку чи в бік, перпен­дикулярний до напрямку вітру, бажано на високу, добре провіт­рювану ділянку місцевості, на відстань не менше 1,5 км від попереднього місця перебування, де і чекати подальших розпо­ряджень.

У випадку відсутності протигазів необхідно швидко вийти із зони зараження, затримавши на кілька секунд подих. Для захисту органів дихання можна використовувати підручні вироби з тка­нин, змочені у воді хутряні і ватяні частини одягу. При закриван­ні ними органів дихання знижується кількість газу, що вдихаєть­ся (за рахунок його гідролізу або розчинності у воді), а отже, і сила ураження.

При змушеному перебуванні на зараженій місцевості необхід­но суворо дотримуватись таких правил:

• рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пилу;

• не тулитися до будинків і не торкатися навколишніх пред­метів;

• не наступати на краплі рідини чи порошкоподібні розсипи невідомих речовин, що зустрічаються на шляху;

• не знімати ЗІЗ до розпорядження;

• при виявленні крапель СДОР на шкірі, одязі, взутті, ЗІЗ зня­ти їх тампоном з паперу, ганчір'я чи носовою хусткою;

• по можливості надати необхідну допомогу постраждалим дітям, старим, нездатним рухатися самостійно.

Після виходу із зони зараження потрібно пройти санітарну обробку. Потерпілі, у тому числі і незначно (у яких з'явилися кашель, нудота і т. п.), повинні звернутися в медичні установи для визначення ступеня ураження і проведення профілактичних та лікувальних заходів.

Про усунення небезпеки хімічного ураження і про порядок подальших дій населення оповіщається штабами ЦО чи органами міліції. В усіх випадках вхід у житлові й інші приміщення, підва­

ли і виробничі будівлі дозволяється тільки після контрольної пе­ревірки вмісту СДОР у повітрі цих приміщень.

Як відзначалося раніше, на підприємствах зі СДОР найчасті­ше зустрічаються хлор і аміак.

Хлор — газ жовто-зеленого кольору з різким запахом, його щільність 3,214 г/л; температура кипіння — 34,05° С; при тиску 600 000 паскалів (Па), тобто 6 атм — зріджується при кімнатній температурі. Застосовують у виробництві хлоровмісних органіч­них і неорганічних сполук, для відбілювання целюлози і тканин, для санітарних потреб і знезаражування (хлорування) води. За видом ураження належить до СДОР переважно задушливої дії. Ознаки: різкий біль у грудях, задишка, блювання.

Перша допомога ураженому хлором:

• надягти на потерпілого промисловий протигаз марки «В» чи цивільний — ЦП-5 (ЦП-7);

• винести потерпілого на носилках на незаражену територію і зняти протигаз;

• звільнити від одягу, що стримує дихання;

• при відсутності дихання провести штучне, переважно мето­дом «рот у рот»;

• забезпечити повний спокій, а в холодну пору року — і віді­грівання потерпілого;

• для пом'якшення подразнення органів дихання дати подиха­ти парою 0,5-процентного розчину питної соди і, по можливості, киснем;

• промити шкіру і слизові оболонки 2-процентним содовим розчином;

• забезпечити вживання потерпілим теплої води з содою, чаю чи кави;

• запобігти можливості самостійного пересування потерпіло­го, подальше транспортування його повинне проводитися тільки в лежачому стані.

Аміак — безбарвний газ з різким задушливим запахом; його щільність за нормальних умов 0,771 г/л; температура кипіння — 33,35° С, при тиску 900 000 Па (9 атм) зріджується при кімнатній те­мпературі. Вибухонебезпечний, отруйний, добре розчиняється у во­ді; 10-процентний водяний розчин аміаку називають нашатирним спиртом. Аміак застосовують у виробництві азотної і синильної кис­лот, соди, добрив; у рідкому вигляді використовують як робоче тіло в холодильних агрегатах. За видом ураження належить до СДОР за­душливої і нейротропної дії; основна ознака ураження — утруднене дихання. Звичайні фільтруючі протигази від аміаку не захищають!

Перша допомога ураженому аміаком:

• надягти на постраждалого промисловий протигаз марки К чи М, при дуже високих концентраціях аміаку — ізолюючий протигаз;

• винести із зони зараження, зняти протигаз і заражений

одяг;

• при ослабленні чи зупинці подиху зробити штучне дихання переважно методом «рот у рот»;

• дати подихати водяними парами і попити теплого молока;

• при потраплянні аміаку в шлунок викликати штучне блю­вання;

• при потраплянні аміаку в очі промити їх водою;

• при великих опіках — ввести знеболюючі засоби і зробити перев'язки;

• забезпечити потерпілому повний спокій і тепло.

оцінка обстановки в надзвичайних ситуаціях